Тема 6 Речове право
Речове право –особа має право, яке дає його носієві можливість безпосереднього впливу дією на неї.
Зобов'язальне право – особа безпосереднього права на річ немає, а є лише право вимагати від іншої особи надання речі чи виконання певної дії.
Річ – це частина природи, яка становить певну цінність для свого володільця чи власнка.
Витрати – будь-які затрати зроблені на річ.
Майно – сукупність речей, що належали одній особі.
Володіння (possessio) – специфічний чисто римський правовий інститут. Воно мало преторський захист, для здійснення якого володільцю достатньо було лише довести факт неправомірного порушення володіння третьо. особою. Складалося з 2 елементів: об'єктивного (corpus possessionis) – фізичного володіння річчю та суб'єктивного (animus possessionis) – наміру вважати річ своєю.
Держання – це фактичне володіння річчю без наміру вважати річ своєю.
Рекуператорні інтердикти – інтердикти для захисту і повернення втраченого володіння .
Публіціанський позов – спеціальний позов для захисту добросовісного незаконного володіння.
Право власності – це абсолютне панування особи над річчю. Воно включає в себе:
ius possidenti – право володіння річчю;
ius utendi – право користуватися річчю;
ius abutendi – право розпоряджатися річчю усіма дозволеними способами;
ius fruеndi – право одержання плодів;
ius vindicandi – право вимагати повернення своєї речі у будь-якого невласника.
Квіритська власність – ex iure quiritum – базувалася на нормах ius civile, Її суб'єктами могли бути виключно римські громадяни та латини, наділені ius commercii.
Exeptio doli – недобросовісні дії позовника.
Віндикаційний позов (rei vindicate) застосовувався для повернення власникові речі, яка опиниласяу неправомірному володінні третьої особи.
Негаторний позов використовувався для усунення перешкод, які заважали нормально здійснювати своє право власності.
Прогібіторний позов застосовувався у випадку, якщо інша особа соєю поведінкою заважала власникові нормально здійснювати своє право власності без посягання на саму річ.
Публіціанський позов застосовувався претором на захист бонітарного власник проти квіритського, якщо манципна річ набувалася добросовісно, але з порушенням rei mancipi.
Сервітут – право на чужу річ, яка крім свого безпосереднього власника служить ще й іншим людям.
Позитивний сервітут – особа набуває право певною мірою користуватися чужою річчю.
Речові, або предіальні – це сервітути, прив'язані до певної земельної ділянки.
Особисті сервітути – це сервітути, прив'язані до певної особи, право користуватися чужим майном в особистих інтересах – пожиттєво чи до настання відміняючої умови.
Узуфрукт –пожиттєве правило, право користування річчю, включаючи і присвоєння плодів, за умови збереження суті речі.
Узус – право користуватися річчю, але не плодами, які вона приносить.
Емфітевзис –це тривала спадкова орена за порівняно невисоку фіксовану плату.
Тема 7 Загальне вчення про зобов'язання
Зобов'язання – це правові відносини, в силу яких одна сторона (кредитор) має право вимагати, щоб інша сторона (боржник) дала певну річ або зробила обумовлену дію чи роботу, або надала певну річ у користування – згідно з умовами прийнятого боржником зобов'язання.
Юридичні факти – факти, що мають юридичне значення і породжують певні правові наслідки.
Угода – правомірні дії, спрямовані на досягнення певного правового результату.
Позадоговірний делікт – цивільне правопорушення, що порушує права особи, з якою правопорушник у договірних відносинах не перебуває.
Дольове пасивне зобов'язання – кілька боржників одного кредитора відповідають кожний за свою частку боргу.
Пасивне солідарне зобов'язання – з кредитором домовлено, що спільний борг він має право стягнути з будь-кого з боржників на свій розсуд.
Дольовим активним зобов'язанням називалося те, у якому кожний з кредиторів міг стягнути з спільного боржника лише свою належну частку борга; Активним солідарним – у якому кожний з кредиторів міг стягнути з боржника усю суму боргу, щоб потім розрахуватися з іншими, відповідно до їх частки.
Цессія – уступка кредитором свого права третій особі шляхом призначення її своїм представником.
Новація – договір, який відміняє раніше існуюче зобов'язання і породжує нове.
Залік – взаємне зарахування зустрічних вимог.
Фізина неможливість – випадкова загибель предмету зобов'язання, причому без вини боржника.
Юридична неможливість – предмет угоди вилучається з обороту.
Первісна неможливість - зобов'язання не виникає, якщо воно неможливе до виконання в принципі.