3.3 Статистичні дані щодо встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Аналіз результатів обстеження громадян під час судово-медичних експертиз має на меті поліпшення рівня досліджень так експертиз для встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. На жаль, статистичні дані щодо встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи відсутні, тому розглянемо подібні дані на прикладі Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи за період 2006-2010 рр.

Відділення експертизи потерпілих, звинувачених та інших осіб Чернівецького бюро судово-медичної експертизи (ЧБСМЕ) призначене для обслуговування населення і судово-слідчих органів Чернівецької області. Обстеження та експертиза потерпілих, звинувачених та інших осіб проводяться за допомогою спеціально розробленої комп’ютерної програми. Упродовж 2006-2010 рр. проведено модернізацію комп’ютерної техніки та програмного забезпечення, створений банк даних.

За 2006 рік в амбулаторії ЧБСМЕ проведено 4247 експертиз та обстежень для визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, визначення статевої зрілості, віку та низки інших питань (табл.1). Експерти взяли участь у 43 судових засіданнях та 85 відтвореннях місця та обставин подій.

Протягом 2007 року в амбулаторії ЧБСМЕ проведено 3784 експертизи та обстеження громадян для визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень , визначення статевої зрілості і таке інше (табл.2). Судово-медичні експерти взяли участь у 48 судових засіданнях і 79 відтвореннях місця та обставин подій.

2008 року в амбулаторії ЧБСМЕ проведено 3600 експертиз та обстежень громадян (табл.3). Експерти взяли участь у 52 судових засіданнях і 77 відтвореннях місця та обставин подій.

Протягом 2009 року проведено 3344 експертиз та обстежень (табл.4). Експерти взяли участь у 86 судових засіданнях і 79 відтвореннях місця та обставин подій.

2010 року у відділенні ЧБСМЕ проведено 2609 експертиз та обстежень громадян (табл.5). Експерти взяли участь у 82 судових засіданнях і 84 відтвореннях місця та обставин подій.

Для аналізу проведеної роботи відділення судово-медичних експертиз потерпілих, обвинувачених та інших осіб ЧБСМЕ за період 2006-2010рр. (табл.6) було взято показники щорічних звітів.[20]

Таким чином, можна зробити подібні висновки:

1. Профілактичні заходи правоохоронних органів щодо попередження злочинів проти здоров’я людини мають тенденцію до зменшення їх загальної кількості.

2. Незважаючи на постійне зменшення кількості обстежень громадян, питома вага експертиз та обстежень протягом 2006-2010 рр. щодо встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень зберігається на постійному рівні.

3. Проведення обстежень громадян на наявність тілесних ушкоджень, у разі статевих злочинів та спірних статевих станів, проведення складних досліджень за матеріалами справ потребують постійного підвищення рівня спеціалізованої кваліфікаційної підготовки лікарів судово-медичних експертів.

Висновки

Виходячи з усього вищесказаного можна зробити наступні висновки.

По-перше, кримінальний кодекс України розподіляє тілесні ушкодження за ступенем їх тяжкості від найбільш небезпечного до найменш небезпечного.

До основних видів належать тяжкі тілесні ушкодження, тілесні ушкодження середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження.

По-друге, головним у визначенні виду тілесного ушкодження є призначення судово-медичної експертизи. Від результатів цієї експертизи та висновку експерта залежить визначення виду ушкодження, що у подальшому впливає на кваліфікацію та призначення покарання.

По-третє, не менш важливим аспектом є особа злочинця, потерпілого та їх відносини. У ході дослідження було виявлено що найчастіше усього злочин скоюється між особами,які проживають разом, або вже знайомі. Тому важливим моментом є їх відносини, які зазвичай і бувають основною причиною скоєння злочинів передбачених статями 121,122 та 124 ККУ.

Що ж до статистики скоєння цих злочинів то можна зробити загальний висновок того, що на жаль рівень скоєння злочинів пов’язаних з заподіянням тілесних ушкоджень не зменшується, що підтверджується статистичними даними. А також проведення судово-медичних експертиз при визначенні ступеню тяжкості тілесного ушкодження потребує постійного підвищення рівня спеціалізованої кваліфікаційної підготовки лікарів судово-медичних експертів.

Отже, у ході цієї роботи було виявлення поняття тілесного ушкодження та його видів, також особливості суб’єктивних ознак тілесних ушкоджень, які відрізняють їх одне від одного. Мною був проведений детальний аналіз основних нормативно-правових актів таких як Кримінальний кодекс України та Правила судово-медичного визначення тяжкості тілесних ушкоджень. На жаль, нормативно-правова база щодо цього питання є недостатньою . Багато вчених зараз досліджує цю проблему і можна сподіватися, що у майбутньому це питання буде досліджене більш детально.