- •5.Зв»язок політології з іншими гуманітарними науками
- •6.Історичні умови виникнення соціально-політичної думки
- •Політична думка Середньовіччя і епохи Відродження
- •9Політична думка Нового часу
- •10 Плюралізм політичних концепцій 19-20 ст.
- •11 Зародження політичної думки в Україні Тема 22. Зародження і розвиток політичної думки в Україні
- •12 Лібералізм як фактор сучасного політичного життя
- •13 Консерватизм і неоконсерватизм
- •14 Радикалізм та радикальна політика
- •15 Політичний екстремізм .Тероризм
- •16 17 Лівий екстремізм ,Правий екстремізм
- •18 Клерикалізм
- •19Соціал – демократична концепція реалізму
- •20Марксистська концепція реалізму
- •21 Походження і історичні типи влади.Політична влада в Україні
- •22Політична влада,її суть ,функції та типи
- •23 Джерела та засоби встановлення політичної влади
- •Ресурси (або засоби )політичної влади
- •24Суспільне призначення влади
- •25 Проблеми легітимності влади м.Вебер та д.Істон про типи влади
- •Типологія за Вебером[ред. • ред. Код]
- •Інші типи легітимності[ред. • ред. Код]
- •26Політична система суспільства :поняття ,сутність , структура . Функції
- •2. Політична система: сутність, структура, функції.
- •27Основні політичні системи сучасності
- •28Критьерії типологізації політичних систем
- •29 Держава як центральний інститут політичної системи
- •30Форми державного устрою .Державні інститути та органи
- •3. Форми правління і державного устрою.
- •31.Форми державного правління :монархія республіка
- •33. Парламентська ,президентська і змішана форми правління , їх сутність ,ознаки ,відмінність
- •34. Політична соціалізація як суспільна проблема
- •35 Сутність і структура політичного режиму
- •36 Тоталітаризм : сутність та причини виникнення
- •37 Авторитариз та його різновиди
- •38. Основні риси демократичних режимів
- •39.Прноблема трансформації режимів у посткомуністичному суспільстві
- •40. Політичний режим сучасної України
- •41 .Зміст понять політичний процес , політичне життя , політична діяльність
- •42 Харатерні риси сучасного політичного процесу
- •43 Зміст та основні риси політичної діяльності
- •45 Основні форми і методи політичної діяльності
- •46 .Політичне функціонування
- •46.Анархічна форма влади , ії сутність і характерні риси
- •48 Політична участь
- •49 Політичні технології
- •50 Політичний ризик
- •51 Політичний маркетинг
- •52 Політична партія як інститут політичної системи
- •53Політичні партії в україні , та їх основні типи
- •54 Партійні системи , заходи і коаліції
- •55 Суспільні організації та рухи , форми їх участі в політичному житті
- •57 Етапи становлення багатопартійності в сучасній україні
- •58. Поняття виборів , їх види .Абстентеїзм та його причини
- •59. Основні принцими функціонування виборчих систем
- •60 Типи виборчих систем
- •61 Виборча система України
- •62Поняття міжнародних відносин
- •63.Міжнародна політика:сутність , цілі, функції
- •64.Міжнародні відносини і геополітика
- •65Україна в геополітичному просторі
18 Клерикалізм
Клерикалізмяк політичний напрямок склався в ХІХ ст. Його ідеї поширилися у всьому світі, справивши серйозний вплив на суспільно-політичне життя. У багатьох країнах поряд з релігійними організаціями було створено конфесійні політичні партії, профспілки, жіночі та молодіжні об’єднання. Вони зміцнили позиції клерикалізму.
Релігійних переконань і нині дотримується більша частина людства. Серед конфесій (віросповідань) найбільш впливовим є католицтво [19], що його визнають майже 600 млн осіб з усіх континентів. Понад половина з них — у країнах Латинської Америки і США. Католиками є населення семи західноєвропейських країн: Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Австрії, Бельгії та Ірландії. Католики становлять значну частину населення і в східноєвропейських країнах: Угорщині, Чехії, Словаччині та Польщі, багатьох країнах Азії та Африки.
Ідейно-політичним центром католицизму є Ватикан. Його соціальну доктрину було проголошено в енцикліці папи Льва ХІІІ «Про нові речі», що була опублікована в 1891 р. Згідно з цією доктриною ідеальна модель соціального устрою має створюватися на засаді християнської демократії, яка передбачає співробітництво між класами і народами, ліквідацію суперечностей між працею та капіталом. У 1991 р., через 100 років після виходу попередньої енцикліки, папа Іоанн Павло ІІ випустив нову, ювілейну енцикліку «Сотий рік», в якій проголосив дальший розвиток соціальної доктрини Ватикану, сформулювавши права й свободи людини та обґрунтувавши необхідність участі католицької церкви в захисті цих прав, зміцненні й поглибленні християнської демократії.
З нових позицій розглядає енцикліка і ставлення церкви до загальнолюдських проблем, визнаючи необхідність зміцнення солідарності між усіма народами, між віруючими та атеїстами в ім’я збереження миру на Землі. У зв’язку з цим засуджуються війни, використання зброї масового знищення тощо.
Оновлення соціальної доктрини Ватикану виявилося також і в розширеному тлумаченні принципу свободи совісті, надання католицькій церкві права розвивати контакти з іншими релігіями та віросповіданнями. Відтак, хоч католицька церква і продовжує визнавати істинним (правомірним) лише своє релігійне вчення, вона встановила дійове співробітництво з іншими християнськими віросповіданнями й релігіями.
До світових релігій, які справляють серйозний вплив на політичні процеси й суспільне життя, належить іслам [20]. Його послідовники — понад мільярд мусульман — проживають у 52 країнах Азії та Африки і проголосили іслам основою своєї державності. Ці країни дотримуються різної політичної орієнтації, у них склалися й різні структури влади: абсолютистсько-теократичні режими (Саудівська Аравія та інші), конституційні монархії (Йорданія, Марокко, Малайзія та інші), республіки (Іран, Пакистан, Лівія та інші).
У 70-х роках, особливо після перемоги національно-визвольної «ісламської революції» в Ірані, у країнах мусульманського Сходу помітно зріс вплив ісламу: масовими стали релігійні свята, посилилося відвідування святих місць, активну діяльність розгорнули партії та рухи, що виступають за повернення до «ісламських цінностей» у політиці, економіці та культурі.
Духовні й політичні лідери широко використовують іслам для впливу на віруючих. «Оновлений» ісламський соціальний порядок пропагується як «третій» шлях розвитку. За цим порядком передбачається надати державі роль стримуючої сили, міцного бар’єра на шляху проникнення західного й східного впливу, ідей та культур, з якими мусульманські народи пов’язують усі свої негаразди, зростання злиденності й безправ’я.
Як свідчить суспільна практика, будь-яка ідейно-політична течія намагається справити якнайсильніший вплив на людей з метою залучення максимальної кількості прихильників. Через це різні політичні течії неминуче змагаються між собою, сподіваючись виштовхнути одна одну на узбіччя суспільного життя. Але взаємовідносини різних ідейно-політичних течій неможливо звести лише до боротьби. Між ними відбувається ніби постійна дискусія з приводу суспільних проблем, що в ній вони взаємно впливають одна на одну і взаємозбагачуються. Тому взаємне збагачення різних ідейно-політичних течій можна розглядати передовсім як взаємодію, що включає в себе різні елементи і процеси.