Німецька абетка

Прописні літери німецького алфавіту з окремими буквосполученнями

У німецькому алфавіті використовуються 26 пар латинських літер (рядкові та прописні)^[61]; літери, які позначають умлаутовані звуки (ä, ö, ü) та лігатуру ß (есцет) до складу алфавіту не входять. При алфавітному сортуванні ä, ö, ü як правило не розрізняються з відповідноa, o, u, за винятком слів, що відрізняються тільки умлаутом, — в цьому випадку слово з умлаутом йде пізніше; ß прирівнюється до поєднання ss. Часом умлаутовані літери ä, ö, üприрівнюються до ae, oe, ue. При перерахуванні німецьких літер літери ä, ö, ü стоять не поруч з відповідними літерами a, o і u, а в кінці списку.^[62]. Зазвичай у словниках німецькі слова розташовуються без урахування умлаута.

літера

назва

літера

назва

літера

назва

літера

назва

літера

назва

A a

а

F f

еф

L l

ель

Q q

ку

(Ü ü)

у-умлаут

(Ä ä)

а-умлаут

G g

ґе

M m

ем

R r

ер

V v

фау

B b

бе

H h

ха

N n

ен

S s

ес

W w

ве

C c

це

I i

і

O o

о

(ß)

есцет (ss)

X x

ікс

D d

де

J j

йот

(Ö ö)

о-умлаут

T t

те

Y y

іпсилон

E e

е

K k

ка

P p

пе

U u

у

Z z

цет

До використання латиниці в німецькій мові для письма застосовувалися руни, які після християнізації німецьких земель повністю вийшли з ужитку. До початку XX століття офіційно використовувався готичний шрифт (зокрема і в словниках, що видавалися в інших країнах)^[63]. Існував також особливий готичний рукописний шрифт та фрактура, які викладалися в школах до 1941 року.Антиква використовується спершу неофіційно з XIX століття, а після листопадової революції 1918 року запроваджується офіційно. За часів нацистського режиму готичний шрифт було повернуто і він вживався офіційно, але згодом нацистська пропагандапочала переслідувати використання готичних шрифтів, мотивуючи це гіпотетичною подібністю до єврейського квадратного письма^[64]. Зараз готичні шрифти використовуються лише з декоративною метою (назви газет, вивіски).

Правопис

Німецький правопис формувався протягом XIX століття. Значний прорив у створенні спільного правопису досягнутий завдякиКонраду Дудену, який випустив «Орфографічний словник німецької мови» в 1880. У процесі реформи німецького правопису в1901 цей словник був у дещо зміненій формі визнано основою німецького офіційного правопису.

Сучасна реформа правопису

У Німеччині набув чинності остаточний варіант закону про реформу німецького правопису, що повинно спростити мову. Рішення про реформу письмової німецької мови було прийнято 1 липня 1996 у Відні під час зустрічі міністрів культури німецькомовних країн. На розробку оновлених правил експерти витратили більше десяти років. Нові правила пунктуації та орфографії обов'язкові для всіх без винятку державних установ і системи освіти. Реформа скасовує 87 з 212 правил орфографії. Окремі слова, які писалися із прописної букви, тепер повинні писатися з рядкової й навпаки. Замість 52 правил пунктуації залишилося лише 12. Коми тепер можна ставити, керуючись більше особистим чуттям, ніж правилами, а запозичені слова дозволяється писати як у німецькій, так і в іншомовній транскрипції.

Наприкінці XX століття (після об'єднання Німеччини) керівники німецькомовних країн — ФРН, Австрії, Швейцарії та Ліхтенштейну, а також представники держав, де компактно проживають німецькі меншини (Італія, Румунія та Угорщина), прийняли рішення про проведення реформи німецької орфографії, яку планувалося завершити в серпні 2005.

Однак за рік до цього терміну відразу декілька провідних газет і журналів ФРН (в першу чергу ті, які входять до найбільшого видавничого концерну Axel Springer AG) заявили про повернення до традиційних правил.

Одна з найбільш консервативних і шанованих газет ФРН, " Frankfurter Allgemeine Zeitung ", у 1999, як і вся країна, перейшла на нову орфографію, але вже через рік повернулася до звичного правопису. Також від нової орфографії відмовився найважливіший суспільно-політичний журнал країни " Der Spiegel ".

На думку журналістів, нові правила правопису тільки погіршили ситуацію з німецькою мовою і призвели до масової плутанини, оскільки, згідно з опитуваннями, лише 38 % населення ФРН знайомі з новими правилами. Самі чиновники також порушують нові правила, навіть в офіційних документах.

Як стверджують, більшість письменників з самого початку відмовилися прийняти нові орфографічні правила. З усіх починань колишнього федерального канцлера ФРН Шредера цю реформу називають «найбільш сумнівним» досягненням. У більшості держав людям надане право самим вирішувати, які правила правопису їм застосовувати. У Німеччині ж це питання стало предметом внутрішньопартійної боротьби і способом одержання дивідендів у виборців.

Населення землі Шлезвіг-Гольштейн ще в 1998 провело референдум і проголосувало за відмову від проведення реформи. Проте, федеральний уряд, з огляду на кошти, вже витрачені на навчання школярів за новими правилами, не бажає задкувати в проведенні реформи правопису. В даний час реформа правопису частково переробляється, тобто проводять «реформу реформи».

З 1 серпня 2007 набув чинності остаточний варіант закону про реформу німецького правопису, який спростив письмову мову. Нові правила пунктуації й орфографії обов'язкові для всіх без винятку державних установ і закладів системи освіти.