3402_БЖД_КЛ_укр_2013

організмі з віддаленим ефектом дії. На відміну від інших поллютантів, здатних розкладатися під дією фізико-хімічних і біологічних чинників або виводитися з ґрунту, важкі метали зберігаються в ній тривалий час навіть після усунення джерела забруднення: період напіввидалення ТМ з ґрунтів в умовах лізиметрів (спеціальних приладів, що вивчають внутрішньоґрунтовий стік) який варіює залежно від вигляду металів: для Zn від 70 до 510

років, Cd - від 13 до 1100 років, Cu - від 310 до 1500 років, Pb - від 740 до 5900 років.

Детоксикація ґрунтів, забруднених ТМ, має певні труднощі. Згідно з прогнозами важкі метали можуть стати небезпечнішими забрудниками, ніж відходи АЕС.

Вступ важких металів в біосферу унаслідок техногенного розсіювання здійснюється різними шляхами. Найважливішим з них є викид при високотемпературних процесах (чорна і кольорова металургія, випалення цементної сировини, спалювання мінерального палива).

Крім того, джерелом забруднення біоценозів можуть служити зрошування водами з підвищеним вмістом важких металів, внесення опадів побутових стічних вод до ґрунтів як добриво, вторинне забруднення унаслідок винесення важких металів з відвалів копалень або металургійних підприємств водними або повітряними потоками, вступ великих кількостей важких металів при постійному внесенні високих доз органічних, мінеральних добрив і пестицидів, що містять важкі метали.

5.4.2 ПЕСТИЦИДИ

Людина створила багато хімічних препаратів, переслідуючи свої господарські і інші цілі. Багаточисельну групу отрутохімікатів представляють пестициди.

Пестициди (від лат. pestis — зараза і ...цид, caedere — вбивати), отрутохімікати — хімічні препарати для захисту сільськогосподарських рослин від шкідників, хвороб і бур'янів, а також для знищення паразитів сільськогосподарських тварин, шкідливих гризунів і ін. До пестицидів відносяться також засоби, що залучають або відлякують комах,

регулююче зростання і розвиток рослин, вживані для видалення листя, кольорів, зав'язей і ін.

Застосовуються різні форми пестицидів: розчини, суспензії, аерозолі, піни, гази, пари,

пил, порошки, пасти, гранули, капсули.

Попадання пестицидів в атмосферу здійснюється безпосередньо при їх використанні у вигляді газів, пари, аерозолів або при розпилені будь-яких форм пестицидів з літака. З

повітряними масами вони можуть переноситися на великі відстані і викликати забруднення довкілля там, де пестициди взагалі не застосовувалися або використовувалися в менших кількостях.

71

Усі пестициди є отруйними речовинами не лише для певної форми життя, але і для корисних комах і мікроорганізмів, тварин, птиць і людини. В ідеальному випадку пестицид,

надавши необхідну дію на шкідника, повинен відразу руйнуватися, утворюючи нешкідливі продукти розкладання. Проте більшістю пестицидів є стійкі важкорозкладні з'єднання, в яких безпосередньо використовується 4...5% внесеної кількості, а остання маса розсівається в агроекосистемі, потрапляючи в ґрунти, рослини і інші компоненти довкілля, що створює загрозу здоров'ю населення.

5.4.3 ДІОКСИНИ

До великої групи діоксинів і діоксиноподобних з'єднань входять як сам поліхлорований дібензо-п-діоксин (ПХДД) і дібензофурани (ПХДФ), які по своїй хімічній структурі є трициклічними ароматичними з'єднаннями, так і поліхлоровані біфеніли (ПХБ),

полівінілхлорид (ПВХ) і ряд інших речовин, що містять в своїй молекулі атоми хлору. Це чужорідні живим організмам з'єднання, що потрапляють в довкілля з продукцією або відходами багатьох технологій. Діоксин знайдений скрізь — в повітрі, ґрунті, донних відкладеннях, рибі, молоці (у тому числі і грудному), овочах і т. д.

Відмінна риса представників цієї групи з'єднань — надзвичайно висока стійкість до хімічного і біологічного розкладання, вони здатні зберігатися в довкіллі протягом десятків років і переносяться по харчовим ланцюгам. Ці речовини — супертоксиканти, вони є універсальними клітинними отрутами, які уражають все живе. Діоксини не виробляються промислово, але вони виникають при виробництві інших хімічних речовин у вигляді домішок, наприклад при синтезі гексахлорфенолу, хлорованих фенолів, гербіцидів на основі гексахлорбензолу і хлордіфенілових ефірів. Джерелом вступу діоксину в довкілля є і порушення правил поховання промислових відходів, внаслідок чого також відбувається сильне забруднення ґрунтів.

До інших джерел діоксину відносяться: термічне розкладання технічних продуктів,

спалювання опадів стічних вод, муніципальних, медичних і небезпечних відходів

(наприклад, ПХБ і виробів з ПВХ); металургійна і металообробна промисловість; вихлопні гази автомобілів; целюлозно-паперова промисловість; лісові пожежі (ліси, оброблені хлорфенольними пестицидами); хлорування питної води і ін. Відоме ще з початку XX ст захворювання, зване хлоракне, було кваліфіковане в 30-і рр. як професійна хвороба робочих хлорних виробництв. Хлоракне — важка форма угрів, що спотворюють шкіру обличчя.

Захворювання може тривати роками і практично не піддається лікуванню.

72

У людини (як в результаті професійної діяльності, так і під впливом довкілля) в

цілому описано досить багато ознак і симптомів різних захворювань, які можна звести до наступних:

1)шкірні прояви — хлоракне, гіперпігментація та ін.;

2)порушення роботи різних фізіологічних систем — розлад травлення (блювота,

нудота, непереносимість алкоголю і жирної їжі), порушення в серцево-судинній системі,

сечовивідних дорогах, підшлунковій залозі та ін.;

3)неврологічні ефекти — головний біль, невропатія, втрата слуху, нюху,

смакових відчуттів, порушення зору;

4) психічні ефекти — порушення сну, депресія, невмотивовані напади гніву.

5.4.4 КАНЦЕРОГЕННІ РЕЧОВИНИ

Канцерогенні речовини (канцерогени, онкогенні речовини), хім. з'єднання, що збільшують частоту виникнення злоякісних пухлин. У період з 2008 до 2011гг. кількість випадків захворювання раком збільшилася на 20%. Така негативна тенденція обтяжується тим, що на кінець 2011 року на обліку в медичних установах перебувають 9871 хворих, тобто кожен сороковий житель Макіївки онкохворий.

Серед канцерогенних речовин умовно розрізняють агенти прямої і непрямої дії. До перших відносять високореакційні з'єднання (етіленоксид і його похідні, азотистий іприт та ін.), здатні безпосередньо реагувати з біополімерами (ДНК, РНК, білки). Непрямі канцерогенні речовини самі по собі інертні і перетворюються на активні з'єднання за участю ферментів клітки - напр., монооксигеназ, що каталізує включення одного атома кисню в молекулу субстрата. В результаті утворюються речовини, які реагують з біополімерами.

Багато канцерогенних речовин володіють вираженою органотропністю - здатністю індукувати пухлини в певних органах. Так, напр., 2-нафтиламін і бензидин викликають у людини рак сечового міхура, вінілхлорид - ангіосаркоми печінки, азбест - мезотеліоми плеври і очеревини. У експерименті пухлини шкіри викликають поліцикліч. ароматич.

вуглеводні (напр., бензопірен), пухлини кишечника - похідні гідразину (напр.,

діметілгидразіни).

Згідно даним міжнародного агентства по вивченню раку (МАВР), в 1985 налічувалося

9 виробничих процесів і 30 з'єднань, продуктів або груп з'єднань, безумовно здатних викликати пухлини у людини. До безумовних канцерогенних речовин відносяться:

азатіопрін, або імуран; преднізолон (IV); знеболюючі, що містять фенацетин; суміш естрогену [піперазінієвая і Na-сіль естрону (V) і Na-сіль еквіліна (VI)]; вінілхлорид;

73

діетилстильбестрол; іприт; метоксазолен (VII) у поєднанні з УФ опроміненням; бензол;

нафтиламін; треосульфін; діхлордиметіловий ефір; бензидин; миш'як і його з'єднання; хром і деякі його з'єднання; кам'яновугільний дьоготь; пік, отримуваний з цього дьогтю; нафтові масла; сланцеві масла; сажа; азбест; тютюновий дим; жуйка, що містить листя бетелю і тютюну; жувальний тютюн.

До умовних канцерогенних речовин для людини відносять: акрилонітрил, деякі афлатоксини, бензопірен, берилій і його з'єднання, діметіл- і діетілсульфат, нікель і декотрі його з'єднання, прокарбазін, фенацетин, азотистий іприт, креозот і гидрооксиметалон (VIII).

Підвищена частота виникнення злоякісних пухлин спостерігається на підприємствах по газифікації вугілля, очищенню нікелю; виробництву аураміна (діарілметановий фарбник);

при підземному видобутку гематиту (червоного железняка) в шахтах, загазованих радоном; у

гумовій, меблевій і взуттєвий промислвостях; при виробництві коксу і ізопропілового спирту з використанням H2SO4. У побуті канцерогенні речовини потрапляють в організм людини з продуктами куріння тютюну, які викликають рак більшості локалізацій (в першу чергу рак легенів), з вихлопами двигунів внутрішнього згорання, димовими викидами опалювальних систем і промислових підприємств, мікотоксинами (токсичні продукти життєдіяльності мікроскопічних (плісневих) грибів), що забруднюють продукти харчування при неправильному їх зберіганні, і т. д..

ЛЕКЦІЯ 6 - ВПЛИВ УМОВ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПРИБУДИНКОВИХ ТЕРИТОРІЙ НА БЕЗПЕКУ НАСЕЛЕННЯ

6.1 Характеристика небезпечних факторів діючих на населення при функціонуванні прибудинкових територій

«Безпека - це категорія невимірно більш висока, ніж велич» сказав в 17 столітті

кардинал Франції Рішельє і це твердження залишається вірним до теперішнього часу.

74

У науковій літературі велика кількість праць присвячено безпеці праці, безпеці населення в надзвичайних ситуаціях. Однак слід враховувати, що дві третіх свого часу людина проводить в своєму житлі (будинку, квартирі, на присадибній ділянці). Саме з цієї причини вкрай актуальним залишається питання зменшення кількості небезпечних факторів впливаючих на людину в житловій зоні.

Законодавством України встановлено, що прибудинковою територією визнається територія навколо багатоквартирного будинку, призначена для обслуговування цього будинку. Прибудинкова територія включає: внутрішньоквартальні проїзди, тротуари;

гостьові автостоянки; дитячі ігрові майданчики, майданчики відпочинку; господарські майданчики для встановлення сміттєзбірників та майданчика для побутових потреб;

майданчики для вигулу собак; спортивні майданчики; садово-паркові доріжки, алеї для прогулянок, транзитні доріжки; зелені насадження - газони, дерева, чагарники, квітники;

садово-паркове обладнання та малі архітектурні форми.

При функціонуванні прибудинкових територій можлива реалізація однієї або ряду небезпек ступінь несприятливого впливу яких залежить від відповідних факторів. За характером та природою дії всі небезпечні та шкідливі чинники поділяють на 4 групи:

фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні. Результатом прояву небезпеки є нещасні випадки, аварії, які можуть призводити до смерті, зменшення тривалості життя, погіршення стану здоров'я, навколишнього середовища, дезорганізують вплив на суспільство або життєдіяльність окремих людей. чутливості.

До фізичних факторів відносяться шум, вібрація, радіоактивність, іонізація повітря,

електромагнітні поля тощо. Джерелами даного класу небезпек на прибудинкових територіях є автомобільний транспорт, лінії електропередач, дитячі та спортивні майданчики.

6.1.1ШУМ. Одним з найбільш несприятливих факторів міського середовища є шум.

Усучасних міських умовах слуховий аналізатор людини змушений працювати з великою напругою на фоні транспортного та житлово-побутового шуму, який маскує корисні звукові сигнали. Наведені результати соціологічних досліджень з оцінки дії шуму, проведені співробітниками Інституту гігієни та медичної екології ім. А.Н. Марзеєва АМН України.

Опитування 1500 жителів шумних вулиць показав, що 75,9% скаржилися на шум транспортного походження, 22% - на шум промислових підприємств, 21% - на побутовий шум. У 37,5% опитаних шум викликав занепокоєння, у 22% - роздратування і лише 23%

опитаних - не скаржилися на нього.

У районах з високим рівнем шуму більшість жителів відзначають погіршення самопочуття, частіше звертаються до лікаря, приймають седативні засоби. При цьому найбільше страждали ті, у кого була поразка нервової, серцево-судинної систем і органів

75

травлення. Постійне проживання в таких умовах може стати причиною виразкової хвороби шлунка, гастриту через порушення секреторної і моторної функцій шлунка і кишечника.

Реакція населення на транспортний шум практично не залежить від статі, віку та професії. При досить високому рівні шуму і нетривалому його вплив спостерігається зниження чутності, що призводить до тимчасового підвищення її порогу. З часом вона може відновитися. Тривалий вплив звуку високої інтенсивності може зумовити безповоротною втратою слуху (туговухість), яку зазвичай характеризують величиною постійного зміщення порогу чутливості.

Шум через провідні шляхи звукового аналізатора впливає на різні центри головного мозку, змінює взаємини процесів вищої нервової діяльності, порушує рівновагу процесів збудження і гальмування. При цьому змінюються рефлекторні реакції, виявляються патологічні фазові стани. Тривалу дію шуму активізують структури ретикулярної формації, в

результаті чого відбувається стійке порушення діяльності різних систем організму.

Величезне значення для спілкування людей має друга сигнальна система, пов'язана зі словесної сигналізацією, промовою. У міських житлових будинках, розташованих уздовж магістралей, населення часто скаржиться на погане сприйняття мови, що пояснюється маскуванням окремих звуків мови транспортним шумом. Встановлено, що шум порушує розбірливість мови, особливо якщо його рівень перевищує 70 дБА. При цьому людина не розбирає від 20 до 50% слів.

У сплячої людини, основним джерелом сенсорної інформації про навколишнє оточення - стають вуха ("чуйний сон"). Чутливість слуху, вночі і при закритих очах -

збільшується на 10-14 дБ (до перших децибел, за шкалою дБА), в порівнянні з денним часом діб, тому - голосний, різкий шум з великими скачками гучності, може розбудити сплячих людей. Порушується сон зазвичай при рівні звуку більше 35 дБА. За шкалою шумів - це рівень приглушеного розмови.

У разі відсутності на стінах приміщень звукопоглинаючих матеріалів (килимів,

спеціальних покриттів), звук буде голосніше за багаторазового відбиття (реверберації, тобто

-відлуння від стін, стелі та меблів), що збільшить рівень шуму на декілька децибел.

Таблиця 6.1 -Шкала шумів (рівні звуку, децибел), в таблиці

Децибел,	Характеристика	джерела звуку
дБА
0	Нічого не чутно
5	майже не чутно
10	майже не чутно	тихе шелестіння листя
15	ледь чутно	шелестіння листя
20	ледь чутно	шепіт людини (на відстані 1 метр).

76

	25	Тихо	шепіт людини (1м)
	30	Тихо	шепіт, цокання настінного годинника.
			Допустимий максимум за нормами для житлових приміщень вночі, з 23 до 7 год
	35	досить чутно	приглушений розмова
	40	досить чутно	Звичайна	мова.
			Норма для житлових приміщень днем, з 7 до 23 ч.
	45	досить чутно	звичайна розмова
	50	виразно чутно	розмова, друкарська машинка
	55	виразно чутно	Верхня норма для офісних приміщень класу А (за європейськими нормами)
	60	Шумно	Норма для контор
	65	Шумно	гучна розмова (1м)
	70	Шумно	гучні розмови (1м)
	75	Шумно	крик, сміх (1м)
	80	дуже шумно	крик, мотоцикл з глушником
	85	дуже шумно	гучний крик, мотоцикл з глушником
	90	дуже шумно	гучні крики, вантажний залізничний вагон (в семи метрах вагона)
	95	дуже шумно	вагон метро (в 7 метрах зовні або всередині вагону)
	100	вкрай шумно	оркестр, вагон метро (уривчасто), гуркіт грому. Максимально допустимий звуковий
			тиск для навушників плеєра (за європейськими нормами)
	105	вкрай шумно	у літаку (до 80-х років ХХ ст)
	110	вкрай шумно	вертоліт
	115	вкрай шумно	піскоструминний апарат (1м)
	120	майже нестерпно відбійний молоток (1м)
	125	майже нестерпно
	130	больовий поріг	літак на старті
	135	Контузія
	140	Контузія	звук взлетающего реактивного самолета
	145	Контузія	старт ракеты
	150	Контузія, травми
	155	Контузія, травми
	160	Шок, травми	ударна хвиля від надзвукового літака

При рівнях звуку понад 160 децибел - можливий розрив барабанних перетинок і легенів, більше 200 - смерть (шумова зброя)

При рівнях звуку понад 160 децибел - можливий розрив барабанних перетинок і легенів, більше 200 - смерть (шумова зброя)

Максимально допустимі рівні звуку (LАмакс, дБА) - більше "нормальних" на 15

децибел. Наприклад, для житлових кімнат квартир допустимий постійний рівень звуку в денний час - 40 децибел, а тимчасовий максимальний - 55.

Таблиця 6.2 - Максимально допустимі рівні шуму, дБА

Найменування	еквівалентний рівень		Примітка
	День с 7 до - 22 ч	Ночь с 22 до 7 ч
Селітебні зони населених місць	55	45	СН 872-70
Для реконстрованной житлової забудови	60	50

77

6.1.2 Електромагнітні поля. У результаті бурхливого розвитку техніки рівні різних електромагнітних полів в сотні разів перевищують природний фон. Вони обумовлені телевізійними та радіостанціями, радіолокаційними пристроями, лініями електропередач.

Електричні і магнітні поля є дуже сильними факторами впливу на стан всіх біологічних об'єктів, що потрапляють в зону їх впливу.

При розробці схем і проектів районного планування слід враховувати шкідливий вплив електромагнітних випромінювань на навколишнє середовище від наступних джерел:

-Точкових (передавальні антени потужних радіостанцій (PC), телецентрів (ТЦ) і

радіолокаторів (РЛС);

-Лінійних (високовольтні лінії електропередачі промислової частоти напругою 330500 кВ і вище та постійного струму напругою 1500 кВ і вище).

Наслідком довготривалого опромінення (місяці, роки) може бути слабкість,

дратівливість, швидка стомлюваність, ослаблення пам'яті, порушення сну.

Вплив ЛЕП на нервову систему:

• проблеми з пам'яттю, складність в розумінні, безсоння, депресія, постійні головні болі, парези, порушення рівноваги, дезорієнтація в просторі, запаморочення, м'язові болі, м'язова втома, труднощі в підйомі тяжкості.

Вплив ЛЕП на серцево-судинну систему:

• схильність до гіпотонії, болі в області серця і інші, ішемія, схильність до інсультів та інфарктів.

Впливу ЛЕП дуже підвладна статева (репродуктивна) система (імпотенція, зниження статевого потягу, безплідність). При цьому жіночий організм більш чутливий до електромагнітного випромінювання, тому воно так небезпечно для вагітних або бажаючих завагітніти. Крім того, страждають ендокринна та імунна система. У кілька разів підвищується ймовірність захворювання онкологічними хворобами. Дуже небезпечний вплив чинять електромагнітні випромінювання на дітей.

До хімічних факторів небезпеки відносяться хімічні речовини, які проникають в людський організм через органи дихання, шлунково-кишковий тракт або шкірні покриви і слизові оболонки. На при будинкових територіях основними джерелами хімічної небезпеки для населення є рухомий поблизу житлових будинків автотранспорт, місця зберігання сміття,

котельні установки і розташовані поблизу житлової забудови промислові підприємства.

6.1.3 Автомобільний транспорт як джерело хімічної небезпеки. В відпрацьовані гази входить більше 1000 різних шкідливих речовин, які чинять негативний вплив на людину і навколишнє середовище. Основними є: оксид вуглецю, вуглеводні, оксиди азоту, альдегіди,

сполуки сірки, тверді частинки і канцерогенні речовини, до яких відносяться складні

78

ароматичні вуглеводні поліциклічного будови (основний елемент яких бензапірен), сполуки свинцю.

Всі газоподібні сполуки автотранспортних вихлопів токсичні для кровотворної та дихальної систем і загального обміну речовин людини. Зокрема, оксид вуглецю, починаючи з концентрації 0,01%, викликає важкі токсикози нервової системи, порушує вуглеводний і фосфорний обміни, а внаслідок спорідненості вуглекислого газу до гемоглобіну крові підвищується небезпека серцево-судинних захворювань. Окис вуглецю викликає гальмування активних центрів органів людини, утворення гемоглобіну крові, що приводить до порушення окислювальних процесів в організмі, що може призвести до смерті. Хронічне отруєння невеликими дозами СО відбувається при об'ємній концентрації близько 0,01%.

Воно викликає головні болі, шум у вухах, затруднення дихання, загальну депресію,

зменшення працездатності, ослаблення уваги і сповільнену реакцію. Близько 95% чадного газу, вдихуваного пішоходами, - відпрацьовані гази автотранспортних засобів.

Оксиди азоту в концентрації 0,001-0,002% більше небезпечні для людини, ніж оксид вуглецю, оскільки оксид азоту набагато легше з'єднується з гемоглобіном крові, ніж кисень,

утворюючи метгемоглобін. Оксид азоту подразнює слизову оболонку ока, легенів, змінює незворотні зміни в серцево-судинній системі, викликає патологічний стан неспокою.

Бензопірен - один з найбільш небезпечних компонентів газів, що відходять, має канцерогенні властивості. Вони впливають на процес кровотворення, центральну нервову систему і м'язову систему.

Вуглеводні аліфатичного типу менш токсичні, але надають наркотичну дію на центральну нервову систему. Вуглеводні провокують рак шкіри, легенів і шлунку, вони можуть сприяти розвитку бронхіальної астми у дітей.

Оксиди сірки надають подразнюючу дію на кровотворні органи - мозок і селезінку, а

також порушують обмін вуглеводів. Хронічне отруєння малими дозами оксиду сірки викликає головні болі, безсоння, роздратування слизистої оболонки, хронічний бронхіт і кон'юнктивіт. Сірчисті сполуки в концентраціях вище 0,13 мг/м3 викликають численні дитячі ГРЗ.

Свинець - найбільш токсичний з важких металів, що містяться у відхідних газах автомобілів. Він чинить негативний вплив на центральну нервову систему, кровотворну і репродуктивну системи організму. В результаті інтоксикації свинець зменшує кількість еритроцитів у крові, підвищується стомлюваність і дратівливість, виникають головні болі,

збільшується кров'яний тиск, відбувається порушення обміну речовин. Частинки свинцю розміром менше 1 мк легко проникають у легені, більш великі затримуються в носоглотці та гортані. В цілому в легенях осідає близько 50% свинцевих часток, вдихуваних людиною.

79

Якщо оцінювати рівень внеску автомобільного транспорту в загальне забруднення атмосферного повітря в Україні, то його частка по оксиду вуглецю становить 49%, по вуглеводнях - 32%, по оксидах азоту -20%. І як наслідок внесок автомобільного транспорту в сумарні викиди шкідливих речовин міст України становить близько 70%, а в районах транспортних магістралей вміст шкідливих компонентів в атмосферному повітрі перевищують гранично допустимі концентрації. Спостереження показали, що в будинках,

розташованих поряд з дорогою (до 10 м), жителі хворіють на рак в 3 - 4 рази частіше, ніж у будинках, віддалених від дороги на відстань 50 м. В Україні рух в зоні житлової забудови регламентується Правилами дорожнього руху , зокрема, пунктом 26 «Рух у житловій та пішохідній зоні»: «У житловій зоні забороняється: - стоянка транспортних засобів поза спеціально відведеними місцями і таке їх розташування, яке утруднює рух пішоходів і проїзд оперативних чи спеціальних транспортних засобів;-стоянка з працюючим двигуном; в

житлових зонах і на подвір'ях територіях забороняється стоянка транспортних засобів з працюючим двигуном, оскільки шум створює несприятливі умови для відпочинку людей, а

відпрацьовані гази порушую екологічну ситуацію в місцях проживання [4]. Однак,

незважаючи на існуючі законодавчі акти в Україні рух і стоянка з працюючим двигуном є нормою.

Слід зазначити, що автостоянки з сумарною кількістю автомобілів менше 50,

розташовані на значній відстані> 30 м від житлової забудови, не представляють небезпеки, з

точки зору формування високих концентрацій забруднювачів в зоні дихання людей.

Основний вплив на жителів чинить несанкціоновані зупинки і стоянки поблизу житлових будинків. Паркування автомобілів біля стін житлових будівель - одна з основних причин формування підвищених рівнів забруднення повітряного середовища поблизу забудов. Замкнутість обсягів «глухих» дворів і дворів «колодязів» значно погіршує умови розсіювання викидів автотранспорту.

В умовах обмеженої забудови утворюється так звані застійні зони, де в безвітряну погоду практично відсутнє вимушене вітрове перенесення домішок, і розсіювання викидів здійснюється тільки за рахунок природної конвенції.

Згідно з наведеними даними максимальний викид СО в легкових автомобілях на бензині спостерігається при роботі на холостому ходу, а при прискореному русі автомобіля на дизелі відпрацьовані гази характеризуються максимальним викидом NOx.

Найбільш небезпечними з точки зору виникнення зон підвищеної концентрації шкідливих речовин у зоні дихання населення слід вважати варіанти паркування автотранспортних засобів усередині замкнутих дворових територій в безпосередній близькості від стін житлового будинку. Двори, що мають характерний розмір 10м і менше,

80