59. Основні принцими функціонування виборчих систем

Ви́борча систе́ма — сукупність правил і законів, що забезпечують певний тип організації влади, участь суспільства у формуванні державних, представницьких, законодавчих, судових і виконавчих органів, вираження волі тієї частини населення, яка за законодавством вважається достатньою для визначення результатів виборів легітимними.

Існує три розуміння цього поняття:

— Вузьке;

— Нормативно-правове;

— Широке;

Вони не заперечують одне одного, а розглядають з різних боків.

1. Виборча система — спосіб переведення голосів виборців в мандати депутатів та владні посади.(2 способи: мажоритарний та пропорційний).

2. Виборча система — порядок формування виборчих органів держави, спосіб, у який розподіляються депутатські мандати.

3. Виборча система — сукупність суспільних взаємовідносин, взаємодій, процесів, інститутів, цінностей, норм, які обумовлюють формування виборних органів держави.

Виборча система — це порядок формування виборних органів держави та органів місцевого управління (самоврядування) на основі Конституції та законів. Розрізняють такі виборчі системи: мажоритарна, пропорційна, змішана.

За умов демократичної політичної системи вибори відбуваються у суворій

відповідності до певних принципів, тобто керівних положень, загальновизнаних норм, на основі яких реалізується виборче право громадян. Принцип загальності

означає, що всі громадяни країни, хто досяг необхідного віку, мають право

обирати і бути обраними в різні органи влади. Рівне виборче право означає, що всі

виборці мають рівну кількість голосів при виборах, а також, що кожен депутат

представляє приблизно однакову кількість виборців.

Наступний принцип –безпосередність виборів.

Він характеризується тим, що виборці обирають

депутатів представницьких органів, посадових осіб державної влади

безпосередньо без створення проміжних структур.

Ще одним важливим

принципом, який забезпечує демократичний механізм виборів,

є таємність голосування.

На процес проведення виборів впливають такі чинники, які відображають

особливості країни чи її регіону:

1)економічні (відносини власності, розвиток

підприємництва, рівень матеріального добробуту виборців);

2)соціальні

(особливості соціальної структури, провідні соціальні інститути, рівень зайнятості

виборців);

3)психологічні (найбільш поширені серед виборців психологічні

компоненти політичного життя: емоції, настрої, почуття, очікування); 4)політичні

(розвинута багатопартійність, сформоване громадянське суспільство, певний тип

політичної культури, форма політичного режиму держави).

У суспільному житті вибори виконують такі функції.

1. Формування представницьких органів і обрання окремих посадових осіб

державної влади та місцевого самоврядування.

2. Легітимізація (узаконення) існуючої системи влади і політичної системи.

3. Представництво інтересів різних соціальних груп в органах влади.

4. Здійснення конкурентної боротьби за владу між політичними силами у мирній

формі.

5. Контроль за діями влади.

6. Розширення простору взаємодії між суспільством і владою

7. Забезпечення змінності політичних сил при владі.

8. Забезпечення впливу суспільства на владу.

9. Визначення рейтингу впливовості політичних організації і політичних діячів.

10.Сприяння можливості обирати між політичними силами і відповідними

напрямками суспільного розвитку.

11.Сприяння участі людей у політичному житті, підвищенню їхньої політичної

активності.