_2014_doc

51

операційного циклу. Підприємству необхідно прагнути до скорочення цього показника.

16) Тривалість операційного циклу:
ТОЦ ТТМЦ Т ДЗ , де	(6.18)

Т(тмц) – середній термін збереження запасів ТМЦ; Т(дз) – середній термін погашення дебіторської заборгованості.

Час, протягом якого фінансові ресурси відвернені з обороту, називається тривалістю фінансового циклу. Головною метою керування оборотними активами є скорочення цього періоду.

17) Тривалість фінансового циклу :

ТФЦ ТОЦ Т КЗ

(6.19)

де: Т(оц) – тривалість операційного циклу; Т(кз) – середній термін погашення кредиторської заборгованості.

6.3 Облікова полтика підприєм ства та її впли в на стан оборотності та прибутковості підприємства.

Облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення обліку і зіставлення фінансові звітності. Формування ОП важливий етап у діяльності підприємства, тому що від прийняття облікових оцінок залежить фінансовий результат.

52

Облікова політика формуються шляхом вибору способів ведення обліку з декількох, що допускаються загальноприйнятими стандартами. Можливість вибору конкретного способу оцінки калькуляції складу і порядку ведення рахунків складає ступінь волі підприємства у формуванні облікової політики.

ОП формують виходячи з наступних складових:

1.Вибір методу оцінки ТМЦ (ПСБО №9: по середньозваженій собівартості, за ціною продажів, ЛІФО, ФІФО та ін.);

2.Вибір методу нарахування амортизації (кумулятивний, виробничий, рівномірний та ін.);

3. Вибір методу визначення виторгу від реалізації (касовий, метод відрахувань);

4.Вибір методу формування витратного механізму (по повній і неповній собівартості);

5. Вибір методу визначення величини резерву сумнівних боргів (визначається виходячи з платоспроможності дебітора);

6.Порядок формування платежів і виплат.

Як було визначено вище, облікова політика формується шляхом вибору ведення обліку по стандартах. Якщо в стандарті не встановлені засобу ведення обліку тих чи інших об'єктів, то підприємство само розробляє методи, виходячи з вимог законодавства і стандартів бухгалтерського обліку.

Основне призначення і головна задача застосованої облікової політики

– максимально адекватно відбити діяльність підприємства, сформувати повну, об'єктивну і достовірну інформацію про його діяльність для цілей керування і планування.

При розробці облікової політики повинна бути витримана найважливіша умова – єдність облікової політики на підприємстві, тобто

53

необхідно забезпечити застосування обраних способів усіма структурними підрозділами підприємства, включаючи виділені на окремий баланс, незалежно від місця їхнього розташування. У противному випадку сформована різними підрозділами інформація буде непорівнянна і несумісна.

Облікова політика може змінюватися тільки тоді, коли змінюються статутні положення підприємства чи вимоги закону (ПСБО).

Фактори, що впливають на облікову політику підприємства:

правовий і організаційно-економічний статус підприємства (форма власності, специфіка діяльності, масштаби);

поточні довгострокові цілі підприємства (залучення додаткових фінансових ресурсів, зміцнення конкурентних позицій, підвищення котировки акцій підприємства й ін.);

особливості діяльності: виробничої (технологічна структура, споживані ресурси), комерційної (організація систем збуту, відношення з клієнтами), фінансової (взаємини з банками, податковою й ін. структурами), управлінської (структура, незалежність від власників, звітність);

кадрове забезпечення (рівень кваліфікації персоналу, досвід, навички, ступінь розуміння задач і можливість реалізації);

господарське середовище (ступінь розвиненості інфраструктури ринку, стан бухгалтерського, податкового законодавства, сприятливість інвестиційного клімату).

ПСБУ №9 передбачає застосування в обліковий практиці :

ЛІФО ;

ФІФО ;

54

по середньозваженій собівартості ;

за ціною продажу .

ЛІФО – це метод оцінки запасів матеріалів по вартості останніх закупівель, тобто цей метод припускає першочергове списання тих матеріалів, що були закуплені останніми, тоді величина залишку у балансі відбивається по сумі матеріалів, що були закуплені останніми.

ФІФО – припускає, що на собівартість готову продукцію матеріали списують по собівартості перших закупівель, а залишки на кінець періоду оцінюються і фіксуються в балансі по вартості останніх закупівель.

Використання ЛІФО є привабливим в умовах інфляції і з позиції оподатковування , але спотворює інформацію про величину залишків.

Застосування ФІФО приводить до того, що собівартість формується з більш низьких цін на матеріали, а залишки оцінюються по ринковій вартості, що істотно збільшує суми відображені у балансі.

Вибір методу ЛІФО і ФІФО впливає на :

порядок списання запасів на собівартість продукції;

порядок відображення залишків запасів у балансі на конкретну

дату;

на розробку підприємством стратегії керування цінами;

на керування прибутком і формування фінансового результату.

Вибір методів оцінки ТМЦ для формування облікової політики підприємства повинний бути адекватним стратегії виробничої, фінансової, маркетингової системи.

55

Тема 7 АНАЛІЗ ПРИБУТКОВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

7.1Сутність аналізу прибутковості.

7.2Розрахунок покзників прибутковості підприємства та їх інтерпретація.

7.3Аналітичний висновок про фінансовий стан підприємства.

7.1Сутність аналізу прибутковості.

Показники прибутковості багато в чому відбивають оптимальність витратного механізму підприємства і доцільність основних положень облікової політики підприємства.

Рентабельність – один з основних вартісних якісних показників ефективності виробництва на підприємстві, що характеризує рівень віддачі витрат і ступінь використання засобів у процесі виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг). Рентабельність підприємства показує ступінь прибутковості його діяльності й оцінюється за допомогою аналітичних показників у результаті дослідження форм фінансової звітності № 1 і 2. При цьому досліджуються різні показники, що відображають фінансовий результат:

фінансовий результат від операційної діяльності підприємства;

фінансовий результат від звичайної діяльності підприємства до оподатковування;

56

фінансовий результат від звичайної діяльності підприємства після оподатковування.

7.2Розрахунок покзників прибутковості підприємства та їх інтерпретація.

Розрахунок показників прибутковості підприємства проводиться на основі дослідження форм звітності №1, №2.

Виділяють 2 блоки показників:

1) абсолютні – виторг, чистий виторг, собівартість, валовий прибуток і

ін.

2) відносні – рентабельність сукупних активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність інвестицій, рентабельність реалізованої продукції, рентабельність продажів.

Рентабельність сукупних активів, характеризує величину прибутку підприємства, що отримується з одиниці коштів, вкладених у сукупні активи.

РCA	П ДО ОПОДАТКУВ ,	*100% ,
	СвСА

де: П ДО ОПОДАТКУВ. - прибуток до оподатковування, г.о.

Рентабельність власного капіталу відбиває використання коштів, що належать власникам.

(7.1)

ефективність

57

РВК	ВК КІН	*100% ,	(7.2)
	ППІСЛЯ ОПОДАТКУВ.

де ППІСЛЯ ОПОДАТКУВ . - прибуток після оподатковування, г.о. Ефективність інвестиційної діяльності оцінюється за допомогою

рентабельності інвестицій.

РІНВ		П ДО ОПОДАТКУВКІН	. *100%	(7.3)
		(ВК ДЗ)

Прибуток від операційної діяльності враховує рентабельність реалізованої продукції.

	РРП		ПОД	*100% ,	(7.4)
			собівартістьПОВН

де: ПОД - прибуток від операційної діяльності, г.о.; собівартітстьПОВН - повна собівартість продукції, г.о.

Прибутковість за рівнем ціноутворення характеризує рентабельність продажів.

	РПРОД	ПОД	*100%	(7.5)
		ЧВ

58

7.3 Аналітичний висновок про фінансовий стан підприємства.

За результатами проведення аналітичних досліджень, на завершальному етапі потрібно:

1)сформувати зведену таблицю показників фінансового стану підприємства;

2)дати коротке пояснення значенням отриманих показників (аналіз зміни в структурі майна і джерел формування, динаміка співвідношення показників, ріст негативних чи позитивних тенденцій);

3)зробити висновки і представити рекомендації для ухвалення управлінського рішення з механізмом реалізації.

У висновку за результатами аналітичних досліджень варто сформувати думку з позиції керівника, потенційного клієнта, інвестора, кредитора, аудитора.

59

Тема 8 АНАЛІТИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ ЩОДО ОЦІНКИ ДЕЯКИХ ФІНАНСОВИ Х ПРОЦЕДУР

Аналітична оцінка кредитоспроможності підприємства. Аналітичні аспекти лізингових операцій.

Аналіз впливу рентабельності окремих виробів на загальну рентабельність підприємства.

Застосування аналітичних показників для визначення загрози банкрутства.

8.1Аналітична оцінка кредитоспроможності підприємства.

У практиці діяльності банківських структур застосовується механізм розподілу підприємств - потенційних позичальників по класах для виявлення умов можливого фінансування суб'єктів. Це можна зробити за допомогою використання деяких аналітичних показників а саме:

		Табл. 8.1
Коефіцієнт	Клас позичальника
Коефіцієнт ліквідності абсолютний	>0,2	0,15-0,2	<0,15
Коефіцієнт ліквідності уточнений	>0,8	0,6-0,8	<0,6
Коефіцієнт ліквідності загальний	>2	1-2	<1
Коефіцієнт незалежності	>0,6	0,4-0,6	<0,4
Бали	1-1,5	1,51-2,5	2,51-3,0

60

Якщо значення показників різнокласові, то визначають узагальнену оцінку в балах, при цьому використовують вагові коефіцієнти, що вказують на значимість кожного коефіцієнта для кредитних організацій. Важливо при цьому, щоб сума значень ваги коефіцієнта не перевищувала одиниці. У підсумку отримуємо бали, що характеризують кредитний рейтинг підприємства /установи/, який підрозділяється за класами.

Для першого класу - кредит може надаватися під мінімальні відсотки без обов”язкової застави.

Для підприємств другого класу - може бути виданий кредит на загальних підставах по ринковій процентній ставці.

Для підприємств третього класу розглядається питання надання кредиту. Воно проблематично і у випадку одержання - під максимальний відсоток з обов'язковою заставою з максимальним коефіцієнтом застави (співвідношення вартості застави по оцінках експертів до суми кредиту). Такий самоаналіз корисний для підприємства, коли воно розглядає можливість кредиту як джерело фінансування. Аналітики пропонують наступні критерії для оцінки позичальника:

1.Поточне фінансове положення;

2.Об'єкт кредитування ;

3.Терміни і розміри кредиту;

4.Досвід роботи /кредитна історія/;

5.Кадровий потенціал;

6.Якість застави /ліквідність, можливість зберігання тощо/.

8.2Аналітичні аспекти лізингових операцій.