Функціональні відмінності викладачів при організації дистанційного навчання

Традиційне навчання	Дистанційне навчання
Орієнтація на досягнення цілей на­вчальної програми	Орієнтація на досягнення поставле­них студентом цілей навчання
Використання обмеженої кількості освітніх технологій	Використання системи технологій, методів і засобів навчання
Використання пасивних форм на­вчання	Впровадження активних форм у на­вчальний процес
Основна роль викладача — джерело інформації для студента	Створення середовища і підтримка студента в процесі засвоєння про­грами
Обмежений зворотний зв’язок	Постійний «зворотний зв’язок»
Жорстка, статична структура навча­льної програми	Гнучка, динамічна модульна про­грама
Нормативне оцінювання результатів навчання	Чітке визначення критеріїв компете­нтності
Підсумкова оцінка визначається на іспиті за повний курс навчання	Підсумкова оцінка визначається ре­зультатами складання навчальних модулів

Порівняльна характеристика тр адиційного і дистанційного навчання

Порівняємо методологію традиційного і дистанційного на­вчання, в основі якого лежить методологія, спрямована на інди­відуальну роботу студентів (табл. 13).

Ознаки порівняння	Традиційне навчання	Дистанційне навчання
«Центр» освітньої парадигми	Університет, викладач, його професійні знання, жорстко визначені освітні технології	Студент та вибрані ним методи, технології і засоби навчання
Сутність процесу навчання	Репродуктивні технології від­творення результату освіти з використанням спрощених проблем	Постановка студентами реаль­них проблем виробничого (на­уково-дослідного) характеру, де­тальне вивчення методів і засо­бів їх розв’язування
Роль викладача	Практично єдиний доступ­ний експерт у даній галузі та єдине джерело інформації	Радник і помічник для студента
Роль студента	Пасивно накопичує знання від викладача	Активна (студент сам ставить реальні завдання або одержує їх від організації і шукає під­ходи до їх розв’язання)
Навчальна прог­рама	Жорстка, статична	Гнучка, динамічна
Термін навчання	Жорстко регламентується	Визначається самим студентом
Підручник з курсу	Друкований, пасивний, ста­тичний	Електронний, постійно понов- нюється новою інформацією, мультимедійний 3 можливістю виклику зовнішніх програм, необмежені джерела глобаль­ного інформаційного простору
Технічні засоби навчання	Лабораторії і комп’ютерні мережі, що надаються уні­верситетом	Університетські комп’ютерні класи і лабораторії, домашній комп’ютер, мережа «Інтернет»
Додаткові інфор­маційні джерела з курсу	Локальні, лімітовані	Глобальні світові інформаційні джерела, необмежені
Період активної освіти в житті	Університетська освіта, як правило, один раз у житті у віці 18—ЗО років	Постійна освіта протягом усьо­го активного життя (від 18— 65 років)

Таблиця 13

Як свідчить соціологічний аналіз, впровадження дистанційно­го навчання у вищій школі надає великі можливості для подаль­шого розвитку традиційних форм освіти і піднесення їх на новий якісний щабель. Однак повноцінне розгортання ДН постійно на­трапляє на недостатній рівень матеріальної і програмно- апаратної бази, методологічного і навчально-методичного забез­печення у ВНЗ, а також на відсутність бюджетного фінансування досліджень.

Для того щоб впровадити в освітні нововведення (у тому числі і дистанційне навчання), вищі навчальні заклади повинні змінити чинну парадигму освіти, в центрі якої стоїть університет, викла­дач та його професійні знання на нову — в центрі якої повинен стояти студент та його потреби до освіти. Освіта повинна стати доступною для будь-якої людини, у будь-якому місці, у будь- який час і з будь-якої спеціальності.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1. Форми активізації навчального процесу.

2. Дидактичні засоби активізації процесу навчання.

3. Педагогічні освітні технології.

4. Соціологізаторська і біхевіористська педагогіка.

5. Програмоване навчання.

6. Теорія поетапного формування розумових дій П. Я. Галь- періна.

7. Теорія управління процесом засвоєння знань Н. Ф. Тализіної.

8. Алгоритмічний процес у педагогіці.

9. Суб 'єкт-суб 'єктні відносини в навчальному процесі.

10. Методи навчання.

11. Проблемно-пошукові методи навчання.

12. Логічні методи навчання.

13. Методи формування зацікавленості до навчання.

14. Ігрове проектування. Операційно-рольові і ділові ігри.

15. Методика розробки ділових ігор.

16. Організація проведення ділових ігор.

17. Проблемне навчання та його організація.

18. Дистанційне навчання.

19. Характерні риси дистанційної освіти.

20. Технології дистанційного навчання.

21. Вимоги до викладачів при організації дистанційного на­вчання.

22. Порівняльна характеристика традиційного і дистан­ційного навчання.

«Педагогіка є найбільш діалектична, рухли­ва, найбільш складна і різноманітна наука»

А. С. Макаренко

ОРГАНІЗАЦІЯ МОДУЛЬНО- РЕЙТИНГОВОЇТА КРЕДИТНО- МОДУЛЬНОЇ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

1. Відмітні риси модульного навчання.

2. Принципи модульного навчання.

3. Методика побудови модульних програм.

4. Формування змісту модулів.

5. Створення умов для організації модульного на- в чання.

6. Положення про модульно-рейтингову технологію навчання.

7. Кредитно-модульна технологія навчання.

Концепція модульно-рейтингового навчання. Відмітні риси модульного навчання. Навчальний модуль. Модульний кон­троль. Рейтинг успішності студентів та організація його формування. Принципи модульного навчання. Методика побудови модульних програм. Формування змісту навчаль­них модулів. Створення умов для організації модульно-рей­тингового навчання. Зворотний зв’язок у модульно-рейтин­говому навчанні. Організація навчального процесу за кредитно-модульною технологією. Заліковий кредит. Сис­тема ЕСТБ. Методика розроблення кредитно-модульних програм.

1. Відмітні риси модульного навчання

Одним з підходів до навчання, які враховують необ­хідність творчого починання в процесі пізнання, що визначають його новий напрям, є модульне навчання. Воно створює переду­мови для найбільш сприятливого комплексного рішення завдань, що стоять у даний час перед педагогічною наукою і практикою. На нинішньому етапі розвитку педагогічної науки педагоги і психологи доклали чимало зусиль для створення передумов за­безпечення цілеспрямованості, системності й індивідуалізації на­

вчання, підвищення самостійності навчальної діяльності студен­тів, їх активізації. У наслідок цього з’явилося модульне навчання, створене в 60-ті роки у США (J.Russell,S.Postlethwait,R.Horst), яке швидко розповсюдилося в англомовних країнах і Західній Європі. Зараз модульне навчання являє собою систему, що має більш ефективні відмітні особливості кожного системоутворюю­чого елемента (цілі, принципи, форми).

Семантичний зміст терміна модульне навчанняпов’язаний зі словом «модуль» (лат. — «modulus»), одне із значень якого — «фу­нкціональний вузол». За трактуванням одного із засновників моду­льного навчання(J. Russell) модуль являє собою пакет, що охоплює одну концептуальну одиницю навчального матеріалу. Іншими сло­вами,модуль— це логічно завершена частина навчального курсу, що являє собою великий розділ, має систему інформаційно-дидак­тичного забезпечення і завершується контрольною акцією.

Сутність модульного навчання (МН) полягає в тому, що сту­дент більш самостійно або повністю самостійно може працювати із запропонованою йому індивідуальною навчальною програмою, що містить: 1) цільову програму дій;2)банк інформації;3)мето­дичне керівництво по досягненню поставлених дидактичних ці­лей.При цьому функції педагога можуть варіювати від інформа- ційно-контролюючої до консультативно-контролюючої. Педаго­гічний досвід модульного навчання, який накопичено в університетіPurdue(США), дав змогуS.N. Postlethwaitта

1. D. Russell провести порівняльний аналіз традиційної дидактич­ної системи та модульного навчання (табл. 14).

Таблиця 14