68. Чому питання про співвідношення тропів та фігур у класичній риториці досить заплутане?

Тропи й фігури успадкувалися з риторики й поетики у стилістику і тому більшість з них мають однакові визначення, функції й досить широке використання у цих окремих науках, наприклад, епітет, метафора, порівняння та деякі інші. Проте є фігури й тропи, які були породжені давньою риторикою і у зв'язку з її наступним пригасанням призабулися, влилися в інші фігури, навіть якщо і вживаються в мовленні, то не визначаються як окремі фігури, а є частинами інших. Традиційні терміни "троп" (гр. tropos — зворот) і "фігура" (лат. figura — образ, вид) позначають такі мовні явища, які мають між собою спільне і відмінне.Спільним є те, що ці явища є відхиленням від загальноприйнятих висловлень, які можна вважати нульовим ступенем, тобто відхилення, і є властиво фігуральністю. Стосовно нульового ступеня, який називають нейтральним, і фігури, і тропи не є нейтральними. Вони є суб'єктивно-емоційними, це виражають у змісті, мають конкретного автора-мовця і одночасно є аксіологічними, бо містять певну оцінність, заради чого вони, власне, і утворюються. Зрештою, і тропи, і фігури — це певне переосмислення з різною мірою зміни семантики. Тому тривалий час терміном "фігури" називали і фігури, і тропи в тому розумінні, що і першим, і другим властива фігуральність (образність).Троп – це слово; або словосполучення, яке утворюється завдяки використанню додаткових елементів мови, Фігура – це словосполучення, яке отримало стилістичне і художньо-образне забарвлення завдяки використанню поза межами норм стилістики та синтаксису, фігура виходить за межі цих норм.

69.Дайте визначення, що таке “фігура” (синтаксичний рівень тексту). Синтаксис — один з найважливіших рівнів мовлення, тому що саме він виражає структуру авторського мислення. Синтак­сис підкреслює, акцентує увагу на певних важливих моментах, що усталилися в кожній національній мові протягом століть. їх називають фігурами (від лат. figura — позиція в танку). стилістичні фігури – важливі компоненти синтаксичної організації тексту. Стилістичні фігури як особливі синтаксичні конструкції служать для логічного виділення й упорядкування тексту, для увиразнення й підсилення його фонетичних і лексичних, словотвірних і граматичних засобів. Стилістичні фігури зустрічаються в текстах різних стилів, проте основне місце їх вживання – художній, розмовний і публіцистичний стилі.

70. Назвіть розряди синтаксичних фігур. Наведіть власні приклади. П о л і с е н д и т о н —(багатоспо­лучниковість). Цей прийом часто використовується в Біблії: “І розкрився Храм Божий на небі, — і Ковчег Заповіту Його в Його храмі з'явився. І зчинилися блискавки, і гуркіт, і громи, і земле­трус_у і великий град...” (Об. 11:19).

Асиндетон — (безсполучнико­вість). Може передавати статичність зображуваного явища, опи­суючи його з різних боків або його внутрішню динаміку. Напри­клад: Прийшов, побачив, переміг.

З е в г м а — (зв’язок) — підпорядкування слів, словосполучень одному узагальнюючому слову (пор. з од­норідними членами речення). Наприклад: Так як не загинув ні на війні, ні від звіря, ні від води, ні з коня падаючи, так і з вас ніхто не може скалічитись чи забитись, коли не буде Божого повеління (“Наука кн. Володимира Мономаха дітям”).

Синтаксичний паралелізм. Повторення однакової структури речень (1234/1234). Наприклад: Учення — світ, а невчення — тьма (присл.), “Що снилося, то снилося! А що я кажу, то вже кажу!" (О.Кобилянська).

Хіазм — (зворотний) — порядок слів, при якому спостерігається синтаксичне “перехрещення” на зра­зок літери X. Класичний приклад хіазму: “Одні живуть, аби їсти, інші їдять, аби жити”.

Симплока — (сплетіння) — збіг у паралельних структурах початку, кінця або середини. Наприклад: Хто вимагав допиту рабів? Аппій! Хто їх представляв? Аппій (Ціцерон). Може на тебе хто недобрим оком глянув? Може тебе такий вітер обвіяв? (М.Вовчок)