Екологічне право України

ження власником свого майна; відмова власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викуп пам’яток історії та культури; викуп земельної ділянки у зв’язку із суспільною необхідністю; викуп нерухомого майна у зв’язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене; звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника; реквізиція; конфіскація; припинення юридичної особи чи смерть власника.

Припинення права приватної власності на природні ресурси може здійснюватися за рішенням: по-перше, власника природного ресурсу (добровільна відмова, продаж, дарування, обмін тощо); по-друге, суду (у разі порушення норм екологічного законодавства щодо охорони, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, систематичного невнесення плати тощо).

Право державної власності на природні ресурси припиняється у разі їх передання у комунальну або приватну власність. У свою чергу, право комунальної власності на природні ресурси припиняється у разі передання їх у державну або приватну власність. За рішенням власника в порядку, визначеному законодавством про приватизацію, майно, яке знаходиться у державній або комунальній власності, відчужується у власність громадян та юридичних осіб.

§ 3. Захист права власності на природні ресурси

Положення про захист і охорону права власності на природні ресурси закріплені на конституційному рівні, а також в цивільному та екологічному законодавстві.

Захист права власності на природні ресурси – це сукупність передбачених законодавством засобів, що застосовуються у зв’язку із вчиненням правопорушення щодо права

116

Загальна частина

власності, з метою відновлення та охорони майнових інтересів власника природних ресурсів.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ст. 41 Конституції України).

Різновидом цивільних прав є право власності на природні ресурси. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Серед посягань на право власності на природні ресурси необхідно розрізняти порушення суб’єктивних прав власника (права володіння, права користування і права розпорядження) і заподіяння шкоди, збитків самим об’єктам права власності1.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення стано-

1 Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. навч. закладів / А.П. Гетьман, М.В. Шульга, В.К. Попов та ін.; За ред. А.П. Гетьмана та М.В. Шульги. – Х.: Право, 2006. – С. 109.

117

Екологічне право України

вища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У юридичній літературі залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, виділяють речові та зобов’язально-правові цивільноправові засоби захисту.

До речових позовів належать:

-вимоги про витребування майна власником із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов);

-вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов’язані з володінням (негаторний позов);

-вимоги власника про визнання права власності. Зобов’язально-правові позови базуються як правило,

на договорах, але можуть ґрунтуватися і на позадоговірних зобов’язаннях. До зобов’язально-правових позовів належать позови:

-про визнання правочинів недійсними;

-відшкодування збитків, які настали внаслідок невиконання чи неналежного виконання договору;

-повернення речей, які були надані у володіння (за договором застави, перевезення);

-повернення безпідставно набутого чи збереженого майна та ін.1.

1 Панченко М.І. Цивільне право України: Навч. посіб. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання, 2006. – С. 171-172.

118

Загальна частина

Контрольні питання

1.Розкрийте визначення поняття «право власності на природні ресурси.

2.У чому полягає зміст права власності на природні ресурси?

3.Які є форми права власності на природні ресурси?

4.Сформулюйте поняття підстав виникнення права власності на природні ресурси.

5.Охарактеризуйте підстави виникнення права власності на природні ресурси.

6.Розкрийте сутність поняття підстав припинення права власності на природні ресурси.

7.Назвіть особливості підстав припинення права власності на природні ресурси.

8.У чому полягає захист права власності на природні ресурси?

119