§ 2. Юридичний аналіз складів злочинів

проти громадської безпеки

Створення злочинної організації (ст. 255 КК)

Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані законом про кримі-

нальну відповідальність суспільні відносини по забезпеченню громад-

ської безпеки від діяльності організованих злочинних угрупувань.

Для кваліфікації дій за цією статтею закон визначає як необхідну

ознаку мету злочинної організації – вчинення хоча б одного тяжко-

го чи особливо тяжкого злочину, або діяльність якої пов’язана із

вчиненням декількох злочинів. разом з тим, ч. 4 ст. 28 кк в числі

ознак злочинної організації передбачає вчинення двох і більше тяжких

і особливо тяжких злочинів.

Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні хоча б однієї

з таких дій: а) створення злочинної організації; б) керівництво

злочинною організацією; в) участь у злочинній організації; г) участь

у злочинах, вчинених такою організацією; г) організація, керівниц-

тво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організа-

цій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного

вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності

чи координації дій об’єднань злочинних організацій або організова-

них груп.

нормативне визначення злочинної організації закріплене

у ч. 4 ст. 28 кк, положення чинного законодавства роз’яснені у поста-

нові Пленуму верховного суду україни від 23 грудня 2005 року № 13

“Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини,

вчинені стійкими злочинними об’єднаннями”.

235

Глава10.Злочинипротигромадськоїбезпеки

Створення злочинної організації – це сукупність дій по органі-

зації (формування, заснування) стійкого злочинного об’єднання

для заняття злочинною діяльністю. Зазначені дії охоплюють пошук

співучасників, об’єднання їхніх зусиль, детальний розподіл між ними

обов’язків, складення плану, визначення способів його виконан-

ня. основною метою організатора є утворення стійкого об’єднання

осіб для заняття злочинною діяльністю, забезпечення взаємозв’язку

між діями всіх учасників останнього, упорядкування взаємодії його

структурних частин. Злочинну організацію слід вважати утвореною

(створеною), якщо після досягнення особами згоди щодо вчинення

першого тяжкого чи особливо тяжкого злочину, але до його закін-

чення об’єднання набуло всіх обов’язкових ознак такої організації.

При цьому не має значення, передувала набуттю об’єднанням ознак

злочинної організації стадія його існування як організованої групи чи

зазначена організація була одразу створена як така.

Керівництво злочинною організацією – вчинення сукупності дій,

спрямованих на управління функціонуванням злочинної організації як

стійкого об’єднання осіб (забезпечення існування, відповідного рівня

організованості, дотримання загальних правил поведінки і дисциплі-

ни; вербування нових учасників, розподіл або перерозподіл між ними

функціональних обов’язків; планування конкретних злочинів і злочин-

ної діяльності вцілому; організація заходів щодо прикриття останньої;

вдосконалення структури об’єднання) та здійсненням ними злочин-

ної діяльності (визначення її мети і напрямів, конкретних завдань

об’єднання, його структурних частин або окремих учасників, коорди-

нація їхніх дій; ініціювання здійснення певного виду злочинної діяль-

ності чи вчинення конкретних злочинів тощо). Зазначені дії організа-

ційного характеру можуть здійснюватись у формі віддання наказів,

розпоряджень, давання доручень, проведення інструктажів, прийняття

звітів про виконання тих чи інших дій, застосування заходів впливу

щодо учасників злочинного об’єднання за невиконання наказів і дору-

чень або порушення встановлених у ньому правил поведінки.

Забезпечення фінансування злочинної діяльності злочинної органі-

зації може полягати і в організації постачання їй коштів іншими особа-

ми, і в безпосередньому його здійсненні. у такий спосіб кошти можуть

спрямовуватись на фінансування витрат, пов’язаних як із функціо-

нуванням злочинної організації (придбання автотехнічних засобів,

зброї чи іншого майна, оренда приміщення, виплата коштів членам

236

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівпротигромадськоїбезпеки

цих об’єднань за виконання ними відповідних функцій, а також вина-

городи виконавцям та іншим співучасникам злочинів, підкуп пред-

ставників влади, здійснення розвідувальних заходів, вкладання коштів

у незаконну підприємницьку діяльність тощо), так і зі вчиненням конк-

ретного злочину.

вчинення окремих злочинів учасниками злочинної організації

потребує додаткової кваліфікації за відповідними статтями.

Злочин є закінченим з моменту вчинення забороненого законом

діяння.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 16-річного

віку. у разі вчинення особою віком від 14 до 16 років злочинів, перед-

бачених ст. 22 кк, така особа підлягає кримінальній відповідальності

за відповідними статтями кк.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом,

обов’язковою складовою якого є усвідомлення того, що особа діє

у складі злочинної організації (керує нею, сприяє “сходці” і т. ін.)

Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх

злочинної діяльності (ст. 256 КК)

Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані законом про кримі-

нальну відповідальність суспільні відносини по забезпеченню громад-

ської безпеки від діяльності організованих злочинних угрупувань.

Об’єктивна сторона злочину характеризується вчиненням одно-

го з таких діянь: 1) заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочин-

них організацій та укриття їх злочинної діяльності шляхом надання

приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, документів, техніч-

них пристроїв, грошей, цінних паперів; 2) заздалегідь не обіцяне здійснен-

ня інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 16-річного

віку.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину є

• вчинення злочину повторно (ч. 2);

• вчинення злочину службовою особою (ч. 2).

Бандитизм (ст. 257 КК)

Законом передбачена відповідальність за організацію озброє-

ної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи

237

Глава10.Злочинипротигромадськоїбезпеки

на окремих осіб, а також участь в такій банді або у вчиненні нею

нападів.

Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані законом про кримі-

нальну відповідальність суспільні відносини у сфері забезпечення

громадської безпеки, а також власність та здоров’я людини як додат-

кові безпосередні об’єкти.

Об’єктивна сторона бандитизму включає вчинення хоча б одної

з таких дій: а) організацію банди; б) участь в банді; в) участь у нападі,

вчинюваному бандою.

Банда – це озброєна організована група або злочинна організація,

яка попередньо створена з метою вчинення кількох нападів на підпри-

ємства, установи, організації чи на окремих осіб або одного такого

нападу, який потребує ретельної довготривалої підготовки.

Банда, яка має такі специфічні ознаки: озброєність; спеціальну

мету – напад на підприємства, установи, організації чи на окремих

громадян.

Озброєність банди означає, що хоча б у одного з її учасників є

зброя, призначена для використання в нападах (у тому числі зареєстро-

вана), і про це знають інші члени банди. Зброя може бути: вогнепаль-

на; холодна військова, мисливська, спортивна, саморобна чи перероб-

лена (обрізи). Банду слід вважати створеною з моменту досягнення її

учасниками згоди щодо вчинення першого нападу за наявності планів

щодо подальшої спільної злочинної діяльності такого ж характеру та

за умови, що об’єднання набуло всіх обов’язкових ознак банди. При

цьому не має значення, передувала створенню банди стадія існування

об’єднання як організованої групи або злочинної організації чи банда

одразу була створена як така.

нападом озброєної банди є дії, спрямовані на досягнення злочин-

ного результату шляхом застосування насильства до потерпілого чи

створення загрози його застосування. такий напад вважається здійс-

неним і в тих випадках, коли члени банди не застосовували зброї, яка

перебувала в їх розпорядженні.

участь у вчинюваному бандою нападі може брати й особа, яка

не входить до її складу. Проте дії такої особи можна кваліфікувати

за ст. 257 кк тільки в тому разі, коли вона усвідомлювала, що є учас-

ником нападу, який вчинює банда. Якщо ж зазначена особа не брала

безпосередньої участі у нападі, а лише якимось чином сприяла в його

вчиненні, її дії слід вважати пособництвом.

238

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівпротигромадськоїбезпеки

особи, які не були учасниками банди і не усвідомлювали факту

її існування, але в будь-який спосіб сприяли у вчиненні нею нападу,

несуть відповідальність за злочин, що охоплювався їхнім умислом.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом та

спеціальною метою – вчинення нападів.

Терористичний акт (ст. 258 КК)

Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані законом про кримі-

нальну відповідальність суспільні відносини по забезпеченню громад-

ської безпеки від проявів тероризму. Тероризм – суспільно небезпечна

діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні

насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур,

залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань

на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей або погрози вчинен-

ня злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей (ст. 1 Закону

україни від 20 березня 2003 року “Про боротьбу з тероризмом”).

Об’єктивна сторона злочину характеризується вчиненням таких

дій: 1) вчинення терористичного акту; 2) погроза вчинення терорис-

тичного акту. Терористичний акт, відповідно до ч. 1 ст. 258 – це

застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які ство-

рювали небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння знач-

ної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії

були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування

населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнен-

ня, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчи-

нення дій органами державної влади чи органами місцевого самовря-

дування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян,

юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних

політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста).

у цьому визначені слід виокремити спосіб вчинення терористичного

акту: 1) застосування зброї (здійснення пострілів, вибухів снарядів);

2) вчинення вибуху; 3) здійснення підпалу; 4) інші дії аналогічного

спрямування. терористичний акт переслідує певну специфічну мету,

що дозволяє відмежовувати такі дії від інших складів злочинів, які

охоплюють застосування зброї, вибухи підпали та ін.

вчинення зазначених дій кваліфікується за ч. 1 ст. 258 у разі, якщо

внаслідок таких дій створено небезпеку для життя чи здоров’я людини

239

Глава10.Злочинипротигромадськоїбезпеки

або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких

наслідків. така небезпека має бути реальною, а ступінь ймовірності

настання небезпечних наслідків – високою. Це питання вирішуєть-

ся з урахуванням як характеру вчинюваних дій (наприклад, вражаю-

чих характеристик зброї та вибухових пристроїв) так і обстановки їх

вчинення (місце вчинення, кількість присутніх осіб і т.ін.)

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом та

спеціальною метою, яка зазначена у ч. 1 ст. 258 кк.

Кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими ознаками злочину є:

1) вчинення терористичного акту повторно (ч. 2);

2) вчинення терористичного акту попередньою змовою групою

осіб (ч. 2);

3) заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслід-

ків (ч. 2);

4) загибель людини внаслідок терористичного акту (ст. 3).

Втягнення у вчинення терористичного акту (ст. 258–1 КК)

Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані законом про кримі-

нальну відповідальність суспільні відносини по забезпеченню громад-

ської безпеки від проявів тероризму.

Об’єктивна сторона злочину характеризується вчиненням однієї

з таких дій: 1) втягнення особи у вчинення терористичного акту; 2)

примушування до вчинення терористичного акту. відмінність “втяг-

нення” від “примушування” полягає в тому, що при втягуванні в особи

виникає власне бажання вчинити терористичний акт, а у разі примушу-

вання – особа діє всупереч своїй волі під впливом винної особи. Законом

окреслені способи вчинення цього злочину, зокрема ними є використан-

ням обману, шантажу, уразливого стану особи, або із застосуванням

чи погрозою застосування насильства. також слід відрізняти втягнення

особи у вчинення терористичного акту від вербування (ст. 258–4 кк),

оскільки останнє передбачає оплатний характер вчинюваних дій.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом і метою

домогтися вчинення терористичного акту.

Кваліфікуючими ознаками злочину є:

1) вчинення діяння щодо кількох осіб (ч. 2);

2) вчинення діяння повторно (ч. 2);

240

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівпротигромадськоїбезпеки

3) вчинення діяння за попередньою змовою групою осіб (ч. 2);

4) вчинення діяння службовою особою з використанням службо-

вого становища (ч. 2).

Публічні заклики до вчинення терористичного акту

(ст. 258–2 КК)

Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані законом про кримі-

нальну відповідальність суспільні відносини по забезпеченню громад-

ської безпеки від проявів тероризму.

Об’єктивна сторона злочину характеризується вчиненням

однієї з таких дій: 1) публічні заклики до вчинення терористичного

акту (виголошені відкрито та адресовані невизначеному колу осіб);

2) розповсюдження, виготовлення чи зберігання з метою розпов-

сюдження матеріалів із закликами до вчинення терористичного акту

(йдеться матеріальні носії інформації усіх видів на яких зафіксовані

згадані заклики – листівки, плакати, книги, відеофільми тощо).

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення діяння з вико-

ристанням засобів масової інформації (ч. 2).

Створення терористичної групи чи терористичної організації

(ст. 258–3 КК)

Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані законом про кримі-

нальну відповідальність суспільні відносини по забезпеченню громад-

ської безпеки від проявів тероризму.

Об’єктивна сторона злочину характеризується вчиненням хоча б

однієї з таких дій: 1) створення терористичної групи чи терористичної

організації; 2) керівництво терористичною групою чи організацією;

3) участь у терористичній групі чи організації; 4) матеріальне, органі-

заційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної

групи чи терористичної організації. розуміння термінів “створення”,

“керівництво”, “участь”, “сприяння” таке ж саме як і при кваліфікації

злочинної діяльності організованих злочинних угрупувань.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Частиною другою статті 258–3 кк передбачена спеціальна

підстава звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення

241

Глава10.Злочинипротигромадськоїбезпеки

даного злочину. Зокрема, особа, яка вчинила злочин передбачений

ст. 258–3 кк, (крім керівника чи організатора терористичної групи чи

організації), за умови відсутності в діях складу іншого злочину звіль-

няється від кримінальної відповідальності з таких підстав:

• особа добровільно повідомила правоохоронний орган про

відповідну терористичну діяльність;

• особа сприяла припиненню терористичної діяльності або

розкриттю злочинів, вчинених у зв’язку із створенням або

діяльністю такої групи чи організації.

Сприяння вчиненню терористичного акту (ст. 258–4 КК)

Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані законом про кримі-

нальну відповідальність суспільні відносини по забезпеченню громад-

ської безпеки від проявів тероризму.

Об’єктивна сторона злочину характеризується вчиненням хоча б

однієї з таких дій: 1) вербування (пошук та залучення осіб до вчинення

терористичних актів за винагороду); 2) фінансування (надання грошо-

вих коштів); 3) матеріальне забезпечення (надання різноманітних

матеріальних засобів –зв’язку, транспорту, одягу тощо); 4) озброєння

(надання вогнепальної зброї, бойових приписів, вибухових речовин та

пристроїв тощо); 5) навчання особи з метою вчинення терористичного

акту; 6) використання особи з метою вчинення терористичного акту

(може мати місце і без відома такої особи).

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона характеризується умислом

Кваліфікуючими ознаками злочину є:

1) вчинення діяння щодо кількох осіб (ч. 2);

2) вчинення діяння повторно (ч. 2);

3) вчинення діяння за попередньою змовою групою осіб (ч. 2);

4) вчинення діяння службовою особою з використанням службо-

вого становища (ч. 2).

Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян,

знищення чи пошкодження об’єктів власності (ст. 259 КК)

Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані законом про кримі-

нальну відповідальність суспільні відносини в сфері захисту насе-

лення від вибухів, підпалів та інших суспільно небезпечних діянь,

а також нормальний (штатний) стан діяльності державних та інших

установ.

242

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівпротигромадськоїбезпеки

Об’єктивна сторона злочину характеризується дією, яка полягає

завідомо неправдивому повідомлені про підготовку вибуху, підпалу

або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжки-

ми наслідками. Форма передачі такого повідомлення (за допомо-

гою телефону, інтернету, пошти тощо) значення для кваліфікації дій

не має. Злочин вважається закінченим з моменту одержання органами

державної влади і іншими установами та організаціями такого пові-

домлення.

Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом,

обов’язковою складовою якого є усвідомлення особою неправдивості

такого повідомлення.

Кваліфікуючими ознаками злочину є:

1) спричинення діянням тяжких наслідків. віднесення тих чи

інших наслідків до числа тяжких здійснюється з урахуванням

конкретних обставин справи з урахуванням заподіяної матері-

альної шкоди. Порушення нормальної роботи підприємств та

ін. (ч. 2);

2) вчинення злочину повторно (ч. 2).

Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних

формувань (ст. 260 КК)

Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані законом про кримі-

нальну відповідальність суспільні відносини по забезпеченню громад-

ської безпеки від діяльності не передбачених законом воєнізованих

або збройних формувань.

Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні однієї з таких дій:

1) створення не передбачених законами україни воєнізованих

формувань (ч. 1); 2) участь у діяльності не передбачених законами

україни воєнізованих формувань (ч. 1); 3) створення не передбаче-

них законами україни збройних формувань (ч. 2); 4) участь у діяль-

ності не передбачених законами україни збройних формувань (ч. 1);

5) керівництво не передбаченими законами україни воєнізованими чи

збройними формуваннями (ч. 3); 6) фінансування, постачання їм зброї,

боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки не передбачених

законами україни воєнізованих формувань (ч. 3); 7) участь у нападі

на підприємства, установи, організації чи на громадян у складі не пере-

дбачених законами україни воєнізованих чи збройних формувань (ч. 4).

243

Глава10.Злочинипротигромадськоїбезпеки

воєнізовані формування – це формування, які мають організацій-

ну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпоряд-

кованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або стройова

чи фізична підготовка.

Збройні формування – це воєнізовані групи, які незаконно мають

на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи

іншу зброю.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 16-річно-

го віку. у разі вчинення фізичною осудною особою віком від

14 до 16 років злочинів, передбачених ст. 22 кк, така особа підлягає

кримінальній відповідальності за відповідними статтями кк.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину є:

– спричинення нападом (ч. 4) загибелі людей чи інших тяжких

наслідків (ч. 5).

Частиною шостою статі 260 кк передбачена спеціальна підста-

ва звільнення від кримінальної відповідальності. Зокрема, особа, яка

перебувала у складі військових чи збройних формувань звільняється

від відповідальності за ч. 1 і 2 ст. 260 кк за наявності одночасно таких

підстав:

• особа добровільно вийшла з такого формування;

• повідомила про його існування органи державної влади чи

органи місцевого самоврядування.

Напад на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підви-

щену небезпеку для оточення (ст. 261 КК)

Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані законом про кримі-

нальну відповідальність суспільні відносини по забезпеченню безпеки

об’єктів на яких зберігаються небезпечні предмети та речовини. Пред-

метом даного злочину виступають об’єкти промисловості, транспор-

ту, сховища, військового призначення, на яких виготовляються, збері-

гаються, використовуються або якими транспортуються радіоактивні,

хімічні, біологічні чи вибухонебезпечні матеріали, речовини, предмети.

Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні нападу

на згадані об’єкти. розуміння нападу вцілому подібне аналогічному

терміну, використаному законодавцем у статті 257 і охоплює встанов-

лення контролю над об’єктом (або його частиною) шляхом застосуван-

ня погроз, насильства, подолання опору охорони тощо.

244

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівпротигромадськоїбезпеки

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом, що

поєднаний зі спеціальною метою – захоплення, пошкодження, знищен-

ня відповідних об’єктів.

Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойо-

вих припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або

заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службо-

вим становищем (ст. 262 КК)

Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані законом про кримі-

нальну відповідальність суспільні відносини у сфері обігу та повод-

ження з вогнепальною зброєю, бойовими припасами, вибуховими речо-

винами чи радіоактивними матеріалами. Предметом цього злочину є:

1) вогнепальна зброя – зброя, для проведення пострілу з якої викорис-

товується сила тиску газів, що утворюється при згоранні вибухової

речовини (пороху або інших спеціальних горючих сумішей) – усі види

бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї, як серійно виготов-

леної, так і саморобної чи переробленої. Гладкоствольна мисливська

вогнепальна зброя не є предметом злочинів, передбачених статтями

262, 263 кк; 2) бойові припаси – це патрони до нарізної вогнепаль-

ної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, грана-

ти, бойові частини ракет і торпед та інші вироби в зібраному вигляді,

споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогне-

пальної зброї чи для вчинення вибуху. Патрони та набої до гладкос-

твольної мисливської зброї, а також патрони, споряджені гумовими

чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами

несмертельної дії, не є предметом злочинів, передбачених статтями

262, 263 кк; 3) вибухові речовини – хімічні речовини, їх сполуки або

суміші, здатні вибухнути без доступу кисню (порох, динаміт, тротил,

нітрогліцерин та інші); 4) вибуховий пристрій – саморобні чи виго-

товлені промисловим способом вироби одноразового застосування,

спеціально підготовлені і за певних обставин спроможні за допомо-

гою використання хімічної, теплової, електричної енергії або фізично-

го впливу (вибуху, удару) створити вражаючі фактори – спричинити

смерть, тілесні ушкодження чи істотну матеріальну шкоду – шляхом

вивільнення, розсіювання або впливу токсичних хімічних речовин,

біологічних агентів, токсинів, радіації, радіоактивного матеріалу,

інших подібних речовин; 5) радіоактивні матеріали (див. ст. 265 кк).

245

Глава10.Злочинипротигромадськоїбезпеки

(Див. Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне

поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами,

вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами: Постанова

№ 3 Пленуму верховного суду україни від 26 квітня 2002 року).

Об’єктивна сторона злочину характеризується вчиненням однієї

з таких дій: 1) викрадення; 2) привласнення; 3) вимагання; 4) заво-

лодіння шляхом шахрайства – ч. 1; 5) розбій; 6) вимагання, що поєд-

нане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я – ч. 3.

Викрадення – це протиправне таємне чи відкрите, в тому числі

із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя або

здоров’я, чи з погрозою застосування такого насильства, їх вилучен-

ня у юридичних або фізичних осіб незалежно від того, законно чи

незаконно ті ними володіли.

Привласнення – це утримання предметів злочину, неповернення

володільцю особою, якій вони були довірені для зберігання, перевезен-

ня, пересилання, надані у зв’язку з виконанням службових обов’язків

тощо або в якої опинились випадково чи якою були вилучені в іншої

особи, котра володіла ними незаконно.

Заволодіння шляхом шахрайства предметами злочину здійснюєть-

ся за допомогою обману чи зловживання довірою, а шляхом зловжи-

вання службової особи своїм службовим становищем – внаслідок

протиправного використання нею своїх владних повноважень.

Розбій (в контексті даного злочину) – це вчинення нападу, поєд-

наного з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка

зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. розбій

вважається закінченим змоменту вчинення нападу.

Вимагання полягає в пред’явленні особі, яка законно чи незакон-

но ними володіє або у віданні чи під охороною якої вони перебувають,

вимоги про їх передачу. За частинами 1, 2 ст. 262 кк кваліфікується

вимагання зазначених предметів, поєднане з погрозою обмеження прав

і свобод або законних інтересів щодо особи чи її близьких родичів,

пошкодження чи знищення їхнього майна, розголошення відомостей,

які вони бажають зберегти в таємниці. відповідальність за ч. 3 ст. 262 кк

настає за вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливсь-

кої), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів,

поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я. вимагання

вважається закінченим складом злочину з моменту пред’явлення вимоги,

поєднаної з відповідними погрозою чи насильством.

246

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівпротигромадськоїбезпеки

у разі викрадення складових частин, деталей чи вузлів, комп-

лект яких дозволяє виготовити придатну до використання вогнепаль-

ну зброю, дії винної особи слід розцінювати як закінчений злочин і

кваліфікувати за ст. 262 кк.

викрадення складових частин і деталей бойових припасів, що

містять вибухові речовини (запали, детонатори, підривники, гранати

без підривників тощо), теж потрібно кваліфікувати за ст. 262 кк як

закінчене розкрадання таких речовин.

незаконне заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкостволь-

ної мисливської), бойовими припасами, вибуховими речовинами,

вибуховими пристроями є самостійним складом злочину, подальші

їх носіння, зберігання, ремонт, передача чи збут утворюють реальну

сукупність злочинів, передбачених ст. 262 та ч. 1 ст. 263 кк.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 16-річного

віку, а у разі вчинення злочину шляхом крадіжки, грабежу, розбою,

вимагання – суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка досягла

14-річного віку.

Суб’єктивна сторона характеризується умислом.

Кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими ознаками злочину є:

1) вчинення злочину повторно (ч. 2);

2) вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб (ч. 2);

3) вчинення злочину шляхом зловживання службової особи своїм

службовим становищем (ч. 2);

4) вчинення злочину організованою групою (ч. 3);

Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибу-

ховими речовинами (ст. 263 КК)

Безпосереднім об’єктом злочину є охоронювані законом про

кримінальну відповідальність суспільні відносини по забезпечен-

ню громадської безпеки в сфері поширення зазначених предметів.

Предметом злочину можуть бути відповідно до ч. 1 ст. 263 кк:

1) вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської); 2) бойові

припаси; 3) вибухові речовини; 4) вибухові пристрої, а також,

відповідно до ч. 2 ст. 263 кк – 5) холодна зброя. До холодної зброї

належать предмети, які відповідають стандартним зразкам або історич-

но виробленим типам зброї, чи інші предмети, що справляють колю-

чий, колючоріжучий, рубаючий, роздроблюючий або ударний ефект

(багнет, стилет, ніж, кинджал, арбалет, нунчаку, кастет тощо), конс-

247

Глава10.Злочинипротигромадськоїбезпеки

труктивно призначені для ураження живої цілі за допомогою м’язової

сили людини або дії механічного пристрою.

Об’єктивна сторона незаконного поводження з вогнепальною

зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами полягає

у здійснення без відповідного дозволу (незаконно) одного з таких діянь:

носіння; зберігання; придбання; виготовлення; ремонт; передача; збут.

Зберігання – це дії, які полягають у володінні (незалежно від трива-

лості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії

будь-яким з предметів злочину, що знаходиться не при особі, а в обра-

ному нею місці.

Носіння – це дії по переміщенню предметів злочину, транспор-

туванню їх особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці,

спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо).

Придбання – це дії, пов’язані з набуттям предметів злочину

всупереч передбаченому законом порядку – в результаті купівлі, обмі-

ну, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкоду-

вання боргу тощо (за винятком викрадення, привласнення, вимаган-

ня або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим

становищем).

Виготовлення – це дії по створенню предметів злочину чи їх пере-

робленню, внаслідок чого вони набувають відповідних характерних

властивостей (перероблення ракетниці, стартового, будівельного, газо-

вого пістолета, інших пристроїв, пристосованих для відстрілу патронів,

споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями мета-

льними снарядами несмертельної дії, у зброю, придатну до стрільби,

або мисливської (у тому числі гладкоствольної) рушниці – в обріз,

виготовлення вибухових речовин, вибухових пристроїв чи боєприпасів

з використанням будь-яких компонентів, які самі по собі не є вибухів-

кою, але внаслідок цих дій набувають здатності до вибуху тощо)

Ремонт – це таке відновлення характерних властивостей пред-

метів злочину шляхом заміни або реставрації зношених чи непридат-

них з інших причин частин, механізмів, усунення дефектів, поломок

чи пошкоджень, налагодження нормального функціонування різних

частин і механізмів, внаслідок якого ці предмети стають придатними

до використання за цільовим призначенням.

Передача – це надання предметів злочину іншій особі у володіння,

для тимчасового зберігання чи використання за цільовим призначен-

ням без передбаченого законом дозволу.

248

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівпротигромадськоїбезпеки

Збут – це передача предметів злочину іншій особі поза встановле-

ним порядком шляхом продажу, обміну, дарування, сплати боргу тощо.

такі дії як зберігання і носіння розглядаються як триваючий

злочин.

незаконний характер наведених вище дій є обов’язковою умовою

кримінальної відповідальності і зумовлюється порушенням встанов-

леного законодавством порядку поводження з названими предметами,

зокрема порушення приписів інструкції про порядок виготовлення,

придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогне-

пальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного вироб-

ництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогіч-

ними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної

дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухо-

вих матеріалів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ

україни від 21 серпня 1998 р. № 622)

Об’єктивна сторона незаконного поводження з холодною зброєю

(ч. 2 ст. 263 кк) полягає у здійснення без відповідного дозволу одного

з таких діянь: носіння; виготовлення; ремонт; збут.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 16-річного

віку.

Суб’єктивна сторона характеризується умислом.

Частиною третьою статті 262 кк передбачено спеціальну підста-

ву звільнення від кримінальної відповідальності. особа звільняєть-

ся від кримінальної відповідальності, якщо вона добровільно (маючи

можливість і надалі зберігати будь-який із зазначених предметів, неза-

лежно від мотивів за власним бажанням передає його відповідному

державному органу) здала органам влади зброю, бойові припаси, вибу-

хові речовини або вибухові пристрої.

Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів (ст.

264 КК)

Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані законом про кримі-

нальну відповідальність суспільні відносини по забезпеченню громад-

ської безпеки у сфері поводження зі зброєю та бойовими припасами.

Предметом даного злочину є зброя та бойові припаси, в тому числі й

мисливська гладкоствольна (на відміну від ст. ст. 262, 263 кк).

Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням –

недбалим зберіганням вогнепальної зброї та бойових припасів; 2)

249

Глава10.Злочинипротигромадськоїбезпеки

наслідком – загибель людей або інші тяжкі наслідки; 3) причинним

зв’язком між діянням та наслідком. Недбале зберігання – це зберігання

вогнепальної зброї або бойових припасів без додержання встановлених

нормативними актами та загальноприйнятими правилами застережних

заходів, які виключають можливість вільного доступу сторонніх осіб

до цих предметів, а також незаконної передачі зазначених предметів

іншій особі, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслід-

ки. кримінальну відповідальність тягне недбале зберігання будь-якої

вогнепальної зброї та будь-яких бойових припасів (у тому числі глад-

коствольної мисливської рушниці та бойових припасів до неї) незалеж-

но від того, було воно законним чи незаконним. Загибель людей – це

настання смерті хоча б однієї особи. Інші тяжкі наслідки – це заподіян-

ня тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній особі, середньої тяжкості –

двом особам і більше, а також великої матеріальної шкоди будь-якій

юридичній чи фізичній особі. Злочин вважається закінченим з моменту

настання суспільно небезпечних наслідків.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 16-річного

віку.

Суб’єктивна сторона характеризується необережністю (злочинна

самовпевненість)

незаконне поводження з радіоактивними матеріалами (ст. 265 кк)

Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані законом про

кримінальну відповідальність суспільні відносини по забезпеченню

громадської безпеки в сфері поводження з радіоактивними матеріа-

лами. Додатковим об’єктом можуть бути власність, довкілля, життя

та здоров’я людей. Предметом злочину є радіоактивні матеріали –

джерела іонізуючого випромінювання, ядерні матеріали та радіоактив-

ні відходи. такі матеріали можуть перебувати у будь-якому фізичному

стані в установці або виробі чи в іншому вигляді. (Див. Закон україни

від 8 лютого 1995 року “Про використання ядерної енергії та радіа-

ційну безпеку”).

Об’єктивна сторона злочину характеризується вчиненням хоча б

однієї х таких незаконних дій: 1) придбання (одержання будь-яким

шляхом); 2) носіння; 3) зберігання; 4) використання; 5) передача;

6) видозмінення (вчинення дій, спрямованих на фізичних, хімічних

властивостей речовини); 7) знищення; 8) розпилення; 9) руйнування

(пошкодження предметів (пристроїв, контейнерів), в яких знаходяться

радіоактивні речовини або ядерні матеріали).

250

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівпротигромадськоїбезпеки

Зазначені вище дії є кримінально караними за умови порушення

вимог законодавства, яким встановлені правила поводження з радіо-

активними матеріалами. З огляду на підвищену небезпеку радіоак-

тивних матеріалів, правила поводження з ними базуються виключно

на дозвільному принципі. Зокрема, забороняється здійснення будь-якої

діяльності, пов’язаної з використанням джерел іонізуючого випромі-

нювання, юридичними чи фізичними особами, які не мають дозволу,

виданого у встановленому порядку. Джерела іонізуючого випроміню-

вання можуть використовуватись лише з такою метою і таким чином,

як це передбачено умовами виданого дозволу (Див. Закон україни від

8 лютого 1995 року “Про використання ядерної енергії та радіаційну

безпеку”).

Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона характеризується умислом або необереж-

ністю, ставлення до наслідків діяння – необережністю.

Кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими ознаками злочину є:

1) вчинення діяння з метою спричинення загибелі людей, шкоди

здоров’ю людей (ч. 2);

2) вчинення діяння з метою спричинення майнової шкоди у вели-

кому розмірі (прямі збитки становлять суму, яка в триста і біль-

ше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів грома-

дян) або значного забруднення довкілля (ч. 2);

3) вчинення діяння повторно (ч. 3);

4) вчинення діяння за попередньою змовою групою осіб (ч. 3);

5) спричинення діянням загибелі людей (ч. 3);

6) спричинення діянням майнової шкоди у великому розмірі,

значного забруднення довкілля чи інших тяжких наслідків

(ч. 3).

Незаконне виготовлення ядерного вибухового пристрою чи

пристрою, що розсіює радіоактивний матеріал або випромінює

радіацію (ст. 265–1 КК)

Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані законом про кримі-

нальну відповідальність суспільні відносини в сфері забезпечення

громадської безпеки. Додатковим об’єктом можуть бути власність,

довкілля, життя та здоров’я людей. Предметом злочину є: 1) ядерний

вибуховий пристрій; 2) пристрій, що розсіює радіоактивний матеріал;

3) пристрій, що випромінює радіацію.

251

Глава10.Злочинипротигромадськоїбезпеки

Об’єктивна сторона злочину характеризується дією, яка поля-

гає у незаконному виготовленні зазначених предметів. Чинне зако-

нодавство та міжнародні зобов’язання нашої держави не допускають

можливості законного виготовлення як ядерних вибухових пристрів,

так і пристроїв, що розсіюють радіоактивний матеріал, будь-якими

суб’єктами. натомість, пристрої, що випромінюють радіацію, вико-

ристовуються в промисловості, медицині, науці та ін., але порядок

їх виготовлення та поводження з ними регламентується норматив-

но-правовими актами і передбачає одержання спеціальних дозволів

на таку діяльність.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона характеризується умислом.

Кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими ознаками злочи-

ну є:

1) вчинення діяння з метою спричинення загибелі людей, шкоди

здоров’ю людей (ч. 2);

2) вчинення діяння з метою спричинення майнової шкоди у вели-

кому розмірі (прямі збитки становлять суму, яка в триста і біль-

ше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів грома-

дян) (ч. 2);

3) вчинення діяння з метою спричинення значного забруднення

довкілля (ч. 2);

4) вчинення діяння повторно (ч. 3);

5) вчинення діяння за попередньою змовою групою осіб (ч. 3);

6) спричинення діянням загибелі людей, майнової шкоди у вели-

кому розмірі, значного забруднення довкілля чи інших тяжких

наслідків (ч. 3).

Погроза вчинити викрадання або використати радіоактивні

матеріали (ст. 266 КК)

Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані законом про кримі-

нальну відповідальність суспільні відносини у сфері забезпечення

громадської безпеки. Предметом злочину можуть бути радіоактивні

матеріали.

Об’єктивна сторона злочину характеризується вчиненням однієї

з таких дій: 1) погроза вчинити викрадання радіоактивних матеріалів

(ч. 1); 2) погроза використати радіоактивні матеріали з метою спри-

чинення загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч. 2). такі дії є

252

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівпротигромадськоїбезпеки

кримінально караними за умови наявності підстав побоюватися здій-

снення такої погрози.

Суб’єкт злочину – фізична осу дна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона характеризується умислом, що поєднаний

зі спеціальною метою: а) примусити фізичну або юридичну особу,

міжнародну організацію або державу вчинити будь-яку дію або утри-

матися від неї; б) спричинення загибелі людей або інших тяжких

наслідків.

Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймис-

тими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами

(ст. 267 КК)

Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані законом про

кримінальну відповідальність суспільні відносини по забезпеченню

громадської безпеки у сфері обігу небезпечних речовин та матеріалів.

Предметом цього злочину є вибухові, легкозаймисті, їдкі речовини,

радіоактивні матеріали.

Об’єктивна сторона злочину характеризується вчинення хоча б

одного з таких діянь: 1) порушення правил зберігання, використан-

ня, обліку, перевезення зазначених предметів; 2) незаконне переси-

лання предметів поштою або вантажем; наслідком у вигляді створен-

ня небезпеки загибелі людей або настання інших тяжких наслідків;

причинним зв’язком між діянням та наслідком. Правила поводжен-

ня з розглядуваними предметами регламентуються низкою підзакон-

них нормативно-правових актів, зокрема Положенням про дозвільну

систему, яке затверджене постановою кабінету Міністрів україни від

12 жовтня 1992 р. № 576, Правилами дорожнього перевезення небез-

печних вантажів, які затверджені наказом Мвс україни від 26 липня

2004 р. № 822, Правила надання послуг поштового зв’язку, які затвер-

джені постановою кабінету Міністрів україни від 17 серпня 2002 р.

№ 1155 та ін.

Суб’єкт злочину спеціальний, ним є особа, на яку покладено

обов’язок дотримуватися встановлених правил.

Суб’єктивна сторона характеризується умислом або необе-

режністю стосовно порушення правил і необережністю відносно

наслідків.

Кваліфікуючими ознаками злочину є спричинення діянням заги-

белі людей або інших тяжких наслідків (ч. 2).

253

Глава10.Злочинипротигромадськоїбезпеки

Порушення вимог режиму радіаційної безпеки (ст. 267–1 КК)

Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані законом про кримі-

нальну відповідальність суспільні відносини в сфері забезпечен-

ня радіаційної безпеки. Предметом злочину є продукти харчування

рослинного і тваринного походження, промислова або інша продук-

ція, тварини, риби, рослини або будь-яких інші об’єкти, які знахо-

дяться (знаходилися) в межах зони відчуження чи зони безумовного

(обов’язкового) відселення.

Об’єктивна сторона злочину характеризується вчиненням однієї

з таких дій: 1) переміщення предметів за межі відповідної зони без

передбаченого законом дозволу або проведення дозиметричного конт-

ролю (ч. 1); 2) придбання з метою використання або збуту зазначе-

них предметів (ч. 2); 3) переміщення чи придбання предметів з метою

збуту (ч. 3); 4) збут зазначених предметів (ч. 3). Переміщення – озна-

чає як перевезення за допомогою всіх видів транспортних засобів,

так і перенесення особою зазначених предметів. Збут слід розумі-

ти як передачу іншим особам зазначених предметів незалежно від

виду укладеного правочину (продаж, обмін, дарування тощо). Злочин

вважається закінченим з моменту фактичного вчинення зазначених

дій, незалежно від того чи була завдана шкода такими діями.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона характеризується умислом. відносно злочи-

ну, передбаченого ч. 2 – придбання відповідних предметів є кримі-

нально караним у разі поєднання зі спеціальною метою – використан-

ня або збуту.

Кваліфікуючими ознаками злочину є:

1) вчинення діяння службовою особою (ч. 4);

2) вчинення діяння повторно (ч. 4);

3) спричинення діянням загибелі людей або інших тяжких наслід-

ків (ч. 4).

Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної

сировини (ст. 268 КК)

Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані законом про кримі-

нальну відповідальність суспільні відносини у сфері забезпечення

громадської безпеки, відносини в сфері охорони довкілля є додатко-

вим об’єктом цього злочину. Предметом злочину є відходи, вторинна

сировина, для ввезення яких встановлено порядок одержання спеціаль-

254

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівпротигромадськоїбезпеки

них дозволів, а також речовини та матеріали, що належать до кате-

горії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення. Див. Закон

україни від 5 березня 1998 р. “Про відходи”.

Об’єктивна сторона злочину полягає у ввезенні на тери-

торію україни чи транзиті через її територію: відходів або вторин-

ної сировини без належного дозволу, речовин або матеріалів, що

належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються

до ввезення.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 16-річного

віку.

Суб’єктивна сторона характеризується умислом або необереж-

ністю.

Кваліфікуючими ознаками злочину є ввезення на територію

україни чи транзит через її територію речовин або матеріалів, що

належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються

до ввезення (ч. 2).

Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або

легкозаймистих речовин (ст. 269 КК)

Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані законом про кримі-

нальну відповідальність суспільні відносини у сфері забезпечення

безпеки повітряних перевезень. Додатковим об’єктом злочину є влас-

ність, життя та здоров’я людини. Предметом цього злочину є вибухові

і легкозаймисті речовини.

Об’єктивна сторона злочину полягає у незаконному перевезен-

ні на повітряному судні вибухових і легкозаймистих речовин. Чинні

на повітряному транспорті правила забороняють пасажирам перево-

зити низку предметів, які можуть становити небезпеку. Див. ст.ст. 63,

75 Повітряного кодексу україни, Перелiк небезпечних предметів

і речовин, заборонених до перевезення повітряним транспортом:

Затверджено постановою кабінету Міністрів україни від 12 травня

2007 р. № 723.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 16-річного

віку.

Суб’єктивна сторона характеризується умислом або необе-

режністю в частині незаконного перевезення на повітряному судні

вибухових або легкозаймистих речовин і необережністю відносно

наслідків.

255

Глава10.Злочинипротигромадськоїбезпеки

Кваліфікуючими ознаками злочину є спричинення загибелі людей

чи інших тяжких наслідків (ч. 2).

Порушення встановлених законодавством вимог пожежної

безпеки (ст. 270 КК)

Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані законом про кримі-

нальну відповідальність суспільні відносини у сфері забезпечення

пожежної безпеки. Додатковим об’єктом злочину є власність, життя

та здоров’я людини.

Об’єктивна сторона злочину полягає у порушенні встановле-

них законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричини-

ло виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров’ю людей або

майнову шкоду у великому розмірі. Порушення встановлених зако-

нодавством вимог пожежної безпеки може бути вчинено як шляхом

дії, так і бездіяльності. вимоги пожежної безпеки регламентують-

ся Законом україни від 17 грудня 1993 року “Про пожежну безпе-

ку”, Правилами пожежної безпеки в україні, що затверджені нака-

зом № 126 Міністерства україни з питань надзвичайних ситуацій від

19 жовтня 2004 року та іншими нормативними актами. Майнова шкода

вважається заподіяною у великих розмірах, якщо прямі збитки станов-

лять суму, яка в триста і більше разів перевищує неоподатковуваний

мінімум доходів громадян. Злочин вважається закінченим з моменту

настання суспільно небезпечних наслідків.

Суб’єкт злочину спеціальний – особа, на яку покладено обов’язки

по додержанню встановлених правил пожежної безпеки.

Суб’єктивна сторона характеризується умислом або необережніс-

тю в частині порушення відповідних правил і необережністю відносно

наслідків.

Кваліфікуючими ознаками злочину є:

спричинення діянням загибелі людей (ч. 2);

заподіяння майнової шкоди в особливо великому розмірі (прямі

збитки становлять суму, яка в тисячу і більше разів перевищує неопо-

датковуваний мінімум доходів громадян) (ч. 2);

інші тяжкі наслідки (ч. 2).

256

§1.Загальнахарактеристиказлочинівпротибезпекивиробництва