- •ВСТУП
- •1. НЕВИЗНАЧЕНИЙ ІНТЕГРАЛ
- •Основні властивості невизначеного інтеграла
- •Таблиця невизначених інтегралів
- •1.2. ОСНОВНІ МЕТОДИ ІНТЕГРУВАННЯ
- •1.2.1. Безпосереднє інтегрування
- •1.2.2. Метод заміни змінної (метод підстановки)
- •1.2.3. Інтегрування частинами
- •1.4. ІНТЕГРУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНИХ ФУНКЦІЙ
- •1.5. ІНТЕГРУВАННЯ ІРРАЦІОНАЛЬНИХ ФУНКЦІЙ
- •Питання для самоперевірки
- •2. ВИЗНАЧЕНИЙ ІНТЕГРАЛ
- •2.2. ВЛАСТИВОСТІ ВИЗНАЧЕНОГО ІНТЕГРАЛА
- •2.4. ФОРМУЛА НЬЮТОНА-ЛЕЙБНІЦА
- •2.5. ЗАМІНА ЗМІННОЇ У ВИЗНАЧЕНОМУ ІНТЕГРАЛІ
- •2.7.1. Обчислення площ плоских фігур
- •2.7.2. Обчислення довжини дуги кривої
- •Обчислення довжини дуги кривої у полярних координатах
- •2.7.3. Обчислення об’ємів тіл
- •Обчислення об’єму тіла обертання
- •2.8. НЕВЛАСНІ ІНТЕГРАЛИ
- •2.8.1. Інтеграли з нескінченними межами інтегрування
- •Ознаки порівняння для невласних інтегралів першого роду
- •2.8.2. Інтеграли від необмежених функцій
- •Ознаки порівняння для невласних інтегралів другого роду
- •2.10. ПОДВІЙНІ ІНТЕГРАЛИ
- •Геометричний зміст подвійного інтеграла
- •Властивості подвійного інтеграла
- •Обчислення подвійного інтеграла
- •Питання для самоперевірки
- •3. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ І РІЗНИЦЕВІ РІВНЯННЯ
- •3.1. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ РІВНЯННЯ ПЕРШОГО ПОРЯДКУ
- •3.1.1. Задачі, що приводять до диференціальних рівнянь
- •3.1.4. Диференціальні рівняння з відокремлюваними змінними
- •3.1.5. Однорідні диференціальні рівняння першого порядку
- •3.1.6. Лінійні диференціальні рівняння першого порядку
- •3.1.7. Рівняння Бернуллі
- •Питання для самоперевірки
- •3.2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ РІВНЯННЯ ВИЩИХ ПОРЯДКІВ
- •3.2.3. Лінійні диференціальні рівняння другого порядку
- •Метод невизначених коефіцієнтів
- •Метод варіації довільних сталих
- •3.2.6. Лінійні диференціальні рівняння вищих порядків
- •Питання для самоперевірки
- •3.3. СИСТЕМИ ЗВИЧАЙНИХ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИХ РІВНЯНЬ
- •3.3.1. Основні поняття
- •Питання для самоперевірки
- •3.4. РІЗНИЦЕВІ РІВНЯННЯ
- •3.4.1. Основні поняття
- •3.4.2. Розв’язання різницевих рівнянь
- •Розв’язання різницевих рівнянь першого порядку
- •Розв’язання різницевого рівняння другого порядку
- •Питання для самоперевірки
- •4. РЯДИ
- •4.1. ЧИСЛОВІ РЯДИ
- •4.1.1. Збіжність і сума ряду
- •4.1.2. Найпростіші властивості збіжних рядів
- •4.1.3. Необхідна ознака збіжності ряду
- •4.1.4. Залишок ряду
- •4.1.5. Ряди з невід’ємними членами, критерій збіжності
- •4.2. ОЗНАКИ ЗБІЖНОСТІ ЧИСЛОВИХ РЯДІВ ІЗ НЕВІД’ЄМНИМИ ЧЛЕНАМИ
- •4.2.1. Інтегральна ознака Коші
- •4.2.2. Ознаки порівняння
- •4.2.3. Ознака Д’Аламбера
- •4.2.4. Радикальна ознака Коші
- •4.3. ЗНАКОПОЧЕРЕЖНІ РЯДИ
- •4.3.1. Абсолютна та умовна збіжність
- •4.3.2. Ознака Лейбніца
- •4.3.3. Властивості абсолютно збіжних рядів
- •Питання для самоперевірки
- •4.4. ФУНКЦІОНАЛЬНІ РЯДИ
- •4.4.1. Область збіжності
- •4.4.2. Рівномірна збіжність функціонального ряду
- •4.4.3. Ознака Вейєрштрасса
- •4.4.4. Властивості рівномірно збіжних рядів
- •4.5. СТЕПЕНЕВІ РЯДИ
- •4.5.1. Означення степеневих рядів. Перша теорема Абеля
- •4.5.2. Радіус збіжності ряду
- •Формула Д’Аламбера
- •Формула Коші-Адамара
- •Розвинення у степеневий ряд деяких елементарних функцій
- •4.5.6. Застосування степеневих рядів
- •СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
¥ æ n ön2
Приклад 4.9. Дослідимо ряд åç ÷ . n=1è n + 1ø
► Застосуємо радикальну ознаку Коші:
|
|
|
æ |
n |
ön |
||
lim n un |
= lim |
||||||
ç |
|
|
÷ |
||||
|
|
||||||
n®¥ |
n®¥è n +1 |
ø |
Отже, ряд збігається. <
= lim |
|
1 |
|
= |
1 |
|
< 1. |
|
|
|
1 |
ön |
e |
||||
n®¥ æ |
|
|
|
|||||
ç1 |
+ |
|
÷ |
|
|
|
|
|
n |
|
|
|
|
||||
è |
|
ø |
|
|
|
|
4.3.ЗНАКОПОЧЕРЕЖНІ РЯДИ
4.3.1.Абсолютна та умовна збіжність
Для числових рядів, сусідні члени яких мають різні знаки і називаються знакопочережними, розрізняються два види збіжності.
|
|
¥ |
|
|
|
|
|
|
|
|
Ряд |
åun називається абсолютно |
збіжним, |
якщо |
збігається |
ряд |
|||||
|
|
n=1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
¥ |
|
|
|
|
|
|
|
модулів його членів, тобто ряд å| un |
|. |
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
n =1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
¥ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Теорема 1. Якщо |
ряд åun |
збігається |
абсолютно, |
то |
він |
|
||
|
|
|
n=1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
збігається і в звичайному сенсі, тобто існує скінченна гра- |
|
|||||||
|
|
ниця його часткових сум |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
¢ |
|
|
|
|
|
w Припустимо, що Sn = u1 + u2 +…+ un, Sn – сума усіх додатних |
||||||||||
членів |
серед першихп |
членів |
даного ряду, Sn¢¢ – |
сума |
модулів |
від’ємних членів серед них. Якщо позначити σn = |u1| + |u2| +…+ |un|, то
Sn = Sn¢ – Sn¢¢ , σn = Sn¢ + Sn¢¢.
|
¢ |
¢¢ |
– дода- |
Оскільки за умовою теореми σп має границю σ, а Sn |
та Sn |
||
тні зростаючі величини, менші за σ, то вони також мають границіS ¢ |
|||
¢¢ |
|
|
|
та S . Отже, |
|
|
|
lim Sn |
= lim (Sn¢ - Sn¢¢) = S ¢ - S ¢¢, |
|
|
n®¥ |
n®¥ |
|
|
¥
тобто знакопочережний ряд åun збігається. £
n=1
¥
Зауваження. Оскільки ряд å| un | знакододатний, то для дослі-
n=1
дження знакопочережного ряду на абсолютну збіжність ми можемо використати всі ознаки збіжності знакододатних рядів.
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
118
¥ |
n |
¥ |
1 |
|
Приклад 4.10. ► Для ряду å |
(-1) |
ряд з модулів å |
збігається, |
|
2 |
|
|||
n =1 |
n |
n =1 n2 |
|
тому ряд, що розглядається, збігається абсолютно. <
Якщо ряд, складений із модулів членів даного ряду, розбігається, але сам даний ряд збігається, то говорять, що він збігається умовно.
4.3.2. Ознака Лейбніца
Якщо знакопочережний ряд не збігається абсолютно, то необхідно відповісти на питання, чи буде він збігатися хоча б умовно. Відповідь на це питання можна знайти, застосувавши ознаку Лейбніца.
Теорема 2. Якщо члени знакопочережного ряду |
|
u1 – u2 + u3 – u4 +…, де ui > 0 |
(4.11) |
задовольняють умови:
1) u1 > u2 > u3 >… > un > un+1 >… (наступний член ряду за модулем менше попереднього);
2) lim un = 0,
n®¥
то ряд збігається (хоча б умовно), його сума 0 < s £ u1
w Розглянемо суму перших 2т членів ряду:
s2m = (u1 – u2) + (u3 – u4) +…+ (u2m – 1 – u2m) > 0,
оскільки u2i–1 – u2i > 0. Отже, послідовність {s2m} додатна і зростає. З іншого боку, s2m можна записати в іншому вигляді:
s2m = u1 – (u2 – u3) – (u4 – u5) –…– (u2m-2 – u2m-1) – u2m < u1.
Отже, послідовність {s2m} обмежена зверху і тому має границю:
|
|
|
|
|
|
lim s2m = s. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
m®¥ |
|
|
|
Доведемо, що ту саму границю |
має і |
послідовність часткових |
|||||||
сум, складених із непарної кількості: |
|
|
|
||||||
|
lim s2 m +1 = lim(s2 m + u |
2 m +1) = lim s2 m |
+ lim u |
2 m +1 |
= s + 0 = s. |
||||
|
m ®¥ |
|
|
m®¥ |
m®¥ |
m®¥ |
|
|
|
Таким чином, |
lim sn = s |
при будь-якому п, тобто ряд (4.11) збіга- |
|||||||
ється. |
|
|
|
|
n®¥ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Приклад |
4.11. |
Дослідимо на абсолютну |
та умовну збіжність |
||||||
¥ |
(-1) |
n |
|
|
|
|
|
|
|
ряд å |
|
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
n = 2 |
ln n |
|
|
|
|
|
|
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
119