- •8. Теорія політики і права легістів
- •9. Загальна характеристика суспільно-політичної ідеології у Стародавній Греції. Основні напрямки ідеологічної
- •10. Політичні вчення раннього періоду (іх–vі ст. До н. Е.). Творчість Гомера, Гесіода, Солона, Піфагора та Геракліта.
- •11. Період розквіту давньогрецької політичної думки (V–іv ст. До н. Е.). Демокрит про державу і право.
- •12. Політичні ідеї софістів. Праворозуміння софістів старших (Протагор, Горгій, Гіппій, Антіфон).
- •13. Праворозуміння софістів молодших (Фразімах, Каллікл, Лікофрон, Алкідам)
- •14. Політичні ідеї Сократа. Сократ про право і законність.
- •15. Вчення Платона про суспільство, державу і право, його філософська основа.
- •18. Ставлення Платона до приватної власності.
- •19. Вчення Аристотеля про суспільство, політику, державу і право.
- •22. Ставлення Аристотелем до вла7сності.
- •26. Вчення Епікура про свободу, державу і право
- •30. Вчення Цицерона про суспільство, державу і право. Вплив на нього ідей давньогрецьких мислителів
- •36. Політико-правове вчення Аврелія Августина
- •37.Єресі. Боротьба з єресями римсько-католицької церкви
- •40. Політичні погляди Марсилія Падуанського.
- •41. Політико-правові ідеї і. С. Пересвєтова.
- •42. Вчення Ніколо Макіавеллі про політику.
- •43. Ніколо Макіавеллі про форми державного правління — монархію,
- •44. Вчення Жана Бодена про політику і суверенітет держави.
40. Політичні погляди Марсилія Падуанського.
Політичні погляди Марсилія Падуаньського Використовував основоположні трактати християнства – Біблію, Новий Завіт.Вивів поняття »Правовий світ» - правильно побудоване суспільство, де всі розумно виконують свої функції, які відповідають побудові. Розглядав 2 юстиції і ділив їх на сфери впливу – церква, держава, церква займається Божими законами і не втручається у світські справи, а держава навпаки. Довів, що держава – особлива юридична особа. Народ – носій суверенітету. Він же і верховний законодавець. Поділив членів суспільсва на 2 категорії – вища (військові, священники, чиновники) нижча (торговці, хлібороби, ремесленики). Форма правління в державі – тільки монархія(виборча), за якої правитель, довічно обраний народом, буде правити на основі законів. Був відлучений від церкви й оголошений єритиком.
41. Політико-правові ідеї і. С. Пересвєтова.
Був прибіжником ідеї централізованої монархії з силою зовнішньою політикою. Князівське правління та боярство він вважав відхилим застарілим що стримують розвиток єдиної сильної держави. Великі події в питанні державотворення він покладав на новий соціальний прошарок суспільства – дворянство та надзаконну владу царя. Задача єдиного правителя, полягала в установленні в державі «Великої правди» та «Обов»язку» коли всі піддані муситимуть докладати зусиль для укріплення держави, сприяти підвищенню авторитету царя. Монархічна держава мала б здійснити військову реформу, оскільки своєю силою військово здобуває славу цареві. А оскільки підневільна людина ,кріпак не може бути хоробрим воїном, то Іван Пересвєтов пропонував звільнити холопів.
42. Вчення Ніколо Макіавеллі про політику.
Він увійшов в історію політ.думки як творець нової науки про політику. Тлумачення політикою виокремлюється як від теології, так і від етики. Стверджував, що заради досягнення політ.цілей правитель може використовувати будь які засоби, незважаючи на вимоги моралі. Самозбереження і зміцнення політ.влади будь-якими засобами й домінуючим інтересом державності. Він доводив, що політ події, зміни в державі відбуваються не з Божої волі, не з примхи чи фантазії людей а мають об»єктивний характер. В цілому Н.Макіавеллі зробив вагомий внесок у розвиток політ.думки і західна політологія вважає його основоположником науки про політику.
43. Ніколо Макіавеллі про форми державного правління — монархію,
Ніколо Макіавеллі про форми державного правління монархію, республіку. На його думку всі вони не стійкі і тільки змішана форма правління дає державі найбільшу стійкість. Прикладом служить Рим епохи республіки, де консули були елемантом монархічним, сенату- арестократичним, а народні три – були- демократичними. У своїй праці «Государь» він розглядає причини успіхів і поразок у політиці, способи утримання. Одже Макіавеллі продемонстрував зв»язок політики і форм держави з соціальною бородьбою, ввів поняття «Держава і республіка». Створив предумови для моделі побудови держави, засновані на матеріальних інтересах людини.