- •Основи психологічної підготовки вчителя
- •Тема 3 Педагогічне спілкування
- •Педагогічне спілкування як психологічна категорія
- •2. Стадії педагогічного спілкування
- •3. Поняття про бар’єри педагогічної взаємодії
- •Причини виникнення комунікативних бар'єрів
- •Практичний додаток до теми 3 Опитувальник виявлення емоційних бар’єрів спілкування
- •4. Толерантність – важлива риса вчителя в спілкуванні
- •Цінності толерантності
- •Основні риси толерантної особистості
- •Питання, що виносяться на самостійне опрацювання
- •1. Уявлення про стиль педагогічного спілкування
- •2. Психологічний клімат колективу
- •Закономірності формування психологічного клімату
- •3. Взаємини вчителя з учнями, батьками та колегами. Діагностика моделі поведінки педагога у спілкуванні з учнями на заняттях
- •Взаємини в педагогічному колективі
2. Психологічний клімат колективу
Під психологічним кліматом розуміють емоційно-психологічний настрій колективу, в якому на емоційному рівні відображаються особисті та ділові стосунки членів колективу з їхніми моральними нормами та інтересами.
Психологічний клімат — це стиль, емоційне забарвлення спілкування і взаємодії людей, яке впливає на їхню спільну діяльність; це переважний відносно стійкий емоційний настрій людей в колективі.
Учнівський колектив — могутній засіб формування особистості, але лише тоді, коли психологічний клімат в ньому позитивний, безконфліктний. Ось чому вивчення психологічного клімату є дуже важливим. Адже він впливає на виховання, гармонійний розвиток особистості учнів, значною мірою зумовлює риси характеру окремих учнів та стосунки в колективі.
У випадку, коли психологічний клімат виявляється нездоровим, виникає потреба з'ясувати причини, що призвели до цього.
Негативна поведінка дітей досить часто має глибокі психологічні причини. Поведінка кожного учня так само, як характер психологічного клімату в класі залежать перш за все від індивідуальних психологічних особливостей дітей. Часто дитина підсвідомо домагається уваги, тому що боїться самотності, переймається, що про неї забули, не помітили. Або ж за неадекватною поведінкою приховується відчай, втрата надії на успіх. Дитина може взяти нав'язану їй роль невдахи, нездібної, безнадійної людини, яка у відповідь на ці невдачі зненавиділа весь світ. Ці та багато інших причин призводять до того, що в класі складаються негативні стосунки між дітьми, формується нездоровий психологічний клімат.
А він веде до взаємного нерозуміння, до того, що діти не можуть змістовно спілкуватися і продуктивно взаємодіяти, не почуваються прийнятими на рівних, не мають друзів, хороших приятелів у своєму класі.
Як наслідок — конфліктна ситуація в класі, в яку можуть бути втягнуті всі учні.
Джерела конфліктів виникають там, де є неузгодженість:
знань, умінь, здібностей, рис характеру;
емоційних, психічних та інших станів;
цілей, засобів, методів діяльності;
мотивів, потреб, ціннісних орієнтацій;
поглядів, переконань, оцінок, самооцінок і т. д.
Оскільки психологічний клімат колективу складається з внутрішніх психічних станів кожного члена колективу, то важливо не пропустити, вчасно помітити зміни цього стану в окремих учнів (тобто появу шкільної дезадаптації).
Фізичними проявами шкільної дезадаптації є:
погіршення зовнішнього вигляду;
погіршення або порушення сну, апетиту;
зниження імунітету, тобто протидії захворюванням;
поява прихованих спадкових вад;
душевний неспокій;
ворожість до оточення;
пригніченість;
неадекватна поведінка;
спалахи гніву, агресія.
Проблемою організації сприятливого психологічного середовища, формування здорового психологічного клімату доводиться найбільше займатися класному керівнику.
Закономірності формування психологічного клімату
Кожен вчитель, вихователь, шукаючи шляхи створення сприятливого психологічного клімату в учнівському колективі, повинен враховувати такі фактори його формування:
зміст, організація і умови діяльності;
особливості роботи органів управління та самоуправління (учитель, актив класу);
характер керівництва (демократичний, авторитарний, ліберальний);
ступінь співпраці офіційної і неофіційної структури класу (формальні і неформальні лідери);
соціально-демографічні (сімейні) і психологічні особливості членів колективу (темперамент, психічні стани: тривожність, агресивність);
розмір колективу тощо.
Слід також пам'ятати, що серед звичок, які породжують конфлікти між людьми — надмірна емоційність, агресивність, невміння вислухати інших, надмірна вимогливість, неувага до їхніх потреб та інтересів.
Щоб створити новий тип стосунків з близькими людьми чи друзями, найперше потрібно забути про старі образи, пробачити їм і почати все спочатку. Цього слід вчитися дорослим і вчити учнів через наслідування, переконання.
Ще одне — коли ми спілкуємось, то переймаємо одне в одного жести, інтонацію, міміку і загальний психічний настрій.
Якщо вчитель починає у класі збуджено голосно говорити, нервове напруження миттєво передається дітям, і клас стає некерованим.
Якщо вчитель на гамір у класі збереже спокій і витримку, діти теж поступово заспокояться.
Ми впливаємо одне на одного як негативно, так і позитивно. Члени групи підсвідомо, навіть не помічаючи цього, повторюють лідера в манері вдягатися, розмовляти, засвоюють специфічні жести.
Коли у групі домінує негативний лідер, то загальний руйнівний вплив цієї особистості буде постійно провокувати конфлікти. Ускладнювати стосунки з керівництвом (вчителем, дирекцією).
З погляду психології не існує поганої людини, існують тільки погані моделі поведінки. Тому краще формувати в дітях позитивні риси характеру і позитивні моделі поведінки, пояснювати, не що потрібно зробити, а як це зробити.
Для вчителів є простий спосіб зменшити напруження в класі — говорити тихо. Це заспокійливо діє на дітей. Тон голосу також важливий. Звичайно, нелегко змінити свій стиль розмови, свій темперамент. Але варто спробувати.
Доречні в спілкуванні з класом необразливі жарти, «смішні» слова.
К, Роджерс, представник гуманістичної психології, вважає, що вчитель зможе створити в класі атмосферу психологічної підтримки, якщо буде керуватися такими принципами:
Від початку і упродовж всього навчального процесу демонструвати дітям свою повну до них довіру.
Він має допомагати учням у формуванні й уточненні цілей і завдань, що стоять як перед групами, так і перед кожним учнем окремо.
Вчитель має завжди виходити з того, що в учнів є внутрішня мотивація до навчання.
Він повинен бути для учнів джерелом різноманітного досвіду, до якого завжди можна звернутися по допомогу, коли виникають труднощі у вирішенні того чи іншого завдання.
Важливо, щоб у такій ролі він виступав для кожного учня.
Вчитель має розвивати в собі здібності відчувати емоційний настрій іншої людини і приймати його.
Вчитель повинен бути активним учасником групової взаємодії.
Вчитель повинен відверто виявляти в групі свої почуття.
Він має наближатися до досягнення емпатії, яка дозволяє зрозуміти почуття і хвилювання кожного учня.
Вчителю потрібно добре знати самого себе.
ІГРОВІ ПРИЙОМИ КОРЕКЦІЇ ЗГУРТОВАНОСТІ КОЛЕКТИВУ
Під час проведення понаднормових виховних заходів класний керівник може використовувати психологічні ігри, вправи (вербальні і невербальні) для згуртування учнів, розвитку у них емпатії, виховання доброзичливості один до одного. Наприклад, вправа «Твоє ім'я» (лагідні, пестливі форми імені), «Комплімент другу» («Я люблю тебе за те, що...»), вправа «Клубочок побажань», невербальна вправа «Сліпий і поводир» (розвиває довіру), вправа «Маятник» (розвиває довіру, почуття безпеки в групі), вправа «Падіння».
Отже, здоровий психологічний клімат, відсутність конфліктів у колективі — показник його зрілості, результат великої копіткої роботи класного керівника.
Від психологічного клімату в групі ефективність діяльності залежить навіть більше, ніж кожен з нас уявляє. А психологічний клімат творимо ми всі разом, і кожен зокрема.