M04025

161

концентраціями. Розділ токсикології, що вивчає вплив шкідливих речовин на виробництві – промислова токсикологія. Її задача – первинна токсикологічна оцінка токсичності і небезпечності нових хімічних сполук. Токсикологічна характеристика технологічних процесів дає можливість обґрунтувати рекомендації по таких змінах виробництва, щоб зменшити кількість або виключити шкідливі напівпродукти чи побічні сполуки: формулювання медико – технічних вимог до планування виробничих приміщень, апаратури, санітарно – технічному обладнанню, в тому числі очисному або розсіюючому, а у випадку необхідності і до індивідуальних засобів захисту. Всі ці вимоги ґрунтуються на встановленні гранично – допустимих концентрацій різних речовин у різному середовищі. У повітряному середовищі дуже важливою є ГДКр.з. – гранично допустима концентрація речовини у робочій зоні, мг/м³ повітря. Ця концентрація при щоденній (крім вихідних днів) роботі з 8-годинним робочим днем (або 6-годинним, але не більше ніж 41 година на тиждень) впродовж всього робочого стажу, не мусить викликати захворювання або відхилення у стані здоров’я людини, які можна виявити сучасними методами в процесі роботи або у віддалені часи життя сьогодення чи наступного покоління.

Робоча зона – це простір, обмежений огорожею з конструкцій виробничих приміщень, вишиною 2 метри від рівня підлоги, або площа, на якій знаходяться місця постійного чи тимчасового перебування працюючих.

Склад повітря робочої зони залежить від складу повітря і впливу на нього низки шкідливих виробничих чинників, що утворюються в процесі трудової діяльності людини.

Шкідливі речовини поділяються на класи небезпечності. ГДК шкідливих речовин у повітрі робочої зони складає, в мг/м³:

I клас небезпеки <0,1мг/м³;

II клас небезпеки 0,1-1,0 мг/м³;

III клас небезпеки 1,1-10 мг/м³;

IV клас небезпеки >10 мг/м³;

Середня смертельна доза під час надходження до шлунку складає, мг/м³:

I клас <0,1 мг/м³;

II клас 15-150 мг/м³;

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

162

III клас 151-5000 мг/м³;

IV клас >5000 мг/м³;

Середня смертельна дозі при нанесенні на шкіру, в мг/м³ складає:

I клас < 100 мг/м³;

II клас 100-500 мг/м³;

III клас 501-2500 мг/м³; IV клас >2500 мг/м³;

Середня смертельна доза у повітрі, мг/м³; I клас < 500 мг/м³;

II клас 500-5000 мг/м³; III клас 5001-50000 мг/м³; IV клас >50000 мг/м³;

Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони не мусить перевищувати ГДК, використовуваних під час проектування виробничих споруд, технологічних процесів, обладнання, вентиляції для контролю за якістю виробничого середовища та профілактики впливу на здоров’я працюючих.

Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони мусить контролюватися щоб попередити можливості ГДК р.з. середньо змінних ГДК (сер.з.) робочої зони.

Якщо у повітрі робочої зони водночас знаходяться кілька шкідливих речовин односпрямованої дії, сума співвідношень фактичних концентрацій кожного з них у повітрі до їх ГДК не мусить перевищувати одиницю:

q= К1/ГДК1+К2/ГДК2+С/ГДК ≤ 1.

Якщо є можливість надходження у повітря робочої зони шкідливих речовин з гостроспрямованим механізмом дії, потрібен безперервний контроль з сигналізацією про перевищення ГДК. Періодичність контролю залежить від конкретних умов.

На підставі відомостей про шкідливий вплив окремих компонентів промислових викидів, встановлено максимально допустимі концентрації (МДК) найважливіших токсичних речовин в атмосфері (відповідно ГДК).

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

163

Реакції організму на забруднення атмосфери можуть мати гостру або хронічну форму, вплив – локальний або загальний. Характер дії поділяють на токсичний, подразнюючий або кумулятивний.

Локальний вплив – у точці контакту під час надходження до організму (верхні дихальні шляхи, та ін.).

Вплив залежить від природи речовин, їх стану: пил, газоподібні, аерозолі та ін.

Діючи на окремі органи забруднюючі речовини атмосфери можуть загальмувати біохімічні процеси в організмі або прискорити їх. Одна й та сама речовина залежно від дози може створювати різні ефекти.

Хлор – наносить шкоду органам зору та дихання.

Флуориди – розчиняються у соляно – кислотному розчині в організмі, потрапляючи, головним чином, крізь систему травлення. Вони мають явно виражений ефект вимивання кальцію з кісток і зниження вмісту його у крові. Під час вдихання сильно уражують органи дихання.

Гідросульфід (H2S) уражує рогівку очей і дихальні шляхи, спричиняє головний біль.

Діосульфід карбону (CS2) – отрута нервової дії, викликає психічні розлади, наркотична дія, втрата свідомості. Найбільш небезпечні для здоров’я сполуки берилію, діоксид сірки, нітрозні гази (страждають дихальні шляхи). Феноли, тіоли, органічні сульфіди впливають на ЦНС.

Сумісна дія на організм людини кількох забруднюючих речовин може призвести до явища «сумарного ефекту». Під час такого ефекту можуть виникати ситуації, що шкідливий вплив окремих речовин зменшився або знівелірується. (Наявніть флуориду прискорює процес у легенях, ініціюємий берилієм, диоксид азоту + смолоподібні речовини – загострення раку легенів). Крім того, через атмосферу відбувається вторинне забруднення грунтів та поверхневих вод, а далі через продукти харчування рослинного або тваринного походження – негативний вплив на здоров’я людей.

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

164

4.11 Висновок

Можливості впливу людини на природу постійно ростуть і вже досягли такого рівня, коли людина може зруйнувати планету, знищити все живе, повністю змінити кліматичні умови інш. Вже не в перший раз речовина, яка довгий час вважалася абсолютно нешкідливою, виявляється насправді надто небезпечною. Років двадцять назад навряд чи хто-небудь міг передбачити що звичайний аерозольний балончик може представляти серйозну загрозу для планети загалом. На нещастя, далеко не завжди вдається вчасно передбачити, як та або інша сполука буде впливати на біосферу. Однак у випадку з ХФВ така можливість була: всі хімічні реакції, що описують процес руйнування озону ХФВ надто прості і давно відомі. Але навіть після того, як проблема ХФВ була в 1974 р. сформульована, лише СІЛА вжили якихнебудь заходів по скороченню виробництва ХФВ хоча заходи ці були абсолютно недостатні. Була потрібна досить серйозна демонстрація небезпеки ХФВ для того, щоб були прийняті серйозні заходи в світовому масштабі. Потрібно помітити, що навіть після виявлення озонової "дірки", ратифікування Монреальської конвенції якийсь час знаходилося під загрозою. Може проблема ХФВ навчить з великою увагою і з застереженням ставитись до всіх речовин, що потрапляють

вбіосферу внаслідок діяльності людства

4.12Контрольні запитання

1.У який спосіб відбувається забруднення атмосферного повітря? Які джерела забруднення є основними?

2.Яке значення має транспортне забруднення у містах?

3.Що таке «смог»? Які типи смогів Вам відомі?

4.Яка діяльність підприємств вважається природоохоронною?

5.Що таке «агресивність атмосфери» і які чинники впливають на цей показник?

4.13 Тести

1. Виберіть вірну відповідь на запитання: Яке забруднення атмосфери і всього довкілля найнебезпечніше?

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

165

А). забруднення сірчистим газом; Б). забруднення фреонами; В). радіоактивне забруднення;

2.Чому сприяє зменшення озонового шару?

А). зростанню рівня захворювання на рак шкіри у людей; Б). врожайності бобових; В). виникненню парникового ефекту; Г). підвищує імунітет людей;

3.Який з названих газів є основним забрудни ком атмосферного повітря?

А). бор; Б). озон;

В). оксид сірки; Г). диоксид карбону.

4.Чому листя, що падає з дерев восени краще не

спалювати?

А). воно має неприємний запах; Б). містить шкідливі речовини; В). створює густий дим;

Г). необхідне для утворення гумусу;

5.Що таке «парниковий ефект»?

А). ефект пари в екосистемі; Б). температурний показник у штучних закритих екосистемах;

В). зростання температури гідросфери грунтового покриву; Г). зростання температури атмосфери внаслідок збільшення в

ній парникових газів;

6.Які дощі називаються кислими?

А). з pH<5,8; Б). з pH 7,8-8,2;

В). з pH 3,2—2,8;

7.Чим на вашу думку є гранично допустимий викид

(ГДВ)?

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

166

А). викидом газових забруднень, який підприємству дозволено здійснювати 1 раз на місяць;

Б). державний норматив, встановлений з міркувань, що вміст забруднень у повітрі від джерела не перевищує норматив якості повітря для населення, тваринного і рослинного світу;

В). рівень викиду у повітря забруднень, вище якого починається деградація екосистеми;

Г). верхня межа вмісту забруднювачів від будь-якого джерела, яка не завдає шкоди людині і довкіллю.

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

167

5 Лекція 5. Літосфера. Соціоекологічні проблеми літосфери.

5.1 Літосфера – тверда оболонка Землі.

Літосфера – зовнішня тверда оболонка Землі, що вміщує всю земну кору та верхню мантію Землі, складається з осадових, вивержених та метаморфозованих порід. Товщина літосфери на континентах і під океанами різна і становить в середньому відповідно

25-200 та 5-100 кілометрів.

Земна кора – тонка верхня оболонка Землі, завтовшки 40-80 кілометрів (на континентах) та 5-10 кілометрів під океанами, її маса близько 1% маси Землі. Вісім хімічних елементів – кисень, кремній, водень, алюміній, залізо, магній, кальцій та натрій утворюють 99,5% земної кори. На континентах кора тришарова: осадові породи вкривають гранітні, а гранітні залягають на базальтових. Під океанами кора «океанічного» двошарового типу: осадові породи залягають просто на базальтах, гранітного шару немає. Розрізняють ще перехідний тип земної кори – острівно –дужні зони на околицях океанів та деякі ділянки на материках, наприклад Чорне море. Найбільшу товщину земна кора має під гірськими масивами (під Гімалаями більше 75 кілометрів), в районах платформ 35-40 кілометрів, а в центральних районах океанів 5-7 км.

Переважна частина земної поверхні - це рівнини континентів та океанічного дна. Континенти оточені шельфом – мілководною смугою глибиною до 200 м і завширшки до 80 м, яка після різкого обривчастого вигину дна переходить у континентальний схил, який поступово вирівнюється, утворюючи абісальні рівнини 3,7 – 6 км глибиною.

Екологічна функція літосфери виражається тим, що вона є базовою підсистемою біосфери. Це означає що уся континентальна та майже вся морська біота спирається на земну кору.

Земна кора є джерелом корисних копалин, гірських порід та їх масивів, ґрунтів та надр.

Корисні копалини – це мінеральні утворення земної кори, хімічних склад яких та фізичні властивості дозволяють ефективно використовувати їх, щоб забезпечити життєдіяльність людини та у сфері матеріального виробництва.

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

168

Корисні копалини бувають тверді (вугілля, руди), рідини (нафта, мінеральні води) та газуваті (природні горючі та інертні гази).

Класифікація корисних копалин поділяє їх на металічні та неметалічні, горючі та водомінеральні.

корисні

копалини

горючі			металічні			неметалічні			водно-
									мінеральні
паливно-			руди			природні			Гідро-
енергетичні						будівельні			мінеральні
						матеріали			ресурси
						нерудні			мінеральні
						корисні			ресурси
						копалини			морської води
						гірничо-			Мінеральні
						хімічна			ресурси
						сировина			океану

Рис. 5.1. Класифікація корисних копалин.

До металічних ресурсів належить група рудних ресурсів – залізна й марганцева руди, боксити, хроміти, мідні, свинцево-цинкові, ніколові, вольфрамові, молібденові, олов’яні, сурм’яні руди, руди шляхетних металів та інші.

До неметалічних природних ресурсів відносять групи природних будівельних матеріалів – вапняк, доломіт, глини, пісок, мармур, граніт.

До нерудних корисних копалин – яшма, агат, гірський кришталь, гранат, корунд, діаманти та інше.

До гірничо-хімічної сировини – апатити, фосфорити, кухонна та калійна сіль, сірка, барит, бромта йодовміщуючі розчини.

Горючі ресурси складає група: паливно-енергетичні ресурси – нафта та вугілля, газ, горючі сланці, торф, уранові руди та інше.

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

169

До водно-мінеральних ресурсів відносять групи: гідромінеральних ресурсів – підземні прісні та мінералізовані води; мінеральні ресурси океану – рудоносні жили, пласти континентального шельфу та залізо-марганцеві включення на глибинах 3-6 км (близько 79% мінеральних ресурсів знаходиться під водами світового океану); мінеральні ресурси морської води – залізо, свинець, уран, золото, натрій, хлор, бром, магній, кухонна сіль, марганець.

Розрізняють два види використання земель літосфери: індустріальний та сільськогосподарський. Будь-який вид використання земель призводить до їх деградації.

Деградація – це перебудова та руйнування природних екосистем, зниження та ліквідація їх здатності забезпечити стійкість довкілля.

5.2 Агроекосистеми.

Частина біосфери, трансформована людиною під впливом різних видів сільськогосподарської діяльності створює агросферу. Це землі з переважно культурними рослинами і тваринами та поселення сільського типу. На цих землях тисячоліттями формувались нові природні масиви, створивши агроландшафти, що потребують для свого існування й розвитку постійної людської підтримки.

Термін «агросфера» з’явився у 90х роках ХХ століття, впровадив на Україні його академік О.Созинов, але розвиток агросфери розпочався ще 10 тисяч років тому з первісної меліорації. Саме розвиток агросфери призвів до перших надзвичайно вагомих локальних та регіональних змін довкілля. Стійкість агроценозів забезпечується лише надходженням ззовні енергії у вигляді добрив. Найважливіший компонент агроекосистем – грунт, але й деградація грунтів агроекосистем відбувається найсильніше. Причина нестійкості агроекосистем обумовлена їх спрощеним фітоценозом, який не забезпечує оптимальну саморегуляцію, сталість структури та продуктивність. Якщо в природних екосистемах біологічна продуктивність забезпечується дією екологічних природних законів, то вихід первинної продукції (врожаю) у агросистемах цілком залежить від антропогенного чинника: рівня агрономічних знань людини , технічної оснащеності, соціально-економічних умов, тобто

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

170

не є стабільним. В разі створення людиною монокультури (пшениці, буряків, кукурудзи тощо) у агроекосистемі порушується різноманітність видів рослинної спільності, агроекосистема спрощується і переходить у хиткий стан.

У світі відомо понад півтори тисячі сільськогосподарських рослин, але вирощується лише 90, з яких 14 належать до злакових та бобових. Поява великих площ агроценозів призводить до надмірного зростання чисельності певних видів шкідників, бур’янів чи хвороб.

Основний компонент агроекосистем – грунт.

5.3 Грунт як компонент біосфери.

Це особливе природне утворення, яке утворилося з поверхневих шарів гірських порід під сукупним впливом тварин, рослин, мікроорганізмів, клімату, води, рельєфу місцевості, часу, діяльності людини.

Грунт формується дуже повільно. На утворення шару грунту завтовшки 2,5 см потрібно 25 років, шар у 17-25 см утворюється за 100 років, а шари чорнозему завтовшки 90 см сягають віку до 16 тисяч років.

Грунт має не тільки видатне економічне, а й біогеоценотичне значення. Він складається з твердої, рідкої, газуватої та живої частин.

Тверда частина ґрунту складається з часток різного розміру – уламки гірських порід, мінералів, решток рослин і тварин, нерозчинних органічних і неорганічних сполук. За фракційним складом у грунті виділяють каміння – 3 мм, гравій – 1-3 мм, пісок – 0,5

– 1 мм, пил – 1-50 мкм, мул – 0,1 – 1 мкм, колоїди – 0,1 мкм. Середній хімічний склад грунтів у %:

−оксиген 47-51

−сіліціум 26-44

−алюміній 1-8

−залізо 0,5-6

−купрум 0,3-5

−калій 0,2-3

−натрій 0,2-2

−магній 0,1-2

−титан 02,-0,5

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com