8.5 Класифікація газоподібного палива.

Генераторні гази одержують у результаті газифікації твердого палива (вугілля, торф, напівкокс) окисленням водню, який в них міститься, при високій температурі.

Залежно від призначення генераторного газу виділяють: паливо для промислових печей, двигунів внутрішнього згоран­ня чи побутових газових установ. Генераторний газ в залежно­сті від реагенту продування одержують наступних видів: пові­тряний, водяний, змішаний; процес проходить у вертикальних печах-газогенераторах, в які зверху завантажують паливо, а знизу проводять його продування. Якщо окислювач — повітря, то одержаний газ називають повітряним генераторним газом, пари води — водяним генераторним газом, суміші водяної па­ри і кисню — парокисневим генераторним газом (змішаним).

Доменний газ є побічним продуктом доменного вироб­ництва і після очищення від пилу використовується в суміші з коксовим газом у цехах металургійних підприємств. Тепло­та згорання доменного газу 900—1000 Ккал/м3, або 3770— 4190 кДж/м3.

Коксовий газ одержують у результаті коксування твердого па­лива. Його використовують для нагрівання коксових, мартенівсь­ких і скловарних печей, для комунально-побутових потреб і як сировину в хімічній галузі.

Зріджені гази при температурі від -30°С до +40°С і тиску 0,2—1,6 МПа перебувають в рідкому стані, а при підвищенні те­мператури і зниженні тиску переходять у газоподібний стан. Їх одержують на газоконденсаторних установках при газових родо­вищах і як побічний продукт при переробці нафти. Випускаються трьох видів: пропан технічний, бутан технічний і суміш пропану з бутаном.

Стиснені гази містяться в балонах і газопроводах під тиском до 20 МПа. Стиснені гази випускаються трьох марок: коксовий метанозований, коксовий збагачений і природний.

Газоподібне паливо з транспортних магістральних тру­бопроводів надходить на газорозподільні станції і після відповід­ної підготовки по газопроводах постачається споживачам або по­дається в накопичувальні резервуари для зберігання.

Газ зберігається в балонах, газгольдерах і підземних схови­щах. Балони для зберігання газу (пропану, бутану та ін.) виготов­ляються з якісних сталей і розраховані на тиск 20,15 і 10 МПа. Для розпізнавання їх фарбують у червоний колір.

Горючі гази в різноманітних пропорціях з повітрям утворюють вибухові суміші, крім того, деякі з них, особливо промислові, ток­сичні і отруйні. При вдиханні метану — основного компоненту природного газу — настає задуха. Зріджені гази, коли попадають на шкіру людини, викликають обмороження. Тому необхідно при по­водженні з ними суворо дотримуватись правил безпеки.

Тема 9 Інноваційні процеси. 2 години

План

9.1 Інноваційні системи технологій, їх характеристика.

9.2 Типи інноваційних процесів:

9.3 Основні показники ефекту та ефективності інновацій.

9.4 Нові прогресивні технології. Нанотехнології.

9.1 Інноваційні системи технологій, їх характеристика.

Інноваційні системи технологій – новостворені або вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно – технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, які істотно поліпшують структуру та якість технологій і соціальної сфери.

Процес нововведення (інноваційний процес) є багатостадійним і циклічним. На початковому етапі інноваційний процес здійснюється за рахунок ресурсів діючого виробництва, а у кінцевому рахунку(після доведення новин до комерційного використання) сприяє підвищенню якості продукції, розвитку виробничих сил та виробничих відносин, досягненню більш високих економічних результатів. Завдяки процесам нововведень виробничо – економічні системи (ВЕС) дістають нову якість, яка відповідає вимогам зовнішнього середовища і дозволяє зберегти або поширити позиції у відповідному секторі ринку.

Стадії інноваційного процесу обслуговують наступні фази життєвого циклу нововведень: постановка проблем і виникнення ідеї нововведення; розробка ідеї; перше освоєння новин (впровадження); широке розповсюдження новин (дифузія); використання потенціалу новин і отримання прибутку; рутинізація новин і пошук більш досконалих продуктів або технологій.

Незважаючи на різноманітність нововведень, можна виділити такі головні стадії інноваційного процесу: фундаментальне та пошукове наукове дослідження, прикладна розробка, конструкторсько-технологічне проектування, будівельне проектування, матеріальне виробництво, споживання.

Кожна стадія має вхід (стимул) і вихід (результат). Наприклад, стимулом наукового дослідження є отримання нового знання, виходячи з вимог практики або внутрішніх законів розвитку науки, а результатом дослідження є ідеї, що зафіксовані у публікаціях. Результат кожної попередньої стадії стає стимулом для наступної, результатом останньої стадії є прибуток, частка котрого спрямовується на відтворення інноваційного циклу, або соціальний та екологічний ефект.

Стадії інноваційного процесу відрізняються у залежності від типу нововведень. Наприклад, розробка нових економічних методів потребує наукових досліджень і розробки методичних рекомендацій. При розробці нових конструкцій крім досліджень необхідні проектно-конструкторські роботи, створення дослідного зразка, випробування, експериментальне виробництво, розробка технічних умов і стандартів. Дещо інший склад інноваційного процесу спостерігається при розробці планувальних рішень, інженерних систем, машин та механізмів, автоматизованих систем управління виробництвом і персоналом.

Класифікація нововведень дозволяє розподілити їх за найбільш важливими ознаками з урахуванням різноманітних особливостей всіх ланок виробництва. Класифікація нововведень є необхідною, оскільки від типу новин, які впроваджуються, залежать витрати на нововведення, методи організації інноваційних процесів, ефективність нововведення.

Нововведення слід класифікувати: за значенням і ефективністю (базисні та удосконалюючи); за змістом (продуктові, техніко-технологічні, організаційні, економічні, управлінські, політичні, соціальні, юридичні); за сферою застосування (широкого і часткового застосування); за рівнем новизни (радикальні, що здійснюються на підставі раніше невідомих законів та закономірностей, і нововведення на базі відомих законів та закономірностей).

Дуже важливим для випереджаючого розвитку економіки є впровадження базисних інновацій. Базисні інновації засновані на наукових відкритих і великих винаходах, що лежать в основі нових поколінь техніки. Базисні інновації реалізують через розгалужену мережу поліпшуючих інновацій, що забезпечують поширення принципово нової техніки і технології в різних сферах виробництва, підвищують ефективність технологічного укладу в цілому.