- •1.2 Шкідливі та небезпечні виробничі чинники
- •1.3 Виробничий травматизм та професійні захворювання
- •1.4 Причини виробничого травматизму та професійних захворювань
- •1.5 Законодавча та нормативна база у сфері охорони праці
- •1.5.1 Основні положення законодавства про працю та охорону праці
- •1.5.2 Принципи державної політики в галузі охорони праці
- •1.5.3 Право громадян на охорону праці
- •1.5.4 Соціальний захист потерпілих на виробництві
- •1.5.5 Пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці
- •1.5.6 Відшкодування шкоди працівникам за ушкодження здоров’я
- •1.5.7 Обов’язки роботодавця щодо створення безпечних і не шкідливих умов праці та обов’язки працівників щодо виконання нормативних актів
- •1.5.8 Державні нормативні акти про охорону праці
- •1.6 Відповідальність за порушення законодавчих та нормативно–правових актів про охорону праці
- •1.6.1 Дисциплінарна відповідальність
- •1.6 Відповідальність за порушення законодавчих та нормативно–правових актів про охорону праці
- •1.6.1 Дисциплінарна відповідальність
- •1.6.2 Адміністративна відповідальність
- •1.6.3 Матеріальна відповідальність
- •1.6.4 Кримінальна відповідальність
- •Тема 2. Державне управління та організація робіт з питань охорони праці на виробництві
- •2.1 Організація охорони праці на підприємстві
- •2.2 Органи державного управління охороною праці
- •2.2.1 Система управління охороною праці
- •2.2.2 Функції управління охороною праці
- •2.2.3 Управління охороною праці на підприємстві
- •2.2.4 Організація служби охорони праці
- •2.3 Навчання з питань охорони праці
- •2.4 Нагляд і контроль за станом охорони праці
- •2.4.1 Органи державного нагляду за станом охорони праці
- •2.4.2 Повноваження й права органів державного нагляду за станом охорони праці
- •2.4.3 Громадський контроль з охорони праці
- •2.4.4 Функції комісії з питань охорони праці на підприємстві
- •2.4.5 Відомчий та адміністративний контроль за станом охорони праці
- •2.5 Розслідування та облік нещасних випадків профзахворювань та аварій на виробництві
- •2.5.1 Розслідування нещасних випадків
- •2.5.2 Повідомлення про нещасні випадки, порядок розслідування та ведення їх обліку
- •2.5.3 Спеціальне розслідування нещасних випадків
- •2.5.4 Розслідування й облік хронічних професійних захворювань
- •2.5.5 Розслідування та облік аварій
- •2.6 Аналіз причин виробничого травматизму та професійних захворювань
- •2.6.1 Методи аналізу причин травматизму і професійних захворювань
- •2.7 Заходи щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань
- •Тема 3. Фактори санітарно-гігієнічних умов праці та контроль за дотриманням вимог санітарного законодавства
- •3.1 Загальні положення про санітарно-гігієнічні умови праці
- •3.2 Державне санітарне законодавство
- •3.3 Санітарно-епідеміологічний нагляд і його роль в профілактиці професійних захворювань
- •3.4 Оцінка умов праці
- •3.5 Вплив умов праці на функціонування організму
- •Тема 4. Класифікація умов праці за шкідливими чинниками та оцінка їх відповідності санітарно-гігієнічним вимогам
- •4.1 Повітряне середовище та його роль у створенні сприятливих умов праці
- •4.2 Метеорологічні умови та їх вплив на організм
- •4.3 Забруднення повітряного середовища шкідливими речовинами
- •4.3.1 Виробничий пил
- •4.4 Вентиляція виробничих приміщень
- •4.5 Освітлення виробничих приміщень
- •4.5.1 Вимоги до виробничого освітлення та його вплив на зорову функцію
- •4.5.2 Природне освітлення
- •4.5.3 Штучне освітлення
- •4.5.4 Методи розрахунку штучного освітлення
- •4.6 Вібрація
- •4.6.1 Причини вібрації та характеристика основних вібраційних параметрів
- •4.6.2 Дія вібрації на організм
- •4.6.3 Заходи та засоби захисту від вібрації
- •4.7 Шум, ультразвук та інфразвук
- •4.7.1 Виробничий шум та його основні характеристики
- •4.7.2 Дія шуму на організм людини
- •4.7.3 Методи та засоби захисту
- •4.7.4 Ультразвук
- •4.7.5 Інфразвук
- •4.7.6 Іонізуюче випромінювання
- •4.8 Електромагнітні випромінювання (емп)
- •4.9 Випромінювання оптичного діапазону
- •4.9.1 Інфрачервоне випромінювання
- •4.9.2 Ультрафіолетове випромінювання
- •4.9.3 Лазерне випромінювання
- •4.10 Санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення виробничих підприємств
- •5.4.2 Дія електричного струму на організм людини
- •5.4.6 Класифікація виробничих умов за рівнем електробезпеки
- •Тема 6. Пожежна безпека
- •6.1 Загальні відомості про пожежі
- •6.1.2 Поняття про пожежу та пожежну безпеку
- •6.1.3 Причини пожеж
- •6.1.4 Негативні й шкідливі чинники пожеж
- •6.2 Пожежонебезпечні властивості матеріалів та речовин
- •6.2.1 Теоретичні основи процесу горіння
- •6.2.2 Класифікація видів горіння
- •6.2.3 Група горючості матеріалів та речовин
- •6.2.4 Показники пожежної та вибухової небезпеки
- •6.2.5 Особливості горіння горючих матеріалів
- •6.2.6 Особливості горіння рідких речовин
- •6.2.7 Особливості горіння пиловидних матеріалів
- •6.2.9 Умови самозаймання речовин
- •6.3 Пожежовибухонебезпечність об'єктів
- •6.3.2 Класифікація приміщень будівель та зовнішніх установок за вибухопожеж та пожежною небезпекою
- •6.3.3 Вимоги щодо вибухо- і пожежобезпеки при використанні електроустановок
- •6.4 Система попередження пожеж
- •6.4.1 Основні засади системи попередження пожеж
- •6.4.2 Вимоги до системи попередження пожеж
- •6.5 Система пожежного захисту
- •6.5.1 Вимоги до системи пожежного захисту
- •6.5.2 Заходи щодо попередження розповсюдження пожежі
- •6.5.3 Ступінь вогнестійкості будівель та споруд
- •6.5.4 Пожежна сигналізація
6.2.7 Особливості горіння пиловидних матеріалів
У пожежному відношенні порошкові, волокнисті й сипучі матеріали характеризуються мінімальною енергією запалювання за наявності мінімального вмісту кисню. Пил деяких твердих матеріалів (алюміній, цинк) у суміші з повітрям може утворювати вибухопожежононебезпечні концентрації, хоч у монолітному стані вони не горять.
Коли йдеться про спалахування та вибух, то чим дрібніші частки пилу, тим більша у них площа поверхні і тим вони небезпечніші у пожежному відношенні. Так, 1кг вугілля горить годину, а у пиловидному стані спалахує за долю секунди.
Залежно від стану, пил однієї і тієї ж речовини має різні температури спалахування. Наприклад пил деревини в аерозольному стані має температуру спалахування 775?C, а в аерогельному – 275?С, у 2.8 разів меншу. Тому більш небезпечним у пожежному відношенні є осівший пил, оскільки він має значно нижчу температуру спалахування. Але загоряння осівшого пилу призводить до спалахування того пилу, що перебуває у аерозольному стані. В аерозольному стані горіння пилу відбувається у вигляді вибуху.
Вибухопожежонебезпечні властивості пилу характеризуються нижньою і верхньою межами спалахування (НМС і ВМС).
Нижня межа спалахування аерозолів твердих речовин – це найменша концентрація їх у повітрі, при якій суміш здатна до спалахування з наступним поширенням полум’я на весь об’єм суміші.
Для пилу переважно визначають НМС, бо у виробничих умовах ВМС практично недосяжна. Наприклад, ВМС для цукрового пилу становить13500 г/м3 , а торф’яного – 2200 г/м3, а нижня відповідно 15 і 17,6 г/м3.
Залежно від НМС пил твердих речовин в аерозольному стані поділяється на такі групи:
особливо вибухонебезпечні з НМС < 15 г/м3;
вибухонебезпечний з НМС < 65 г/м3;
пожежонебезпечний з НМС > 65 г/м3.
Значення НМС пилу залежить від його:
дисперсності;
вологості;
вмісту летких фракцій;
температури;
потужності джерела запалювання і ін.
Високодисперсний пил дуже небезпечний у пожежному відношенні, бо має велику сумарну поверхню, що абсорбує кисень і створює підвищену хімічну активність. Наприклад, 1см3 монолітної речовини має поверхню 6 см2, а 1см3 її пилу дисперсністю в 1мм – 60000см2.
Збільшення вологості пилу й повітря зменшує інтенсивність вибуху. Щоб вибуху не сталося, необхідно не допускати накопичення пилу у виробничих приміщеннях.
6.2.9 Умови самозаймання речовин
Деякі речовини органічного походження мають здатність самозайматися без наявності зовнішнього джерела запалювання.
Самозаймання — це процес горіння, який виникає внаслідок теплоти, що утворилася в речовині через самоініційовані екзотермічні процеси.
Самозаймання — це тривалий процес горіння, що відбувається за звичайних або трохи підвищених температур навколишнього середовища.
Матеріали здатні до самозаймання мають велику пожежну небезпеку через пористість, волокнистість, значну площу поверхні для окислення. Чим нижча температура за якої відбувається процес самозаймання речовин, тим більш вона небезпечна у пожежному відношенні.
Залежно від причин виникнення розрізняють три види самозаймання:
теплове;
хімічне;
мікробіологічне.
Суть теплового самозаймання полягає у тому, що за певних умов у речовині відбуваються зміни, які викликають саморозігрівання речовини. Початок саморозігрівання пов'язаний зі збільшенням швидкості екзотермічних фізико-хімічних перетворень. Такі перетворення можуть спричинити або рівновагу між теплом, що утворилося в матеріалі, і тепловіддачею в навколишнє середовище, або досягнення такої кількості тепла, за якої зросте швидкість реакцій і почнеться процес горіння.
Хімічне самозаймання може виникати тоді, коли на речовину діє кисень повітря, вода або вони змішуються між собою.
Самозаймаються при стиканні з повітрям рослинні або тваринні жири, та продукти, виготовлені на їх основі. Самозаймаються промаслені ганчірки, пакля, вата і навіть металеві стружки. Найнебезпечніші у цьому відношенні натуральні лляні, конопляні та інші оліфи.
Багато речовин, що мають низьку температуру самозаймання, легко займаються на повітрі, це алюміній, цинк, білий, жовтий та червоний фосфор. Ці речовини активно окислюються киснем і за умов акумуляції теплоти відбувається їх саморозігрівання до температури самозаймання.
До речовин, що займаються під дією води, належать натрій, калій, карбід кальцію, лужні метали, негашене вапно і т.ін. Траплялися випадки виникнення пожеж внаслідок теплоти, що виділялася при реакції погашеного вапна з водою.
Самозаймання може відбуватися при змішуванні стисненого кисню та азотної кислоти настільки швидко, що його практично неможливо зупинити, бо реакція має характер вибуху.
Мікробіологічне самозаймання буває у середовищі, де бурхливо можуть розвиватися мікроорганізми, які за рахунок своєї життєдіяльності виділяють теплову енергію. Це природні органічні матеріали рослинного походження (торф, стружка, тирса та ін.). Природні органічні матеріали є багатокомпонентними системами. З рослинних продуктів до мікробіологічного самозаймання здатне свіжозаскирдоване у сирому вигляді сіно, конюшина, кормові трави, солома, хміль, солод, силосна маса і т.ін.
Суттєвий вплив на процеси самозаймання органічних речовин має їх зволоження. Волога стимулює процеси бурхливого розвитку термофільних організмів. Вологий матеріал спонтанно нагрівається до температури близько 80?С, а потім починається процес самочинного охолодження або стрімкого самонагрівання з подальшим переходом до тління або стійкого горіння.