8. Визначити основні принципи розміщення продуктивних сил. Доведіть їх роль у підвищенні ефективності роботи підприємств регіонів в сучасних умовах.

Принципи  це дії суспільства, свідомо спрямовані на найбільш повний прояв об'єктивних закономірностей РПС з урахуванням відповідних факторів. Принцип раціонального розміщення виробництва він випливає з закономірності “ефективне розміщення продуктивних сил”. Зміст його полягає у такому розміщенні виробництва, яке забезпечувало б високу ефективність господарства. Раціональність означає вибір найкращих ва­ріантів. Принцип раціональності реалізується через комплекс заходів: 1.відповідне наближення матеріаломістких, енергомістких, водомістких галузей до джерел палива, енергії й води. Ми заощаджуємо не тільки на транс­портних витратах, але й комплексно використовуємо сировину, економно витрачаємо паливо, енергію й воду; 2.наближення трудомісткого виробництва до райо­нів і центрів зосередження трудових ресурсів. Це дозво­ляє ефективно використовувати трудові ресурси за віком, статтю, кваліфікацією; 3.наближення масового виробництва мало транспортабельної продукції до місць її споживання (на­приклад, хлібопечення, теплоенергетика на ТЕЦ тощо);4. запобігання зустрічних перевезень однотипної продукції, сировини й палива з одного регіону до іншо­го. Це трапляється у випадку “відомчого” стилю керівництва господарством. Всі ці заходи спираються на врахування факторів розміщення.

У більш ширшому розумінні поняття “раціональність” охоплює й ряд інших принципів, які забезпечують ефективне розміщення господарства. Принцип оптимальності розміщення виробництва тісно пов'язаний з принципом раціональності. Оптимальність озна­чає вибір найкращого варіанта не лише з наявних, а з усіх можливих. У масштабі регіону, суспільства в цілому таке розміщення не буде ефективним. З часом доведеться поступитися ефектив­ністю на локальному чи галузевому рівні, щоб забезпечити її на рівні країни. Саме такий підхід буде оптимальним. Принцип збалансованості й пропорційності – це таке розміщення виробництва, за якого втримується рівно­вага між виробничими потужностями, обсягом виробництва – з одного боку, та наявністю сировинних, енергетичних, водних, земельних, трудових, фінансових ресурсів регіо­ну – з іншого. Принцип комплексного розміщення виробництва спира­ється на однойменну закономірність. На практиці він реалі­зується: 1)у комплексному використанні природних ре­сурсів, включно з відходами. Наприклад, гірництво чи лісопиляння з видобуванням усіх корисних компонентів;

2) у раціональному використанні трудових ресурсів шляхом створення у регіоні такої структури господар­ства, за якої надається праця усім континген­там робочої сили; 3)у створенні єдиної інфраструктури; 4)у налагодженні ефективних виробничих зв'язків між підприємствами регіону. Принцип розміщення підприємств згідно з раціональними формами суспільної організації виробництва. До таких форм належать концентрація, спеціалізація, кооперування й ком­бінування. Сутність принципу– спосіб розміщення виробництва повинен стимулювати ефективний розвиток раціональних форм його організації.

Принцип урахування міжнародного територіального поділу праці. За цим принципом держава повинна розвивати такі галузі й виробництва, для яких вона має найкращі умови й продукція яких користується попитом на світовому ринку. Розвиток подібних галузей має за­охочуватися. Одночасно дозволяється імпорт тих товарів, які у країні не виробляються через природні умови або через завеликі витрати. Принцип збереження екологічної рівноваги. Цей прин­цип є одним з головних. Господарство регіону може бути збалансоване за більшістю параметрів, але якщо при цьому виникає екологічна напруженість, то воно не може визнаватися ефективним. Принципу екологічної рів­новаги має підпорядковуватися решта вигод, що з'являється за різних варіантів РПС. Тому його ще називають принципом екологічного імпера­тиву.

Принцип обмеженого централізму його сутність полягає в органічному поєднанні стратегічних інтересів країни й інтересів регіонів, підприєм­ців, населення. Держава не повинна втручатись в оперативну діяльність підприємств і місцевих органів влади. Вона повинна створювати за допомогою економічних важелів, системи пільг і оподаткувань таку територіально-галузеву структуру, котра сприяла б загальнодержавним і регіональним інтересам, допомагаючи підвищувати життєвий рівень населення.

9. Визначити основні фактори розміщення продуктивних сил. Доведіть їх вплив на раціональність розміщення підприємств і галузей. Фактори розміщення  це реалізація закономірностей і принци­пів при врахуванні конкретних умов, що впливають на вибір місць розташування промислових підприємств і формування територіально-виробничих комплексів. Кожна територія (регіон) характеризується своїм набором факторів, що визначають її придатність для розміщення конкретного виробництва. Тільки сукуп­ність кількох (іноді навіть десятків) факторів визначає ефективність розміщення. Сировинний фактор. Цей фактор називають фактором матеріало­місткості, хоча сировина й матеріали – не одне й те саме. Це сталося тому, що на практиці витрати на сировину й матеріали об'єднують; у такому випадку кажуть про матеріаломісткість виробництва. Матеріаломісткість визначається відношенням витрат на сировину до обсягу виробленої продукції. Обидві величини виражають як у грошових, так і в натуральних показниках. Якщо відношення сировини до готової продукції лише трохи перевищує оди­ницю, то виробництво не матеріаломістке; якщо ж кратність становить два й більше, то матеріаломісткість вважається високою. Паливно-енергетичний фактор. Цей фактор, за характером впливу на розміщення виробництва, близький до сировинного, бо паливо, теж мінеральний ресурс. Виробництва, що зазнають сильного впливу паливно-енер­гетичного фактора, називаються енергомісткими. Вони по­діляються на електромісткі й паливомісткі.

Водний фактор. Вплив цього фактора, також осно­вується на використанні природних ресурсів (прісна вода, що споживається у процесі ви­робництва).Основна маса води використовується у промисловому й сільськогосподарському виробництві. Водоспоживання значно залежить від розвитку зрошуваного землеробства у регіоні.

Фактор робочої сили (трудовий). Дія цього фактору пов'язана з демографічним потенціалом країни (регіону) і залежить від чисельності трудових ре­сурсів, їхньої кваліфікації, статево-вікової структури. З розвитком НТП, який супроводжується зростанням наукомісткості та усклад­ненням виробництва, роль трудового фактора зростає. Споживчий фактор. Дія цього фактора виявляється у наближенні виробництва до місць споживання готової продукції. По­дібне тяжіння виникає у випадках: а) коли готовий продукт не можна перевозити на великі відстані через його споживчі властивості (хлібо-булочні вироби, борошно, такі кондитерські ви­роби, як торти, тістечка, молочні продукти, сірчана кислота, а також енергія ТЕЦ); б) коли продукція порівняно дешева і перевезення на великі відстані може істотно (у кілька разів) збільшити її вартість (будівельні матеріали й конструкції);

в) коли масове споживання готової продукції лока­лізується у певних центрах, наприклад, у великих містах або агломераціях, а сировина транспортується легко (швацьке й взуттєве виробництво, вироби з пластмас, меблі, сталь з металобрухту – “мала металургія”, соняшникова олія, м'ясо, сірники, нафто­продукти). Транспортний фактор. Цей фактор є одним з найважливіших, бо він посилює дію попередніх факторів: його складова у структурі витрат часто дуже висока. Залежно від розмірів транс­портних витрат розміщення виробництва тяжіє або до сировини, або до споживача. Частка транспортних витрат на одиницю вантажу залежить від його вартості й способу транспортування. Фактор науково-технічного прогресу. Зміни у технології та організації виробництва, якщо вони мають кардинальний характер, можуть істотно вплинути на розміщення продуктивних сил. Сучасному етапу науково-технічної революції притаман­на тенденція до зниження матеріаломісткості виробництва. Наслідком цього є не лише послаблення дії фактора матеріаломісткості, але й зміни у розміщенні виробництва. Фактор економіко-географічного положення (ЕГП). Розташування об'єктів народного госпо­дарства у просторі зумовлене також впливом ЕГП об'єкта, тобто сукупністю його відношень до інших економіко-географічних об'єктів, що лежать поза ним. Фактор ринкової кон'юнктури. Фактори кон'юнктури визначають рух цін, цінних паперів, розмірів виробництва, зайнятості населення. Кон'юнктура ринку – конкретні умови реалізації суспільного продукту. Вона здійснюється у співвідношеннях між наявними на ринку матеріальними цінностями та послугами й потребою у них. Якщо попит перевищує пропозицію, створюються стимули для розвитку виробництва.