1.3 Методика економіко-статистичного аналізу фінансових результатів реалізації молока
Перший метод статистичного аналізу — це дисперсійний аналіз,
або метод статистичної обробки спостережень. Застосовується для оцінювання впливу на величину, що спостерігається за різних чинникових ознак, від яких ця величина залежить.
Кожне вимірювання залежить від певної кількості параметрів, які можуть набувати або дискретні, або неперервні значення. Залежність розглядають у вигляді лінійної комбінації параметрів з коефіцієнтами:
(1.3)
де хн — параметри; Ь- — коефіцієнти; є- — випадкова похибка вимірювання, і - \,т.
Коефіцієнти b називають чинниками. Рівняння називають лінійною багаточинниковою моделлю.
У дисперсійному аналізі параметри х-- зазвичай беруть рівними нулю або одиниці, що вказує на те, які з чинників враховують за такого аналізу.
Другий метод статистичного аналізу — це регресійний аналіз.
Для дослідних даних за емпіричну формулу можна прийняти лінійну залежність у — ах + Ь.
Отже, ми повинні оцінити рівняння регресії j —fix) — формулу статистичного зв'язку між змінними. Якщо ця формула лінійна, йдеться про лінійну регресію. Формула статистичного зв'язку двох змінних називається парною регресією, а від кількох змінних — множинною регресією.
Для оцінювання невідомих параметрів за результатами вимірювань використовують метод найменших квадратів. За його допомогою спочатку визначають функціональну залежність представлення даних дослідження, а потім для цієї залежності добирають параметри.
Ще один із відомих статистичних методів — кореляційний. За коефіцієнтом кореляції (К) двох послідовностей змінних величин визначають ступінь їх взаємозалежності. Цей взаємозв'язок може бути повним (К = 1) або його може не бути зовсім (К 0). За допомогою кореляційного аналізу можна досліджувати не тільки дві (парна кореляція), а й більшу кількість змінних (множинна кореляція).
З кореляційним аналізом тісно пов'язаний регресійний аналіз (метод регресій). За цим методом установлюють логіку зв'язків (послідовність) між чинниками і наслідками (результатами) процесів у випадках, коли наслідки дії не є детермінованими (жорстко зумовленими). Тобто цим методом досліджують імовірності відхилення від стандартного процесу — використовують для досліджень типу "що буде, коли...". Найбільше значення він має для створення імітаційних моделей, які імітують (повторюють) реальні процеси.
Метод індексів передбачає розрахунки пошукових величин порівняно із середнім, нормативним або базовим рівнем (показником). Цей метод застосовують переважно для аналізу динамічних рядків та визначення рівнів розвитку об'єктів дослідження. Зазвичай він є головним у дослідженнях рівнів розвитку регіонів країни (регіональна діагностика) і країн світу.
Економетричні методи є одними із найважливіших серед економіко-математичних методів. їх головний інструмент — економіко-математичні моделі, до яких належать лінійне програмування, міжгалузевий баланс, моделі теорії економічного зростання, теорія графів, теорія ігор та ін. Моделі поділяються на статичні (фіксовані за часом ) і динамічні
Статистичне групування - являє собою розподіл сукупності масових суспільних явищ на однорідні типові групи за суттєвими для них ознаками з метою всебічної характеристики їх стану, розвитку і взаємозв'язків. Наприклад, групування промислових підприємств за формами власності, групування населення за статтю, віком, групування комерційних банків за сумою активів балансу тощо.
Статистичне зведення - відповідальний етап статистичного дослідження. Воно проводиться на основі всебічного аналізу сутності і змісту досліджуваних явищ і процесів. Повнота, достовірність і обґрунтованість результатів зведення забезпечується програмою і планом його проведення.
Програма статистичного зведення місить перелік груп на які може бути поділена сукупність одиниць спостереження, а також систему показників, які характеризують досліджувану сукупність явищ і процесів як в цілому так і окремих її частин.
Середньою величиною у статистиці називають узагальнюючий показник, який характеризує типовий розмір ознаки в якісно однорідній сукупності в конкретних умовах місця і часу та відображає величину варіюючої ознаки з розрахунку на одиницю сукупності. Обчислюється середня величина у більшості випадків шляхом ділення загального обсягу ознаки на число одиниць, що володіють цією ознакою. Якщо, наприклад, відомий фонд місячної заробітної плати і кількість робітників за місяць, то середню місячну заробітну плату можна визначити шляхом ділення фонду заробітної плати на кількість робітників.
Середня арифметична - найпоширеніший вид середньої. Середня арифметична проста являє собою частку від ділення суми індивідуальних значень ознаки на їх загальне число. її обчислюють за формулою:
(1.4)
Середня арифметична зважена обчислюється із значень варіюючої ознаки з урахуванням ваг. її застосовують у тих випадках, коли значення ознаки представлені у вигляді варіаційного ряду розподілу, в якому чисельність одиниць по варіантах не однакова, а також при розрахунку середньої із середніх при різному обсязі сукупності. Зважування в даному випадку здійснюється за частотами, які показують скільки разів повторюється та або інша варіанта. Формула середньої арифметичної зваженої має вигляд:
(1.5)
ередня гармонічна є оберненою до середньої арифметичної, обчислену з обернених значень усереднюваної ознаки. Залежно від характеру наявного матеріалу її застосовують тоді, коли ваги доводиться не множити, а ділити на варіанти, або, що те саме, множити на обернене їх значення. Таким чином, середня гармонічна розраховується, коли відомі дані про обсяг ознаки (Ш=хф) і індивідуальні значення ознаки (х) і невідомі ваги (ф). Так як обсяги ознак являють собою добуток значень ознаки (х) на частоту ф, то частоту ф визначають якф = Ш: х.
Формули середньої гармонічної простої і зваженої мають вигляд:
(1.6)
Варіацією ознаки називають наявність відмінностей в чисельних значеннях ознак у одиниць сукупності. Термін "варіація" походить від латинського слова - зміна, коливання, відмінність. Варіація є властивістю статистичної сукупності. Вона зумовлена множиною взаємопов'язаних між собою необхідних та випадкових, внутрішніх і зовнішніх факторів, серед яких є основні та другорядні. Основні фактори формують центр розподілу, другорядні - варіацію ознак, спільна їх дія - форму розподілу. Наприклад, продуктивність тварин залежить від рівня годівлі, породності, рівня механізації та інших об'єктивних і суб'єктивних факторів. Спільна їх дія зумовлює той чи інший рівень продуктивності тварин в окремих господарствах, а також закономірність розподілу господарств за цією ознакою.
Варіація існує у просторі й у часі. Під варіацією у просторі розуміється коливання значень ознаки по окремих територіях. Під варіацією у часі розуміють зміну значень ознаки у часі, тобто в різні періоди або моменти часу. Так, у часі змінюється виробництво продукції, урожайність сільськогосподарських культур, середня тривалість життя людей, заробітна плата тощо.
Розрізняють також випадкову і систематичну варіацію. Випадкова варіація виникає в результаті того, що індивідуальні значення ознаки складаються під сукупним впливом різних факторів (умов), які по-різному поєднуються у кожному окремому випадку.
Аналіз систематичної варіації дає змогу оцінити ступінь залежності змін у досліджувані й ознаці від факторів, що її визначають.
РОЗДІЛ 2. Сучасний стан реалізації молока в аграрному секторі