- •Безпека життєдіяльності, цивільна оборона
- •1.1. Безпека життєдіяльності як категорія ………………………………….…..7
- •1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності При вивченні цього розділу Ви повинні знати:
- •1.1. Безпека життєдіяльності як категорія.
- •1.2. Основні поняття про небезпеку.
- •1.2.1. Небезпека. Таксономія небезпек.
- •1.2.2. Ризик як оцінка небезпеки.
- •1.2.3. Оцінка ризику небезпеки.
- •1.2.5. Визначення прийнятого ризику.
- •1.2.6. Управління ризиком.
- •1.2.7. Якісний аналіз небезпек.
- •2. Людина, як елемент системи “людина – життєве середовище” При вивченні цього розділу Ви повинні знати:
- •2.1. Здоров’я людини як соціальна категорія.
- •2.1.1. Основні визначення здоров’я
- •2.2. Людина як ланка обробки інформації.
- •2.2.1. Особливості діяльності людини-оператора.
- •2.2.2. Аналізатори людини.
- •2.2.3. Працездатність людини-оператора.
- •2.2.3. Надійність людини-оператора.
- •2.2.4. Основні положення ергономіки.
- •2.2.5. Ергономічні вимоги до організації місця праці.
- •2.2.6. Ергономічні вимоги до режимів праці та відпочинку.
- •2.3. Психологія безпеки.
- •2.3.1. Психологічні властивості людини.
- •2.3.2. Методи професійного добору.
- •2.4. Людина, як біологічний та соціальний суб’єкт.
- •2.5. Умови життєдіяльності людини.
- •3. Джерела небезпеки життєдіяльності людини та породжені ними фактори При вивченні цього розділу Ви повинні знати:
- •3.1. Джерела небезпеки життєдіяльності людини.
- •3.2. Техногенні небезпеки.
- •Іонізуючі випромінювання.
- •3.3. Соціально-політичні та комбіновані небезпеки.
- •3.3.1. Соціальні та політичні небезпеки
- •3.3.2. Природно-техногенні небезпеки
- •3.3.3. Природно-соціальні небезпеки.
- •4.1.Державна класифікація надзвичайних ситуацій
- •4.3.1. Осередки ураження при стихійних лихах
- •4.3.2.Виробничі аварії та катастрофи
- •Основною причиною надзвичайних ситуацій екологічного характеру є діяльність людини. Усі надзвичайні ситуації екологічного характеру можна поділити на чотири групи:
- •4. 4. Ліквідація наслідків нс
- •4.4.1. Організація рятувальних та інших невідкладних робіт
- •4.4.2. Мета, зміст і умови проведення рінр
- •4.3.2. Мета, зміст і умови проведення рінр
- •В и с н о в о к
- •4. 5. Надання допомоги.
- •Долікарська допомога при пораненнях і кровотечах
- •Долікарська допомога при обмороженні
- •Профілактична і долікарська допомога при шоку
- •Перша допомога при отруєнні сдор
- •4.6. Цивільна оборона
- •4.6.1. Задачі та структура цо
- •4.6.2. Планування мір цивільної оборони
- •4.6.3. Стійкість роботи промислових об’єктів у нс
- •В и с н о в о к
- •4.6.7. Вимоги до функціонування об’єктів у нс
- •4.6.8. Шляхи підвищення стійкості
- •В и с н о в о к
- •5.Організація і управління безпекою життєдіяльності
2.2.3. Працездатність людини-оператора.
У процесі роботи людина переживає різні функціональні стани, які зумовлюють різні рівні її працездатності.
Під працездатністю людини розуміють можливість її виконувати певну роботу з необхідною якістю та у встановлений час. Працездатність людини залежить як від зовнішніх факторів, так і від внутрішнього стану (внутрішні фактори).
До зовнішніх факторів належать: кількість та форма отриманої інформації, зручність робочого місця, характер взаємовідносин в колективі, вплив факторів середовища існування.
До внутрішніх факторів належать: рівень підготовки, тренованість людини та її емоційна стійкість.
Розглядаючи зміни функціонального стану та якості роботи людини у процесі одного трудового циклу (зміни), виділяють 4 фази працездатності: пристосування до праці. стійкої працездатності, субкомпенсації, втоми. Тривалість усіх фаз та усього циклу роботи залежить від рівня підготовки людини до роботи (рис.2.1.).
Ф Ф
S
S
П
І ІІ ІІІ ІV
П
0 t1t2t3t
Рис.2.1. Фази працездатності.
(Ф – показник функціонального стану; S – помилки в роботі;
П – продуктивність праці).
Фаза пристосування до праці (0 – t1) - це час, протягом якого людина адаптується до умов праці. Основний показник ефективності праці поступово досягає свого встановленого значення. Тривалість періоду пристосування організму до умов праці залежить від багатьох факторів, серед яких основними є інтенсивність роботи (чим інтенсивніша робота, тим цей період коротший) та рівень готовності людини до майбутньої роботи.
Фаза стійкої працездатності (t1 – t2) характеризується найвищою якістю праці при оптимальних рівнях функціонування фізіологічних систем організму. Тривалість цього періоду залежить від інтенсивності роботи. Чим інтенсивніша праця, тим коротший цей період. Найоптимальніша динамічна робота, коли цей період може бути в десятки разів довшим, ніж при статичній діяльності.
На процес стійкої працездатності впливають емоції. Негативні (страх, невпевненість, поганий настрій) знижують працездатність. Позитивні (впевненість, спокій, бадьорий настрій) значно продовжують період стійкої працездатності.
Продовження періоду стійкої працездатності можна забезпечити:
- оптимальним рівнем напруги психофізіологічних функцій;
- комфортними умовами праці;
- правильним поєднанням режимів праці та відпочинку;
- емоційним розвантаженням;
- використанням тонізуючих напоїв (кава, чай), фармакологічних засобів, зокрема препаратів рослинного походження (вітаміни, препарати, які впливають на енергетичні та метаболічні процеси);
- інформуванням людини про наслідки її діяльності, наглядом та контролем її роботи.
Фаза субкомпенсації (t2 – t3) розглядається як початок розвитку втоми. В цей період якість праці ще зберігається на високому рівні, але тільки за рахунок перенапруги відповідних функцій організму.
Фаза втоми (з моменту t3) характеризується чітко вираженим зниженням якості роботи при подальшому погіршенні функціонального стану людини. Об'єктивними показниками втоми є зміна частоти пульсу, дихання, зорової та слухової чутливості.
Наступною фазою життєдіяльності людини повинна бути фаза відновлення працездатності (відпочинку), яка може тривати від декількох хвилин до декількох годин і навіть декілька діб.