- •Як офіційна головна мова
- •[Як одна з офіційних мов
- •Нижньонімецькі діалекти
- •Средньонімецькі діалекти
- •Періоди історії німецької мови
- •Перші словники
- •Система голосних і приголосних звуків
- •Наголос
- •Морфологія
- •Артикль
- •Синтаксис
- •Лексика
- •]Словотвір
- •Німецька абетка
- •Правопис
- •Сучасна реформа правопису
- •Вплив німецької на українську мову
- •Сучасна німецька література
- •Літературні премії Німеччини
- •Довідники, підручники
Артикль
Артикль в німецькій мові — це службове слово, яке вказує на рід, число і відмінок іменника (тому його ще називають родовим словом)[13]. Розрізняють означені (der, die, das, die) і неозначені артиклі ( ein, eine, ein, множини у неозначеного артикля немає) . Вони можуть відмінюватися як вказівні ( dieser, jener), присвійні (mein, dein, sein), питальні (welcher?, was für ein …?) і неозначені (jeder, mancher) займенники, заперечний займенник kein, а також займенники, що вживаються тільки у множині ( alle, viele, einige, mehrere)
Відмінювання артиклів | ||||
Відмінок |
Чоловічий рід |
Жіночий рід |
Средній рід |
Множина |
Nominativ |
der (ein) |
die (eine) |
das (ein) |
die |
Genitiv |
des (eines) |
der (einer) |
des (eines) |
der |
Dativ |
dem (einem) |
der (einer) |
dem (einem) |
den |
Akkusativ |
den (einen) |
die (eine) |
das (ein) |
die |
Неозначений артикль найчастіше виступає перед іменниками, які згадуються вперше або мало відомі. Означений артикль вживається, якщо предмет вже був згаданий, а також при наявності узгодження (іменник у формі родового відмінка, порядковий числівник, прикметник в Superlativ). Артикль може опускатися у випадках, якщо перед іменником стоїть займенник або кількісний числівник, якщо іменник — назва країни (винятки: die Ukraine — Україна, die USA — США) або міста (середній рід), абстрактне поняття чи воно позначає речовину в невідомій кількості.
Синтаксис
Німецькі речення бувають простими та складними. Просте речення зазвичай складається з двох слів — Підмета і присудка(непоширене речення), проте може включати і другорядні члени речення (поширене речення). Складні речення складаються з двох або кількох простих речень. Відповідно, вони бувають складносурядними (безсполучникові та сполучникові), які складаються з двох незалежних речень, і складнопідрядними, які складаються з головного і одного або декількохпідрядних)[46].
Зв'язок в складносурядному реченні здійснюється за допомогою сурядних сполучників und, aber, oder, denn, deshalb, darum, doch, dann, so, also, а також за допомогою парних сполучників bald … bald, nicht nur … sondern auch, sowohl … als auch, entweder … oder. Підрядне речення в складі складнопідрядного вводиться за допомогою підрядних сполучників ( dass, wenn, als, weil), відносних займенників ( der, die, das, die), питальних займенників ( wer, was, welcher ), прислівників ( wo, wann), питальних займенникових прислівників ( woran, wovon, worüber) тощо.[47]. Їхній вибір залежить від виду підрядного речення. Ці речення бувають: додатковими, означальними, обставинними (місця, часу, способу дії, порівняння, ступеня, наслідку, причини, цілі, умови та поступки) і приєднувальними[48].
Порядок слів у німецькому реченні безпосередньо залежить від його характеру. У простому розповідному реченні розрізняють прямий і зворотний порядок слів. В першому випадку мається на увазі, що всі члени речення займають лише свої чітко встановлені позиції: спершу підмет, потім присудок і другорядні члени речення[49]. Наприклад, Der Lehrer kommt bald. При зворотному порядку слів відбувається інверсія: Bald kommt der Lehrer. При складеному або складному присудку змінна частина стає на своє місце, а незмінна переходить в кінець речення: Ich stimme zu.
У питальних речень без питального слова присудок стає на перше місце в реченні: Hat er das gemacht?. У питальних речень з питальним словом ( wer?, Was?, Wann?, Wo?, Wohin?, Woher?, Wie?, Warum?, Wozu? Та ін) на першому місці стоїть саме питальне слово, а присудок йде за ним: Was hat er gemacht?[50].
У заперечних реченнях найчастіше зустрічається заперечна частка nicht, яка зазвичай використовується перед заперечуваним словом: Nicht alle verstehen das. Однак якщо заперечується присудок, то частка опиняється в кінці речення перед незмінною частиною: Das weiß ich nicht. Якщо заперечується іменник, то перед ним ставиться заперечний займенник kein, який заміщає невизначений артикль і узгоджується з іменником в роді, числі і відмінку: Ich habe keine Zeit. Подвійного заперечення в німецькій мові немає, тобто конструкції «нічого / ніколи не …» передається тільки одним запереченням (у цьому випадку словами nichts (ніщо) або niemand (ніхто))[51].