Артикль

Артикль в німецькій мові — це службове слово, яке вказує на рід, число і відмінок іменника (тому його ще називають родовим словом)^[13]. Розрізняють означені (der, die, das, die) і неозначені артиклі ( ein, eine, ein, множини у неозначеного артикля немає) . Вони можуть відмінюватися як вказівні ( dieser, jener), присвійні (mein, dein, sein), питальні (welcher?, was für ein …?) і неозначені (jeder, mancher) займенники, заперечний займенник kein, а також займенники, що вживаються тільки у множині ( alle, viele, einige, mehrere)

Відмінювання артиклів
Відмінок	Чоловічий рід	Жіночий рід	Средній рід	Множина
Nominativ	der (ein)	die (eine)	das (ein)	die
Genitiv	des (eines)	der (einer)	des (eines)	der
Dativ	dem (einem)	der (einer)	dem (einem)	den
Akkusativ	den (einen)	die (eine)	das (ein)	die

Неозначений артикль найчастіше виступає перед іменниками, які згадуються вперше або мало відомі. Означений артикль вживається, якщо предмет вже був згаданий, а також при наявності узгодження (іменник у формі родового відмінка, порядковий числівник, прикметник в Superlativ). Артикль може опускатися у випадках, якщо перед іменником стоїть займенник або кількісний числівник, якщо іменник — назва країни (винятки: die Ukraine — Україна, die USA — США) або міста (середній рід), абстрактне поняття чи воно позначає речовину в невідомій кількості.

Синтаксис

Німецькі речення бувають простими та складними. Просте речення зазвичай складається з двох слів — Підмета і присудка(непоширене речення), проте може включати і другорядні члени речення (поширене речення). Складні речення складаються з двох або кількох простих речень. Відповідно, вони бувають складносурядними (безсполучникові та сполучникові), які складаються з двох незалежних речень, і складнопідрядними, які складаються з головного і одного або декількохпідрядних)^[46].

Зв'язок в складносурядному реченні здійснюється за допомогою сурядних сполучників und, aber, oder, denn, deshalb, darum, doch, dann, so, also, а також за допомогою парних сполучників bald … bald, nicht nur … sondern auch, sowohl … als auch, entweder … oder. Підрядне речення в складі складнопідрядного вводиться за допомогою підрядних сполучників ( dass, wenn, als, weil), відносних займенників ( der, die, das, die), питальних займенників ( wer, was, welcher ), прислівників ( wo, wann), питальних займенникових прислівників ( woran, wovon, worüber) тощо.^[47]. Їхній вибір залежить від виду підрядного речення. Ці речення бувають: додатковими, означальними, обставинними (місця, часу, способу дії, порівняння, ступеня, наслідку, причини, цілі, умови та поступки) і приєднувальними^[48].

Порядок слів у німецькому реченні безпосередньо залежить від його характеру. У простому розповідному реченні розрізняють прямий і зворотний порядок слів. В першому випадку мається на увазі, що всі члени речення займають лише свої чітко встановлені позиції: спершу підмет, потім присудок і другорядні члени речення^[49]. Наприклад, Der Lehrer kommt bald. При зворотному порядку слів відбувається інверсія: Bald kommt der Lehrer. При складеному або складному присудку змінна частина стає на своє місце, а незмінна переходить в кінець речення: Ich stimme zu.

У питальних речень без питального слова присудок стає на перше місце в реченні: Hat er das gemacht?. У питальних речень з питальним словом ( wer?, Was?, Wann?, Wo?, Wohin?, Woher?, Wie?, Warum?, Wozu? Та ін) на першому місці стоїть саме питальне слово, а присудок йде за ним: Was hat er gemacht?^[50].

У заперечних реченнях найчастіше зустрічається заперечна частка nicht, яка зазвичай використовується перед заперечуваним словом: Nicht alle verstehen das. Однак якщо заперечується присудок, то частка опиняється в кінці речення перед незмінною частиною: Das weiß ich nicht. Якщо заперечується іменник, то перед ним ставиться заперечний займенник kein, який заміщає невизначений артикль і узгоджується з іменником в роді, числі і відмінку: Ich habe keine Zeit. Подвійного заперечення в німецькій мові немає, тобто конструкції «нічого / ніколи не …» передається тільки одним запереченням (у цьому випадку словами nichts (ніщо) або niemand (ніхто))^[51].