Основні вимоги до знань і вмінь студентів

Студенти повинні знати:

• найважливіші відомості про історико-культурну добу;

• основні літературні напрями та течії;

• основні етапи життєвого й творчого шляху письменників;

• сюжет, особливості композиції, системи образів вивчених творів;

• жанрові особливості прочитаних творів;

• характерні особливості індивідуального стилю письменника;

• основні ознаки теоретичних понять, визначених програмою;

• тексти, рекомендовані програмою для вивчення напам'ять.

Студенти повинні вміти:

• вдумливо читати та критично аналізувати програмні твори;

• визначати основну проблематику, сюжет, композицію, систему образів і виражально-зображувальні засоби мови;

• характеризувати героїв твору (аналізувати й обговорювати логіку їхніх поглядів і вчинків, їхні уявлення про сенс життя), розкривати сенс етико-психологічних колізій;

• виявляти авторську оцінку героїв, подій твору;

• характеризувати концепцію та найважливіші особливості поетики художнього твору;

• порівнювати твори, що належать до різних національно-культурних традицій (на рівні окремих образів, сюжетів, тем, проблематики, поетики, літературно-естетичних систем);

• обґрунтовувати свою оцінку прочитаних творів;

• складати простий та складний план власного висловлювання;

• створювати усні й письмові роботи, різні за обсягом, характером і жанром;

• складати план і конспект літературно-критичних статей;

• готувати доповідь чи реферат на літературну тему (за кількома джерелами).

Програма екзамену з курсу

ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XIX - ПОЧАТКУ XX СТ.

Межа XIX-XX ст.: основні тенденції та напрямки розвитку літератури, вплив на неї нових філософських учень (Шопенгауер, Ніцше, Бергсон) і настроїв декадансу. Ф.Ніцше "Так казав Заратустра".

Символізм як літературний напрям останньої третини XIX - початку XX ст., основні поетичні принципи та поетичне новаторство символістів. Поняття про символ як основний засіб поетичного самовираження, його трактування французькими символістами: спонтанність появи, неясність і багатозначність, "підказування" смислів і простір для відгадування. Сугестія (навіювання) як наступний визначальний засіб символістської поезії. Зняття інформаційної функції художньої мови.

Натуралізм. Позитивізм - основа естетики натуралізму. Утвердження фактографії, об'єктивізму, біологізації суспільних процесів, впливу середовища на формування особистості. Заперечення принципу відбору. Прагнення письменників-натуралістів підпорядкувати художній метод науковому. Підвищення інтересу до деталей побуту, хворобливих, паталогічних явищ.

Література Франції

Поль Верлен (1844-1896) - поет-символіст. майстер поетичної форми та оригінальної за образністю лірики. Негативне ставлення до сучасного суспільства, протистояння всьому затхлому, ненависному самотній, замкнутій особистості, що страждає. Основні мотиви поезії.

Французькі символісти. Артур Рембо (1854-1891). Громадянський пафос його лірики, художня вишуканість поетичної форми.

Своєрідність творчої манери С.Мелларме, пошук у поезії нових засобів художнього самовираження.

Еміль Золя як видатний представник натуралізму. Його прагнення розширити можливості зображення дійсності. Цикл "Ругон-Маккари" - "природна і соціальна історія однієї родини в добу Другої імперії". трансформація задуму і своєрідне розкриття теми спадковості. Боротьба праці з капіталом в романі "Жерміналь". Правдиве зображення праці і життя трудівників, обґрунтування закономірності повстання шахтарів.

Творчість Гі де Мопассана. Патріотична тема і народні характери в новелах про франко-прусську війну. Засудження світу власників у новелі "Пампушка".

Література Бельгії

Моріс Метерлінк - теоретик і практик символістської драми. "Театр мовчання". Філософська п'єса-казка "Синій птах", втілення мрії поета про щастя, що здобувається у пошуках істини. Символіка та казкова умовність. По-дитячому наївне ставлення героїв до дійсності, їх віра в казковість світу, людського буття та впевненість у власній спроможності протистояти силам зла. Постановка "Синього птаха" Станіславським.

Особливості стилю Е.Верхарна.

Література скандинавських країн

Генрік Ібсен (1828-1906) - видатний норвезький письменник, зачинатель європейської "нової драми". "Ляльковий дім" - соціально-психологічна реалістична драма. Проблема шлюбу, сімейних стосунків і жіночого рівноправ'я. Проблема позитивного героя і абстрактність позитивного ідеалу. Особливості драматичного конфлікту та розвитку сценічної дії. Аналітична композиція. Новаторство Ібсена-драматурга. Місце Ібсена у світовій літературі ("ібсенізм").

К.Гамсун та його естетика у романі "Пан".

Література Англії

Драматургія Б.Шоу як новий етап у розвитку англійської драми. Розвиток ібсенівських традицій у драматургії Шоу. Роль Шоу у створенні англійської соціальної драми, інтелектуальної драми-дискусії "Неприємні п'єси", "Приємні п'єси" та "П'єси для пуритан". Розвінчування буржуазного лицемірства, осуд війни та колоніалізму. Художня своєрідність ранньої драматургії Шоу: майстерність парадоксу, наявність дискусії, розгорнуті ремарки. Демократизм драматурга. П'єса "Пігмаліон".