Тема 5. «Організаційний дизайн»

1. Що таке організаційний дизайн?

Организационный дизайн – это комплексное понятие, связанное с существующей в компании системой управления. Все блоки организационного дизайна тесно связаны друг с другом, изменения в одних управленческих группах неизбежно приводят к изменению в других.

2. Модель організаційного дизайну та її блоки.

Блоки орг.дизайна: люди, задачи организации, организационная структура, процессы, система стимулирования и вознаграждения. Совокупность этих блоков управления в их взаимосвязи и взаимозависимости представляет собой понятие орг дизайна.

3. Назвіть й коротко опишіть симптоми проблем організаційного дизайну.

Симптоми проблем організаційного дизайну:

1. Конфликты (результат несостоятельного орг. дизайна. Конфликты связанные с определением и достижением основных целей и задач организации являются признаком проблем построения орг-и).

2.Слишком высокий уровень принятия решений (хорошая орг-я компания должна иметь процедуры разрешения проблем, которые возникают на низких уровнях. Только в случае возникновения кризиса, высшие управляющие должны быть вовлечены в его разрешение)

3. Сложности координации (сложности возникающие в координации деятельности раб групп – результат любого орг изменения либо нормального роста орг-и.)

4. Недостаток внимания важнейшим задачам организации (Снижается эф-ть тек операций, скорее всего нужно отредактировать соответствие друг другу некоторых блоков орг дизайна. Эта ситуация указывает на то, что некоторые сферы ответственности сотрудников не были очерчены с достаточной четкостью.

5.Отсутствие четкости определения круга обязанности сотрудников (возникает тогда, когда люди работают много, но не в нужном направлении, т.е. их работа внутренне эффективна, но не результативна. Симптомами является то, что люди начинают задавать вопросы о том, на чем им следует сосредоточить усилия, к каким целям стремиться и какую информацию использвать).

4. Що таке організаційна здатність?

організаційна здатність – внутренняя способность организации достигать намеченных целей, возникающая тогда, когда все блоки организационного дизайна соответствуют друг другу и способствуют выполнению задач организации.

Тема 6. «Управлінські моделі»

1. Поняття теорії моделей та внесок американських вчених у її розвиток.

В основі економетричного підходу – складання моделей, що відбивають ті чи інші економічні явища чи процеси лежить наукове абстрагування найбільш характерних рис цих явищ і процесів. На відміну від економічної моделі економетрична модель виражається в математичній формі. Відповідно до цього підходу, у всякій розвинутій економіко-математичній моделі виділяються чотири різні сторони. По"перше, вона відбиває визначені економічні явища якісного змісту, виражені в тих чи інших одиницях виміру. Ці величини є свого роду параметрами моделі. По"друге, у модель входять визначені кількісні зв’язки і залежності між параметрами. Це можуть бути балансові співвідношення, що визначають структуру моделюємого процесу, чи ж більш складні залежності, що зв’язують результати процесів із їх причинами. По-третє, модель визначає область припустимих змін параметрів моделі в часі, просторі й обсязі. Це так звані обмеження, накладені на кількісні залежності. По-четверте, модель повинна бути системою взаємозалежних параметрів, залежностей і обмежень з визначеними входами і виходами. Управління такою системою, тобто одержання визначених результатів на виході, повинно відбуватися за допомогою того чи іншого впливу на входи без втручання в її внутрішню структуру. Побудова економетричних моделей розподіляється на чотири основних етапи. Перший етап – специфікація, коли виробляється формалізація основних

економічних перемінних і на основі вихідних допущень і пропозицій відшукуються математичні рівняння. Другий етап – ідентифікація, що полягає в перебуванні значень параметрів рівнянь, отриманих на першому етапі в результаті специфікації. Третій етап – верифікація, що складається у визначенні і виборі критеріїв для оцінки якості результатів специфікації й ідентифікації, тобто ступеня адекватності моделей реальним економічним процесам. Якщо моделі, отримані шляхом специфікації й ідентифікації, неадекватні, то досліджуються обґрунтованість вихідних посилок, вибір і формалізація економічних перемінних. Четвертий етап – пророкування, що представляє собою процедуру визначення майбутніх значень перемінних, вхідних у економетричну модель. Економетричний підхід до аналізу і програмування економічних процесів одержав у США поширення у вигляді спроб побудови економічних моделей у масштабах не тільки окремих фірм, але і всього суспільства. Тут важливо, зокрема, указати на ті “моделі відтворення”, що конструював Я. Тинберген у своїй роботі “Економічні цикли США за 1919 – 1932 р.” Пізніше Тинберген створив ще кілька моделей, але вони не знайшли практичного застосування. З найбільш відомих у літературі економетричних моделей варто назвати “модель відтворення в США” (1955), розроблену Л. Клейном і А. Гольдбергером.

Інший напрямок економетрії базує свої дослідження і побудову моделей на аналізі по методу балансу зроблених витрат і випущеної продукції (аналіз “витрати – випуск”). У цій області найбільше визнання одержали дослідження американського економіста В. Леонтъєва, що опублікував роботи “Структура американської економіки в 1919 – 1929 р.” (1941) і “Дослідження структури американської економіки” (1953).

Незважаючи на наявність ряду серйозних недоліків, економетричних моделей, створені на основі аналізу “витрати – випуск”, одержали в США велике поширення, головним чином для дослідження міжгалузевих балансових зв’язків в економіці. Число таких моделей продовжує рости. Поряд із прагненням удосконалювати цей метод аналізу, вимальовується тенденція до об’єднання “моделей відтворення” з моделями “витрати – випуск” у формі динамічних моделей “витрати – випуск”. У тих областях, де порівняно широко застосовується програмування, вони використовуються для установлення взаємозалежності і погодженості передбачуваних обсягів випуску продукції в рамках “моделей відтворення”. Подібні економетричні моделі намагаються створити для вирішення як широких задач прогнозування розвитку економіки, так і більш приватних

проблем (наприклад, структурного аналізу виробництва, аналізу впливу зовнішньої торгівлі на економіку країни, дослідження систем цін і відносин між структурою витрат виробництва і структурою цін, вивчення місця і ролі окремих галузей і сфер діяльності в економіці та їхнього впливу на її розвиток і т.ін.). Ще одна група представників “нової” школи бачить специфічні особливостіуправлінських завдань у широкому використанні особливого типу так званої експертної інформації і “системних досліджень”. Дійсно, у процесі управління соціальними спільностями постійно приходиться стикатися з такими ситуаціями, коли необхідна для управління інформація міститься лише у формі думок, переконань, що повинні піддатися відповідній обробці й експертизі.

Такі ситуації особливо часто виникають у процесі формування цілей колективу чи організації і з’ясування можливостей для реалізації визначеної задачі.