V. Зміст теми заняття.

В системі державних заходів та центральних органів виконавчої влади особлива функція щодо охорони здоров’я, профілактики захворювань та державного нагляду за дотриманням законодавства в охороні здоров’я належить Державній санітарно-епідеміологічній службі України.

Державна санітарно-епідеміологічна служба –це органи, установи і заклади санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров’я України, відповідні установи, заклади і частини та підрозділи Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ і т.д. (див. додатки).

Діяльність державної санітарно-епідеміологічної служби грунтується на принципах:

-державний характер, що закріплено у законодавчих документах,

-науково-планова основа усіх заходів;

-єдність санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних заходів, яка проявляється у тому, що поряд зі здійсненням у оперативному чи плановому порядку протиепідемічних заходів щодо ліквідації спалахів окремої інфекції проведення комплексу санітарних, оздоровчих, і профілактичних заходів, спрямованих на збереження здоров’я населення;

- участь різних служб і відомств у проведенні санітарно-протиепідемічних заходів;

- участь у міжнародному співробітництві із забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення.

Установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюють державний санітарно-епідемічний нагляд та контроль за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства (це сукупність законів і підзаконних актів, які регулюють суспільні відносини в галузі охорони здоров’я).

Основні завдання державного санітарно-епідеміологічного нагляду:

-нагляд за організацією і проведенням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і громадянами щодо санітарних та протиепідемічних заходів,

-нагляд за реалізацією державної політики з питань профілактики захворювань населення, участь у розробці та контролю за виконанням програм із запобігання шкідливому впливу небезпечних факторів довкілля та виробничого середовища на здоров’я людей,

-нагляд за дотриманням санітарного законодавства,

- нагляд за виконанням приписів і вимог посадових осіб державної санітарно-епідемічної служби,

-проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи, надання висновків і дозволів на проведення видів діяльності, передбачених Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»,

- проведення гігієнічної регламентації будь-якого небезпечного фактора, присутнього у середовищі життєдіяльності людини, з метою встановлення та затвердження критеріїв їх допустимого впливу на здоров’я людини.

Основною формою проведення державного санітарно-гігієнічного нагляду є перевірка дотримання санітарного законодавства. Перевірки проводять за планами установ та закладів державної санітарно-епідемічної служби, а також позапланово в залежності від санітарної, епідемічної ситуації.

Розрізняють запобіжний та поточний державний санітарно-епідемічний нагляд.

Запобіжний санітарно-епідемічний нагляд- -це гігієнічне та епідемічне нормування потенційно небезпечних для здоров’я людини факторів, регламентація застосування цих факторів, продукції тощо в санітарних правилах і нормах, галузевих і державних стандартах;

державна санітарно-гігієнічна експертиза нової продукції, технології, сировини, документу на визначення відповідності їх критеріям безпеки;

контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм і правил при проектуванні, реконструкції, будівництві різних об’єктів, при зміні технології виробництва чи запровадженні нових виробничих процесів.

Важливою складовою діяльності санепідслужби є поточний санепіднагляд за численними об’єктами, розміщеними на конкретній території.

Метою його є контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних та протиепідемічних норм і правил на діючих підприємствах, в установах, організаціях, дитячих закладах, локально-профілактичних закладах.

За оцінкою санітарно-гігієнічного стану об’єкти державного санепіднагляду розподіляються на 3 групи:

Перша група- санітарний стан відповідає санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам, відсутнє перевищення гранично допустимих рівнів і концентрацій шкідливих речовин,

Друга група- санітарно-гігієнічний стан не відповідає санітарно-гігієнічним нормам і правилам, але відсутнє перевищення шкідливих речовин.

Третя група- санітарний стан не відповідає санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам, при цьому має місце перевищення шкідливих речовин.

При здійсненні поточного санепіднагляду заповнюють :

-акт санітарного обстеження,

-акти відбору проб води, харчових продуктів, кулінарних виробів,

-акт розслідування профотруєння та профзахворювання,

- протоколи досліджень питної води, повітря населених місць, грунту, повітря закритих приміщень, вимірювань шуму, вібрації.

Проводячи санітарно-епідемічний нагляд, лікарі-гігієністи та епідеміологи у своїй діяльності використовують наступні методи-

-динамічне санітарне та епідеміологічне спостереження за територією, об’єктами,

-лабораторні і інструментальні дослідження,

-експертні оцінки санітарно-епідемічної ситуації,

- біостатистичний метод,

-соціологічний метод.

Таким чином, роботу лікарів СЕС можливо розділити за такими розділами:

1. Контрольна робота- це здійснення державного запобіжного та поточного санепіднагляду,

2. Консультативна робота полягає в проведенні консультацій різних відомств з питань охорони довкілля, профілактики інфекційних захворювань, наданні юридичним і фізичним особам інформації про санітарно-епідемічну ситуацію.

3. Організаційно-методична робота.

4. Науково-практична робота.

5. Нормативна робота-це розробка та затвердження (узгодження) санітарних правил, гігієнічних нормативів, проведення санітарно-гігієнічної експертизи.

Основним актом, який регламентує діяльність СЕС , є закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Згідно із статтею 41 цього закону головним санітарним лікарям і їх заступникам надаються повноваження:

А) дотримання санітарного законодавства,

Б) систематичного аналізу санітарної та епідемічної ситуації, показників здоров’я населення, окремих його груп,

В) визначення факторів, які можуть шкідливо впливати на здоров’я населення,

Г) контролю за проведенням санітарних і епідемічних заходів, виконання програм профілактики,

Д) погодження відведення земельних ділянок під забудову,

Е) винесення рішень про необхідність проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи,

Ж) погодження регіональних і місцевих програм у галузі соціально-економічного розвитку,

З) погодження видачі, надання дозволу на здійснення видів діяльності,

И) безкоштовне отримання від юридичних осіб, громадян, які ведуть діяльність, матеріалів і відомостей, що характеризують санітарний та епідемічний стан об’єктів,

К) безкоштовного відбору зразків сировини, продукції, матеріалів для державної санітарно-гігієнічної експертизи,

Л) визначення необхідності проф. щеплень та інших заходів профілактики в разі загрози виникнення епідемій, масових отруєнь, радіаційних уражень,

М) розслідування причин і умов виникнення професійних або групових інфекційних захворювань, отруєнь і подання матеріалів до компетентних органів.

У разі порушень санітарно-гігієнічних норм і правил, передбачених законодавством, визначається дисциплінарна, адміністративна чи кримінальна відповідальність.

До діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби також відносять:

-визначення приоритетних заходів у профілактиці захворювань;

-вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров’я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини;

-контроль за усуненням причин і умов виникнення і поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь, радіаційних уражень людей;

-державний облік інфекційних і професійних захворювань і отруєнь;

-видача висновків державної санітарно-гігієнічної експертизи щодо об’єктів поводження з відходами;

-встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, видача гігієнічного сертифіката на неї;

-методичне забезпечення та здійснення контролю під час визначення рівня небезпечності відходів.