Поняття про радіаційну обстановку та її оцінка

Радіаційна обстановка - це обстановка, що складається на території адміністративного району, населеного пункту або об'єкту господарської діяльності в результаті радіоактивного зараження місцевості і яка вимагає вживання певних заходів захисту.

Радіаційна обстановка характеризується масштабами (розмірами зон) і характером радіоактивного зараження (рівнями радіації). Розміри зон радіоактивного зараження й рівні радіації є основними показниками ступеня небезпеки радіоактивного зараження для людей.

Оцінка радіаційної обстановки є обов'язковим елементом роботи командирів формувань і штабів ЦО й проводиться для вживання необхідних заходів по захисту, що забезпечують зменшення (виключення) радіоактивного опромінення, і для визначення найбільш доцільних дій робітників та службовців, а також особового складу формувань ЦО на зараженій місцевості.

Оцінка радіаційної обстановки включає два етапи: виявлення радіаційної обстановки й властиво оцінку обстановки,

Радіаційна обстановка, виявлена методом прогнозу, дає тільки наближені характеристики радіоактивного зараження. Однак вона має незаперечну перевагу - швидкістю одержання даних про можливе зараження, що забезпечує своєчасне вживання заходів по організації захисту людей, допомагає вибрати найбільш доцільні способи дій, поставити завдання розвідці.

Під оцінкою радіаційної обстановки при аваріях на радиаційно-небезпечних об'єктах (РНО) або застосуванні ядерної зброї (ЯЗ) розуміється рішення основних завдань по різних варіантах дій сил цивільної оборони, а також виробничої діяльності об'єктів господарської діяльності в умовах радіоактивного зараження, аналіз отриманих результатів і вибір найбільш доцільних варіантів дій при яких виключаються радіаційні поразки людей.

Оцінка радіаційної обстановки здійснюється з метою вживання необхідних заходів по захисту, що забезпечують зменшення /виключення/ радіоактивного опромінення, і визначення найбільш доцільних дій робітників та службовців, особового складу формувань ЦО на зараженій місцевості.

Для оцінки радіаційної обстановки в загальному випадку необхідно мати наступні вихідні дані:

• час радіаційної аварії (ядерного вибуху), від якого відбулося радіоактивне зараження;

• рівні радіації в районі майбутніх дій;

• коефіцієнти ослаблення використовуваних типів захисних споруджень, будинків, техніки, транспорту й т.п.;

• припустиму (установлену) дозу випромінювання для людей (з обліком раніше отриманої дози);

• поставлене завдання й строки її виконання (час початку виконання).

Завершальним етапом оцінки радіаційної обстановки є:

1) висновки, у яких визначаються вплив радіоактивного зараження на виробничу діяльність,

2) найбільш доцільний варіант дій (режиму роботи) об'єкта (формувань ЦО) для збереження працездатності особового складу при виконанні завдання,

3) заходи щодо організації захисту особового складу й ліквідації наслідків зараження,

4) кому і які необхідно віддати розпорядження по забезпеченню дій особового складу на зараженій місцевості,

5) яка потрібна допомога від старшого начальника ЦО.

Оцінка радіаційної обстановки включає рішення наступних основних завдань:

1. Визначення можливих доз опромінення при діях у зонах зараження.

2. Визначення можливих доз опромінення при подоланні зон зараження.

3. Визначення припустимої тривалості перебування в зонах зараження по заданій дозі

випромінювання.

4.Визначення припустимого часу початку входу в зону зараження (початку робіт у

зоні) по заданій дозі випромінювання,

5. Визначення припустимого часу початку подолання зон зараження (початку виходу

із зони) по заданій дозі випромінювання.

5. Визначення потрібної кількості змін для виконання робіт у зонах зараження.

6. Визначення можливих радіаційних втрат при діях у зонах зараження.

Завдання по оцінці радіаційної обстановки можуть вирішуватися аналітичним шляхом, графоаналітичним за допомогою таблиць, а також з використанням спеціальних лінійок (РЛ і ДЛ-1).

визначення можливих доз опромінення

Опромінення населення - опромінення, якого зазнає (зазнала) людина від ядерних установок і джерел іонізуючого випромінювання, за винятком професійного і медичного опромінення та опромінення, зумовленого місцевим природним радіаційним тлом.

Основна дозова границя індивідуального опромінення населення не повинна перевищувати 1 мілізіверта (мЗв) (≈ 0,1 БЕР ≈ 0,1 рентген) ефективної дози опромінення за рік, при цьому середньорічні ефективні дози опромінення людини, віднесеної критичної групи, не повинні перевищувати основних дозових границь опромінення незалежно від умов і шляхів формування цих доз.

Основна дозова границя індивідуального опромінення персоналу об'єктів, не повинна перевищувати 20 мЗв (≈ 2 р) ефективної дози опромінення на рік, при цьому допускається її збільшення до 50 мЗв (≈ 5 р) за умови, що середньорічна доза опромінення протягом п'яти років підряд не перевищує 20 мЗв (≈ 2 р).

Основна дозова границя індивідуального опромінення персоналу об'єктів не повинна перевищувати 50 мЗв за будь-які 12 місяців роботи підряд, з поступовим зменшенням дозової границі опромінення до 20 мЗв у рік протягом перехідного періоду.

Заходи щодо вкриття людей застосовуються, якщо протягом перших двох тижнів після аварії очікувана сукупна ефективна доза опромінення може перевищити 5 мЗв.

Під час виконання аварійних робіт допускатися заплановане підвищене опромінення осіб (за винятком жінок і чоловіків у віці до 30 років). При цьому величина сумарного опромінення не повинна перевищувати 100 мЗв (≈ 10 р).

У надзвичайних випадках, коли аварійні роботи виконуються для порятунку життя людей (в воєнний час), дози опромінення осіб з аварійного персоналу, не повинні перевищувати еквівалентної дози в будь-якому органі (включаючи рівномірне опромінення всього організму) 500 мЗв (≈ 50 р).

Ступінь небезпеки й можливі наслідки радіоактивного зараження визначаються шляхом розрахунку очікуваних доз опромінення людей і зіставлення їхніх значень із припустимими нормами й нормами, що характеризують втрату працездатності. При розрахунках по оцінці радіаційної обстановки необхідно також мати на увазі, що небезпека поразки людей іонізуючими випромінюваннями перебуває в залежності не тільки від масштабів і ступеня радіоактивного зараження, але й від ступеня захищеності людей.

Якщо особовий склад формування ЦО або робітники та службовці мають однаковий захист від зовнішнього опромінення, тобто перебувають у спорудженнях з однаковими захисними властивостями, то береться для всіх коефіцієнт ослаблення К_осл.

Перерозподіл можливих доз випромінювання за час перебування в зонах радіоактивного зараження дозволяє оцінити ступінь небезпеки перебування людей на зараженій місцевості й намітити шляхи доцільних дій. Для цього знайдене значення можливої дози випромінювання порівнюють із припустимої (установленої) дозою Д_уст. Якщо виявиться, що люди одержать дозу випромінювання, що перевищує припустиму, то необхідно змінити порядок дій людей па зараженої місцевості: скоротити час перебування, змінити умови перебування (перейти в будинки, спорудження з більшим ступенем захищеності) або почати роботи пізніше, коли рівень радіації спаде.

Вихідні дані для розрахунку доз випромінювання: Р₁ - рівень радіації на 1 годину після вибуху, Р/год.; t_п - час початку перебування в зоні зараження щодо вибуху, ч; t_Р - тривалість роботи; К_осл - коефіцієнт ослаблення радіації будинком, спорудженням, де будуть перебувати люди.

Дозу випромінювання приблизно можна розрахувати по спрощеній формулі

,

де ;

тут Р_п – рівень радіації на початку перебування в зоні зараження;

Р_К – рівень радіації наприкінці перебування в зоні зараження;

К_tп і К_tк - коефіцієнти перерахування на час t_п і t_К