заповнення швів фугою – фуговка.
догляд за покриттям.
6.2. Підготовка горизонтальних поверхонь.
Підготовка починається з перевірки рівності площин, відповідності кутів між підлогою та стінами 90o-ам. Горизонтальну площину очищають від залишків розчину, сміття, пилюки “під пилосос”, доводять внутрішні кути до відповідності їх 90o. Якщо бетонна стяжка дала тріщини, поставте про це до відома Замовника для можливого подальшого “зашивання” цих тріщин або отримайте письмовий дозвіл для проведення подальших робіт.
Якщо укладання плитки необхідно провести на площі великих розмірів, доцільно спочатку провести геодезичну зйомку підлоги, яка покаже всі нерівності площини. Згідно такої карти висот приймають рішення щодо підрівнювання площини.
Чим рівнішою буде стяжка, тим:
- якіснішим буде виконання підлоги;
- меншими будуть витрати клею;
- швидше буде виконана робота.
Після очищення поверхні грунтують. Поверхні, що швидко поглинають грунтовку, обробляють декілька разів. Грунтовці дають висохнути, після чого проводять розмітку.
Якщо на основі підлоги виконані компенсаційні шви, їх очищають на всю глибину, сміття та пилюку з них видаляють з допомогою пилососа, а самі шви заповнюють силіконом. Силікон повинен щільно, без розривів та пропусків заповнити шов. Поверхня силіконового шва повинна бути на одному рівні з основою підлоги.
6.3. Пряма розмітка підлоги: визначення “бази”;
Естетично та технічно успішно виконати укладання керамічних плиток на підлогу можна лише правильно зробивши розмітку. Без вивчення теорії неможливо почуватися впевнено при розмітці будь-яких приміщень. Але без практики впевненість не може бути повною. Вивчення методів розбивки підлоги почнемо з найпростіших.
Вся розмітка починається з вибору базової лінії.
Базова лінія – це головна і непорушна лінія, від якої проводяться всі наступні дії по укладанню плиток на підлогу. Її місцерозташування визначається в процесі різноманітних замірів конфігурації приміщення та згідно поставленої задачі.
Розмітка приміщення залежить від місця розташування дверей, видимої частини площі, розмірів плитки, смаків та можливостей Замовника.
В першу чергу необхідно перевірити геометрію приміщення. Для цього необхідно:
- зробити ескіз приміщення;
- провести лінію паралельно вибраній “базі” по середині приміщення;
- провести перпендикуляр до цієї лінії;
- зробити необхідну кількість замірів від обох ліній до стін та нанести їх на ескіз;
6.4. Методи облицювання підлоги.
Маючи рівну основу та зроблену базову розмітку, робота по укладанні плитки заключається в правильному нанесенні клею та доброму приклеюванні плиток на цей клей. Укладання відбувається послідовно сектор за сектором, без великих пропусків, так, щоб шов в’язався до шва, був суцільним. Якщо на шляху укладання розташовані предмети, які треба обходити, то це робиться якнайшвидше в один день. Якщо сектор, що укладається, межує зі стіною, то крайні від стіни плитки, якщо вони потребують підрізки, укладаються разом з основним сектором та підклинюються від стіни. Всі плитки, які потребують підрізки, з вирізами укладаються одночасно з основним сектором. Лише в окремих випадках така робота залишається на наступний раз.
Перед початком роботи слід намітити шлях (маршрут) укладання. Це робиться для того, щоб не прийшлося “розривати” площину: залишати укладання в одному місці та починати в іншому, або залишати продовження роботи на наступний день т.я. робітнику не буде місця де “розвернутися” або неможливо буде вийти з приміщення. В місце початку роботи переносяться контрольні лінії, від яких починається укладання плитки.
При невеликих розмірах приміщення укладання починається від однієї з коротких стін паралельно їй. Укладання відбувається пасами на всю ширину приміщення. Ширина паса повинна складатися, по можливості, щонайменше з двох-трьох плиток. Початок укладання завжди повинен починатися від центральної базової лінії в сторони (мал.6.6).
Поклавши плитку на клей, її притискають та вирівнюють. Менш притиснуту – дотискають, надто притиснуту – відривають та підкладають клей. Щоб занадто не притиснути плитку - рекомендуєтьсяукладати плитки не по одній, а по декілька (скажімо по 4, 6 чи більше в залежності від формату) і поступово притискати кожну плитку, контролюючи її положення відносно сусідньої. Щоб отримати найвищу якість (горизонтальну рівність та площинність) підлоги укладені плитки перевіряють рівнем вздовж та поперек площини. Якщо рівень просто поставити на плитки, покази рівня покажуть рівень між тими плитками, на які він спирається - зазор між кожною окремою плиткою та рівнем перевірити неможливо (через товщину рівня). Щоб правильно оцінити “картину” під рівнем, його нахиляють на ребро під кутом 45о до підлоги та дивляться під нього (мал.6.7). При цьому з протилежної сторони рівня повинно бути добре освітлення. Краще видно що робиться в місці контакту двох тіл, якщо вони контактують по лінії, ніж коли два тіла контактують площинами.
6.5. Укладання підлоги по маячних плитках та рядах.
Розмітка проводиться з допомогою шнура для відбивання ліній по вище описаному методу.
Укладання плиток на непідготовлену основу відбувається по методу маяків. Метод базується на виставлянні маячних плиток-реперів по кутах визначеного сектора.
По відмітках рівня в кутах приміщення встановлюють чотири маячні плитки-репери так, щоб їхня верхня площина була в рівні майбутньої підлоги (мал.6.8). Якщо відстань між ними більша від довжини контрольного правила, то між маячними плитками вздовж стін згідно розмітці натягують шнури для встановлення проміжних маячних плиток. Маячні плитки-репери встановлюються на відстані до 3-ох метрів одна від одної (так, щоб з плитки на плитку можна було поставити 2-ох або 3-ох метрове контрольне правило). Вздовж коротшої стіни між крайніми плитками натягують шнур та по ньому укладають маячний ряд з плиток. Далі натягують шнури від плиток маячного ряду до відповідних плиток в протилежному кінці сектора перпендикулярно цьому ряду, та укладають поперечні маячні ряди. Маючи маячні ряди, між ними укладають плитки під рейку або шнур (мал.6.9). Перевірка рівності кожного ряду плиток проводиться вище описаним в цьому розділі методом.
затискається, в другому навпаки – розходиться. Тут найважливіше – правильно визначити причину такого перебігу справ та зробити коригування укладки плиток.
Розглянемо більш детально, чому виникають затискання та розходження. На це є дві причини.
Перша – помилки в розмітці площини. Це залежить від фаху працівника.
Друга – розкалібровка плиток. З цим фактором боротися дуже важко. При постачанні великих партій плитки нерідко трапляється попадання навіть в одну пачку плиток різних калібрів. На місці укладання перевірити кожну плитку неможливо. Так, згідно норм плитки одного калібру можуть відрізнятися по розміру в межах до 0.5мм. Якщо довжина укладання становить 50 плиток, то різниця в довжині двох рядів складе 25мм. Це потрібно враховувати до укладання та постійно про це пам’ятати.
Затискання може також виникнути внаслідок надщільного укладання плиток, сильного притискання їх до хрестиків. Щоб уникнути затискання після встановлення хрестиків робиться ще додатковий зазор, ледь розсунувши плитки. Хрестик повинен легко вкладатися та вийматися з зазорів. Незначне збільшення зазору не вплине на якість роботи, але компенсує розкалібровку плиток, фактор хрестика.
Коли плитка щойно укладена – її положення можна скоригувати без проблем. Коли плитка міцно приклеєна – потрібні інші методи виходу з такої ситуації.
Плитка затиснулася.
Випадок 1. Локальне зміщення – це зміщення напрямку укладання частини площі. Причина затискання – зміщення плиток частини сектора до однієї точки. Крайня лінія може бути як дугоподібною, так і прямою.
Дії:
1. Від поздовжньої контрольної лінії провести заміри а1, в1, с1 до швів на першій полосі 1 та заміри а2, в2, с2 на останній укладеній 2 (мал.6.12).
2. Знайти місце, з якого відбулося зміщення.
3. Зробити позначки потрібного знаходження швів плиток на зміщеному секторі.
4. Відкоригувати місцезнаходження плиток.
Бувають випадки, коли відкоригувати плитки не вдається. Тоді ситуація виправляється укладанням наступних рядів. Для цього потрібно поступово дещо збільшувати величину поперечних швів в рядах до повного вирівнювання крайньої лінії. Це призведе до зміни величини зазору. Але так як похибку в укладанні потрібно виправити, то слід вибирати: або змінити величину зазору, або знімати та заново виконувати укладання в неправильно виконаному секторі.
Випадок 2. Глобальне зміщення – це зміщення напрямку укладання всієї площини. Причина затискання – укладання попередніх частин площі з порушенням геометрії розмітки (мал.6.13). Дії: шляхом замірів всієї площі виконати ескіз підлоги з нанесенням реального розташування плиток та бажаного. Намітити план поступового виходу з ситуації. Для цього нанести на основу підлоги розмітку бажаного знаходження плиток після завершення виправлень (мал.6.14). Процес виходу повинен бути поступовим, плавним. Відбувається при укладанні не менше 10 рядів плиток. В жодному випадку не можна підрізати плитки, якщо вони затиснулися.
Плитка розходиться.
Причина розходження – розтягнення полотна укладання; надмірне підтягування плиток “на себе”.
Логіка шляхів виправлення та ж, що і при затисканні.
Потрібно постійно проводити перевірки геометрії окремих укладених секторів та загальної укладеної площини, постійно перевіряти рівність швів “на око”, рейкою чи шнуром.
Щоб уникнути помилок потрібно робити проміжні коригування. При укладанні кожного ряду плиток крайні хрестики необхідно ставити вертикально на всю глибину. При цьому плитки максимально розійдуться. Внутрішні ж хрестики вкладаються горизонтально і не розсовують плитки на максимальну відстань. Тому “внутрішні” плитки потрібно розприділяти так, щоб утворились рівні зазори між ними та хрестиками.
????????????
Товщина швів між плитами розміром більше 200 мм - 3 мм;
4.7. Контроль якості
Під якістю облицювання розуміють його відповідність робочим кресленням і вимогам нормативних документів.
Контролюючи якість облицювальної поверхні, перевіряють відповідність матеріалу і рисунка облицювання проекту.
Шви між плитками повинні бути :
- заповненими;
- прямолінійними;
- взаємно перпендикулярними;
- однакової ширини.
Поверхні, облицьовані одноколірними виробами, повинні бути однотипними, а опоряджені плитками з природного каменю мати плавний перехід відтінків.
Облицьована поверхня повинна бути:
- без тріщин;
- не мати плям;
не мати патьоків розчину і мастики.
Відколи кутів плиток більше 0,5 мм не допускаються.
Відхилення розмірів облицьованих поверхонь від допустимих не повинні перевищувати величини:
- 2 мм від площини на довжині 2м ;
- 2 мм по горизонталі швів на довжині 1м, але не більше 10 мм на всю довжину приміщення.
Простір між стіною і укладеною плиткою на цементному розчині повністю повинен бути заповнений прошарком розчину. Плитки, укладені на клейових мастиках, мають прилягти до основи всією поверхнею.
На якість облицювання впливає акуратність закладання неповномірних плиток, кромки яких повинні бути рівними, з однаковою товщиною швів.
На якість облицювання також вливає акуратність укладання плиток у місцях пропуску труб:
- через шви між плитками;
- між кромками плиток;
- через отвір у плитці.
5.Охорона праці
Техніка безпеки при облицюванні плитками
До виконання лицювально-плиткових робіт допускаються особи не молодші за 18 років, які пройшли: професійну підготовку; медичний огляд і визнані придатними до роботі за даною професією; вступний інструктаж з охорони праці; навчання (стажування) безпечним методам і прийомам праці і перевірку знань з питань охорони праці і отримали посвідчення на право самостійної роботи; первинний інструктаж на робочому місці.
Лицювальник-плиточник не допускається до роботи в таких випадках: - з появою на робочому місці в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння; - при відсутності спецодягу і спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту відповідно до діючих норм і правил з охорони праці; - у випадку хвороби; - при порушенні правил, норм і інструкцій з охорони праці.
Лицювальник-плиточник зобов`язаний: - виконувати усі вказівки по дотриманню правил охорони праці; - виконувати роботу, по якій проінструктований і до якої він допущений; - утримувати робоче місце протягом робочого дня в чистоті і порядку, не захаращувати робоче місце і проходи матеріалами; - працювати тільки справним інструментом, пристосуваннями і механізмами і застосовувати їх тільки за призначенням; . Лицювальник-плиточник повинен бути ознайомлений з небезпечними і шкідливими виробничими факторами, що діють на робочому місці: - небезпека одержання травм; - запиленість при роботі з цементом, вапном, керамічною плиткою, і т.п.; - небезпека ураження електричним струмом.
Лицювальник-плиточник зобов`язаний використовувати у своїй роботі засоби індивідуального захисту: окуляри, респіратори, запобіжні пояси. Приміщення, у яких виконується робота з використанням пилоподібних в`язких матеріалів, клеїв, складів, повинні бути забезпечені вентиляцією. Перед початком роботи лицювальнику-плиточнику потрібно підготувати робоче місце: віддалити зайві предмети, правильно підготувати і розташувати матеріали, інструмент, механізми, переконатися в їх справності, видалити сторонніх осіб, очистити проходи від сміття, бруду, а в зимовий час – від снігу і льоду та посипати піском. При роботі з синтетичними матеріалами для захисту шкіряного покрову рук від впливу хімічно шкідливих з`єднань застосовують захисні пасти і мазі. При роботі з цементом, вапном і іншими пильними речовинами необхідно користуватися засобами індивідуального захисту (окулярами, респіраторами). При різанні і перерубанні керамічних плиток необхідно користуватися захисними окулярами. Для перенесення і збереження інструмента лицювальник-плиточник повинен користуватися сумкою або ручною шухлядою. Гострі частини інструмента слід захищати чохлами. Роботи з наклеювання лицювальних матеріалів на вогненебезпечних мастиках або клеях слід виконувати в денний час. При необхідності штучного освітлення приміщень застосовуються переносні електролампи тільки у вибухозахищеному виконанні. Плиткові і лицювальні матеріали слід складувати у штабелі висотою не більше 1 м.
6. Охорона навколишнього середовища
Джерела інформації