M04025
.pdf201
5.6.2 Вплив забруднення грунтів на здоров'я людей та його нормування
У мінеральній частині грунтів присутні близько 50 елементів. Хімічні елементи знаходяться в грунті в окисленому стані або у вигляді солей.
Органічна складова грунтів являє собою продукти розкладу тваринного або рослинного походження (гумус), а також білки, вуглеводні, органічні кислоти, жири, дубильні речовини тощо. У грунтах знаходиться велика кількість живих організмів, котрі мають велике значення для ґрунтоутворення.
З грунту хімічні речовини частково переходять в рослини, а з рослин з їжею потрапляють в організми тварин та людей. Хімічні мікроелементи мають велике значення для розвитку рослинного і тваринного світу, в тому числі й людини. Нестача або надлишок мікроелементів у грунті призводить до порушення обмінних процесів не лише у травоїдних, але і м'ясоїдних тварин та в організмі людини. Це викликає ендемічні захворювання. Грунти мають здатність накопичувати радіоактивні речовини, котрі вражають живі організми, а потрапляючи з їжею в організм тварин та людей, викликають захворювання різних органів.
Найбільш поширеними є забруднення грунтів канцерогенами типу по-ліциклічних ароматичних вуглеводнів. Основними джерелами канцерогенних забруднень є вихлопні гази двигунів автомобілів, тракторів, тепловозів, літаків, а також викиди котелень та промислових підприємств. Забруднення грунту канцерогенами фіксується на віддалі до 5 км від доріг та джерел викидів.
Патогенні мікроорганізми, котрі потрапляють в грунт та розмножуються в ньому, можуть бути збудниками інфекційних захворювань. До патогенних бактерій відносяться збудники таких інфекційних захворювань як сибірська виразка, газова гангрена, правець, ботулізм, холера, черевний тиф, дизентерія, бруцельоз, чума тощо. Забруднення грунтів патогенними організмами відбувається від тваринних та людських фекалій. Зараження тварин та людини патогенними мікроорганізмами спостерігається при вживанні неочищеної сирої рослинної, погано провареної тваринної їжі, шляхом контакту з зараженим грунтом, котрий є місцем існування та розмноження мух.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
202
Особливу групу паразитарних хвороб, що поширюються через грунти, складають гельмінти (паразитні черв'яки).
Таким чином, грунти можуть бути джерелом порушення здоров'я тварин та людей.
Таблиця 5.6 Оціночні показники санітарного стану грунтів населених пунктів та сільськогосподарських угідь
Грунт |
Число |
|
Число яєць |
Титр колі |
Титр |
|
Санітар |
||
|
личинок |
та |
гельмінтів |
|
|
анаеробів |
не |
|
|
|
лялечок |
|
|
|
|
|
|
число |
|
|
мух |
|
|
|
|
|
|
|
|
Чистий |
0 |
|
0 |
1 і вище |
|
0,1 |
і |
0,98-1 |
|
|
|
|
|
|
|
вище |
|
|
|
Мало |
Одиниці |
|
До 10 |
1-0,01 |
|
0,1-0,001 |
|
0,85- |
|
забруднений |
|
|
|
|
|
|
|
0,98 |
|
Забруднений |
10-25 |
|
11-100 |
0,01- |
|
0,001- |
|
0,7-0,85 |
|
|
0,001 |
|
0,0001 |
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Сильно |
25 |
|
Понад 100 |
0,001 |
і |
0,0001 |
і |
0,7 |
І |
забруднений |
|
менше |
|
менше |
|
менше |
|
||
Для земель єдиного державного земельного фонду встановлюється номенклатура показників грунтів згідно з Держстандартом 17.4.2.01-81. Ця номенклатура показників повинна застосовуватися при розробці нормативно-технічної документації з охорони грунтів від забруднень, а також при контролі стану грунтів.
Контроль стану грунтів здійснюється за спеціальними методиками санітарними лікарями, санітарно-епідеміологічними станціями, а контроль хімічних забруднень, котрі викликають підкислення та підлуження грунтів — агрохімічними лабораторіями, СЕС та органами охорони природи.
Важливими заходами щодо збереження грунтів є гігієнічне регламентування їхнього забруднення. Нормування хімічних речовин в грунтах розпочалося лише в 1976 році. Розроблено методичні рекомендації щодо встановлення ГДК хімічних речовин у грунтах. При цьому термін "граничне допустима кількість (ГДК) речовин, що забруднюють грунти" означає частку хімічної речовини, що забруднює
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
203
грунти, мг/м3, і не справляє прямої або опосередкованої дії, включаючи віддалені наслідки для навколишнього середовища та здоров'я людини
Номенклатура регламентованих ГДК хімічних речовин в грунті складає декілька десятків найменувань. За ступенем шкідливості хімічні речовини за умови їх систематичного проникнення до грунту розташовуються в такій послідовності: пестициди та їхні метаболіти, важкі метали, мікроелементи, нафтопродукти, сірчисті сполуки, речовини органічного синтезу тощо. Крім ГДК, як оціночний застосовується показник орієнтовно допустимої кількості забруднюючої грунти хімічної речовини (ОДК), котрий визначається розрахунковим методом. Санітарна оцінка стану грунтів здійснюється за спеціальними показниками. За основний хімічний показник беруть санітарне число — частка від ділення кількості ґрунтового білкового азоту в міліграмах в 100 г абсолютно сухого грунту до кількості органічного азоту в тих же одиницях. Показником бактеріального забруднення грунту є титр кишкової палички та титр одного з анаеробів. Санітарно-гельмінтологічним показником грунту є число яєць гельмінтів у 1 кг грунту. Ентомологічний показник визначається за наявністю личинок та лялечок мух в 0,25 м2 поверхні грунту.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
204
види рекультивації
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
технічна |
|
|
|
біологічна |
|
|||
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
етапи рекультивації
Формування відвалів
Планування поверхні відвалів, терас
Забезпечення стійкого стану відносів і відвалів
Утилізація відходів і пород
Впорядкування земель до стану, придатного для
Нанесення активного шару
Внесення органічних і мінеральних добрив
Висівання трав і озеленення
Відновлення потенціалу земель
Здійснення протиерозійних заходів
відновлення ландшафтів
Рис. 5.4. Види рекультивації.
Особливості грунтового покриву України. Земельний фонд України загалом становить 60,4 млн га. Сільськогосподарські землі займають близько 72% території. З них сільськогосподарські угіддя 69,3%: у тому числі рілля – 54,4%, перелоги – 0,4%, багаторічні насадження – 1,6%, сіножаті – 3,8%, пасовища – 9,1%, лісові та інші насадження – 17,2%, заболочені землі – 1,6%, відкриті землі без рослинного покриву – 1,8%, землі, вкриті водою – 4%; 159 тис га займають радіаційно забруднені сільськогосподарські угіддя, що не використовуються у виробництві, 161,4 тис га – порушені землі.
Для України характерна висока розораність території, яка становить 57,1% і перевищує екологічно обґрунтовані межі. Розораність території США – 15,8%, Великої Британії, Франції, Німеччини – від 28 до 31,8 %. Саме велика розораність територій
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
205
спричинила деградацію грунтового покриву, призвела до порушень природних процесів ґрунтоутворення.
5.7 Стан грунтів в Україні і шляхи його поліпшення.
В Україні налічується понад 38 основних типів грунтів і кілька тисяч відмін за еколого-генетичною класифікацією В. Докучаєва. Існує також міжнародна номенклатура продовольчої і сільськогосподарської організації ООН, де використовують назви грунтів, які характерні для певних країн (чорнозем, підзол, солонець, солончак) і синтезовані назви, поширені на кількох континентах (флювісоль, грейсоль, андосоль, каштанозем та ін.).
Тип грунту – основна одиниця систематики грунтів, яка об’єднує грунти одного типу ґрунтоутворення, подібні за будовою генетичного профілю, процесами мінералізації органіки, біохімічними процесами, розміщенням у схожих природних умовах.
Найродючіші грунти – чорноземи – займають до 60% усіх сільськогосподарських угідь України і розташовані в межах лісостепу
істепу. Вміст гумуса в цих грунтах становить 4-9%, їх товщина сягає 1,0-1,5м. до 18,5 % площ орних земель припадає на дерновопідзолисті, дернові і сірі лісові грунти, які формувалися в умовах надмірної зволоженості. В них мало гумусу, вони переважно кислі, але мають високу природну родючість. Великі площі припадають на бурі лісові і бурі-підзолисті грунти, поширені в межах лісової смуги вертикальних зон Карпат, Криму. Передкарпаття і Закарпаття та лучні
іболотяні грунти, які трапляються в західних та північних районах України. Загалом грунти України наділені високою природною родючістю.
Грунтовий покрив України має виразний зональний характер з чітким відокремленням найпоширеніших типів.
Несприятливі природно-антропогенні процеси – це зсуви,
суфозія, ерозія, дефляція, карст, селі, засолення, підтоплення, просідання тощо. За 1960—2000 рр. кількість
випадків вияву небезпечних процесів в Україні збільшилася в середньому у 3_5 разів.
На 80 % міських територій спостерігається вияв близько 20 видів небезпечних для населення природно-антропогенних процесів, серед яких загрозливими залишаються підтоплення, зсуви, абразія,
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
206
карст. Найефективніше вони виявляються у Волинській, Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій, Одеській, Херсонській областях та Автономній Республіці Крим. Майже у 2240 населених пунктах підтоплюється 800 тис. га земель, а в 200 — зареєстровано зсуви, карсти та ін. В Івано-Франківській, Закарпатській областях та в АР Крим на 70 % гірських водозаборів, переважно в низькогір'ї, розвинуті селеві процеси.
Ерозія має найбільший руйнівний вплив на грунти. Ерозія ґрунтів — це процес захоплення часток ґрунту та їх винесення водою або вітром, а також процес руйнування верхніх, найродючіших шарів ґрунту. Фактична еродованість земель в Україні становить 57,4 %; з них 32 % площ зазнають вітрової, 3,4 % — сумісної дії водної та вітрової ерозій, 22 % — водної ерозії. Найбільше еродованих ґрунтів у Донецькій (70,6 %), Луганській (62) та Одеській (56) областях. Залежно від переваги тих чи інших факторів, що впливають на ерозійні процеси, вирізняють такі форми ерозії ґрунтів: водна та вітрова.
Серед основних заходів щодо запобігання ерозії та боротьби з нею вирізняють такі:
— організаційно-господарські — заходи, що визначають використання ґрунтів лише з огляду на їх придатність для тих чи інших цілей. Вони мають забезпечувати правильну структуру посівних площ та сівозмін, їх розміри та конфігурацію, а також обмеження випасу. До цієї групи заходів належать профілактичні та спеціальні заходи. Профілактичні полягають у забороні: 1) використання авіації для внесення добрив і обробки пестицидами; 2) застосування легкорозчинних отрутохімікатів та мінеральних добрив; 3) розорювання земель і знищення деревно-чагарникової або трав'янистої рослинності на ерозійно-небезпечних ділянках; 4)внесення добрив на сніговий покрив і мерзлий грунт; 5) складування добрив на полях тощо. Спеціальні заходи передбачають раціональну ( з екологічного погляду) організацію території та комплексне регулювання у межах водозабору.
Земельний кадастр грунтів України. Земельні ресурси України.
Уся площа земної суші становить 148 млн. км . Загальна земельна площа України — 60355 тис. га.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
207
Таблиця 5.7 Розподіл земельного фонду України
|
|
|
% від |
Площа, |
Припадає |
|
Категорія |
|
на |
одну |
|||
|
загалу |
тис.га |
||||
|
|
|
особу, га |
|||
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
1. |
Орні землі |
|
55,3 |
33384 |
0,642 |
|
|
|
|
|
|
|
|
2. |
Лісові площі |
|
15,4 |
9297 |
0,179 |
|
|
|
|
|
|
|
|
3. |
Пасовища і сіножаті |
|
12,4 |
7486 |
0,144 |
|
|
|
|
|
|
|
|
4. |
Під водою наших |
штучних |
4,0 |
2410 |
0,0464 |
|
"морів" |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
5. |
Багаторічні насадження |
|
1,8 |
1080 |
0,0209 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
6. |
Деревно-чагарники |
1,5 |
905,5 |
0,0174 |
|
|
(насадження) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
7. |
Болота |
|
1,5 |
905 |
0,0174 |
|
|
|
|
|
|
|
|
8. |
Інші землі |
|
8,6 |
5191,8 |
0,0998 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Найбільші площі сільськогосподарських угідь в Одеській, Дніпропетровській та Харківській областях; найменші — в Чернівецькій, Закарпатській та Івано-Франківській. Найбільше орних земель у Дніпропетровській, найменше в Закарпатській областях.
Під складування промислових та побутових відходів, будівництво та для інших потреб щороку відводиться 5-6 тис. га земель, значну частину яких становлять орні землі. Внаслідок цього площа орних земель з розрахунку на душу населення в середньому по Україні зменшилася і становить близько 0,75 га. В густонаселених західних регіонах (Рівненська, Чернівецька, Львівська, Закарпатська області) цей показник становить 0,57—0,16 га. Тому тут особливо
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
208
гостро стоїть проблема раціонального використання ґрунту та його охорони.
Займаючи третину території усіх центральноєвропейських країн, Україна володіє 40 % світової площі чорноземів - найродючіших ґрунтів. Розораність земель тут найбільша у світі - 80 %, а в Тернопільській, Вінницькій, Кіровоградській — перевищує 90 %. Для порівняння: в Англії цей показник становить 29,6; у Франції — 32, Німеччині - 32,3 %. Високий рівень розораності угідь певною мірою зумовлює розвиток несприятливих процесів: ерозії, утворення кислих ґрунтів (збільшились на 1,8 млн. га), солонців та засолених земель (збільшились на 2,9 млн. га).
Якщо узагальнити всі зміни, то 22% території України можна характеризувати як сильно і дуже сильно уражені і непридатні до повного використання. Площа сільськогосподарських угідь в Україні за останні 30 років зменшилась на 2 млн. га, а орних - майже на 1 млн. Після Чорнобильської катастрофи з використання вилучено З млн. 700 тис. га.
Надра дають 75 % сировини для хімічної промисловості, майже повністю забезпечують роботу усіх видів транспорту. Мінеральні добрива, які виробляють із корисних копалин, широко застосовуються у сільському господарстві.
Мінеральні ресурси значною мірою визначають економічний потенціал кожної країни. Проте головною їх особливістю є те, що вони, на відміну від рослинних і тваринних ресурсів, належать до так званих непоновлюваних природних ресурсів. У їх використанні складається критична ситуація, яка пов'язана передусім з різким зростанням видобутку корисних копалин у всьому світі.
Природні мінеральні ресурси України.
Наша держава має потужний і розвинений мінеральносировинний комплекс. З розвідкою, видобутком, переробкою та використанням мінеральної сировини прямо чи опосередковано пов'язані 48 % її промислового потенціалу, до 20 % трудових ресурсів, 25 % національного доходу. Різноманітність і запаси мінеральних ресурсів України оцінюються зарубіжними експертами у 8 балів за 10бальною шкалою.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
209
Мінеральні ресурси
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Паливно-енергетичні(нафта, газ, |
|
|
|
Металеві (чорні, кольорові, |
|
|||||||||
|
вугілля, торф, радіоактивні |
|
|
|
леговані, благородні метали) |
|
||||||||
|
метали |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Неметалеві(фосфор |
Технічні (азбест, графіт, |
Буд.матеріали |
ити, калійні солі) |
тальк) |
(пісок, глина, |
|
|
гравій, щебінь) |
Рис. 5.5 Види мінеральних ресурсів.
Відповідно до такого високого показника, Україна належить до головних мінеральио-сировинних держав світу, і за запасами основних видів корисних копалин з розрахунку на душу населення посідає одне з перших місць у Європі. В її надрах виявлено понад 200 видів корисних копалин, для видобутку яких відкрито близько 20000 родовищ.
Таблиця 5.8. Потреби України у природних ресурсах, %:
Графіт |
700 |
Гіпс |
106 |
|
|
|
|
Каолін первинний |
400 |
Вогнетривка глина |
105 |
|
|
|
|
Ртуть |
250 |
Цементна сировина |
100 |
|
|
|
|
Бром |
250 |
Вугілля |
95 |
|
|
|
|
Сірка самородна |
200 |
Газ природний |
22 |
|
|
|
|
Манган |
175 |
Солі калійні |
12 |
|
|
|
|
Скляна сировина |
167 |
Нафта |
8 |
|
|
|
|
Сіль кухонна |
150 |
Магнезити |
0 |
|
|
|
|
Залізні руди |
140 |
Боксити |
0 |
|
|
|
|
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
210
Титанові руди |
140 |
Апатити |
0 |
|
|
|
|
Камінь будівельний |
116 |
Плавиковий шпат |
0 |
Гірничі розробки (кар'єри, шахти, свердловини) істотно впливають на природні ландшафти. Тільки на території Донбасу гірничовидобувні роботи проводяться на території близько 10 000 км . За роки існування вугільної промисловості навколо шахт утворилися тисячі териконів, які займають велику площу переважно родючих земель. До того ж, утворюються такі специфічні джерела забруднення, як шахтні води, що мають щорічний об'єм у цьому регіоні близько 1 млрд. м3, які скидаються у поверхневі водойми і водотоки. Це призводить до загибелі біоти, замулення водойм, погіршення питного водопостачання, деградації зрошуваних земель. Наслідком цього є те, що в багатьох донбаських колодязях вода така забруднена, що пити її не можна. Нині у 90 селах використовують привозну питну воду.
Рекультивація (поновлення) земель - комплекс робіт, спрямованих на відновлення родючості й народногосподарської цінності порушених земель. Розрізняють два етапи рекультивації:
Гірничотехнічний, - протягом якого засипають порожньою породою провали, вирівнюють насипи, влаштовують тераси на схилах.
Біологічний, - який передбачає підбір груп живих організмів, діяльність яких сприятиме поновленню родючості на порушеній площі і в цілому оздоровленню ландшафтів; засівання площ бобовими рослинами, які збагачують грунт на азот і розпушують його своєю кореневою системою.
У технології рекультивації порушених земель можна виділити три основні групи практичних завдань:
− розробка технологічних заходів реконструкції територій для успішного формування рослинності, що відповідає природним особливостям місцевості;
−розробка заходів щодо охорони поновлюваного ландшафту;
−використання технічних засобів перенесення грунту, планування поверхні, транспортування матеріалів.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com