4. Зв'язок криміналістики з іншими науками та її значення у професіональній підготовці фахівців для правоохоронних органів

Хоча криміналістика і використовує теоретичні положення і методи природничих і технічних наук, за своєю природою вона є юридичною наукою, оскільки тісно пов’язана з кримінальним правом, кримінальним процесом і кримінологією, які утворюють блок (цикл) кримінальних наук. Цей зв'язок у значній мірі обумовлений спільним об’єктом вивчення цих наук, який утворюють два взаємопов’язаних види людської діяльності «злочинна діяльність-боротьба зі злочинністю».

Криміналістика і наука кримінального права. Зв'язок криміналістики і кримінального права визначається тим що ці науки мають спільний об’єкт вивчення, яким виступає злочинна діяльність. При цьому пріоритетність належить кримінальному праву, оскільки саме там формується поняття злочину взагалі і поняття злочинів окремих видів. Принципово важливою для криміналістики є кримінально-правові категорії «склад злочину», «спосіб злочину», «співучасті у злочині» та інші, які є визначальним для багатьох теоретичних положень криміналістики.

Криміналістика і наука кримінального процесу. Зв'язок криміналістики і кримінального процесу також визначається тим, ці дві науки мають спільний об’єкт вивчення, яким виступає діяльність з розслідування злочинів (боротьба зі злочинністю). Як і у випадку з кримінальним правом, криміналістика виконує допоміжну роль – її рекомендації ґрунтуються на процесуальних положеннях і фактично спрямовані на реалізацію процесуальних приписів. Кримінально-процесуальна наука визначає статус учасників кримінального процесу, порядок проведення слідчих дій і, відповідно, межі застосування тактичних прийомів, науково-технічних засобів, методичних рекомендацій.

Криміналістика і кримінологія. Зв'язок криміналістики і кримінології також ґрунтується на спільній частині об’єкта вивчення, якою є злочинна діяльність. Кримінологія вивчає злочинну діяльність з точки зору її детермінації певними факторами (причини і умови, що сприяють злочинності) і має завданням розробку рекомендацій щодо усунення або нейтралізації цих факторів. Відповідно у криміналістичній методиці розробляються рекомендації щодо реалізації даного припису (профілактична діяльність слідчого).

Тема 2. Криміналістична ідентифікація і діагностика

План лекції

1. Поняття і наукові засади криміналістичної ідентифікації.

2. Поняття і характеристика об’єкта та інших категорій криміналістичної ідентифікації.

3. Види, суб’єкти, форми криміналістичної ідентифікації.

4. Поняття, об’єкти, види, суб’єкти, форми встановлення групової належності.

5. Загальна характеристика етапів (стадій) ідентифікації та встановлення групової належності.

6. Поняття, об’єкти, види, суб’єкти, форми криміналістичної діагностики.

7. Значення криміналістичної ідентифікації, встановлення групової належності, криміналістичної діагностики в кримінальному судочинстві, використання їх даних у інших сферах юридичної практики.

1. Поняття і наукові засади криміналістичної ідентифікації

Злочин, як і будь-яка інша подія, – це процес взаємодії об’єктів матеріального світу, під час якої одні об’єкти (слідоутворюючі) залишають сліди на інших (слідосприймаючих). Відповідно, якісне і всебічне розслідування у справі неможливе без установлення за слідами слідоутворюючих об’єктів – злочинця, потерпілого, знаряддя злочину тощо. Одним із розповсюджених і ефективних методів розв’язання означених завдань є криміналістична ідентифікація.

Терміном криміналістична ідентифікація позначено декілька взаємопов’язаних понять. По-перше, окрему криміналістичну теорію, предметом вивчення якої постають закономірності ідентифікації (ототожнення) об’єктів матеріального світу. По-друге, мету і результат дослідження, тобто встановлення тотожності об’єкта: наприклад, визначення, що великим пальцем правої руки підозрюваного залишений слід, виявлений на місці вчинення злочину; а також ідентифікацію, ототожнення конкретного об’єкта – підозрюваного. Інколи такий результат називають ідентифікацією у вузькому сенсі. По-третє, позначено процес дослідження, тобто систему специфічних дій, виконуваних у певній послідовності суб’єктом ідентифікації та спрямованих на встановлення наявності чи відсутності тотожності. По-четверте, метод дослідження, що характеризується відповідними принципами, прийомами пізнання досліджуваних об’єктів із метою виявлення тотожності чи її відсутності.

Криміналістична ідентифікація – дослідження з метою встановлення тотожності (або відсутності такої) об’єкта матеріального світу шляхом зіставлення слідів-відображень із його відбитками вільного, умовно-вільного або експериментального походження чи фрагментів такого об’єкта.

Підґрунтям криміналістичної ідентифікації є її філософська, природничонаукова та правова засади.

Філософською основою криміналістичної ідентифікації слугують положення діалектичної теорії пізнання, зокрема теорія відображення і поняття діалектичної тотожності. По-перше, теорія відображення тлумачиться як взаємозв’язок і взаємозалежність об’єктів матеріального світу та здатність їх відображати й відображатися завдяки всезагальній властивості матерії – властивості відображення. Всі об’єкти матеріального світу перебувають у безперервній взаємодії (можна прослідкувати під час учинення злочину) між собою, що супроводжується появою слідів – матеріально-фіксованих відображень ознак, інших змін, ідеальних відображень – слідів пам’яті (уявних образів). Кожен об’єкт органічної та неорганічної природи відображає інформацію про його виникнення, розвиток, взаємодію та зникнення. Ця інформація потенційна і зберігається об’єктом-джерелом допоки не виникає необхідність у використанні такої інформації. Джерелами інформації є матеріальні та ідеальні сліди злочину, результати аналізу та досліджень яких дозволяють дійти висновку, зокрема, про факт перебування певної людини на місці вчинення злочину і реконструювати її дії.

По-друге, це діалектична тотожність, тобто індивідуальність, неповторність, рівність самому собі кожного об’єкта матеріального світу та відмінність від усіх інших (серед них і подібних до нього, однорідних).

По-третє, до філософських засад криміналістичної ідентифікації належить відносна стійкість (незмінність) об’єктів матеріального світу, можливість пояснення і врахування під час ідентифікації їх змін. Усі об’єкти матеріального світу, поміж іншим і людина, змінюються в продовж свого існування. Але, попри те, що кожний об’єкт змінюється, він протягом певного часу залишається якісно визначеним (за винятком суттєвих змін, що призводять до перетворення об’єкта на інший).

Природничонауковою засадою криміналістичної ідентифікації є галузі науки і техніки, ремесла і мистецтва, досягнення яких використовують для встановлення тотожності об’єктів, які мають значення у справі (як методологічна, так і технічна складова процесу ідентифікації).

Правову засаду криміналістичної ідентифікації становлять правові норми, якими врегульовано діяльність суб’єктів ідентифікації. Регулятором діяльності щодо криміналістичної ідентифікації є кримінально-процесуальні норми.