3402_БЖД_КЛ_укр_2013

Принцип послідовності полягає в тому, що питання безпеки розглядаються і вирішуються синхронно з питаннями технології та організації виробництва. Характерні порушення цього принципу полягають у тому, що питання безпеки вирішуються в останню чергу, за залишковим методом.

Принцип резервування (дублювання) полягає в одночасному застосуванні декількох пристроїв, способів, прийомів забезпечення безпеки, спрямованих на захист від однієї і тієї ж небезпеки. У разі відмови пристрою або прийому, заснованого на одному принципі,

спрацьовують пристрої, що реалізують інші принципи. Можливо також застосування декількох конструкцій, заснованих на використанні одного принципу.

У ряді випадків для захисту від потенційної небезпеки забороняється діяльність однієї людини (без дублера). Наприклад, на особливо небезпечних роботах по ураженню електричним струмом - зокрема, на високовольтних установках - повинно бути не менше двох працівників. На деяких особливо відповідальних технічних об'єктах, таких як космічні кораблі, літаки, передбачено не дво-, а багаторазове дублювання деяких систем.

Принцип ергономічності полягає в тому, що для забезпечення безпеки враховуються антропометричні, психофізичні і психологічні властивості людини.

Антропометричні вимоги зводяться до обліку розмірів і пози людини при проектуванні обладнання, робочих місць, меблів, одягу, ЗІЗ та ін.

Психофізичні вимоги встановлюють відповідність властивостей об'єктів особливостям функціонування органів чуття людини.

Психологічні вимоги визначають відповідність об'єктів психічним особливостям людини.

2.3.4 Управлінські принципи Управлінськими називаються принципи, які визначають взаємозв'язок і відносини між

окремими стадіями та етапами процесу забезпечення безпеки.

Принцип адекватності полягає в тому, що керуюча система по складності повинна бути порівнянна з керованою. Тільки в цьому випадку можливо досягти необхідних рівнів безпеки. Наприклад, структура і штати служб охорони праці на підприємствах залежать від масштабу підприємства, кількості працюючих, ступеня небезпеки виробництва та інших показників.

Принцип контролю полягає в організації системи нагляду і перевірок об'єктів на відповідність їх регламентованим вимогам безпеки, здійснюваних спеціально передбаченими

31

органами та особами. У процесі контролю перевіряється виконання посадовими особами своїх обов'язків.

Принцип мінімізації збитку полягає в зіставленні витрат і прибутку при вирішенні проблем безпеки.

Принцип обов'язковості зворотного зв'язку полягає в організації системи отримання інформації про результати впливу керуючої системи на керовану шляхом порівняння параметрів відповідних станів.

Принцип відповідальності означає обов'язковість регламентування прав, обов'язків і відповідальності осіб, зайнятих синтезуванням систем безпеки. Кожен працівник повинен чітко знати і виконувати доручені йому функції. За кожною функцією має бути певний виконавець.

Принцип плановості означає встановлення на певні періоди напрямків і кількісних показників діяльності. Відповідно до розглянутих принципів повинні встановлюватися конкретні кількісні завдання на різних ієрархічних рівнях на основі контрольних цифр.

Планування в галузі безпеки повинно орієнтуватися на досягнення кінцевих результатів,

виражених у показниках, що характеризують безпосередньо умови праці. Інші показники є похідними.

Принцип стимулювання означає облік кількості і якості витраченої праці і отриманих результатів при розподілі матеріальних благ і моральному заохоченні. Принцип стимулювання реалізує такий важливий фактор, як особистий інтерес.

Принцип управління безпекою полягає в організації такого впливу на об'єкти управління, яке спрямоване на досягнення доцільно сформульованих кінцевих цілей.

Принцип ефективності полягає в зіставленні фактичних результатів із плановими і оцінці досягнутих показників за критеріями витрат і вигод. В області безпеки розрізняють соціальну, інженерно-технічну та економічну ефективність. Функція ефективності в безпеці вельми специфічна. Основне значення має організуюча роль принципу ефективності.

Принципів забезпечення безпеки діяльності, як бачимо, багато, але багато і небезпек.

Кожен принцип має певні межі застосування. Яким принципам віддати перевагу в конкретному випадку, перш за все залежить від досягнутого рівня безпеки, а також від відповідних технічних і організаційних заходів і засобів.

32

2.4 Засоби забезпечення безпеки

Засоби забезпечення безпеки - це конструктивне, організаційне, матеріальне втілення принципів і методів забезпечення безпеки, тобто їх конкретна реалізація. Вони діляться на засоби колективного (ЗКЗ) і індивідуального захисту (ЗІЗ).

ЗКЗ призначені для захисту всіх працюючих в даному цеху або дільниці від конкретних небезпечних та шкідливих факторів, а ЗІЗ призначені для захисту певних органів (дихання,

зору і т. п.) окремого працівника від впливу тих же факторів.

У свою чергу ЗКЗ та ЗІЗ поділяються на групи в залежності від характеру небезпек,

конструктивного виконання, області застосування і т. п.

Прикладами ЗКЗ можуть служити огорожі, гальмові й запобіжні пристрої, сигналізація,

вентиляція, опалення, освітлення, заземлення.

Прикладами ЗІЗ є респіратори, маски, протигази, спецодяг та спецвзуття, рукавиці,

каски, шоломи, захисні окуляри, вкладиші для вух, запобіжні пояси для роботи на висоті та ін.

Слід зауважити, що ряд конструкцій ЗІЗ органів дихання, слуху, конструкцій запобіжних поясів, касок та інших захисних пристроїв, що успішно пройшли випробування в лабораторіях, не отримують широкого застосування на практиці через те, що працювати в них людині незручно, а це відбивається на продуктивності і відповідно на оплату праці.

У широкому розумінні до засобів безпеки слід відносити все те, що сприяє захищеності людини від небезпеки, а саме: виховання, освіту, зміцнення здоров'я, дисциплінованість,

охорона здоров'я, державні органи управління і т. п.

Принципи, методи, засоби безпеки - це логічні етапи забезпечення безпеки. Вибір їх залежить від конкретних умов діяльності, рівня небезпеки, вартості та інших критеріїв.

2.5 Методи аналізу небезпек

Аналіз безпеки систем переслідує одну мету - запобігання небезпечних подій. При цьому аналіз може здійснюватися апріорно або апостеріорно, тобто до або після реалізації небезпечної події. В обох випадках використовуваний метод може бути прямим і зворотній.

Частіше використовується апостеріорний зворотній метод. У цьому випадку аналіз починається з вивчення реалізованих подій і визначаються його причини. Апостеріорний прямий метод полягає у вивченні причин і встановленні їх адекватного реалізування подій.

Апріорний аналіз полягає в розгляді гіпотетично небезпечної події і причин зворотним або прямим методом.

33

Причинно-наслідкові зв'язки зображуються графічно у вигляді так званих дерев відмов,

подій, небезпек, причин і т. д. Цей спосіб був вперше запропонований відомою корпорацією

RAND (США).

«Дерево причин» - це аналог «дерева відмов», давно застосовується в теорії надійності.

В принципі, причинно-наслідкові зв'язки нескінченні, як нескінченний і сам процес пізнання.

Тому процес розгалуження «дерева» вимагає обмежень, які залежать від цілей дослідження.

Як правило, неважко прийняти рішення про припинення нарощування нових «гілок дерева» виходячи з умов практичної доцільності. Процес побудови «дерева причин» важко формалізуємий і є свого роду мистецтвом. Застосування графічного методу є дуже ефективною процедурою.

При побудові того чи іншого дерева використовуються спеціальні логічні символи

(знаки), які відповідають певним операціям (мал. 1.18).

Мал.2.11 - Приклади позначень логічних символів і знаків:

а – логічний добуток;

б - логічна сума.

Операція (або вентиль) «І» вказує, що для отримання даного виходу необхідно дотримати всі умови на вході.

Вентиль «АБО» вказує, що для отримання даного виходу повинна бути дотримана хоча б одна з умов на вході.

Іншими словами, операція «І» означає, що подія А можлива, якщо відбудуться обидві події Б і В; операція «АБО» означає, що подія Г буде мати місце, якщо відбудеться хоча б одна з подій Д або Е (або обидва).

На мал. 2.11 а показано логічний добуток А = Б ∙ В, ймовірності визначаються за формулою Р (А) = Р (Б) ∙ Р (В).

На мал. 1.18б наведена логічна сума Г = Д Е, імовірності визначаються за формулою Р

(Г) = Р (Д)+Р (Е) - Р (Д) ∙ Р (Е).

34

Мал.2.12 - Приклад дерева небезпек і причин (ДНП)

У загальному випадку, якщо події пов'язані оператором «І», то ймовірність вихідної події Р (вих) дорівнює добутку ймовірностей вихідних подій Рi (вх):

P(вых) Pi (вх)

i

Якщо події пов'язані оператором «АБО», то ймовірність вихідної події Р (вих)

визначається за формулою

P(вых) 1 (1 P(вх)).

i

Таблиця 2.1 -Побудова дерева причин і небезпек засноване на елементарних логічних міркуваннях.

Вихідні події "Дерева відмов"

	Найменування події або стану моделі	Імовірність події Pi
	Система автоматичної видачі дози (САВД) виявилася	0,0005
	відключеною (помилка контролю вихідного положення)
	Обрив ланцюгів передачі сигналу від датчиків об'єму дози	0,00001
		35

	Ослаблення сигналу видачі дози перешкодами	0,0001
	(нерозрахункову)
	Відмова підсилювача-перетворювача сигналу видачі дози	0,0002
	Відмова витратоміра	0,0003
	Відмова датчика рівня	0,0002
	Оператор не помітив світлової індикації про несправності	0,005
	САВД (помилка оператора)
	Оператор не почув звукової сигналізації про відмову САВД	0,001
	(помилка оператора)
	Оператор не знав про необхідність відключення насоса після	0,001
	закінчення заданого часу
0	Оператор не помітив індикації хронометра про закінчення	0,004
	встановленого часу заправки
1	Відмова хронометра	0,00001
2	Відмова автоматичного вимикача електроприводу насоса	0,00001
3	Обрив ланцюгів керування приводом насоса	0,00001

Наприклад, розглядаючи деяку апостеріорну подію, слід встановити всі події, причини,

які необхідні для його виникнення. Потім з'ясувати причини цих причин і т.д.

У споруджуваних деревах, як правило, є гілки причин і гілки небезпек, що повністю відображає діалектичний характер причинно-наслідкових зв'язків.

Поділ цих гілок недоцільно, а іноді й неможливо. Тому такі графічні зображення називають «деревами небезпек і причин» (ДНП).

На мал. 2.12 наведено приклад ДНП, а в табл. 2.1 - вихідні події та їх ймовірності. За цими даними можна визначити ймовірність вершинної події. Пропонуємо провести необхідні обчислення за приведеними формулами і визначити ймовірність вершинної події.

2.6 Ризик, як кількісна оцінка небезпек.

Другою кількісною характеристикою небезпеки є квантифікація небезпек, яка визначає ступінь небезпеки або ризик.

Ризик – це кількісна характеристика оцінки ступеня небезпеки. Ризик є критерієм реалізації небезпеки. Нескінченно малий (“нульовий”) ризик свідчить про відсутність реальної небезпеки в системі, і навпаки: чим вищий ризик, тим вища реальність впливу

36

небезпеки. Величина ризику (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливого їх числа (N) за конкретний період часу:

R = n/N

Наведена формула дозволяє розрахувати величину загального та групового ризику.

При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику – максимальну кількість подій у конкретній групі.

Характерним прикладом визначення загального ризику може служити розрахунок числового значення загального ризику побутового травматизму зі смертельними наслідками.

Відповідно до статистичних даних, за 1998 рік в Україні загинуло у побутовій сфері 68,2 тис.

осіб. Наразитись на смертельну небезпеку в побуті практично міг кожен із загального числа громадян, що проживали в Україні на цей період, тобто N = 50 000 000 осіб. Тоді числове значення загального ризику смертельних випадків у побутовій сфері в 1998 році складатиме:

R = 68 200 / 50 000 000 = 0,001 362 = 1 362 х 10-6. Це означає, що з кожного мільйона громадян, які проживали в Україні, у побутовій сфері загинуло у 1998 році 1 362 осіб.

Сучасні вчені висувають концепцію прийнятного ризику, суть якої полягає у напрямі до такої безпеки, яку суспільство може прийняти (дозволити) у даний період часу. Нині з’ясувалося, що не можна досягти абсолютної безпеки; суспільство може собі дозволити лише економічно виправданий рівень безпеки. Введено поняття індивідуального ризику загибелі людини. Максимально сприятливий рівень індивідуального ризику: 10 -6, тобто на 1

млн. населення гине 1 людина на рік (до цього рівня ризику треба прагнути).

Забезпечити нульовий ризик неможливо. Набула поширення концепція прийнятого ризику, тобто такий ризик суспільство може прийняти (дозволити) у даний час і котрий може бути економічно виправданий. Прийнятий ризик вміщує технічні, економічні,

соціальні та політичні аспекти, являючи собою компроміс між рівнем безпеки та можливостями її досягнення.

У більшості країн Західної Європи індивідуальний ризик, якому піддається населення

(а не працює на виробництві персонал), вважаємо можна знехтувати тим, що його рівень не перевищує величину 10 -6 за рік. У США індивідуальний допустимий ризик, що становить 10

-6, встановлений не для одного року, а для всього життя людини, середня тривалість якої приймається рівною 70 років. Отже, щорічний індивідуальний допустимий ризик становить у США величину, рівну 10 -6 /70 = 1,43*10 -8.

Слід зазначити, що наведені значення індивідуального ризику є теоретичними.

Практичні значення допустимих індивідуальних ризиків можуть бути набагато вище.

37

Наприклад, Верховний Суд США встановив нижню межу значущого індивідуального ризику, зумовленого присутністю в навколишньому середовищі канцерогенів, рівним величині 1* 10 -3 на рік. Отже, в даному випадку незначущим належить вважати будь-який індивідуальний ризик менше 1* 10 -3 на рік. Згідно нормативам Агентства США з навколишнього середовища, допустимий (прийнятний) ризик від речовин з канцерогенними властивостями лежить в інтервалі від 10 -4 до 10 -6 на рік .

Верхня межа допустимого ризику (максимально допустимий ризик) різна у населення і

персоналу, що працює у шкідливих умовах. У Росії максимально допустимий індивідуальний ризик для техногенного опромінення осіб з персоналу прийнятий рівним 1,0* 10 -3 за рік, а

для населення - 5,0* 10 -5 за рік (остання величина в 50 разів перевищує рівень знехтувального ризику, який в Російській Федерації прийнятий рівним 10 -6 за рік).

Для оцінки допустимих індивідуальних ризиків, пов'язаних з небезпечними видами діяльності, у Великобританії використовуються так звані критерії Ешбі. Вони являють собою ймовірності одного фатального випадку (однієї смерті) в рік. Характеристики цих критерій

дані в табл. 2.2.

Таблиця 2.2 - Критерії прийнятності ризику Ешбі

Ранг	Імовірність однієї смерті в рік	Ступінь прийнятності
ризику
1	Не менше 1*10 -3	Ризик неприйнятний
2	10 -4	Ризик прийнятний лише в особливих
		обставинах
3	10 -5	Потрібно детальне обґрунтування
		прийнятності
4	10 -6	Ризик прийнятний без обмежень

Видно, що чотири рангу ризику перекривають більше трьох порядків ймовірності однієї смерті в рік, причому для необмежено прийнятного ризику прийнятий такий же порядок ймовірності, який характерний для природних катастроф (10 -6).

На мал. 2.13 представлені рівні неприпустимого (10 -3) і припустимого (10 -3) ризиків разом з вікової залежністю індивідуального ризику смерті, віднесеного до одного року життя.

Ця залежність відображає статистичні дані по населенню Англії, значення неприпустимого та допустимого ризиків усереднені по віку і вважаються однаковими для чоловіків і жінок. На цьому ж малюнку показані рівні аналогічним чином усереднених значень індивідуальних ризиків смерті в результаті забруднення повітря, транспортній аварії і удару блискавки.

38

Мал. 2.13 - Індивідуальний ризик смерті, віднесений до одного року

(за статистичними даними Англії).

Суцільна крива - ризик для чоловіків, штрихова - для жінок. Горизонтальні лінії вказують середній ризик смерті в результаті: 1 - забруднення повітря; 2 - транспортної аварії;

3 - удару блискавки. Заштрихований «область між рівнями прийнятного (А) і

неприпустимого (Б) ризиків. На мал. 2.3 показано, як залежать встановлені владою Нідерландів граничні значення соціального ризику від числа можливих жертв у результаті техногенних аварій. Нагадаємо, що соціальний ризик визначається добутком частоти аварій на кількість викликаних нею жертв.

Мал. 2.3 - Рівні гранично допустимого і знехтуваних ризиків, прийняті в Нідерландах.

Графік відноситься до соціального ризику, а ліва вертикальна вісь - до індивідуального; всі значення віднесені до одного року.

39

Лекція 3 – Природні небезпеки, характер їхніх проявів та дії.

Біологічні небезпеки.

У наш цивілізований, технічно розвинений час людство залишається залежним від природних явищ, які досить часто носять катастрофічний характер. Землетруси, засухи,

селеві потоки, снігова лавина, повені викликають загибель багатьох тисяч людей, приносять величезні матеріальні збитки.

Максимальний збиток зі всіх стихійних лих у світі спричиняють повені (40%), на другому місці – тропічні циклони (20%), на третьому і четвертому місцях ( по 15 %) –

землетруси і засухи.

На території України можливе виникнення майже всіх видів надзвичайних ситуацій

(НС) природного характеру: катастрофічні затоплення, лісові пожежі, урагани, смерчі, великі снігопади, схід снігової лавини, селеві потоки, обмерзання, землетруси.

Унаслідок виникнення стихійні лиха діляться на:

•тектонічні (землетруси),

•топологічні (повені, Зсув ґрунту, сіли, карстові явища),

•метеорологічні (засуха, урагани, смерчі, лісові пожежі).

3.1 Тектонічні стихійні лиха

Пов'язані з процесами, які відбуваються в надрах землі.

3.1.1 Землетруси

Землетруси – це сильні коливання земної кори, викликані тектонічними причинами, які приводять до руйнувань споруд, пожеж і загибелі людей.

Щорік наша планета здригається більше мільйона разів, 100 тисяч з яких відчуваються людьми і 1000 завдає значного збитку. Ті місця, в яких стикаються між собою тектонічні плити, є сейсмічно небезпечними зонами, тобто рух плит уздовж їх кордонів супроводжується землетрусами. Землетруси з особливо тяжкими наслідками відбуваються там, де дві тектонічні плити не просто труться одна з іншою, а стикаються. Вчені геофізики виділили два головних сейсмопояси: Середземноморський, який охоплює південь Євразії від Португалії до Малайського архіпелагу, і Тихоокеанський. Вони включають молоді гірські пояси: Альпи, Апенніни, Карпати, Кавказ, Гімалаї, Крим, Кордильєри, Анди, а також рухливі зони океанів.

Гипоцентрмісце, де стикаються гірські породи.

40