Джерела радіоактивного зараження

Радіоактивне зараження місцевості (точніше, суши), атмосфери й різних об'єктів при ядерних вибухах обумовлюється осколками розподілу, наведеною активністю й не прореагуавшої частиною заряду.

Основним джерелом іонізуючого випромінювання є продукти ядерного вибуху, що випадають із радіоактивної хмари. Осколки розподілу являють собою складну й безупинно мінливу по сполуці внаслідок радіоактивного розпаду суміш радіоактивних речовин, що містить у собі близько 200 ізотопів 35 хімічних елементів. При розподілі ядер урану-235 і плутонію-239 утвориться близько 200 ізотопів 36 різних елементів середньої частини таблиці Менделєєва. З безлічі радіонуклідів найнебезпечнішими є ізотопи йоду, цезію, стронцію.

Зараження місцевості радіоактивними речовинами характеризується потужністю дози, вимірюваної в рентгенах у годину (Р/год). Потужність дози, обмірюваної. на висоті 1 м від поверхні землі (великого зараженого об'єкта), називають рівнем радіації.

Рівень радіації показує дозу опромінення, що може одержати живий організм в одиницю часу на зараженій місцевості. В умовах воєнного часу місцевість уважається зараженої при рівні радіації 0,5 Р/год і вище.

Ступінь зараження радіоактивними речовинами поверхні окремих об'єктів у польових умовах вимірюють в одиницях рівнів радіації по гамма-випромінюванню в мілірентгенах у годину (мР/г) або мікро рентгенах у годину (мкР/г).

Люди, тварини і рослини, що перебувають на зараженій місцевості, піддаються як зовнішньому гама- опроміненню, так і поверхневому зараженню осілими на одяг, шкіру, шерстний покрив, стебла, листи радіоактивними речовинами, що вражає дія яких в основному обумовлено наявністю в них бета- випромінювачів. Крім того, разом із зараженим повітрям і їжею вони попадають усередину організму людини й тварин, викликаючи внутрішнє зараження.

Механізм зараження місцевості

У перший момент після вибуху радіоактивні продукти втримуються у світній області вибуху в газоподібному стані.

При наземному вибуху світна область стосується поверхні землі, у результаті чого значна кількість радіоактивних продуктів змішується з розплавленим ґрунтом. Більша частина розплавленого ґрунту, остигаючи, утворить на поверхні землі в радіусі декількох сотень метрів від центра вибуху кірку радіоактивних шлаків. У цій зоні спостерігається найбільш сильне зараження місцевості. Частина розплавленого ґрунту, а також здрібнений ґрунт із лійки вибуху й піднята з поверхні землі пил захоплюються висхідними потоками повітря нагору і створють потужний пиловий стовп (ніжку хмари). При наземному вибуху стовп пилу із самого початку його утворення з'єднаний із хмарою вибуху (дивися малюнок на обкладинці), у результаті чого в хмару утягується величезна кількість ґрунту.

Спочатку температура в хмарі досить висока й основна маса ґрунту, що потрапив у нього, розплавляється, частково випаровується й перемішується з радіоактивними речовинами. При остиганні хмари утвориться велика кількість високоактивних оплавлених часток кулястої форми з об'ємним розподілом у них осколків розподілу. Ці частки мають різні розміри (від 50 до 1000 мк). Основну частку активності несуть частки середніх і великих розмірів (100 - 600 мк), причому найбільш великі частки (1000 мк) зосереджені в стовпі пилу. При наземному вибуху в хмарі перебуває близько 90% активності продуктів розподілу, 10% активності містять частки в ніжці хмари.

В процесі утворення радіоактивні частки захоплюються хмарою, що піднімається, вибуху; у міру зменшення швидкості підйому хмари частки під дією сили ваги починають випадати з нього: першими найбільш великі, а потім усе більше дрібні.