2.Зоовміщуючі ніздрюваті бетони. Особливості технології, властивості, техніко-економічні показники.

Ніздрюватий золобетон є різновидом пористих бетонів , в яких зола виконує роль кремнеземистого компонента. У порівнянні зі звичайним кремнеземистим компонентом - меленим кварцовим піском - зола має більш високу ре ¬ акційною здатністю , потребує значно менших витрат на подрібнення і дозволяє отримувати ніздрюватий бетон меншої середньої щільності. Недоліки золи , як кремнеземистого компонента , наступні: меншу , ніж в кварцовому піску , зміст SO2 ; наявність несгоревшего палива і нестабільність хімічного со ¬ става . Технологічні вимоги до золи , застосовуваної в ніздрюватих бетонах , такі: зміст склоподібних і оплавлених частинок має становити не менше 50 % , незгорілих частинок бурого вугілля - не більше 3 % , кам'яного - не більше 5 %; удель ¬ ва поверхню 3000 ... 5000 см2 / г; набухання у воді не повинно перевищувати 5 %.

Пористі бетони із застосуванням золи в основному випускають у вигляді газо- золобетона із середньою щільністю 400 ... 1200 кг/м3. З них виготовляють теплоізоляційні вироби , панелі , бло- ки і плити для зовнішніх стін , покриттів , міжповерхових перекриттів і внутрішніх перегородок.

Накопичено також досвід виробництва пенозолобетонами .

Залежно від способу твердіння ніздрюваті золобетони ділять на безавтоклавні і автоклавні . При безавтоклавного твердінні теплову обробку виконують при атмосферному тиску , а автоклавном - при тиску пари 0,8 ... 1,2 МПа. Іноді застосовують двухстадийную технологію , коли до досягнення розпалубної міцності виробу пропарюють , а потім без форм подають в автоклав .

Більш поширеним є автоклавний спосіб твердіння , при якому забезпечується широке використання низькомарочних в'яжучих , в тому числі і на основі шлакозольної матеріалів , скорочуються терміни обробки їх до 10 ... 12 год , а також підвищуються морозо- і тріщиностійкість бетону.

Найпоширенішим способом формувань ніздрюватих золобетонов є литтєвий , коли у форми заливається суміш, що містить 50 ... 60 % води. Основні недоліки ливарного : недостатня Газоудержівающая здатність суміші; неоднорідна щільність виробів по висоті; повільне твер ¬ дення ; підвищена вологість виробів після теплової обробка та велика усадка.

Міцність пористих золобетонов при стисненні становить 0,5 ... 15 МПа при середній щільності 400 ... 1200 кг/м3 , а морозо- стійкість досягає 150 циклів .

Економічна ефективність ніздрюватих золобетонов обуслов - лена заміною золою піску , зменшенням в 1,2 ... 1,5 рази витрати вапняного в'яжучого в порівнянні з вапняно -піщаним , і скороченням приблизно в 2 рази капітальних вкладень на видобуток і переробку вихідної сировини.

3.Кераміка з використанням зол і шлаків тес.

Золошлакові відходи ТЕС можуть служити як добавок у виробництві керамічних виробів на основі глинистих порід , а також основної сировини для виготовлення зольної кераміки. Найбільш широко застосовують паливні йшла ¬ ки і золи як добавки при виробництві стінових керамічних виробів. Для виготовлення повнотілої і пустотілої цегли та керамічних каменів насамперед рекомендується вико-ти легкоплавкі золи з температурою розм'якшення до 1200 ° С.

Введення дрібнозернистих фракцій золи збільшує вихід тріщинуватого сирцю. Мелкозернистая зола , погіршуючи сушильні властивості сирцю , водночас підвищує міцність готових виробів , спікаючись з глинистої породою при випалюванні .

Зольную кераміку випускають також у вигляді пресованих виробів з маси , що включає 60 ... 80 % золи -віднесення , 10 ... 20 % глини та інші добавки. Вироби надходять на сушіння і випал . Зольна кераміка може служити не тільки стінових матеріалом , що володіє стабільною міцністю і високою морозостійкістю. Вона характеризується високою кислотостойкостью і низькою стираністю , що дозволяє виготовляти з неї тротуарні та дорожні плити , а також інші вироби , що володіють високою хімічною і термічною стійкістю .

Білет 15