Розділ 12 РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА
Варто відзначити, що нинішні умови ринкової економіки та конкуренції між виробниками чи у сфері послуг вимагають постійного вдосконалення виробничої діяльності. Але будь-яка діяльність повинна зводитися до певної системи, рекомендованих методів. Коли йдеться про раціоналізацію виробництва, кожен вид діяльності вимагає окремого підходу.
12.2. Характерні особливості методів раціоналізації виробництва
Історія організації промислового виробництва підтверджує, що в перші два — три десятиріччя нашого часу дані так званої традиційної системи інформаційного забезпечення (бухгалтерського обліку, статистики, калькуляції), доповнені певною господарською інтуїцією, були достатніми для з’ясування запасів і втрат на підприємствах. Нинішні умови, певні фактори ринкової економіки вимагають постійного вдосконалення методів раціоналізації, виявлення резервів і джерел втрат у ході їх практичного застосування. До таких факторів можна віднести насамперед такі:
•ускладнення організації господарської діяльності, зумовлене подальшим поглибленням поділу праці, що відбувається паралельно з нау- ково-технічним прогресом і розширенням масштабів виробництва. За таких умов широкомасштабне виявлення резервів і втрат, яке б задовольняло вимоги раціоналізації тільки на основі традиційної системи інформації, стає все більш складним завданням;
•безпосереднє втручання у виробничу діяльність та організаційну структуру сучасного підприємства певною мірою сприяє реалізації принципу раціоналізації, однак повністю не вичерпує розуміння методичного і повного пізнання, а також аналізу виробничого процесу. Відповідно, найбільш суттєві недоліки видно з першого погляду, але більш значні схованки резервів і джерел втрат не-
можливо виявити без спеціального аналізу.
Особливості сучасних методик, що характеризують новітні та різнопланові шляхи виявлення господарських втрат і мобілізації або ж раціоналізації резервів, можна узагальнити в таких тезах.
305
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ.
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Раціоналізація є інноваційною діяльністю. Інновація необхідна для здійснення всіх змін, містить елементи новизни для даної господарської організації. Обов’язковою характеристикою методів (технічних прийомів) раціоналізації є їх здатність створювати нове як щодо окремих індивідуумів, так і колективів.
У процесі раціоналізації виробництва зазвичай доводиться стикатися з такими двома типами ситуацій:
•складається принципово нове становище, коли методи і засоби вирішення проблеми невідомі;
•виникає особлива ситуація, коли для вирішення конкретної про-
блеми слід поєднати нагромаджений досвід і нові підходи.
Інноваційний підхід необхідний переважно для вирішення важливих питань і є свідченнням відмови від волюнтаристських прийомів, від спрощеного уявлення про організаційні форми і методи, від викривленого розуміння пріоритетів господарської діяльності.
Мікроекономічний підхід — загальна риса всіх методів раціоналізації. Важливою вимогою мікроекономічного підходу є реалізація принципу, згідно з яким усі елементи трудового процесу (виробництва) є суттєвими, важливими. Невеликі помилки можуть призводити до великих втрат: шляхом усунення багатьох дрібних втрат можна досягнути значних економічних результатів.
Мікроекономічний підхід можна зреалізувати за допомогою специфічних методів економічного аналізу. Вони дають змогу вирішити, яким чином, яким способом підійти до розв’язання даної економічної проблеми. Складні виробничі процеси повинні бути деталізовані, проаналізовані, щоб виключити окремі помилкові неефективні елементи.
Показник бажаної деталізації економічного аналізу залежить від розвитку організаційної структури даного підприємства (господарської одиниці або виробничого процесу). Причини низького організаційного рівня настільки очевидні, що їх можна визначити за допомогою порівняно простих методів. Для підприємств та організацій з відносно високим рівнем розвитку, де резерв підвищення ефективності менший, план раціоналізації виробництва може бути складений тільки на;основі більш глибокого і детального економічного аналізу.
306
Розділ 12 РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА
Комплексна раціоналізація вимагає системного підходу. Аналітичні методи можуть застосовуватися з метою виявлення помилок і втрат, але з погляду всієї системи не можуть використовуватися для складання плану оптимального варіанту вирішення проблеми. Системний підхід до раціоналізації організаційної структури виробництва є важливою вимогою. У цьому контексті будь-яка навіть незначна зміна функціонування організації виробництва повинна розглядатися як складова системи організації виробництва.
Раціоналізація — цілеспрямоване і методичне застосування інноваційних і раціоналізаторських можливостей трудового колективу.
Раціоналізація виробництва, спрямована на підвищення ефективності функціонування господарської організації, не є завданням якоїнебудь окремої групи спеціалістів. Характерною особливістю всіх методів виявлення економічних втрат і мобілізації ресурсів є скерована активність: залучення колективу підприємства в процес раціоналізації, сприяння творчій активності й систематичному використанню творчого потенціалу.
Виявлення причинно-наслідкових зв’язків процесу раціоналізації. Важливою передумовою усунення розбіжностей між сучасним станом справ і наміченою метою, або з’ясування дійсних втрат і шляхів мобілізації резервів, є пізнання причин виникнення цих розбіжностей, втрат і резервів.
Кожна економічна втрата або резерв має хоча б одну причину, однак таких причин може існувати і більше.
Взаємозалежності між наслідками і причинами назвемо ситуаційним ланцюгом завдання раціоналізації. Це важливі характеристики методів (технічних прийомів) раціоналізації виробництва. Систему організації раціоналізації виробництва показано на рис. 12.2.
Раціоналізація — це безперервне вирішення завдання з удосконалення організації виробництва.
307
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ.
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Раціоналізація |
|
Раціоналізація |
|
Раціоналізація |
|||
технологічного |
|
маркетингової |
|
||||
|
|
системи |
|||||
процесу |
|
діяльності на |
|
||||
|
|
ціноутворення |
|||||
виробництва |
|
підприємстві |
|
||||
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Раціоналізація |
|
Раціоналізація |
|
Раціоналізація |
|||
наукової |
|
|
оплати праці системи |
||||
|
виробництва |
|
|||||
організації праці |
|
|
оподаткування |
||||
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Раціоналізація |
|
Раціоналізація |
|
Раціоналізація |
|||
всіх внутрішніх |
|
системи розвитку |
|
системи раціоналізації |
|||
факторів діяльності |
|
технічної творчості |
|
діяльності |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Раціоналізація виробництва впливає |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Підвищення |
|
Зниження |
|
Збільшення |
|||
продуктивності |
|
собівартості |
|
прибутку |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
Рис. 12.2
Система організації раціоналізації виробництва
У формуванні категорії раціоналізації виробництва в ринковій економіці певну роль відіграють декілька факторів, які діють паралельно:
•конкуренція і попит, що створюють передумови і вимагають впровадження все нових і нових виробничих методів;
•збільшення об’ємів випуску продукту при найвищих ціні і попиті;
•прискорене відновлення асортименту виробничої продукції при найвищій якості;
•постійні зміни у виробничих, управлінських та інших традиційних видах операцій на підприємстві в результаті автоматизації виробництва і використання ЕОМ для процесу обробки даних;
•науково-технічний прогрес, що базується на застосуванні і впровадженні винаходів, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій, що змінюють організаційну структуру і діяльність підприємства.
308
Розділ 12 РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА
Дією перерахованих факторів можна пояснити те, що в організаційній структурі підприємств з’являються нові функції, адекватні новим методам праці. Усе це, відповідно, спонукає до пошуку втрат і резервів.
Вимога повноти охоплення раціоналізації. Джерела економічних втрат залежно від їх причинно-наслідкових зв’язків, впливу і форм прояву різних факторів можна об’єднати в такі види:
•обумовлені виключно зовнішніми або внутрішніми причинами;
•обумовлені, у першу чергу, зовнішніми, а в другу — внутрішніми факторами і навпаки;
•формальні, тобто ті, що стосуються бухгалтерсько-статис- тичного аналізу, дійсні втрати;
•прямі (кінцеві) і побічні втрати;
•формально-структурні процеси (пов’язані з економічною дією) і методологічні (обумовлені методологічними наслідками) втрати;
•втрати, пов’язані з індивідуальними (трудовими ресурсами) і предметними факторами.
Вимога повноти охоплення з точки зору процесу раціоналізації означає необхідність систематичного аналізу кожного виду господарської діяльності з тим, щоб встановити, чи відповідає ця вимога ефективності виробництва.
У ході аналізу кожного виду діяльності, кожного робочого процесу з’ясовується, у якій мірі нинішній стан діяльності відповідає меті і бажаному результату, визначаються причини відхилення процесу раціоналізації і можливості усунення цих відхилень.
Методологія раціоналізації виробництва. Метою методології раціоналізації виробництва є науково обґрунтована сукупність дій, скерованих на оцінку результативності використання людських і виробничих факторів з тим, щоб виявлені втрати ліквідувати методом раціоналізації і більш ефективної взаємодії робочої сили, засобів і предметів праці, організаційної структури.
Проведення раціоналізації в сучасних умовах вимагає, крім спеціальних знань предмета раціоналізації, певної методологічної підготовки професійних компетенцій спеціалістів для використання різних методів діяльності.
309