- •1 Медична мікробіологія та предмет її вивчення.
- •5Роботи р.Коха та їх вплив на прогрес мікробіології.:
- •7Вчення про гуморальний імунітет ( п.Ерліх, ж.Борде ).
- •8Дослідження д.І.Івановського - важливий етап в розвитку вірусології.
- •9Праці українських мікробіологів д.К.Заболотного, в.Д.Дроботько, с.С.Дяченко, к.Д.Пяткіна
- •10. Систематика та номенклатура мікроорганізмів. Принципи класифікації. Поняття про вид, різновидність, біотип, штам, клон
- •11. Морфологія, ультраструктура та хімічний склад бактерій.
- •13. Субклітинні форми бактерій: протопласти і сферопласти, л-форми бактерій.
- •14. Капсула бактерій, хімічний склад та значення, методи виявлення.
- •15. Джгутики бактерій. Пілі, їх класифікація та функції. Визначення рухливості
- •17. Морфологія та ультраструктура актиноміцетів. Патогенні представники.
- •18. Морфологія та ультраструктура спірохет. Морфологічні різновидності, патогенні види. Методи виявлення спірохет
- •19. Морфологія та ультраструктура рикетсій. Основні види, патогенні для людини.
- •24. Морфологія та ультраструктура патогенних для людини найпростіших. Основні види
- •25. Основні методи дослідження морфології бактерій. Мікроскопія в темному полі зору, імерсійна та електронна
- •26. Імунофлюоресценція (прямий та непрямий метод), використання в діагностиці інфекційних хвороб
5Роботи р.Коха та їх вплив на прогрес мікробіології.:
Він зробив неоціненний внесок у мікробіологію:
удосконалив мікробіологічну техніку, застосував імерсійні об'єктиви,
мікрофотографію;
використав анілінові барвники;
запропонував методи виділення чистої культури та щільні живильні середовища
відкрив збудників туберкульозу (паличку Коха) і холери;
довів, що збудником сибірки є В. anthracis;
обґрунтував теорію та практику дезінфекції (знищення патогенних мікроорганізмів).
Відкриття Коха зробили його одним з тих особ, хто визначає напрямки розвитку охорони здоров'я, і зокрема відповідальним за координацію досліджень і практичних заходів у боротьбі з такими інфекційними захворюваннями, як черевний тиф, малярія, чума великої рогатої худоби, сонна хвороба .
6Мечніков і його внесок у вчення про несприйнятливість до інфекційних хвороб
1886 – Мечніков разом з Гамалією заснував в Одесі першу в Росії бактеріологічну станцію (тепер Вірусології і епідеміології Одеський науково-дослідний інститут).
Мечніков створив першу російську школу мікробіологів, імунологів, патологів.
1887 – на запрошення Пастера Мечніков переїхав до Парижа, де організував лабораторію при Пастерівському університеті, якою завідував до самої смерті. Мечніков установив спільні закономірності в розвитку хребетних та безхребетних тварин, запропонував теорію багатоклітинних організмів.
Лейкоцити не тільки розносяться з током крові, а можуть самостійно пересуватися за допомогою псевдоніжок. Проходячи крізь стінки капілярів лейкоцити рухаються до скупчення хвороботворних мікробів і за допомогою псевдоніжок захоплюють та перетравлюють їх. Це явище було відкрито Мечніковим у 1908 р і названо фагоцитозом (Нобелівська премія).
В певних випадках (при пересадці органів) фагоцитарна властивість лейкоцитів може бути шкідлива. Лейкоцити реагують на пересаджені органи так, як на хвороботворні організми, фагоцитують їх, руйнують. Тому при проведенні таких операцій фагоцитоз пригнічують різними речовинами.
Мечніков також є творцем клітинного імунітету!!! Його роботи дали дуже великий внесок у вчення про несприятливість до інфекційних хвороб
7Вчення про гуморальний імунітет ( п.Ерліх, ж.Борде ).
Пауля Ерліха противомікробні речовини крові автор назвала терміном "антитіло" (по-німецькому antikorper), тому що бактерій у той час називали терміном "korper" — мікроскопічні тельця.
Ерліх якимсь образом усвідомив, що і до контакту з конкретним мікробом в организмі вже є антитіла у вигляді, що він назвав "бічними ланцюгами". Як ми тепер знаємо, це саме так, і "бічні ланцюги" Ерліха — це докладно вивчені в наш час рецеп-тори лімфоцитів для антигенів. Пізніше цей же напрям думок П.Ерліх "застосував" до фармакології: у своїй теорії хіміотерапії він припускав передіснування в організмі рецепторів для лікарських речовин.
У 1908 р. П.Ерліху вручили Нобелівську премію за гуморальну теорію імунітету.
Наукова суперечка між клітинною (І.І.Мечников і його учіі) і гуморальної (П.Ерліх і його прихильники) теоріями імунітету тривав більш 30 років і сприяв розвитку імунології як науки.
у 1919 р. Ж. Борде отримав нобілевску премію за відкриття системи комплементу, дослідження в області імунології і бактеріології,