57. Основні спрямування використання коштів окремих видів державних цільових фондів.

Державні цільові фонди — це сукупність фондів грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні центральних та місцевих органів влади. Фонди мають цільове призначення, яке втілюється як у чітко визначених джерелах їх утворення, так і в напрямках можливого використання коштів. Державні цільові фонди є однією з ланок загальнодержавних фінансів, порядок їх формування та витрачання регламентується законодавчими актами.

В сучасних умовах розвитку незалежної України значення державних цільових фондів, поряд із бюджетом, значно зростає. Їх існування є необхідним і доцільним, це пов'язано із наступним:1) у органів державної влади і управління, що формують цільові фонди, з'являються додаткові джерела фінансування своїх потреб понад бюджетні кошти;

2) існування одного централізованого фонду грошових ресурсів недостатнє для задоволення всіх державних потреб;

3) при наявності перевищення доходів над видатками цільових фондів кошти можуть бути використані для покриття бюджетного дефіциту;

4) з'являється можливість з більшою ефективністю проводити контрольну роботу за цільовим використанням державних коштів.

Іншими джерелами надходжень фонду є:

— кошти, які об'єднуються фондом на договірних засадах з органами місцевого самоврядування;

— банківські кредити;

— добровільні внески і пожертвування;

— зарубіжна та міжнародна фінансова підтримка

52. Принципи побудови бюджетної системи.

Бюджетна система України базується на ряді принципів.

1. Принцип єдності. Він забезпечується єдиною правовою базою, диною грошовою одиницею, єдністю ведення бухгалтерського обліку і складання звітності за вимогами діючих стандартів.

2. Принцип збалансованості. Сутність зумовлена тим, що фінансування витрат бюджетів кожної ланки бюджетної системи забезпечується відповідними надходженнями до кожного такого бюджету за визначений період.

3. Принцип самостійності. Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава не несе відповідальності за бюджетними зобов´язаннями органів влади АРК та органів місцевого самоврядування грошовими коштами Державного бюджету.

4. Принцип повноти. До складу бюджетів підлягають включенню всі надходження відповідних бюджетів та витрати бюджетів.

5. Принцип обґрунтованості. Бюджет формується на реальних показниках економічного і соціального розвитку держави.

6. Принцип ефективності. При складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають спрямовувати свою діяльність на досягнення запланованих цілей з залучення мін обсягів бюджетних коштів та досягнення максимального результату при їх використанні.

7. Принцип субсидіарності. Розподіл видатків міждержавним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами має ґрунтуватися на максимально можливому наближенні суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.

8. Принцип цільового використання бюджетних коштів. Усі бюджетні кошти використовуються лише на заходи, які визначаються виключно бюджетними призначеннями.

9. Принцип справедливості і неупередженості. Бюджетна система України базується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами.

10. Принцип публічності та прозорості. Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються відповідно ВРУ, Верховною Радою АРК та відповідними радами.

11. Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу. Кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свою діяльність або бездіяльність.

Усі принципи побудови бюджетної системи взаємопов´язані між собою, доповнюють один одного і у цілому сприяють виконанню завдань, передбачених бюджетною політикою суспільства.