38. Як слід оформляти записи?

За будь-якого способу ведення нотаток писати потрібно на одному бо­ці аркуша, щоб потім можна було вільно використовувати цей матеріал: розрізати, вставляти в текст, переносити з рамок одного питання в інше то­що. Обов'язково зліва слід залишати широке поле. Це дасть можливість су­проводжувати виписки з наукової літератури занотовуванням своїх роздумів і суджень з того чи іншого питання, робити необхідні помітки, а в разі необ­хідності - доповнення. Аркуш слід поділити на дві частини: верхню (меншу) і нижню (більшу) - й позначити межі лівого поля. У верхній лівій частині ар­куша необхідно подати повний бібліографічний опис роботи, з якої взято ци­тований або викладений своїми словами матеріал. Справа треба зазначити номер пункту плану курсової роботи, з яким співвідноситься виписка, і тему чи проблему, якої вона стосується. Біля виписки вказується сторінка, з якої вона зроблена. Якщо текст у джерелі переходить з однієї сторінки на іншу, то нумерацію сторінок зручно подавати на полі, а в тексті своїх записів цей пе­рехід доцільно позначати двома паралельними рисками.

16

Як правило, на кожній картці робиться одна виписка. Проте картка мо­же містити й кілька виписок, якщо вони стосуються одного питання або те­ми. Прикладом може слугувати картка з виписками із праці С.Сфремова "Іс­торія українського письменства" до курсової роботи "Особливості поетично­го синтаксису збірки "Сонячні кларнети" Павла Тичини" (рис. 3).

Сфремов С. 0. Істрія українського пись­менства / С. О. Сфремов-К. : Феміна, 1995.-688 с.	2.4 Безсполучникові складні речення
Пор.: Коваль A.II Практична стилістика су­часної укр. літ мови / Л. 11 Коваль. - К. : Вища шк. 1987 - С. 218 (про лаконіч­ність, енергію і силу вислову безсполучникових конструк­цій). 620//621	"3 суто Гейнівською трактовкою він вилл< інтим­ні свої переживання, ніби уриваючи, пересипаючи скороминущі враження іншими, ніс бистрішими. ЩО
	аж слово за ними не встигає, поспішаючи, вертаючись
	назад \підкр. нами. - І.С.] до неребугоіо. та не спопе­лілого ще в душі почування Подивилась ясно - заспівали скрипки! Обняла востаннє. - у моїй душі. |...| '■' (с. 620) "...вміє Тичина кинути глибоко символічний об­раз, надаючи найзвичайніеінькій події щось значуще, якийсь внутрішній зміст. І майстерність цього малюн­ку - саме в його надзвичайній простоті та лаконічнос-
	ті [підкр. нами. - /. С]. Гаптує дівчина й ридає -Чи то ж шиття! Червоним, чорним вишиває Мені житгя" (с. 620). "Іноді виноситься поет на вершки справді трагіч­ного, страшного ... глибокого й нерозгаданого в своїх суперечностях, яких гримаси доводиться зворушеною душею спостерігати людині. // Одчиняйте двері - Наречена йде! Одчинились двері -Горобина ніч! Одчинились двері -Всі шляхи в крові!" (с. 621).

Рис. 3. Картка з виписками

8

Оформлення робочої картотеки, аналіз фактичного матеріалу

39. Що таке робоча картотека?

Робочою картотекою називається зібрання окремих карток, на яких ви­писано необхідний для розкриття теми ілюстративний матеріал.

40. Що передує формуванню робочої картотеки?

Накопичення конкретного мовного матеріалу слід починати лише після вступної консультації з науковим керівником та після попереднього ознайом­лення з вибраною літературою. Перед картуванням визначається, наскільки повно будуть використовуватися взяті для аналізу джерела: чи буде випису­вання мовних фактів повним, вичерпним, чи - вибірковим, частковим. Вичер­пне карткування дозволяє зробити більш точні висновки. До нього вдаються в тих випадках, коли в темі науково-дослідної роботи вказано конкретне джере­ло (одне або декілька), у якому треба проаналізувати певне мовне явище.

41. Які основні вимоги до карткування?

• Мовні факти (слова, словосполучення) треба подавати в мінімаль­ному контексті - реченні. Досліджувані речення виписуються повністю.

• Необхідне слово, словосполучення чи інша конструкція обов'язково виділяється (іншим кольором, шрифтом, підкресленням).

• Якщо мовний матеріал вилучається з одного джерела, то на кожній картці зазначається лише сторінка, на якій виписане явище подано у творі (назва твору і його бібліографічні дані наводяться у вступі та в списку вико­ристаної літератури). Якщо опрацьовується кілька джерел, на картці зазнача­ється назва твору і сторінка (за творами одного автора) чи прізвище автора і сторінка (за творами кількох авторів). Прізвища авторів та назви творів мож­на скорочувати, але при цьому в курсовій роботі необхідно подати список скорочень.

Зразки оформлення умовних скорочень наведено в Додатку 3.

42. Яких правил потрібно дотримуватися при карткуванні мовного матеріалу?

При карткуванні треба дотримуватись абсолютної точності:

• не можна переставляти, замінювати, скорочувати слова в реченні;

• варто зберігати наголоси, якщо вони позначені, напр.:

Як глянеш упростяж - дорога в намисті
	МЧ, с. 93

18

• потрібно дотримуватись авторської манери запису та пунктуації,

напр.:

Хоч би мені хто

жменьку землі

з могили його приніс... натертися проти серця... може б, трохи полегшало...

МЧ, с. 73

• після виділених якимось чином у тексті слів чи словосполучень у дужках зазначається, що це виділення авторське, і вказується на його харак­тер, напр.:

Бувають, може, й кращі голоси, але такого другого немає.! (розрядка - авт.)

___МЧ, с. 41.

43. Чи допускається скорочення речень при карткуванні?

Якщо аналізоване мовне явище знаходиться у великому за обсягом ре­ченні, то його при переписуванні на картку можна скоротити, позначивши місце пропуску крапками у квадратних дужках (щоб не сплутати з авто­рським розділовим знаком). Але таке скорочення припустиме лише тоді, ко­ли зміст скороченого речення буде достатнім для осмислення необхідного мовного факту.

Наприклад, для курсової роботи на тему "Вставні і вставлені конструк­ції в романі Ліни Костенко "Маруся Чурай" речення А може, саме таку дружину треба козакові,— до печі і до городу, до коней і до свиней, і до ради, і до поради, і вночі до любові? можна скоротити так (рис. 4).

А може, саме гаку дружину треба козакові [...]

МЧ, с. 47

Рис. 4. Картка і і скорочено записаним реченням

44. Як аналізувати і систематизувати зібраний мовний матеріал?

Аналіз і систематизація зібраного матеріалу - найголовніша і найвідпо­відальніша частина наукової роботи. Систематизація випливає з тих завдань, які ставить перед собою її автор. Під час вивчення картотеки для полегшення класифікації мовних явищ слід робити на картках потрібні позначки (краще

9

олівцем). Наприклад, для висвітлення теми "Звертання в дитячому фолькло­рі" спочатку необхідно визначити, хто (що) виступає об'єктом звертань в ус­ній народній творчості для дітей. На картці з виписаним прикладом у її пра­вій верхній частині робиться відповідна помітка - позначення тематичної групи іменників - об'єктів звертань. У межах кожної групи можна також ви­ділити підгрупи, напр.: тваринний світ - звірі, птахи, свійські тварини тощо (рис. 5).

Тваринний світ -звірі

- Зайчику, іайчику. де ти був?

с. 110

Рис. 5. Картка ч класифікаційними позначками мовних явищ

45. Як узагальнити результати класифікації фактичного матеріачу? Результати класифікації фактичного матеріалу викладаються в письмо­вій формі з наведенням відповідних кількісних даних (рис. 6).

Тваринний світ -18 звертань (94 вживання),

з них назв: звірів - 8 (42 вживання);

птахів - 3(14 уживань);

свійських тварин - 7 (38 уживань).

Рис. 6. Картка з фрагментом результатів класифікації мовних фактів

Написання тексту наукової роботи

46. Які етапи підготовки рукопису наукової роботи? Підготовка рукопису роботи - це копіткий процес, який потребує вели­кої зосередженості, часу й напруженої праці. Його етапи такі:

• складання детального плану наукової роботи;

• підготовка чорнового варіанту;

• редагування тексту.

20

47. Які вимоги до плану наукової роботи?

Детальний план, який у завершеній роботі стане її змістом, складається на основі раніше складеного орієнтовного плану. При цьому треба мати на увазі, що назви розділів не повинні виходити за межі теми, вони мають від­повідати її формулюванню й розкривати один з її аспектів. Узяті разом, назви розділів мають вичерпувати тему. Не можна припускати, щоб назва одного з розділів збігалася з назвою роботи. Ці вимоги також визначають назву та зміст підрозділів кожного розділу.

Після того, як науковий керівник схвалив детальний план роботи, по­чинається написання чорнового варіанту рукопису.

48. З чого варто починати роботу над чорновим варіантом?

Роботу над чорновим варіантом варто починати з компонування основ­ної частини, потім сформулювати висновки і, в останню чергу, оформити вступ.

49. Що міститься у вступі до наукової роботи?

У вступі описується весь науковий апарат:

• обґрунтовується актуальність теми;

• коротко розкриваються сутність і стан розробки теми в науковій лі­тературі;

• викладається програма дослідження (чітке визначення об'єкта й предмета вивчення, формулювання мети і конкретних завдань, зазначення методологічної основи, лінгвістичних методів та прийомів);

• вказується джерело й матеріал дослідження;

• формується практичне значення наукової роботи (а для магістерсь­ких робіт також наукова новизна і теоретичне значення).

50. Чим визначається актуальність теми?

Актуальність теми визначається висвітленням у роботі недостатньо ви­вчених раніше чи й зовсім не досліджених аспектів наукової проблеми.

51. Як описується стан вивчення проблеми?

Стан вивчення проблеми викладається на основі аналізу наукової літе­ратури. Необхідно назвати основні роботи з теми, охарактеризувати наявні підходи, відзначити індивідуальний внесок різних учених у розробку цієї проблеми. При цьому зазначаються аспекти, висвітлені з достатньою повно­тою, формулюються питання, які є дискусійними, підкреслюються розбіжно­сті в їхній інтерпретації. Називаються також ті особливості мовних явищ, які привернули увагу дослідників, але не проаналізовані детально, і ті з них, що зовсім ще не вивчені, щоб було зрозуміло, чому саме цю тему вибрано для дослідження. Щоб не розширювати обсяг вступу, слід зосередити увагу на основних питаннях, оскільки повний огляд літератури й детальну характери­

11

стику стану вивчення досліджуваної проблеми викладено в теоретичному розділі основної частини роботи.

52. Що є об 'єктом та предметом наукового дослідження? Об'єктом дослідження наукової роботи є певні мовні явища, а предме­том - аспекти аналізу цих мовних фактів.

55. На що слід звернути увагу при формулюванні мети і завдань науко­вого дослідження?

Мета роботи дає уявлення про результати, викладені й обгрунтовані в роботі. Формулювання мети повинне бути чітким і коротким. Його призна­чення - показати стратегію написання роботи.

Мета конкретизується в основних завданнях. Вони можуть поділятися на підзавдання.

Безумовною вимогою до тексту наукової роботи є відповідність сфор­мульованій меті і виконання поставлених завдань.

54. Що таке методологічна основа дослідження? Методологічною основою дослідження є його філософські засади. Це,

зокрема, діалектичний підхід до мови як до цілісної системи, що перебуває в постійній динаміці, розуміння мови як суспільного явища, положення про зв'язок мови й мислення, співвідношення форми та змісту мовних одиниць тощо.

55. Які методи й прийоми використовують у науковш дослідженнях з

мови?

Застосування тих чи інших лінгвістичних методів залежить від завдань дослідження. У роботах з мови найчастіше використовуються описовий, структурно-семантичний і семантико-стилістичний методи, а також прийоми класифікації, систематизації, зіставлення мовних явищ та контекстуального, компонентного, кількісного аналізу.

56. Що може слугувати джерелом наукового дослідження? Джерелом дослідження можуть слугувати конкретні носії мови, якщо

досліджуються особливості усного мовлення, словники, а також твори різних стилів (художні, публіцистичні, наукові тощо). Залежно від теми це може бу­ти: а) один твір якогось письменника; б) декілька творів одного автора; в) де­кілька творів різних авторів; г) твори різних жанрів чи стилів.

Якщо джерелом аналізу є художні твори, необхідно вказати місце пись­менника і його твору (творів) у літературному процесі. При дослідженні тек­стів інших стилів треба дати коротку характеристику джерел, а також ознак стилю.

22

57. Що є матеріалом аналізу наукового дослідження? Матеріалом аналізу є картотека, укладена переважно шляхом суцільної

вибірки з обраних джерел.

58. У чому полягає новизна наукової роботи?

Новизна наукової роботи полягає в необхідності показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (уперше одержано, удосконалено, набуло подальшого розвитку).

Наприклад, сформулювати новизну магістерського дослідження на те­му "Семантико-стилістичне явище гри слів в українській мові (на матеріалі сучасної української преси)" можна так: "Наукова новизна одержаних ре­зультатів полягає в тому, що в дослідженні вперше проведено комплексний аналіз явища гри слів в українській мові (на матеріалі різних жанрових різно­видів сучасної преси); уточнено й розширено класифікацію типів семантико-структурної побудови висловлень з елементами гри слів".

59. Як слід обгрунтувати теоретичне значення наукового дослідження? У теоретичному значенні роботи треба подати відомості про наукове ви­користання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання.

Обгрунтувати теоретичне значення магістерського дослідження на тему "Семантико-стилістичне явище гри слів в українській мові (на матеріалі су­часної української преси)" можна таким чином: "Теоретичне значення науко­вого дослідження полягає в подальшому розвитку теорії гри слів на матеріалі різних мовних рівнів і на основі різних типів семантико-структурних відно­шень у мові (полісемії, омонімії, паронімії) та мовних процесів (аналогії, ко­нтамінації, різноманітних зіставлень, протиставлень і переставлень мовних одиниць у контексті)".

60. У чому полягає практичне значення роботи?

Практичне значення роботи полягає в можливості використання її ма­теріалів у подальших наукових дослідженнях, а також на уроках української мови та літератури в певних класах під час вивчення конкретних тем, у поза-класних заходах (святах, вікторинах, олімпіадах).

61. Що таке основна частина роботи?

Основна частина - це умовна назва опису всього дослідження. Вона будується на основі спроектованого наукового апарату і присвячена розв'язанню сформульованих у вступі завдань.

62. Яка структура основної частини курсової роботи?

Основна частина курсової роботи складається з двох, рідше трьох роз­ділів, які діляться на підрозділи. Кожен розділ має свою назву, як і підрозді­

12

ли. Розділи слід писати за складеним планом. Найголовніше на цьому етапі -зафіксувати основні думки і систему доказів, не втрачаючи логіки викладу.

63. Що викладається в першому розділі?

У першому розділі викладаються теоретичні основи й короткий аналіз поставленої проблеми. Шляхом огляду наукової літератури студент окреслює основні етапи становлення й висвітлення проблеми, співвідносить терміноло­гію різних авторів, систематизує спільне та відмінне у поглядах дослідників, вибирає з наявних концепцій положення, найбільш прийнятні для характери­стики вилучених мовних фактів, а також виявляє ті питання, які залишилися нез'ясованими, визначає своє місце в їхньому вирішенні.

Послідовність аналізу літератури з проблеми і мовні засоби його опису вміщено в Додатку 4.

64. Що міститься в наступному розділі (розділах) курсової роботи? У наступному розділі (розділах) автор роботи з вичерпною повнотою

викладає результати власних досліджень і виділяє те нове, що він вносить у розробку проблеми.

До основного тексту практичного розділу можлива передмова з корот­ким описом обраного напрямку класифікації мовних фактів чи її результатів, обгрунтуванням застосованих методів дослідження і т. ін. У кінці розділів формулюються короткі висновки, що дає змогу вивільнити загальні висновки від зайвих подробиць.

65. Яка особливість побудови основної частини дипломної та магіс­терської роботи ?

Побудова основної частини дипломної та магістерської роботи склад­ніша, оскільки передбачає більшу кількість розділів і поділ їх на підрозділи, пункти й підпункти. Перший розділ, як правило, присвячений теоретичним питанням, інші - різноаспектному аналізу досліджуваного мовного явища чи методичної проблеми.

Кожен розділ закінчується спеціальним пунктом, який не має своєї ну­мерації, - "Висновками з розділу", де узагальнюється матеріал, викладений у підрозділах.

66. Що таке рубрикація тексту?

Під рубрикацією тексту розуміють графічний поділ тексту на складові частини - розділи, підрозділи, пункти, підпункти, абзаци.

Рубрикація є зовнішнім вираженням композиційної структури тексту. Вона відіграє важливу роль у його сприйманні: розкриває будову тексту, вза­ємозв'язок його окремих частин, попереджає, про що йтиметься, дає можли­вість швидко відшукати потрібний матеріал.

24

67. Якою має бути композиційна структура розділів?

Розділи та підрозділи є найбільшими рубриками курсової роботи. їхня структура складається із зачину, викладу матеріалу та висновків. У зачині формулюється тема рубрики, середня частина містить розвиток теми, підтве­рдження її доказами, прикладами, цитатами тощо і залежно від кількості та різноманітності матеріалу може бути поділена на пункти й підпункти. В останній частині робиться висновок із сказаного.

У розділі, поділеному на підрозділи, його зачин міститься перед заго­ловком першого підрозділу, розвитком теми є зміст усіх підрозділів, а висно­вки подаються після змісту останнього підрозділу (рис. 7).

Зачин розділу
Розвиток теми розділу	Зачин першого підрозділу Розвиток теми Висновок першого підрозділу
	Зачин другого підрозділу Розвиток теми Висновок другого підрозділу
Висновок розділу

Рис. 7. Композиційна структура розділу

68. Якою має бути композиційна структура абзацу?

Абзац є найменшим компонентом рубрикації. Він становить собою кі­лька речень, які розкривають одну мікротему, і починається з відступу впра­во на початку першого рядка. Перехід до нового абзацу - це перехід до нової думки.

Іноді абзац складається з одного речення, якщо цьому реченню нада­ється особливе значення.

У структурі абзацу виокремлюються такі ж самі складові частини, що і в більших рубриках. Зачином здебільшого є перше речення абзацу, наступні речення розвивають його мікротему, висновком є останнє речення абзацу.

Сусідні абзаци в тексті мають бути пов'язані за змістом.

69. Яким має бути стиль тексту роботи?

Стиль тексту роботи має бути науковим і характеризуватися об'єктивністю, точністю, ясністю, інформативною насиченістю, лаконічністю, логічністю вираження думок. Ці ознаки зумовлюють вибір мовних засобів.

70. Завдяки яким мовним засобам досягається об'єктивність науково­го мовлення?

Об'єктивність викладу досягається високим ступенем безособовості, відсутністю суб'єктивно-оцінних засобів. У науковому мовленні рідко вико­ристовується займенник я. Виклад, як правило, ведеться від третьої особи.

13

Широко представлені також безособові речення і пасивні звороти (якщо діяч - не особа). Допускається вживання авторського ми, проте воно має узагаль­нений, а часом і умовний характер. Наприклад:

1. Поняття структурної схеми складного речення розроблено в працях В. А. Бєлошапкової.

2. При такій кваліфікації неповноти її можна поширювати в мовленні до нсвизна-чених меж.

3. Для виявлення формально-граматичних ознак компонентів синтаксичної структу­ри речення доцільно виділити ...

4. Порівняльними називають складнопідрядні речення

5. Традиційне вчення про члени речення досі >и. іншаї і ься одним із основних розді­лів синтаксичної теорії.

6. Розглянемо окремо семантичні єдності...

7. У визначенні складу лексичних елементів ... ми дотримуємося традиції__

Для висловлення своїх думок, оцінок, критичних зауважень можна ви­користати вислови на зразок слід зауважити, варто зазначити, вважаємо, необхідно підкреслити, наш матеріал свідчить тощо. Без таких суджень важко визначити ступінь самостійності роботи.

71. Як забезпечується точність і ясність викладу?

Точність і ясність викладу, чіткість передачі інформації забезпечується точним добором слів, правильним використанням термінів, відсутністю су­перечностей в аргументації, документацією тверджень, наявністю таблиць, схем тощо.

72. Яких правил слід дотримуватися при використанні наукових тер­мінів?

При використанні наукових термінів треба дотримуватися таких правил:

• Правило перше: обсяг термінології не повинен перевищувати її не­обхідність для розкриття теми.

• Правило друге: слід користуватися лише зрозумілими термінами.

• Правило трете: потрібно зберігати звичне значення термінів. Якщо вводяться нові терміни, треба дати їхнє визначення, абревіатури

мають бути розшифровані. Це демонструватиме ясність думки, творчий під­хід до понятійно-термінологічного апарату і повагу до читачів.

У науково-дослідній роботі варто пам'ятати про можливу багатознач­ність деяких термінів, тому завжди слід уточняти, у якому значенні викорис­товується термін і яка його функція.

Потрібно також уникати надмірного повторення в тексті одного й того ж терміна. Бажано вживати його не частіше ніж через 10-15 рядків. Термін можна замінювати займенником або синонімічним іменником.

26

73. Завдяки яким мовний засобам досягається інформативна насиче­ність, лаконічність наукового тексту?

Інформативна насиченість, лаконічність тексту досягається добором спеціальних синтаксичних структур, часто стандартизованих. Для наукового мовлення є характерним вживання складнопідрядних речень, зокрема з при­чиновим та наслідковим зв'язком, відокремлених зворотів (особливо дієпри­слівникових), вставних і вставлених конструкцій.

74. Що передбачає логічний характер наукового мовлення?

Логічний характер наукового мовлення визначає широке вживання за­собів логічного членування тексту й виділення окремих слів або їхніх груп. Це, з одного боку, прийоми зовнішнього оформлення тексту - поділ його на частини (розділи, підрозділи тощо), з іншого - чітко виявлені причинно-наслідкові зв'язки між повідомлюваними фактами (які можуть виражатись у межах як одного речення, так і всієї роботи), а також власне мовні засоби.

Приклади мовних засобів текстового зв 'язку наведено в Додатку 5.

75. Що таке бібліографічне посилання?

Бібліографічне посилання (або паспортизація) - це вказівка на джерело цитування чи аналізований текст.

Правила оформлення посилань наведено в Додатку 6.

76. Коли варто використовувати цитати?

Цитати використовуються для критичного аналізу наукових праць і для обгрунтування, підтвердження або доповнення положень та аргументів вико­навця роботи. Цитати слід наводити в основній частині роботи, вони можливі у вступі, але недоречні у висновках.

77. Які фрагменти тексту варто цитувати?

Як правило, цитуються визначення, певні тези з метою їхньої підтрим­ки чи заперечення, а також такі фрагменти тексту, при переказуванні яких може втратитися точність змісту або авторська своєрідність. Не слід цитува­ти загальновідомі істини.

78. Що являють собою цитати? Які правила цитування?

Для цитування, як правило, беруть уривок, який містить у собі логічно завершену думку. Синтаксична будова цитат буває різна. Одні з них станов­лять просте чи складне речення, інші включають до свого складу кілька ре­чень. Рідше цитують частину речення або окремі слова.

14

Правила цитування наведено в Додатку 7.

79. Які вимоги до цитування?

Цитування має бути помірним. Не слід наводити на одній сторінці бі­льше двох цитат. Довжина цитати не повинна перевищувати 5-7 рядків. Пе­ревантаженість тексту цитатами надає роботі компілятивного характеру і створює враження, що автор не має власної думки.

80. Що таке переказування чужих думок? Коли воно використову­ється?

Переказування чужих думок - це виклад прочитаного своїми словами. Воно використовується для того, щоб не перенасичувати текст цитатами. Переказування має бути максимально точним. Наприклад:

У використаному джерелі

У тексті курсової роботи

Другим прислідком того, що діє­прислівник колись був дісприкметником-присудком, є те, що своїм значенням він у сучасному реченні неодмінно має стосу­ватися до підмета речення або, в безосо­бових реченнях, при відсутності називного відмінка, до дійової особи, вираженої да­вальним відмінком. Можливі дієприслівни­кові звороти в безособових реченнях та­кож і тоді, коли дійова особа зовсім не виражена, але відомо, що дія, позначена присудком, і дія, позначена дієприслівни­ком, стосуються до тієї самої дійової особи.

Як зазначається в "Курсі сучасної української літературної мови" за ред. Л. А. Булаховського, дієприслівники можуть бути і в безособових реченнях, як­що вони стосуються особи, вираженої да­вальним відмінком, або коли дійова особа зовсім не виражена, але відомо, що дія сто­сується і дієприслівника, і дієслова [СУЛМ 1951 ; 125].

81. Якими мовними засобами вводяться в текст чужі думки? Як при цитуванні, так і при переказуванні слід використовувати різно­манітні мовні засоби, які вводять у текст чужі думки (див. Додаток 4, п. 4).

82. Як описувати зібраний мовний матеріал?

У практичній частині роботи описують уже систематизовані мовні фак­ти. Аналізові матеріалу можуть передувати кількісні характеристики виділе­них груп та підгруп. Кожне узагальнення має бути підтверджене перераху­ванням мовних явищ і прикладами їхнього вживання в контексті. При цьому треба добирати такий ілюстративний матеріал, у якому характеристика аналі­зованого мовного факту не викликає сумніву. Наявне в реченні мовне явище слід підкреслити, а після речення в дужках подати за єдиною системою поси­лання на джерело. Якщо прикладів на окремі положення виявлено багато, до­статньо навести по 3 - 5 ілюстрацій, а решту карток підрахувати і вказати за­гальну кількість уживань.

15

83. Якими способами можна перелічувати однотипні явища?

У наукових роботах часто використовується перелік однотипних явищ. Якщо елементи переліку складаються з коротких речень або словосполучень, їх рекомендується відокремлювати крапкою з комою й кожний писати з но­вого рядка одним із зазначених способів.

1.	На семантико-граматичному рівш модель речення встановлюється за ознаками: а) односкладності й двоскладносп: б)неускладненої й ускладненої структури.
2	Завдання до вправ найрізноманітніші: - спишіть, поставте замість крапок потрібні букви; - ПОЯСНІТЬ розділові знаки; - порівняйте речення.
3.	1 Іайбілі.ше вправ на розвиток мовлення: • розбийте уривки на речення; • складіть речення; • складіть оповідання.
4.	Більшість вправ мас такі завдання: списати й пояснити; написати в певному відмінку; написати речення.

84. Чи можна в тексті вживати скорочення?

Так, можна, проте слід користуватися тільки загальноприйнятими ско­роченнями слів та словосполучень і вживати їх правильно. До скорочень, що не потребують спеціальних пояснень, належать такі:

Тільки в кінці перерахування	В усіх позиціях
та ін. -та інші і т. д. - і і ак далі і т. ін. - і таке інше і под. - і подібне	див. - дивись, дивіться пор. - порівняй, порівняйте напр. - наприклад акад. - академік

55. Які правша вживання маловідомого скорочення?

Якщо студент користується маловідомим скороченням часто вживано­го терміна, він має розшифрувати його при першому згадуванні, написавши цей термін спочатку повністю, а поряд (у дужках) скорочено. Далі вживаєть­ся тільки скорочення. Наприклад:

Складні конструкції з сурядністю і підрядністю (СКСП) є однією з центральних мо­делей складних багатокомпонентних речень (СБР).

29

Скорочення мають бути однаковими впродовж усього тексту. Не мож­на писати слова, словосполучення, терміни в одному місці повністю, а в ін­шому скорочено.

86. Які графічні матеріали можливі в дослідженні? Сприймання тексту, насиченого однорідними відомостями, цифровими

показниками, суттєво полегшують графічні матеріали - таблиці, діаграми, схеми. У них матеріал подається систематизовано, слова не повторюються, цифри виступають на перший план.

87. Що таке таблиця? Яка її структура?

Таблиця - це перелік у гранично стислій формі певним чином систе­матизованих відомостей, числових даних, розташованих за графами.

88. Які основні правила оформлення таблиці?

Кожна таблиця повинна мати порядковий номер (наприклад: Таблиця 1) і короткий заголовок, який повністю передає її зміст. Якщо в роботі одна таблиця, її не нумерують.

Заголовок таблиці й заголовки граф пишуть з великої літери. Підзаго­ловки, які складають одне речення з текстом заголовка, пишуть з малої літе­ри. Підзаголовки, які мають самостійне значення, записують з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків знаки пунктуації не ставляться.

При складанні заголовків треба стежити за тим, щоб інформація в заго­ловках і підзаголовках не повторювалась.

89. Де слід розміщувати таблицю?

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті. Якщо вона містить велику кількість рядків, то її можна перенести на наступний ар­куш, зазначивши: Продовження табл. І. Якщо таблиця велика, її можна роз­містити в додатках.

90. Які основні вимоги до діаграм та схем?

Діаграма - це графічне зображення, що наочно у вигляді певних гео­метричних фігур показує співвідношення між різними порівнюваними вели­чинами.

Вимоги до діаграми:

• максимальна наочність (розмір, чітке розташування);

• яскравість (колір, малюнок);

• здатність автономно, без тексту бути зрозумілою.

Схема - це спрощене зображення системи, будови, взаєморозташуван-ня частин чогось за допомогою площинних фігур з написами і лініями зв'язку.

ЗО

Діаграми і схеми підписують внизу словом Рис. і відповідним номером та назвою, що виражає їхній зміст. Вони мають єдину нумерацію з іншими рисунками. Ці графічні матеріали розміщують під текстом, де їх інтерпрету­ють, або в додатках.