Розділ 2. Кримінально-правова характеристика тілесних ушкоджень

2.1.Об’єктивні ознаки складів злочинів, передбачених статтями 121, 122, 125 Кримінального кодексу України.

Найбільш поширеними злочинами проти здоров’я є тілесні ушкодження.

Тілесними ушкодженнями називається протизаконне і винне заподіяння шкоди здоров’ю іншої особи, якій було порушено анатомічну цілісність або фізіологічні функції тканини чи органів потерпілого при посяганні на здоров’я.

Ступінь тяжкості тілесного ушкодження визначається від зовнішніх та внутрішніх проявів заподіяної шкоди. Наслідки заподіяння тілесних ушкоджень визначається судово-медичною експертизою на підставі «Правил судово-медичного визначення ступенів тяжкості тілесних ушкоджень». Згідно з Кримінальним кодексом України розрізняють такі види тілесних ушкоджень: тяжкі, середньої тяжкості та легкі.

Стаття 121 Кримінального кодексу України вказує на основні ознаки, які вказують на ті дії, які кваліфікуються як умисне тяжке тілесне ушкодження. Згідно з законом, тяжкими тілесними ушкодженнями визнаються такі, які були небезпечними для життя в момент їх заподіяння або спричинили втрату будь-якого органа чи його функції, душевну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, або переривання вагітності чи невиправне знівечення обличчя.

Отже, можна виділити такі основні ознаки тяжких тілесних ушкоджень:

1. небезпека для життя

2. втрата будь-якого органа або втрата органом його функцій

3. душевна хвороба

4. розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину

5. переривання вагітності

6. невиправне знівечення обличчя

Небезпечними для життя визнаються такі ушкодження життєво важливих органів людини, які загрожують життю людини (потерпілого) в момент їх заподіяння, або внаслідок яких було спричинено смерть особи. Тяжке тілесне ушкодження буде визнане таким, що є небезпечним для життя за наявності хоча б однієї з ознаках, вказаних у Правилах.

Щодо втрати будь-якого органу або втрати органом його функцій визнається тяжким тілесним ушкодженням при повному фізичному відділені органа від тіла людини, а також, коли настав повний чи частковий параліч цього органу.

Заподіяння душевної хвороби визнається тяжким тілесним ушкодженням, коли потерпілий внаслідок посягання на його здоров’я захворів тимчасовою чи хронічною душевною хворобою, якщо це спричинило розлад його психічної діяльності. Таке захворювання може з’явитись внаслідок тяжкої травми голови, мозку або внаслідок переляку та сильного психічного стресу.[8]

Також, як було вказано вище, однією з ознак тяжкого тілесного ушкодження визнається стійка втрата працездатності не менше ніж на одну третину. Визначення групи інвалідності потерпілому не впливає на ступінь тяжкості тілесних ушкоджень.

Тілесне ушкодження вважається тяжким, якщо воно спричинило переривання вагітності. При цьому строк вагітності не має значення. Не впливають на кваліфікацію за таке посягання стосунки потерпілої з винним. Кримінальна відповідальність за переривання вагітності не тягне за собою кримінальну відповідальність, якщо це сталося з причини патологічних властивостей організму потерпілої.

Знівечення обличчя також є ознакою тяжкого тілесного ушкодження. Знівеченим обличчя вважається тоді,коли воно має неприємний, жахливий зовнішній вигляд (відсутність носа, губ), тяжкість шкоди при знівеченні обличчя обумовлюється не стільки фізичною шкодою, скільки психічною травмою, так як знівечене обличчя принижує потерпілого, викликає в нього тяжкі душевні переживання, муки.[9]

Тілесне ушкодження визнається тяжким і кваліфікується за ч.1 ст.121 Кримінального кодексу України за наявності хоча б однієї з вищевказаних ознак.

Умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження (ст.122 ККУ) характеризуються тим, що є менш небезпечними для здоров’я особи та характеризуються наступними ознаками:

1. в момент заподіяння вони не є небезпечними для життя потерпілого

2. не мають наслідків, передбачених ст.121 Кримінального кодексу України

3. спричиняють тривале порушення функцій будь-якого органу

4. спричинюють інший тривалий розлад здоров’я

Тривалим належить вважати розлад здоров’я строком понад 3 тижні (більш як 21 день). Під стійкою втратою працездатності менш як на одну третину належить розуміти втрату загальної працездатності від 10% до 33%. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило смерть, настання котрої винний не передбачав і не міг передбачити, кваліфікується за ст.119 Кримінального кодексу України як необережне убивство.

Згідно зі статтею 125 Кримінального кодексу України та Правилами легким тілесне ушкодження – це ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров’я чи незначної стійкої втрати працездатності та має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів.

До основних ознак тілесних ушкоджень відносять наступні:

1. не містять ознак тяжкої чи середньої тяжкості тілесні ушкодження

2. викликають короткочасний розлад здоров’я потерпілого чи короткочасну, незначну стійку втрату працездатності.

Важливо відрізняти поняття: «розлад здоров’я» і «шкода здоров’ю», оскільки шкода здоров’ю може бути заподіяна і без його розладу. Короткочасним розладом здоров’я, згідно з Правилами, вважається таке його порушення, яке продовжувалось більше ніж шість днів, але не більше трьох тижнів (21 день), тобто тривалістю 7-21 днів, втрата працездатності (загальної) в розмірі до 10%. Короткочасний розлад здоров’я і короткочасну втрату працездатності визначає судово-медична експертиза.

Таким чином, з вищезазначених ознак видно основні відмінності,які відрізняють види тілесних ушкоджень одне від одного.[10]