_2014_doc

11

8)за ступенем значущості – на суттєву, або несуттєву;

9)за рівнем доступності – на публічну та конфіденційну;

10)за структурою – на фактографічну та нормативно-довідкову.

Ведуча роль в інформаційному забезпеченні аналізу належить бухгалтерському обліку та звітності, де найбільш повно відображаються господарські явища, процеси, їх результати. Своєчасний та повний аналіз даних, які містяться в облікових документах (первинних , проміжних та узагальнюючих) і звітності забезпечує прийняття необхідних заходів, щодо покращення діяльності суб”єктів господарювання.

Аналіз проводиться за допомогою різних моделей і методів, що дозволяють структурувати і ідентифікувати зв'язки між показниками.Існує велика їх кількість, але розглянемо декілька найбільш розповсюджених та прийнятних для проведення оперативних аналітичних дій

Відомі три види найбільш розповсюджених моделей:

дескриптивні - це моделі описового характеру, вони є базою для оцінки фінансового стану. До них відносяться:

1)побудова системи звітних балансів;

2)надання балансовий звітності в різних аналітичних розрізах;

3)вертикальний і горизонтальний аналіз звітності;

4)система аналітичних коефіцієнтів.

Вертикальний аналіз - аналіз структури форм звітності з метою виявлення відносної значимості тих чи інших її статей за окремий терміновий період.

12

Горизонтальний аналіз – це аналіз динаміки окремих статей форми фінансової звітності з метою виявлення і прогнозування властивих їм тенденцій. Горизонтальний аналіз виконується за схемою вертикального, але за дкілька термінових періодів і в порівнянні з діяльністю аналогічних за видами та обсягами виробництва підприємств.

Верикальний аналіз достатній для оцінки поточного стану підприємства, а горизонтальний - потрібен для прийняття стратегічних рішень.

предикативні - це моделі прогнозного характеру, вони використовуються для прогнозування доходів підприємства і майбутнього фінансового стану. Найбільш розповсюдженими є: розрахунок “точки критичного обсягу продажів”, аналіз беззбитковості, побудова прогнозних фінансових звітів, що дозволяють отримати такі умови фінансування господарської діяльності підприємства, щоб підприємство змогло сформувати оборотний капітал і забезпечити своєчасне погашення своїх зобов'язань.

нормативні - дозволяють порівнювати фактичні результати діяльності підприємства з очікуваними (плановими). Ці моделі в основному використовуються для внутрішнього фінансово-економічного аналізу і зводяться до встановлення нормативів по кожній статті витрат технологічного процесу, видам виробів і для аналізу відхилень фактичних показників від нормативних.

Існують такі методи аналізу:

13

а) читання зовнішньої звітності - полягає у вивченні абсолютних значень і показників, представлених у зовнішній звітності з метою визначення основних джерел коштів підприємства і напрямків використання за звітний період;

б) галузевий порівняльний аналіз - використовується для порівняння фінансових показників зі середньогалузевими даними. Перевага полягає в тім , що в результаті його проведення аналітик глибше розуміє зміст бізнесу клієнта і має можливість оцінити стійкість фінансових позицій, платоспроможність , кредитоспроможність;

в) порівняльний аналіз облікових і звітних даних – полягає у вивченні відхилень по аналізованих напрямках;

г) порівняльний метод фактичних і планових показників - полягає в детальному тестуванні фактичних показників шляхом їхнього зіставлення з плановими показниками;

д) коефіцієнтний аналіз - заснований на вивченні визначених залежностей між окремими показниками звітності (буває внутрішній і зовнішній).

1.3Етапи проведення аналізу господарської діяльності.

Аналіз виробничо-господарської діяльності складається з двох частин:

операційного (виробничого);

фінансового.

Аналіз виробничо-господарської діяльності

операційний

фінансовий

14

Поділ аналізу обумовлений сформованими на практиці розподілом бухгалтерського обліку в масштабі підприємства на фінансовий і управлінський облік.

Важливе місце в операційному аналізі посідають виробничі витрати підприємства, які досліджуються з різних сторін. Спочатку вони розглядаються як необхідний елемент ведення виробничої діяльності і як складова ціни продукції та послуг, потім – з позиції їх доцільності та ефективності використання, а наприкінці – їх вплив на фінансові результати діяльності підприємства (прибуток/збиток).

Фінансовий аналіз, як складова частина АГД поділяється на внутрішний, який проводиться за данними фінансового та управлінського обліку підприємства і може становити комерційну тайну для його оточення; та зовнішний, що проводиться за даними публічної фінансової звітності (щонайменше – це ф.1 “Баланс” та ф№2 – “ Звіт про фінансові результати”) і не може бути конфіденційним, бо використовується як самим підприємством, так і кредиторами, податковими органами, аудиторськими та консалтинговими фірмами, постачальниками та споживачами, інвесторами тощо.

У внутрішньому аналізі важливе місце також займають маркетингові дослідження (аналіз стану конкурентів та конкурентоспроможності продукції, кон”юнктури та перспектив розширення ринків збуту для продукції підприємства) , які разом з аналізом у виробничій сфері, представляють повну інформаційну базу для прийняття управлінських рішень.

Аналітичний процес – це послідовність однорідних за змістом робіт, які дозволяють систематизувати та оптимізувати методику досліджень, зменшити трудомісткість аналітичних процедур і підвищити одержуваний

15

ефект. Тому робота щодо вибору методичного інструментарію повинна вестися дуже виважено та ретельно з боку менеджерів та керівників як виробночого так і фінансово – аналітичного підрозділів підприємства.

Виділяються три етапи проведення аналізу на підприємстві:

підготовчий, основний та заключний.

Підготовчий етап включає в себе роботи підготовчого характеру, що гарантують достатню глибину й оперативність аналізу. Реалізація підготовчого етапу відбувається за наступними напрямками:

-складання плану або програми аналізу;

-визначення необхідних джерел інформації та їх систематизація й узагальнення.

Основний етап передбачає :

-збір, перевірку, систематизацію та обробку інформації;

-розрахунок основних показників діяльності підприємства за обраною методикою та аналітичного інструментарію;

-визначення впливу факторів на об”єкт аналізу та виявлення резервів збільшення ефективності діяльності підприємства.

Заключний етап полягає в:

-узагальненні та систематизації результатів аналізу;

-оформленні та формулюванні висновків і пропозицій;

-науковому обгрунтуванні управлінських рішень за результатами

аналітичних досліджень.

Аналіз фінансово-економічного стану підприємства за даними зовнішньої фінансової звітності - це класичний спосіб проведення аналітичних досліджень, і його структура складається з оцінки наступних основних блок – параметрів:

1. Вступ та загальна характеристика підприємства та галузі, до якої

16

воно належить.

2.Операційний аналіз.

а) аналіз виробництва та реалізації; б) аналіз витрат, собівартості та ціни;

в) виявлення рівня підприємницького ризику.

3.Фінансовий аналіз.

а) попередня оцінка фінансового стану підприємства:

побудова УАБН;

аналіз кількісної зміни стану майна та джерел їх фінансування:

власних або позикових.

б) оцінка ліквідності і платоспроможності підприємства:

-розрахунок коефіцієнтів ліквідності та платоспроможності;

внутрішній аналіз поточних активів;

оцінка задоволеності структури балансу. в) оцінка фінансової стійкості:

розрахунок абсолютних і відносних показників фінансової

стійкості.

г) аналіз ділової активності:

оцінка адекватності облікової політики підприємства;

- розрахунок показників ділової активності по напрямках та їх інтерпретація д) аналіз прибутковості підприємства:

аналіз стану облікової політики;

розрахунок основних показників прибутковості і їхня

інтерпретація.

4.Висновки про фінансовий стан суб'єкта і прийняття управлінських

17

рішень:

- створення зведеної таблиц показників фінансово-економічної діяльності підприємства;

-формування управлінських рішень з боку як внутрішніх, так і зовнішних суб”єктів, а саме : менеджерів підприємства, їх власників, клієнтів, кредиторів, інвесторів, аудиторів тощо;

-прогнозування перспектив розвитку.

Проведення аналізу включає наступні етапи:

Збір інформації й оцінка її вірогідності, добір даних з форм звітності за необхідний період;

Перетворення типових форм в аналітичну (УАБН);

Характеристика структура звіту (вертикальний аналіз);

Розрахунки й угруповання показників по основних напрямках

аналізу;

Виявлення змін груп показників за досліджуваний період;

Установлення взаємозв'язку між показниками й інтерпретація результатів;

Підготовка висновку про фінансово-економічний стані підприємстві;

Розробка рекомендацій з поліпшення фінансово-економічного стану підприємства(горизонтальний аналіз) та формування управлінських рішень.

1.4 Організація аналітичної роботи. Джерела та користувачі.

Організація аналітичнної роботи на підприємстві включає:

18

-розробку загальних засад і порядку проведення аналізу;

-планування роботи в цілому, окремих її робіт та етапів;

-матеріальне, науково-методичне та кадрове забезпечення;

-загальне керівництво;

-прийом виконаних аналітичних робіт, порядок їх оформлення;

-контроль за реалізацією запропонованих заходів.

Аналітичні роботи можуть проводитися:

- Працівниками підприємства для потреб управлінської діяльності. Аналіз проводять економічні підрозділи підприємства але до викрнання аналітичних робіт залучаються також працівники

технічних, технологічних, маркетингових та інших служб.

-Зовнішними суб”єктами як для потреб управлінської діяльності підприємства ( власниками, аудиторами, працівниками банків, інвесторами, клієнтами), так і для потреб органів галузевого і державного управління ( ревізорами, органами статистики, податковими службами тощо).

Вдосконалення організації аналітичної роботи повинно здійснюватися у напрямку посилення технічної оснащенності виконавців, викопистання методичного апарату, який вібповідав би сучасним умовам управління, підвищення оперативності проведення робіт.

Ефективність результатів АГД багато в чому визначається обсягом, повнотою і достовірністю економічною інформації.

Джерелами інформаційного забезпечення аналізу служать плани, нормативи, зобов”язання ( контрокти, договори), звітна,

19

облікова, позаоблікова, конструкторська, технологічна інформ ація, доповідні записки тощо.

Позаоблікова інформація включає матеріали ревізій, аудиту, виробничих нарад, конференцій, спостережень, обстежень.

Нормативи являють собою систему норм. Вони повинні бути прогресивними, а також враховувати досягнення передових підприємств.

Найбільш повно і узагальнено результати діяльності підприємства відображаються у формах бухгалтерської звітності.

Крім бухгалтерської та статистичної інформації в АГД значне місце посідають дані оперативного обліку, які становлять основу інформаційної бази операційного аналізу.

Користувачами аналітичної інформації є:

керівництво підприємства ( необхідна інформація про фінансовий

стан як про поточний , так і про очікуваний для ефективного керування і прийняття об'єктивних оперативних управлінських рішень);

акціонери і власники ;

клієнти (постачальники та споживачі);

кредитори;

податкові служби;

інвестори;

страхові компанії;

фінансові аналітики і консультанти;

20

працівники підприємства, профсоююзи та широка громадськість.

РОЗДІЛ 2. ОПЕРАЦІЙНИЙ АНАЛІЗ

Тема 2 Основні засади операційного аналізу

2.1Сутність операційного аналізу.

2.2Розрахунок показників операційного аналізу.

2.3Аналіз беззбитковості у ціноутворенні. Обґрунтованість ціни залежно від структури витрат виробництва та збуту.

2.4Тести з операційного аналізу.

2.1Сутність операційного аналізу.

Операційний аналіз є невід'ємною частиною аналізу господарської діяльності і використовується для оперативного і стратегічного планування і керування діяльністю суб'єктів господарювання.

Він також називається внутрішнім (виробничим), що дозволяє відслідковувати залежність фінансових результатів бізнесу від витрат, обсягу виробництва і збуту.

Результати операційного аналізу, як правило, є комерційною таємницею. Ключовими інструментами операційного аналізу є:

1)операційний і фінансовий важелі;

2)валова маржа ( маржинальний доход, сума покриття);

3)поріг рентабельності ( критична крапка, крапка беззбитковості);