14. Порядок визнання фізичної особи-підприємця банкрутом

визначається Законом України «Про відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом»¹.

14.1. Відповідно до ст. 47цього Закону заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути по-

' Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14 травня 1992 р. № 2343-ХІІ // Офіційний сайт Верховної Ради України. За­конодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

дана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є борж­ником, або його кредиторами.

Заяву про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця можуть подати кредитори, за винятком кредиторів, вимоги яких пов'язані із зобов'язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, кредиторів, які мають вимоги що­до стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру.

Кредитори, вимоги яких пов'язані із зобов'язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, креди­тори, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, мають право заявити свої вимоги в процесі провадження у справі про банкрутство.

До заяви громадянина-підприємця про порушення справи про банкрутство може бути доданий план погашення його боргів, копії якого направляються кредиторам та іншим учасникам проваджен­ня у справі про банкрутство.

14.2. За відсутності заперечень кредиторів господарський суд може затвердити план погашення боргів, що є підставою для зупи­ нення провадження у справі про банкрутство на строк не більше трьох місяців.

План погашення боргів повинен включати: термін його виконан­ня; розмір суми, яка щомісячно залишається боржнику -громадянину-підприємцю -та членам його сім'ї на споживання; розмір суми, яка буде щомісячно направлятися на погашення вимог кредиторів.

Господарський суд має право за мотивованим клопотанням учас­ників провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця змінити план погашення боргів, у тому числі збільшити чи зменшити строк його виконання, розмір суми, яка щомісячно залишається боржнику і членам його сім'ї на споживання.

Якщо в результаті виконання боржником плану погашення бор­гів вимоги кредиторів задоволені в повному обсязі, провадження у справі про банкрутство припиняється.

14.3. У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина- підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодав­ ством України не може бути звернено стягнення.

Господарський суд має право, за мотивованим клопотанням громадянина-підприємця та інших учасників провадження у справі про банкрутство, виключити зі складу ліквідаційної маси майно громадянина-підприємця, на яке згідно із цивільним процесуальним законодавством України може бути звернено стягнення, якщо майно є неліквідним чи дохід від реалізації якого істотно не вплине на задо­волення вимог кредиторів. Загальна вартість майна громадянина-підприємця, яка виключається зі складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, не може перевищувати двох тисяч гривень.

Перелік майна громадянина-підприємця, що виключається зі складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, за­тверджується господарським судом, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

4. Правочини громадянина-підприємця, пов'язані з відчужен­ням або передачею в інший спосіб майна громадянина-підприємця зацікавленим особам протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані господарським судом недійсними за заявою кредиторів.

5. Відповідно до ст. 48цього Закону одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно із цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.

За клопотанням громадянина-підприємця господарський суд може звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладан­ня договору поруки чи іншого забезпечення виконання зобов'язання громадянина-підприємця третіми особами.

14.6. За заявою громадянина-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство на строк, що не перевищує двох місяців, для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладання мирової угоди.

14.7.За наявності відомостей про відкриття спадщини на користь громадянина-підприємця господарський суд має право зупинити провадження у справі про банкрутство для вирішення питання що­ до спадщини у встановленому законом порядку.

176 &ф**Я>-

8. Якщо у встановлений строкгромадянин-підприємець не надав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

9. З дня прийняття господарським судом постанови про ви­знання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідацій­ної процедури:

• строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця вважа­ються такими, що настали;

• припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), відсотків та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця;

• припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма ви­конавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про від­шкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.

14.10. Копію постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом та інформацію про відкриття ліквідаційної процедури господарський суд направляє всім відомим кредиторам із зазначен­ ням строку пред'явлення кредиторами вимог, який не може пере­ вищувати два місяці.

Направлення кредиторам зазначеної копії постанови господар­ського суду здійснюється за рахунок громадянина-підприємця, визнаного банкрутом.

Постанова господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стяг­нення на майно громадянина-підприємця направляються держав­ному виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винят­ком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно із цим Законом.

14.11. У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі про­ даж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.

14.12. Кошти, отримані від продажу майна громадянина- підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

13. Відповідно до ст. 49цього Закону до задоволення вимог кредиторів із коштів, внесених на депозит нотаріальної контори, відшкодовуються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство громадянина-підприємця і виконанням постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом.

13. Вимоги кредиторів задовольняються у такій черговості:

• у першу чергу задовольняються вимоги громадян, перед якими громадянин-підприємець несе відповідальність за заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відпо­відних періодичних платежів, а також вимоги щодо стягнення аліментів;

• у другу чергу проводяться розрахунки щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, що працюють за трудовим договором (контрактом), і щодо виплати авторської винагороди, а також задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пен­сійне страхування та інші види загальнообов'язкового держав­ного соціального страхування;

• у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна громадянина-підприємця;

• у четверту чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

- у п'яту чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами. Вимоги кожної наступної черги задовольняються після задово­ лення вимог попередньої черги.

За недостатністю коштів на депозитному рахунку нотаріальної контори для повного задоволення всіх вимог однієї черги кошти розподіляються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їх вимог.

17* Ъ*^*^

15. Після завершення розрахунків з кредиторами громадянин-підприємець, визнаний банкрутом, звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, що були заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, за винятком вимог, перед­бачених наступним абзацом.

16. Вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному об­сязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому ци­вільним законодавством України.

14.17. Протягом п'яти років після визнання громадянина- підприємця банкрутом не може бути порушено провадження у справі про банкрутство за його заявою.

У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом за заявою кредитора протягом п'яти років після завершення розрахунків з кредиторами такий громадянин-підприємець не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів.

Незадоволені вимоги кредиторів можуть бути заявлені в поряд­ку, встановленому цивільним законодавством України.

15. Ст. 54 ЦКпередбачає особливі підстави управління майном, що використовується у підприємницькій діяльності.

15.1. Правовою підставою для встановлення управління є визнан­ня фізичної особи-підприємця безвісно відсутньою, недієздатною або обмеженою в цивільнії дієздатності, або ж набуття права влас­ності на майно, яке використовувалося у підприємницькій діяль­ності, неповнолітньою чи малолітньою особою.

За наявності наведених вище підстав, орган опіки та піклування може призначити управителя цього майна. Проте редакція її норми не зобов'язує орган опіки та піклування це робити. Відтак, виявля­ється, що для встановлення такого управління, потрібні додаткові правові підстави у вигляді заяви зацікавленої особи.

15.2. Рішення про укладання договору про управління майном оформлюється відповідним розпорядчим актом (рішенням або розпорядженням) відповідних державних адміністрацій або вико­навчих комітетів місцевих рад як органів опіки та піклування. На підставі рішення з управителем укладається договір про управління цим майном. До договору застосовуються правила, передбачені гл. 70 ЦК.

Орган опіки та піклування здійснює контроль за діяльністю управителя майном відповідно до правил про контроль за діяльніс­тю опікуна і піклувальника.

iso^^S-

^{РОЗДІЛИ}

Опіка та піклування

Глава б

Стаття55. Завдання опіки та піклування

1. Опіка та піклування встановлюються з метою за­безпечення особистих немайнових і майнових прав та 9 інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повно­літніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійс­нювати свої права і виконувати обов'язки.

Стаття56. Орган опіки та піклування

1. Органи, на які покладено здійснення опіки та пі­клування, їх права та обов'язки щодо забезпечення прав і та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та пі­клування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття57. Обов'язок повідомляти про фізич­них осіб, які потребують опіки або піклування

1. Особа, якій стало відомо про фізичну особу, яка • потребує опіки або піклування, зобов'язана негайно повідомити про це орган опіки та піклування.

Стаття58. Фізичні особи, над якими встанов­люється опіка

1. Опіка встановлюється над малолітніми особами, і які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Стаття 59. Фізичні особи, над якими встанов­люється піклування

1. Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

, Стаття 60. Встановлення опіки та піклування р судом

1. Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі і визнання її недієздатною і призначає опікуна за подан­ням органу опіки та піклування.

2. Суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає піклувальни­ка за поданням органу опіки та піклування.

3. Суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена бать­ківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

4. Суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбав­лена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

Стаття 61. Встановлення опіки та піклування органом опіки та піклування

1. Орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків, встановлених частинами першою та другою статті 60 цього Кодексу.

Стаття 62. Місце встановлення опіки або пі­клування

1. Опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклу­вання, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Стаття 63. Призначення опікуна або піклу­вальника

1. Опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу.

2. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

3. Фізична особа може бути призначена опікуном або пі­клувальником лише за її письмовою заявою.

4. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості осо­би виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.

&u

182^2^Jt^

При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи врахо­вується бажання підопічного.

5. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Стаття 64. Фізична особа, яка не може бути опікуном або піклувальником

1. Опікуном або піклувальником не може бути фізич­на особа:

1. яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

2. поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Стаття 65. Опіка або піклування над фізичною особою, щодо якої не призначено опікуна або піклувальника

' 1. До встановлення опіки або піклування і призна-

чення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклу­вання.

Стаття 66. Опіка або піклування над фізичною особою, яка перебуває у спеціальному закладі

1. Якщо над фізичною особою, яка перебуває у на­вчальному закладі, закладі охорони здоров'я або за­кладі соціального захисту населення, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад.

Стаття 67. Права та обов'язки опікуна

1. Опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпе-' чення його доглядом та лікуванням. Опікун малолітньої особи зобов'язаний дбати про її вихо­вання, навчання та розвиток.

2. Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави.

3. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах під­опічного.

4. Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту ци­вільних прав та інтересів підопічного.

Стаття 68. Правочини, які не може вчиняти опікун

1. Опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі ■> (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з під­опічним договорів, крім передання майна підопічному у влас­ність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички.

2. Опікун не може здійснювати дарування від імені підопіч­ного, а також зобов'язуватися від його імені порукою.

Стаття 69. Права та обов'язки піклувальника

1. Піклувальник над неповнолітньою особою зобо­в'язаний дбати про створення для неї необхідних по­бутових умов, про її виховання, навчання та розвиток. Піклувальник над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, зобов'язаний дбати про її лікування, створен­ня необхідних побутових умов.

2. Піклувальник дає згоду на вчинення підопічним право-чинів відповідно до статей 32 та 37 цього Кодексу.

3. Піклувальник зобов'язаний вживати заходів щодо за­хисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Стаття 70. Правочини, на вчинення яких пі­клувальник не може давати згоду

1. Піклувальник не може давати згоду на укладення

ш—^-J договорів між підопічним та своєю дружиною (своїм

чоловіком) або своїми близькими родичами, крім передання

майна підопічному у власність за договором дарування або у

безоплатне користування на підставі договору позички.

Стаття 71. Правочини, які вчиняються з до­зволу органу опіки та піклування

1. Опікун не має права без дозволу органу опіки та ^-*—— і піклування:

1. відмовитися від майнових прав підопічного;

2. видавати письмові зобов'язання від імені підопічного;

3. укладати договори, які підлягають нотаріальному по­свідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі догово­ри щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;

4) укладати договори щодо іншого цінного майна. 2. Піклувальник має право дати згоду на вчинення право-

чинів, передбачених частиною першою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування.

184

VivL-——•-

_І

VvL-—«—»..

Стаття 72. Управління майном особи, над якою встановлено опіку

1. Опікун зобов'язаний дбати про збереження та ви­ користання майна підопічного в його інтересах.

2. Якщо малолітня особа може самостійно визначити свої потреби та інтереси, опікун, здійснюючи управління її майном, повинен враховувати її бажання.

3. Опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задо­волення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, доходів від майна підопічного тощо.

4. Якщо підопічний є власником нерухомого майна або майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування управляти цим майном або передати його за договором в управління іншій особі.

Стаття 73. Право опікуна та піклувальника на плату за виконання ними своїх обов'язків

1. Підстави виникнення права на оплату послуг опі-* куна та піклувальника, її розмір та порядок виплати встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 74. Опіка над майном

1. Якщо у особи, над якою встановлено опіку чи пі­клування, є майно, що знаходиться в іншій місцевості, І опіка над цим майном встановлюється органом опіки та піклування за місцезнаходженням майна.

Опіка над майном встановлюється також в інших випадках, встановлених законом.

Стаття 75. Звільнення опікуна та піклувальника

1. Суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Ця заява роз­глядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця.

Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку.

2. Суд, якщо він призначив піклувальника, або орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від його повно­важень за заявою особи, над якою встановлено піклування.

3. За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі неви­конання нею своїх обов'язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту.

, Стаття 76. Припинення опіки

1. Опіка припиняється у разі передачі малолітньої особи батькам (усиновлювачам). і 2. Опіка припиняється у разі досягнення підопічним

чотирнадцяти років. У цьому разі особа, яка здійснювала обов'язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рі­шення щодо цього.

3. Опіка припиняється у разі поновлення цивільної дієздат­ності фізичної особи, яка була визнана недієздатною.

і Стаття 77. Припинення піклування

W 1. Піклування припиняється у разі:

1) досягнення фізичною особою повноліття; і 2) реєстрації шлюбу неповнолітньої особи;

3. надання неповнолітній особі повної цивільної дієздат­ності;

4. поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, ци­вільна дієздатність якої була обмежена.

, Стаття 78. Надання дієздатній фізичній осо-•:.? бі допомоги у здійсненні її прав та виконанні обов'язків

) 1. Дієздатна фізична особа, яка за станом здоров'я не

може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки, має право обрати собі помічника.

Помічником може бути дієздатна фізична особа.

За заявою особи, яка потребує допомоги, ім'я її помічника реєструється органом опіки та піклування, що підтверджуєть­ся відповідним документом.

2. Помічник має право на одержання пенсії, аліментів, за­робітної плати, поштової кореспонденції, що належать фізич­ній особі, яка потребує допомоги.

3. Помічник має право вчиняти дрібні побутові правочини в інтересах особи, яка потребує допомоги, відповідно до на­даних йому повноважень.

4. Помічник представляє особу в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місце-

вого самоврядування та організаціях, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення.

Помічник може представляти фізичну особу в суді лише на підставі окремої довіреності.

5. Послуги помічника є оплатними, якщо інше не визначено за домовленістю сторін.

6. Помічник може бути у будь-який час відкликаний особою, яка потребувала допомоги. У цьому разі повноваження по­мічника припиняються.

і Стаття 79. Оскарження дій опікуна, рішень ор-f/ гану опіки та піклування

1. Дії опікуна можуть бути оскаржені заінтересованою * особою, в тому числі родичами підопічного, до органу опіки та піклування або до суду.

2. Рішення органу опіки та піклування може бути оскарже­но до відповідного органу, якому підпорядкований орган опіки та піклування, або до суду.

_ft