48. Сталінський тоталітарний режим в Україні

Тоталітари́зм — система державно-політичної влади, яка здійснює контроль над усіма сферами суспільного життя. Складовою ознакою сталінського режиму був масовий терор.

З 1929 р. масові репресії трьома великими хвилями прокотилися по Україні: перша — у 1929—1931 pp., друга — у 1932—1934 pp., третя — у 1936—1938 pp

Першою жертвою масового терору стало селянство. Сталін розпочав кампанію "ліквідації куркульства як класу". Куркулями оголосили найбільш працьовитих господарів. Водночас розпочалися переслідування, а згодом і фізичне знищення кращих сил української інтелігенції. Було поставлено поза законом Українську автокефальну православну церкву (УАПЦ). Репресії воєнних, художників, музикантів, письменників тощо.

Тоталітарний режим характеризувався:

1. тотальним відчуженням народу від власності й політичної влади

2. всеосяжним контролем компартійної верхівки над усіма сферами життя суспільства.

3. широке використання єдиної ідеології 

4. контроль над економікою

5. культ особи Сталфна

6. обмеження прав і свобод громадян

7. придушення інакомислення

8. монополія однієї політичної партії,

9. організований терор і переслідування інакомислячих 

49. Організація українських націоналістів (оун)

Організа́ція украї́нських націоналі́стів (ОУН) — український громадсько-політичний рух, що ставить собі за мету встановлення Української соборної самостійної держави, її збереження та розвиток. Визначивши себе як рух, а не як партія, ОУН засуджувала всі легальні українські партії Галичини як колабораціоністські. Заснована 3 лютого 1929 року. керівник- Євген Коновалець.

ОУН виникла внаслідок об'єднання Української військової організації (УВО) та студентських націоналістичних спілок. До символів ОУН належать емблема, прапор і гімн.

Головною метою ОУН було встановлення незалежної соборної національної держави на всій українській етнічній території. Ця мета мала досягатися через національну революцію та встановлення диктатури.

Діяльність їх була спрямована проти польського режиму і тих, хто виступав за стосунки з Польщею. ОУН сприйняла насильство як політичне знаряддя проти зовнішніх і внутрішніх ворогів. Терористичними акціями ОУН спровокувала поляків на репресії проти мирного населення (так звана «пацифікація» 1930 р.) Сталінський режим був стурбований наростанням активності ОУН і організував вбивство лідера організації Є. Коновальця, що призвело до розколу ОУН. Вона викрила фундаментальні розбіжності між членами ОУН у Західній Україні та членамиПроводу українських націоналістів (ПУН), які жили за кордоном. Після смерті Євгена Коновальця ПУН очолив полковник Андрій Мельник.

Група молодих націоналістів на чолі з Степаном Бандерою, яка після окупації Польщі Німеччиною повернулася з тюрем, домагалася від ПУН та його голови А.Мельника зміни тактики ОУН. Конфлікт набрав гострих форм і призвів до розколу. Прихильники Бандери  утворили «Революційний Провід ОУН» й перебрало собі назву ОУН(б).

Члени цього крила ОУН стали називати себе «бандерівцями», членів же другого крила — «мельниківцями» або ОУН(м).

50. Приєднання західноукраїнських земель до срср

23 серпня 1939 р. міністр закордонних справ Німеччини Й. Ріббентроп та нарком закордонних справ СРСР В. Молотов підписали Пакт про ненапад на 10 років. До документу додавався секретний протокол, який визначав зони впливу СРСР та Німеччини у Східній Європі.

1 вересня 1939 р. німецькі війська напали на Польщу. Пов’язані з Польщею союзницькими зобов’язаннями Великобританія та Франція 3 вересня оголосили війну Німеччині, але активних наступальних дій не розпочали. Це дало Німеччині змогу зосередити головні сили проти польської армії. Польські збройні сили поступались німецьким чисельністю та озброєнням. Німецьке командування повною мірою використало перевагу у танках і літаках. Як наслідок польська армія швидко зазнала поразки.  17 вересня 1939 р. радянські війська (Український фронт) під командуванням С. Тимошенка перейшли польський кордон. 22 вересня Червона армія вступила у Львів. Залишки польської армії майже не чинили опору радянським військам, відбувались лише окремі сутички.

27 вересня німецькі війська захопили Варшаву. Польська держава (Друга Річ Посполита) припинила існування.

28 вересня 1939 р. у Москві підписано договір “Про дружбу і кордон” між СРСР та Німеччиною. До СРСР відійшло майже 200 тис. кв. км. території Західної України і Західної Білорусі, Майже 16 тис. кв. км. етнічних українських земель (Холмщина, Лемківщина, Підляшшя) з 1,2 млн. населення опинились під німецькою окупацією.

Засідання Народних зборів відбулося у Львові 26 – 28 жовтня 1939 р. На них було прийнято три головні декларації:

• встановлення радянської влади в Західній Україні;

• провходження Західної України до складу УРСР

• про конфіскацію поміщицьких та монастирських земель, націоналізацію банків та промисловості.

1 листопада 1939 р. позачергова V сесія Верховної Ради СРСР схвалила рішення Народних зборів та прийняла Закон про входження західноукраїнських земель до складу СРСР і возз’єднання їх з УРСР. Лише після цього 15 листопада ІІІ сесія Верховної ради УРСР прийняла Закон про возз’єднання Західної України з Радянською Україною.

26 червня 1940 р. радянський уряд надіслав румунському урядові ноту, вимагаючи повернути Бессарабію та Північну Буковину.

Румунська сторона, намагаючись затягнути час, дала невизначену відповідь на радянську пропозицію. Тоді 28 червня 1940 р. радянський уряд висунув Румунії ультимативну вимогу, щодо звільнення Бессарабії та Північної Буковини. Залишаючись наодинці з Радянським Союзом Румунія вимушена була поступитись і наступного дня розпочала виводити свої війська з цих територій. 28 – 30 червня 1940 р. підрозділи Червоної Армії зайняли територію Бессарабії та Північної Буковини.

2 серпня 1940 р. Верховна Рада СРСР прийняла Закон “Про включення Північної частини Буковини, Хотинського, Акерманського та Ізмаїльського повітів до складу УРСР”. Інші землі Бессарабії, в тому числі заселені переважно українським населенням. Придністров’я, увійшли до складу Молдавської РСР, яка з автономії ускладі УРСР була реорганізована в окрему союзну республіку.

Тоталітаризм в зх областях

Радянська влада запровадила жорстокий контроль над життям суспільства. При­ватні вищі і середні навчальні заклади, школи, часописи та газети були закриті.Почалися масові політичні репресії. В першу чергу жертвами репресій ставали польські поміщики, осадники, чиновники та військовослужбовці, власники підприємств. Проте дуже швидко об’єктом репресій стало і українське населення, інтелігенція.

Заборонило діяль­ність усіх політичних партій і громадських організацій, що існу­вали до приєднання. Переслідували так званих "буржуазних спеціалістів", діячів товарис­тва "Просвіта", письменників, учителів, лікарів. У західних областях органи НКВС знищували або депорту­вали на схід цілі соціальні верстви, в першу чергу “куркулів ”.

У цілковиту залежність від московського патріархату потрапила православна церква на західноукраїнських землях. Жорстоких репре­сій і переслідувань зазнали священнослужителі православної і греко-католицької церков..Масові політичні репресії призвели до того, що у частини західноукраїнського суспільства зміцніли антирадянські настрої.