Вплив німецької на українську мову
Серед лексичних запозичень із західноєвропейських мов німецькі слова в українській мові посідають чільне місце. Перший період контактів староукраїнської та германських мов припадав на період Київської Русі (X—XI ст.), коли між нею і німецькими землями існували династичні, політичні, та економічні зв'язки. У діалектах цього часу, а пізніше і в писемних пам'ятках фіксуються давньоверхньонімецькі та готські запозичення бук, князь, котел та ін[65]. Нова хвиля запозичень з німецької спостерігалася за часів Галицького (Х-ХІІ ст.), а згодом і Галицько-Волинського (XIII — XIV ст.) князівств (напр. ерцог (герцюг),біскуп (пискуп))[66]. У ХІІІ-ХІV століттях через польську мову, а також завдяки торговельним зв'язкам із прибалтійськими німцями були запозичені такі слова як бpoваp, парта, верстат, клямка тощо[67]. З початком німецької колонізації Галичини й Буковини (друга пол. XIV ст.), поширенням на теренах України Магдебурзького права, розвитком західної торгівлі та утворенням переважно вихідцями з Німеччини численних цехових організацій значно посилився приплив в українську мову слів німецького походження. У XX столітті проникнення в українську мову германізмів сприяла військова повинність, яку відбувала чоловіча частина населення Галичини в польській, а згодом у австрійській арміях (пор. мову творів Юрія-Осипа Федьковича). Німецька окупація 1941—1944 років також спричинилася до проникнення в лексику західноукраїнських говірок німецьких слів. У XX столітті лексика і фразеологія української мови збагатилася німецькими словами і виразами в галузі філософії, літературознавства, мистецтва, науки і техніки: аскетизм, емпіріокритицизм, трансцендентальний, колективізм, культуртрегер, публіцистика, макулатура, авторитет, конфлікт та ін., частина з яких була утворена в німецькій мові на основі латинських і грецьких коренів[68]. За даними українських словників сучасна українська мова має близько 1000 німецькомовних лексем, повністю засваєних українською мовою. Окрім того, великий шар лексики німецького походження представлений в українській спеціальній та науковій термінології[69].
Сучасна німецька література
Лауреат Нобелівської премії 2009 року Герта Мюллер
З 90-х років минулого століття німецька література переживає справжній бум молодих авторів, що пов’язано насамперед з бурхливим розвитком книжкового ринку та такими потужними інструментами комерціалізації та пропаганди літератури як Франкфуртський та Лейпцизький книжкові ярмарки.
Значна частина молодих письменників орієнтується на молодіжну субкультуру. Серед найвідоміших можна назвати таких авторів, як Бенямін Стукрад-Барре, Алекса Генніг фон Ланге, Томас Майнекке, Андреас Ноймайстер, Райнальд Гец , Кристиан Крахт.
Постмодерністський роман представлений Освальдом Вінером, Гансом Вольшлегером,Кристофом Рансмайром, Вальтером Мерсом.
В жанрі накової фантастики пишут Андреас Ешбах, Франк Шетцинг.
Визнанний майстер детективу — Петер Шмидт.
До визначних поетів сьогоднення можна зарахувати такі імена, як Марсель Бейер, Дурс Грюнбайн, Уве Кольбе, Томас Клинг.
До найкращих романістів часто зараховують таких письменників, як Томас Бруссіг, Петер Курцек, Дітмар Дат, Даніель Кельманн, Мартін Мозебах, Ульріх Пельцер, Бернгард Шлінк,Інго Шульце, Уве Теллькамп, Уве Тімм та Юлі Це. Драматурги — Альберт Остермайер,Моріц Рінке і Рональд Шиммельпфенніг.
Німецька література вирізняється сьогодні наявністю яскравих імен письменників-вихідців з інших країн, які перейшли на німецьку мову, це насамперед Феридун Заїмоглу, Владимир Камінер, Рафік Шамі та ін.
За останнє десятиріччя (1999—2009) німецькомовні автори тричі відзначалися Нобелівською премією з літератури: Гюнтер Грасс(1999) — «його грайливі й похмурі притчі висвітлюють забутий образ історіх», Ельфріда Єлінек (2004) — «за музичні переливи голосів та відголосів в романах і п’єсах, які з надзвичайною лінгвістичною сумлінністю розкривають абсурдність соціальних кліше та їхньої пригнічуючої сили» та Герта Мюллер (2009), яка «своєю зосередженістю в поезії і щирістю в прозі, змальовує життя знедолених».