4. Толерантність – важлива риса вчителя в спілкуванні

Толерантність – терпимість до чужої думки, віросповідання, поводження, культури, політичних поглядів, національності, тобто це прояв терпимості, розуміння й поваги до особистості іншої людини незалежно від будь-яких відмінностей.

• «Щирий жаль починається тільки тоді, коли, пос­тавивши себе в уяві на місце страждаючого, випробо­вуєш дійсно жаль» (Л. Толстой)

• «...Чим гідніша людина, тим більшій кількості іс­тот вона співчуває»

(Ф. Бекон)

• «Жаль править світом (Давньоіндійський афоризм)

• «Хто повний милосердя, неодмінно має мужність» (Конфуцій)

• «Милосердя складається не тільки в речовинній допомозі, скільки в духовній підтримці ближнього. Ду­ховна ж підтримка насамперед не в осуді ближнього, а в повазі його людського достоїнства» (Л. Толстой)

• «Володіти собою настільки, щоб поважати інших, як самого себе, і поводитись з ними так, як ми бажаємо, щоб з нами поводились, — от що можна назвати людино­любством» (Конфуцій)

• «Варто лише вірити в людину більше, ніж це зви­чайно буває, щоб викликати назовні всі кращі сторони його характеру» (С. Смайлс)

  • «Щоб повірити в добро, треба почати його робити» (Л. Толстой)

  • «Хто шукає зла, до того воно й приходить» (Соломон)

Цінності толерантності

• повага й визнання прав іншої людини;

• прийняття й розуміння різноманіття культур на­шого світу;

• рівність всіх людей незалежно від соціальної при­належності, статі, національності, віросповідання, віку;

• визнання прав інших на життя й достоїнство;

• доброзичлива свідомість присутності у своєму со­ціальному середовищі представників інших культур;

• визнання позитивних аспектів розмаїтості;

• уміння цінувати конкретні прояви своєрідності й розмаїтості людей.

В Україні проживають люди 134 націо­нальностей. Кожна має свою самобутню культуру, іс­торію, традиції.

І в «Декларації принципів толерантності» ЮНЕСКО ми знаходимо таке визначення: «Толерантність — це гармонія в різноманітті. Толерантність — повага, прий­няття й розуміння багатої розмаїтості культур світу, наших форм самовираження й способів проявів людської індивідуальності».

Основні риси толерантної особистості

• прихильність до інших людей

• поблажливість

• терпіння

• почуття гумору

• чуйність

• довіра

• альтруїзм

• терпимість до розходжень (національним, релігійним тощо)

• уміння володіти собою

• доброзичливість

• уміння не засуджувати інших

• гуманізм

• уміння слухати співрозмовника

• допитливість

• здатність до співчуття.

Питання, що виносяться на самостійне опрацювання

1. Уявлення про стиль педагогічного спілкування

В. О. Кан-Калік трактує стиль педагогічного спілкування як індивідуально типологічні особливості соціально-психо­логічної взаємодії вчителя з учнями.

В. С. Мерлін під індивідуальним стилем педагогічного спілкування розуміє: цілісну систему операцій педагогічного спілкування, що забезпечує ефектнішу взаємодію вчителя з учня­ми, опосередковану метою, завданнями педагогічної діяльності та властивостями різних рівнів індивідуальності педагога. У стилі педагогічного спілкування виявляються: особливості комунікативних можливостей учителя; характер стосунків, що склалися між учителем і учнями; творча особистість педагога; особливість учнівського класу. Виділяють такі стилі педагогічного спілкування:

1. спілкування на основі захоплення загальною спільною творчою діяльністю. Цей стиль поєднує високий про­фесіоналізм та гуманізм учителя;

2. спілкування на засадах дружніх стосунків. Спілкування-діалог. Розвиваються продуктивні стосунки вчителя з учнями;

3. спілкування-дистанція. Дистанція є обмежувальним чин­ником у стосунках педагога з учнями, базується на авто­ритеті ролі, а не особистості вчителя;

4. спілкування-залякування. Цей стиль виникає в резуль­таті небажання вчителя здійснювати індивідуальний підхід до дитини, наявності специфічних рис характеру вчителя, ворожого ставлення до дітей;

5. спілкування-загравання. Цей стиль виникає через неро­зуміння вчителем завдань, які стоять перед ним; не володіння навичками спілкування; наявності страху перед спілкуванням із класом і одночасного бажання встановити контакт з ним.

Педагогічний такт - це міра педагогічного цілеспрямовано­го впливу вчителя на учня, вміння встановити продуктивний стиль спілкування.