- •Тема 1 . Функції та стилі сучасної української літературної мови
- •Тема 2. Офіційно-діловий функціональний стиль мовлення. Документ – основний вид ділового спілкування. Документи особового складу
- •Офіційно-діловий функціональний стиль мовлення
- •2. 2. Документ та його функції. Загальні вимоги до його укладання й оформлення. Ознаки та групи класифікації документів
- •Загальні вимоги до його укладання й оформлення
- •Ознаки та групи класифікації документів
- •2.3. Документи особового складу
- •Автобіографія
- •Х а р а к т е р и с т и к а
- •Тема 3. Ознаки, особливості та функціонування наукового стилю в сучасній українській літературній мові ( за професійним спрямуванням).
- •Загальні вимоги до складання та оформлення наукових текстів (правила оформлення посилань, цитат, формул, таблиць, списку використаних джерел)
- •Приклад побудови таблиці
- •Оформлення списку використаних джерел
- •3.3 Особливості складання документів наукової сфери та наукових праць
- •Тема 4 : Лексичні норми сучасної української літературної мови в науковому та офіційно-діловому стилях.
- •4.1 Лексика як один із розділів мовознавства
- •4.2 Однозначні та багатозначні слова. Омоніми
- •4.3 Синонімічний вибір слова. Близькозвучні слова
- •4.4 Професійна лексика й терміни
- •4.5 Власне українська та іншомовна лексика
- •Практичні завдання:
- •Тема 5. Специфіка перекладу професійних текстів. Етапи роботи та основні джерела інформації перекладача
- •5.2 Класифікація перекладу
- •Науково-технічна інформація надходить трьома потоками:
- •5.4 Загальні джерела інформації
- •Спеціальні джерела інформації
- •5.5 Порядок користування джерелами інформації
- •5.6 Правила повного письмового перекладу
- •Етапи роботи над повним письмовим перекладом
- •Тема 6: Усне професійне спілкування
- •6.1. Діловий етикет
- •Види усного спілкування
- •Жанри публічних виступів
- •Контрольні питання:
- •Практичні завдання:
- •Тема7. Українська орфографія, її роль у мові професійного спрямування
- •7.1. Поняття орфографії. Принципи побудови
- •7.2. Писемне мовлення. Сучасні правописні норми
- •8. Складні випадки вживання великої літери:
- •Список рекомендованої літератури Основна література:
- •Додаткова література:
Тема 4 : Лексичні норми сучасної української літературної мови в науковому та офіційно-діловому стилях.
4.1.Лексика як один із розділів мовознавства.
4.2. Однозначні та багатозначні слова. Омоніми.
4.3. Синонімічний вибір слова. Близькозвучні слова.
4.4. Професійна лексика й терміни.
4.5. Власне українська та іншомовна лексика.
Ключові слова: лексика, лексема, лексичні норми, слово, значення (семантика), синоніми, антоніми, омоніми, однозначні та багатозначні слова, синонімічне гніздо, тавтологія, плеоназм, евфемізми, перифраз, пароніми, близькозвучні слова, терміни, професіоналізми, жаргонізми, терміни-дублети, номенклатурні назви, іншомовна лексика, запозичення, еквівалент (відповідник).
4.1 Лексика як один із розділів мовознавства
Лексика(від грецького lexis – слово, вираз) – це словниковий склад мови і розділ науки про мову, що вивчає словниковий склад. Лексика кожної мови являє собою чітко упорядковану систему слів, а їх групування відображає різні підходи до вивчення словникового складу мови.
Слово - одна з основних одиниць мови. Слово – це смислова одиниця, яка вільно відтворюється у мовленні для побудови висловлювання. Найважливішою особливістю слова є те, що воно не тільки називає предмет або явище об’єктивного світу, а й узагальнює його, тобто виражає поняття про позначуваний предмет, явище.
Найважливішою ознакою слів є їх називна (номінативна) функція. Слово узагальнює і виражає поняття – сукупність певних людських знань про предмет чи якесь явище. Лексичне значення слова – це його внутрішнє значення, зміст, закріплений досвідом народу. У лексичному значенні слова виражається зв’язок звукового комплексу з поняттям про певний предмет, явище реальної дійсності. Наприклад, слово машина у своєму значенні відбиває найістотнішу ознаку всіх предметів, які працюють на основі перетворення одного виду енергії в іншу (автомобіль, літак, молотарка ін.). Найбільше багатство кожного суспільства – його мова, а в мові – її словниковий склад. Словниковий склад мови являє собою не просто набір слів. Слова в мові існують у певній системі та взаємовідношеннях. Лексику української мови можна поділити на групи за різними ознаками:
за значенням: однозначні (гіпотенуза),багатозначні (акт), подібні (синоніми – думати, міркувати), протилежні (антоніми – високий, низький);
за звучанням або написанням: омоніми (захід – сторона світу, захід – дія, сукупність дій), пароніми (економний, економічний)
за приналежністю до стилю мови: терміни (договір), ділові штампи (нижчепідписаний),образно-художні (ріки-сльози), побутові (кухоль);
за емоційним забарвленням: нейтральні (виробництво), емоційні (козаченько);
за сферою вживання: літературні (дядько), діалектні (вуйко), професійні (жнива);
за активністю вживання: активного вжитку (говорити), пасивного запасу (ректи);
за походженням: незапозичені (перевага), іншомовні (пріоритет).
Норми, які регламентують точність, чистоту мовлення, правильність слововживання, називаються лексичними нормами. Мовне багатство людини залежить, передусім, від уміння користуватися лексичним складом мови: синонімами, паронімами, омонімами, запозиченими словами. Розрізнення значень і семантичних відтінків слів, закономірності лексичної сполучуваності становлять основу мовленнєвої досконалості. Знебарвлюють мовлення плеоназми, тавтологія, кальки, суржикові та просторічні елементи, мовні штампи, жаргон та арго. Лексичні норми регламентовані лінгвістичними словниками: тлумачними, іншомовних слів, словниками слововживання, синонімів та антонімів.