Клінічна картина

Клінічні прояви значною мірою залежать від локалізації виразки симптоми нагадують такі при фундальному гастриті; при локалізації процесу у дванадцятипалій кишці спостерігаються симптоми, подібні до антродуоденіту. Однак в обох випадках симптоми більш виражені, ніж при гастритах відповідної локалізації.

Виразка дванадцятипалої кишки значно частіше зустрічається у хлопчиків, у 2 рази частіше спостерігається сімейна обтяженість, частіше спостерігається 0(І) група крові, характерне чітке сезонне загострення, в той час як при виразках шлунку немає зв’язку зі статтю, сімейною обтяженістю, групою крові та синдром. Переважає больовий синдром: болі локалізуються праворуч від середньої лінії черева, пізні, голодні, зменшуються після їжі та під впливом лужних речовин. Спостерігаються диспепсичні розлади у вигляді блювоти кислим вмістом без попередньої нудоти, що виникає на висоті больового приступу, відрижки, закрепів.

Виразка шлунку характеризується більш млявим перебігом: болі інтенсивніші, ниючі, частіше після їжі, зменшуються блювоти та використання лужних речовин, локалізуються зліва від шлунка, позитивний синдром Менделя знаходять в епігастральній ділянці та ліворуч від пупка. Моторика шлунку млява або не змінена, тому диспепсичні розлади незначні і спостерігаються рідко, кислотність шлункового вмісту знижена або в нормі, випорожнення нестійкі, переважають проноси.

Для дітей, особливо в підлітковому віці, характерні вегетативні дисфункції у вигляді ваготонії – холодні ціанотичні вологі долоні, гіпергідроз, акроціаноз, тенденція до зниження артеріального тиску.

Важкість перебігу оцінюють строками загоєння, виразок, наявністю або відсутністю ускладнень, терміном ремісії та частотою рецидивів. При легкому перебігу виразка загоюється протягом місяця і ремісія триває рік та більше. При середньому перебігу ці строки подовжуються; важкий перебіг характеризується виникненням ускладнень, частими рецидивами, множинними виразками з довготривалим загоєнням.

Ускладнення виразкової хвороби:

• шлунково-кишкова кровотеча

• стеноз воротаря і 12-палої кишки

• перфорація

• пенетраця

• малігнізація

Діагноз виразкової хвороби підтверджують на підставі ендоскопічного виявленого виразкового дефіциту різних розмірів частіше малих ( до 0,5 см) та середніх (0,5 – 1,0 см), але іноді великих (1,0 – 2,0см) та гігантських (більш 2 см) в різній стадії загоєння.

Секреторну функцію шлунка досліджують за допомогою фракційного дослідження шлункового вмісту: при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки знаходять підвищену базальну та нічну секрецію з порушенням її І фази, а при виразковій хворобі шлунка – незмінені базальну та нічну секрецію з порушенням її 2 фази. Рентгенологічне дослідження з барієм не обов’язкове, але якщо його провести то патологічним є «симптом ніші». Дослідження на інфікованість Нр обов’язкове при обстежений хворого з виразковою хворобою.

Ускладнення виразкової хвороби шлунку.

Найбільш частими ускладненнями являються шлунково-кишкова кровотеча, яка може спостерігатись на початку захворювання і бути одинокою із перших його ознак. Причиною кровотечі може бути фізичні та емоційні перенапруження, порушення дієтичного режиму, прийом деяких лікарських препаратів (саліцилати, цитостатики). Кровотечі передує посилення болі в животі. Деколи спостерігається кровава блювота та дьогтьоподібний стул. Відмічається головокружіння, загальну кволість, сонливість. Наростає блідість шкіри, кишкові випорожнення мають темний колір. Розвивається анемія.

Стеноз приватника – одного із частих ускладнень виразкової хвороби у дітей . В зв’язку з затримку їжі в шлунку відбувається його розширення з поступовим розвитком інтоксикації. Найбільш характерна блювота їжею на передодні, посилення перистальтики шлунку, особливо при пальпації.

Перфорації виразки шлунку або дванадцятипалої кишки період передує фізичне напруження. В ряді випадків перфорація відбувається на фоні загострення захворювання. Виникає різка біль в епігастральній області і правому підребер’ї, супроводжується кровавою блювотою і кишковою кровотечею, часто - розвитком шокового стану. При пальпації живота відмічається різка болючість в епігастральній області та пілородуаденальній зоні, напруження м’язів, зниження печінкової тупості. Поступово розвивається картина гострого перитоніту.

Пенетрація в дитячому віці розвивається рідко, як правило на фоні тяжкого рецидивуючого перебігу виразкової хвороби. Супроводжується нападами різкої болі в животі з іррадіацією в спину, нудотою, блювотою, яка не приносить полегшення.

№ п/п	Нозолічні форми	Шифр МКХ-10	Перелік діагностичних обстежень	Обсяг лікувальних заходів	Критерії якості (результати лікування)	Середня тривалість лікування (дн)
1	2	3	4	5	6	7
1.	Виразкова хвороба шлунку та 12-палої кишки	К25 К26	1. Заг.ан.крові. 2.Заг.ан.сечі. 3.Копрограма. 4.Дослідження секреторної функції шлунку (Рн-метрія) 6. Визначення Н.р 7. Реакція Грегерсена (в аналізі копрограми) 8.Біопсія слизової шлунку (за показами). 9. Консультація спеціалістів (по показанням).	1. Дієта стіл №1а-1б – 5-6 днів, потім 1,5 2. антибактеріальні препарати (класична потрійна схема): колоїдний субцитрат вісмуту (де-нол) – 4 мг/кг на добу; амоксицилін (флемоксін-солютат) – 25 мг/кг або клатримоміцин (клацид) – 7,5 мг/кг (мах 500 мг на добу); фуразолідон 20 мг/кг, омепразол – 0,5 мг/кг. 3. Анти секреторні препарати (блокатори Н2 гістамінових та мускарінових рецепторів). ІПП-омепразол (лосек, омез, осиз та ін..), рабепразол (парієт), нексіум в дозі 0,5 мг/кг на добу в 1-2 прийоми протягом 2 – 2,5 тижні. Блокатори Н2 гістамінових рецепторів – ранітідін (зантак, зоран, ранісан) по 2 – 8мг/кг на добу. Фамотідін (квамател, фамсан, фамотел) 1-2 мг/кг на добу в 2-3 прийоми протягом 2-3 тижнів. 4. При зниженні кислотності – захисна терапія: капустяний сік по 80 – 150 мл зр на день за 30 хв.до їжі; абомін (ацидин –пепсин) по 0,5 – 1 т 2-3р до або під час їжі протягом 2-3 тижнів; плантаглюцид – по 0,5 – 1,4 л на ¼ склянки води 3 рази на день за 30 хв до їжі протягом 2-3 тижнів. 5. Цитопротектори: смекта 0,5 – 1 п 2-3 р на день за 30 хв – 1 год до їжі, Сократ гель 1-2 г на добу в 2 прийоми за 30 хв – 1 год до їжі, лисвірітон 0,05 – 0,1г 3 р на день до їжі; біогастрон (дуогастрон, вентроксол) по 0,05 3 рази на день, далі через 1 тиждень – 0,5 дози ще 2-3 тижні; деларгін – в/м по 0,001 г (1мг) – 1-2 р на день 10-14 днів. 6. Препарати, що діють на нейрогуморальну регуляцію (центральні холінолітики, гангліоблокатори). 7. Фітотерапія (шлунково-кишкові збори, обліпихова олія та ін.). 8. Фізіотерапевтичне лікування: індуктотерапія, НВЧ-терапія, мікрохвильова терапія, електрофорез зі спазмолітинами, новокаїном, магнітотерапія, теплолікування (парафінові та озокеритові аплікації).	Відсутність больового та диспепсичного синдромів. Нормалізація Н.Р. За даними морфології зменшення активності запального процесу.	28

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПОРУШЕННЯ ТРАВНОГО ТРАКТУ У ДІТЕЙ.

Під функціональними порушеннями (ФП) розуміють клінічні етапи, при яких відзначаються відхилення в діяльності органа, обумовлені порушеннями нервово-гуморальної регуляції, без структурних і біохімічних порушень. Механізми виникнення ФП різноманітні й визначаються у першу чергу анатомо-фізіологічними особливостями дитячого організму, вегетативними дисфункціями, нерідко пов’язаними із психоемоційними й стресовими факторами. Велике значення в розвитку ФП відводять ролі гастроінтестипальних пептидних гормонів системи нервово-гуморальної регуляції ШКТ.