Вестник_СНТ_2015_(Часть_2)

Вісник СНТ ННІ бізнесу і менеджменту ХНТУСГ ім. П. Василенка

	5. Петюх В.М. Ринок праці: навч. посіб. /					персоналу:	матеріально-грошове,			соціальне,
В.М. Петюх. – К.: Вид-во КНЕУ, 1999. – 288 с.						моральне.
	6. Лепейко Т.І. Економіка праці: навч. посіб.					Сучасна практика зарубіжних та деяких
/ Т.І.Лепейко. – Х.: Вид-во ХНЕУ, 2006. – 203 с.						українських підприємств свідчить про тенденцію
	7. Курило	І.О.	Про медико-демографічні			до суттєвих змін в системі мотивації персоналу.
чинники формування і відтворення трудового						Для працівників, перш за все працюючої молоді,
потенціалу населення України. // Україна: аспекти						характерні інші ціннісні орієнтації спонукальних
праці.– 2001.– №8.– С.35-41.						мотивів до трудової діяльності. При цьому на
	8. Електронний				ресурс	перший план висуваються самореалізація і
http://pidruchniki.com/12991010/ekonomika/segme						саморозвиток (нематеріальна мотивація).
ntatsiya_rinku_pratsi_problemi_yogo_vdoskonalennya						Нематеріальне		стимулювання		розвитку
	9. Капітан В. Теоретичні засади державного					персоналу в організації, насамперед, направлене на
регулювання зайнятості населення / В.Капітан //						задоволення	мотиву	збереження соціального
Галицький економічний вісник. – 2013. – №3(42). –						статусу працівника у трудовому колективі завдяки
С. 12-17						залишенню за ним його робочого місця чи
	10. Безтелесна Л. З досвіду розробки програм					займаної посади;підвищення соціального статусу
зайнятості / Л. Безтелесна // Економіка України –						працівника у трудовому колективі у результаті
2008. -№5 – C. 85-90.						одержання ним більш високої відповідальної
						посади, посилення зацікавленості працівника
ПРОБЛЕМА МОТИВАЦІЇ ПРАЦІ НА						самим процесом опанування новими знаннями,
						вміннями та практичними навичками; поглиблення
	ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ					інтересу щодо професійного спілкування з
	ПИЛИПЕНКО С.М.					професіоналами як в організації, так і поза її
						межами [2].
Харківський національний технічний університет						Варто зауважити, що кожна людина
сільського господарства імені Петра Василенка						індивідуальна, і в кожної людині є індивідуальні
	Науковий керівник – ст. викладач					потреби, які вона бажає задовольнити працюючи
	Харчевнікова Л. С.					на підприємстві. Таким чином, при побудові
						системи мотивації керівнику слід пам’ятати, що не
В умовах, що склалися в Україні у теперішній						можна мотивувати всіх працівників однаково.
час, спостерігається така тенденція, що вітчизняні						Сьогодні на багатьох підприємствах України
підприємства приділяють малу увагу					питанням з	застосовуються лише окремі елементи системи
мотивації персоналу, а якщо і приділяють, то на						мотивації. Тому така система не має комплексного
досить примітивному рівні (премії, підвищення						характеру, оскільки традиційно ці елементи не
заробітної плати і т. п.). Українським						поєднані один з одним, використовуються окремо.
підприємствам не вистачає нестандартності у цих						Ще одним недоліком такої системи мотивації є те,
питаннях, індивідуальності, особливості рішень						що вона має поточний, короткотерміновий
щодо	окремого		працівника.	Неефективне		характер, не націлена на майбутнє. На більшості
використання людських ресурсів призводить до						вітчизняних	підприємствах		керівництво не
зниження продуктивності праці, відсутності						приділяє стратегічної уваги розробці системи
відповідного прибутку, скорочення бюджету й						мотивації [3].
ВВП країни в цілому.						Мотивація праці є вирішальним фактором в
У зв’язку із цим важливим завданням є						управлінні персоналом організації. Сучасні
створення належних умов для спокійної, ритмічної,						українські організації найчастіше використовують
продуктивної роботи індивідів і колективів для						погрози звільнення, штрафи, премії та невеликі
розкриття та розвитку здібностей, творчого						виплати на свята. Дані методи не відзначаються
потенціалу. Актуальними залишаються проблеми						високою ефективністю, тому варто запозичувати
визначення найбільш дієвих у цей період важелів						досвід зарубіжних компаній. На основі досвіду
впливу на персонал, розробки й упровадження						зарубіжних компаній щодо мотивації праці можна
стимулюючих систем, які встановлюють тісний						зробити висновки про те, що потрібно
зв’язок між оплатою праці робітника й						враховувати відмінності між окремими людьми та
ефективністю його діяльності, кваліфікацією,						різними країнами. Тому варто впроваджувати деякі
діловими якостями, особистою ініціативою, дають						елементи цих систем мотивації. Лише після
змогу модифікувати поведінку в необхідному для						запровадження ефективної			системи	мотивації
підприємства напрямі, що забезпечить досягнення						праці можливе досягнення конкретно вираженої
високих виробничих результатів [1].						зацікавленості працівників у ефективній діяльності
Існує три		види стимулювання			діяльності	підприємства.
					51

Вісник СНТ ННІ бізнесу і менеджменту ХНТУСГ ім. П. Василенка

	Література:			Таким чином, фінансово стійким вважається
1. Ковальська К.В. Нові підходи до мотивації				таке підприємство, яке за рахунок власних коштів
персоналу	в	стратегічному	управлінні	покриває затрати, вкладені в активи (основні
корпораціями / К.В. Ковальська, Р.В. Рак //				фонди, нематеріальні активи, оборотні кошти), не
Формування ринкових відносин в Україні − № 1. −				допускає	невиправданої			дебіторської			і
2010. – С. 29–30.				кредиторської заборгованості і розплачується у
2. Азарова А.О.		Дослідження	множини	встановлений термін за своїми зобов'язаннями
чинників нематеріальної мотивації на підприємстві				перед кредиторами. Головним у діяльності
/ А.О. Азарова, О.А. Ковальчук // Економічний				підприємств є їх фінансовий стан. Тому,
простір. - 2015. - № 5. - С. 53-58.				розкриваючи фінансову стійкість, слід зробити
3. Степанцова Ю.М. Мотивація персоналу та				аналіз складу і розміщення активів підприємства;
важливість її вимірювання на вітчизняних				динаміки і структури джерел фінансових ресурсів;
підприємствах	/	Ю.М. Степанцова // Сталий		наявності		власних	оборотних			коштів;
розвиток економіки. – № 3. – 2012. – С. 106-108.				кредиторської		заборгованості;			наявності		і
				структури оборотних коштів; дебіторської
ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОЇ				заборгованості; платоспроможності.
				Під	кредитоспроможністю				підприємства
СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВ				розуміють наявність у нього передумов для
	ПІДДУБНА Г.Д.			одержання кредиту і здатність повернути його у
				встановлений		термін.		Кредитоспроможність
Харківський національний технічний університет				позичальника		характеризується			його	поточним
сільського господарства імені Петра Василенка				фінансовим станом і перспективами змін,
Науковий керівник – к.е.н., доцент				здатністю в разі необхідності мобілізувати грошові
	Артеменко О. О.			кошти з різних джерел.
Фінансова стійкість – це визначений стан				При		аналізі		кредитоспроможності
				використовується ціла низка показників. Найбільш
рахунків підприємства, що гарантує його постійну				важливими з них є норма прибутку на вкладений
платоспроможність. У результаті здійснення будь-				капітал і ліквідність. Норма прибутку на вкладений
якої господарської операції фінансовий стан				капітал визначається відношенням суми прибутку
підприємства може або залишитися незмінним,				до загальної суми пасиву за балансом. Ліквідність
або поліпшитися, або погіршитися. Потік				суб'єкта підприємницької діяльності - це здатність
господарських операцій, що здійснюються щодня,				його розраховуватися за			своїми		зобов'язаннями.

ємовби "підбурювачем визначеного стану Вона визначається співвідношенням величини

фінансової стійкості, причиною переходу з одного типу стійкості в іншій. Знання граничних меж зміни джерел коштів для покриття вкладення капіталу в основні фонди або виробничі запаси дозволяє генерувати такі потоки господарських операцій, що ведуть до поліпшення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості.

Завданням аналізу фінансової стійкості є оцінка величини і структури активів і пасивів. Це необхідно, щоб відповісти на питання, наскільки організація незалежна з фінансової точки зору, росте або знижується рівень цієї незалежності і чи відповідає стан активів і пасивів завданням її фінансово-господарської діяльності.

На практиці застосовують різні методики аналізу фінансової стійкості. Проаналізуємо фінансову стійкість підприємства за допомогою абсолютних показників.

Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок або брак джерел коштів для формування запасів і витрат, що визначається у вигляді різниці величини джерел коштів і величини запасів і витрат.

заборгованості і ліквідних засобів. Поріг рентабельності - це такий виторг від реалізації, при якому підприємство вже не має збитків, але ще не має і прибутку. Перейшовши поріг рентабельності, фірма має додаткову суму валового прибутку з кожної наступної одиниці товару. Тоді різниця між досягнутим фактичним виторгом від реалізації і порогом рентабельності складає запас фінансової міцності, яка характеризує ефективне використання капіталу. Завдання аналізу ліквідності балансу виникає у зв'язку з необхідністю давати оцінку кредитоспроможності підприємства, тобто його здатності вчасно і цілком розраховуватися за всіма своїми зобов'язаннями.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Від ліквідності балансу слід відрізняти ліквідність активів, що визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх у грошові кошти. Чим менше час, за який даний вид активів перетворився в гроші, тим вище їх ліквідність.

52

Вісник СНТ ННІ бізнесу і менеджменту ХНТУСГ ім. П. Василенка

Зрозуміло, що використання капіталу має бути

(показники оцінки ефективності керування);

ефективним. Під ефективністю використання

рентабельність виробничих фондів;

капіталу розуміють величину прибутку, що

рентабельність

вкладень

підприємства

припадає на одну гривню вкладеного капіталу.

(прибутковість господарської діяльності).

Ефективність капіталу - комплексне поняття, що

Рентабельність продукції показує, скільки

включає в себе використання оборотних коштів,

прибутку припадає на одиницю реалізованої

основних фондів та нематеріальних активів. Тому

продукції. Зростання даного показника є наслідком

аналіз ефективності капіталу проводиться за

зростання цін при постійних витратах на

окремими його складовими:

виробництво реалізованої продукції (робіт, послуг)

1) ефективність

використання

оборотних

або зниження витрат на виробництво при

коштів

характеризується,

насамперед,

їх

постійних цінах, тобто підвищення попиту на

оборотністю. Під оборотністю коштів розуміють

продукцію підприємства, а також більш швидкого

тривалість проходження ними окремих стадій

росту цін, ніж витрат.

виробництва і їх повернення. Оборотність

Показник

рентабельності

продукції містить

оборотних

коштів

обчислюється

тривалістю

такі показники:

одного обороту в днях або кількістю оборотів за

рентабельність усієї реалізованої продукції

звітний період;

- являє собою відношення прибутку від реалізації

2) ефективність

використання

капіталу

в

продукції до загальної її реалізації (без ПДВ);

цілому.

Капітал у

цілому

являє

собою

суму

загальна

рентабельність

-

дорівнює

основних

фондів

та

оборотних

коштів.

відношенню

балансового

прибутку

до

реалізації

Ефективність

використання

капіталу

найкраще

продукції (без ПДВ);

виміряється

його

рентабельністю.

Рівень

рентабельність

продажів

по

чистому

рентабельності

капіталу

виміряється

процентним

прибутку –

відношення

чистого

прибутку

до

відношенням балансового прибутку до величини

реалізації (без ПДВ);

капіталу.

рентабельність

окремих

видів продукції -

Доречно у цьому випадку нагадати про

самофінансування, яке означає фінансування за

відношення прибутку від реалізації даного виду

рахунок власних джерел - амортизаційних

продукту до його продажної ціни.

відрахувань

і

прибутку.

Ефективність

Показники

фінансових

результатів

самофінансування і його рівень залежать від

характеризують

абсолютну

ефективність

питомої ваги власних джерел. Однак не кожне

господарювання

підприємства.

Найважливішими

підприємство може цілком забезпечити себе

серед них є показники прибутку, що в умовах

власними фінансовими ресурсами і тому широко

переходу до ринкової економіки складають основу

використовує кредит як елемент, що доповнює

економічного розвитку підприємства. Зростання

самофінансування.

прибутку

створює

фінансову

базу

для

В умовах ринкових відносин велику роль

самофінансування, розширеного виробництва,

відіграє

визначення

показників

рентабельності

розв'язання проблем соціальних і матеріальних

продукції,

що

характеризують

рівень

потреб трудового колективу. За рахунок прибутку

прибутковості (збитковості) її виробництва.

виконується

також

частина

зобов'язань

Показники

рентабельності

є

відносними

підприємства перед бюджетом, банками й іншими

характеристиками

фінансових

результатів

і

підприємствами та організаціями. Таким чином,

ефективності діяльності підприємства. Вони

показники прибутку є найважливішими для оцінки

характеризують

відносну

прибутковість

виробничої і фінансової діяльності підприємства.

підприємства, вимірювану у відсотках до витрат

Вони характеризують ступінь його ділової

засобів або капіталу з різних позицій.

активності і фінансового благополуччя.

Показники рентабельності - це найважливіші

Кінцевий

фінансовий результат

діяльності

характеристики

фактичного

середовища

підприємства можна визначити як балансовий

формування прибутку і доходу підприємств. З цієї

прибуток або збиток, що являє собою суму

причини вони є обов'язковими елементами

результату від реалізації продукції (робіт, послуг);

порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану

результату від іншої реалізації; сальдо доходів і

підприємства. При аналізі виробництва показники

витрат від позареалізаційних операцій.

рентабельності

використовуються

як

інструмент

Література:

інвестиційної політики і ціноутворення. Основні

показники рентабельності можна об'єднати в такі

1. Абрютіна М.С.

Аналіз

фінансово-

групи:

економічної

діяльності.

/

М.С. Абрютіна,

рентабельність

продукції,

продажів

А.В. Грачев – К: ДІС, 2010. – 356 с.

53

Вісник СНТ ННІ бізнесу і менеджменту ХНТУСГ ім. П. Василенка

2.	Аналіз	господарської		діяльності		в
промисловості:		підручник	під	загальною		ред.
В.І. Стражева. Мн.: Висш. Школа, 2004. – 236 с.
3.	Артеменко В.Р.		Фінансовий		аналіз:
навчальний		посібник.	/	В.Р. Артеменко,

М.В. Белендір – К: ДІС, 2012. – 224 с.

4.Баканов М.І. Теорія економічного аналізу: Підручник. / М.І. Баканов, А.Д. Шеремет – М.: Фінанси і статистика, 2008. – 416 с.

5.Гіляровська Л.З. Економічний аналіз. – К.:

ЮНІТІ – ДАНА, 2001. – 456 с.

6.Донцова Л. В. Аналіз фінансовій звітності: Навчальний посібник – 2-е видання - К.: ДІС, 2004.

–322 с.

ПЛАНУВАННЯ КАР’ЄРИ ПЕРСОНАЛУ В ОРГАНІЗАЦІЇ

ПОЛЮШКЕВИЧ М.М.

Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка

Науковий керівник – ст. викладач Харчевнікова Л. С.

Важливим напрямом розвитку персоналу в організації є планування кар’єри працівника, його просування по кваліфікаційним або службовим рівням (ступеням) по визначеній схемі, це стає невичерпним джерелом активності в професійній діяльності [1, с. 52].

Планування кар’єри виступає альтернативою стихійним переміщенням персоналу. Діяльність людини в обраній професії є частиною життєвої стратегії, тобто індивідуальної організації і регулювання ходу життя згідно з цінностями особи. Розвиваючи свою професійну діяльність на основі життєвої стратегії, досягаючи визнання через кар'єру, людина відчуває задоволення, що підіймає її професійну діяльність на новий рівень, поглиблює трудову мотивацію, впливає на інші сфери життя особи [1, с. 53].

Кар’єра у загальному розумінні цього слова означає успішне просування в галузі суспільної, службової, наукової або виробничої діяльності, досягнення популярності чи слави [4, с. 139].

Під трудовою кар’єрою мається на увазі індивідуальна послідовність важливих змін праці, що пов’язані зі зміною становища працівника на вертикальній шкалі складності праці або соціальній драбині робочих місць, посад.

Формування трудової кар'єри здійснюється з урахуванням таких основних її етапів протягом трудового життя людини:

1. Підготовчий етап (до 25 років). Цей етап передбачає отримання людиною середньої чи

54

вищої освіти, професії. В цей період відбувається пошук такого виду діяльності, який би задовольняв потреби людини та відповідав її можливостям. Якщо така діяльність знайдена, то починається процес самоствердження працівника як особистості та реалізація професійних та особистих планів.

2.Етап становлення (25-30 років). На цьому етапі працівник освоює обрану професію, набуває необхідних навичок, досвіду, формується кваліфікація, виникає потреба у незалежності, турбота про добробут. У цьому віці створюються сім'ї, тому виникає необхідність отримувати вищі доходи.

3.Етап просування (30-45 років). Цей етап характеризується процесом росту кваліфікації, просуванням по службі, зростанням потреби в самоствердженні, досягненні вищого статусу та більшої незалежності. Все більше проявляється потреба у зростанні заробітної плати та турбота про добробут

4.Етап збереження (45-60 років). Для цього етапу характерне закріплення здобутих результатів, досягнення найвищого рівня кваліфікації, знань, умінь, досвіду, майстерності, можливість підйому на нові службові сходинки та найповнішого творчого самовираження. На цьому етапі працівник зацікавлений у задоволенні таких своїх потреб, як підвищення рівня доходів, причому з урізноманітненням джерел їх отримання (участь у прибутку, в капіталі, купівля цінних паперів тощо).

5.Завершальний етап (60-65 років). На цьому етапі відбувається пошук заміни, передача знань, умінь молоді, підготовка до виходу на пенсію. Працівник зацікавлений у збереженні високого рівня оплати праці та прагне збільшити інші джерела доходів, які б замінили заробітну плату з виходом на пенсію.

6.Пенсійний етап (після 65 років). Кар’єра працівника в цій організації завершена, однак з’являються можливості для самореалізації в інших сферах людського життя.

На кожному з зазначених вище етапів трудової кар’єри людина задовольняє різні потреби та керується різними мотивами, врахування яких важливе для процесу управління персоналом підприємства, зокрема кар’єрою співробітників.

Планування кар’єри - це визначення цілей розвитку працівника і шляхи їх реалізації. Воно передбачає визначення цілей розвитку працівника та шляхів їх досягнення, наукове обґрунтування раціонального віку і нормативних термінів обіймання посади з урахуванням побажань та якостей працівника [5].

Планування, реалізація і контроль ділової

Вісник СНТ ННІ бізнесу і менеджменту ХНТУСГ ім. П. Василенка

кар’єри з боку організації полягає в тому, щоб з

спрямовані на конкретні робочі місця, а

моменту прийняття працівника на роботу і до

відображають лише професійну діяльність на

моменту його звільнення організувати планомірне

підприємстві. Вони повинні розроблятися на

горизонтальне

і

вертикальне

просування

основі ретельного аналізу роботи, так як володіють

співробітника в системі службових посад [5].

сильною

мотивуючою

дією,

яка

при

Планування трудової кар’єри спрямоване на

несприятливих умовах може привести до

забезпечення зв’язку між професійними цілями

серйозного розчарування.

персоналу і потребами службового просування

Література:

відповідно до стратегії управління підприємством

чи

організацією.

Підвищення

рівня

1. Балабанова Л.В. Управління

персоналом:

професіоналізму, самоствердження працівників є

[навч. посіб.] / Л.В. Балабанова, О.В. Сардак. – К.:

важливими

чинниками

вдосконалення

роботи

Професіонал, 2006. – 512 с.

організації. Планування забезпечує подальший

2. Виноградський М.Д.

Управління

розвиток персоналу, професійно-кваліфікаційне

персоналом: [Навч. посіб.] / М.Д. Виноградський,

просування працівників, їх перепідготовку. Все це

А.М. Виноградська, О.М. Шкапова. – [2-ге

потребує взаємозв’язку планування кар’єри з

видання]. – К.: Центр учбової літератури, 2009. –

плануванням виробничої адаптації, атестації,

502 с.

професійного навчання кадрів тощо.

3. Крушельницька О.В.

Управління

Планування та управління розвитком кар’єри

персоналом:

[Навчальний

посібник]

вимагає від працівників та роботодавців певних

О.В. Крушельницька, Д.П. Мельничук. – [Видання

зусиль і, разом з тим, дає обом сторонам ряд

друге, перероблене й доповнене]. – К.:«Кондор»,

переваг, що спонукає керівників підприємств

2005. – 308 с.

створювати системи управління розвитком кар’єри

4. Менеджмент

персоналу:

навч.

посіб.

/

своїх

співробітників

(наприклад,

модель

В.М. Канюк, В.М. Петюх, С.О. Цимбалюк та

ін.;

партнерства з планування і розвитку кар’єри

[за заг. ред. В.М. Данюка, В.М. Петюха]. – К.:

тощо).

КНЕУ, 2004. – 398 с.

Так, для співробітників переваги здійснення

5. Кобзєва В.В.,

Колесніков Ю.О.

Кар’єра:

планування та управління розвитком кар'єри

суть, планування, мотивація // Управління

можуть бути сформульовані таким чином:

персоналом.- 2000.- № 1.

потенційно вища міра задоволення від роботи на

6. Чернишова О.

Високий

старт,

або

як

підприємстві, можливість професійного зростання

почати кар’єру молодому спеціалісту? // Робота &

та підвищення рівня життя; більш чітке бачення

зарплата. - 2007. № 1.

власних професійних перспектив та можливість

планувати

інші

аспекти

свого

життя;

ОРГАНІЗУВАННЯ ЯК ФУНКЦІЯ

цілеспрямована

підготовка

до

майбутньої

професійної

діяльності;

підвищення

МЕНЕДЖМЕНТУ

конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і

ПОРИВАЄВА Д.Ю.

на зовнішньому ринках праці [6].

Організація

зацікавлена

у

здійсненні

Харківський національний технічний університет

планування та управління розвитком кар’єри з

сільського господарства імені Петра Василенка

таких міркувань: підвищення мотивації та

Науковий керівник – ст. викладач

лояльності працівників, які пов’язують свою

Харчевнікова Л. С.

професійну

діяльність

з

підприємством;

можливість

планувати

професійний

розвиток

Менеджмент – це теж область людського

працівників і підприємства в цілому з урахуванням

знання, який допомагає здійснити цю функцію.

власних інтересів; плани розвитку кар’єри окремих

Нарешті, менеджмент як збірне від менеджерів – це

співробітників дають змогу визначати потреби в

певна категорія людей, соціальна верства тих, які

професійному розвитку; одержання резерву

здійснюють роботу з управління. Рішення

зацікавлених

у

професійному

зростанні,

менеджерів, подібно рішенням державотворців,

мотивованих працівників для просування на

можуть визначати долі мільйонів людей, держав та

важливі посади тощо [5].

регіонів. Однак місія менеджерів не обмежується їх

Таким чином, планування кар’єри дозволяє

присутністю лише в величезних багаторівневих і

співробітникам бачити, яку посаду вони можуть

розгалужених

корпоративних

структурах

отримати,

якщо

придбають

відповідний

управління. У зрілої ринкової економіки

позитивний досвід при певних початкових умовах.

щонайменше важливий малий бізнес. За кількістю

Плани

кар'єри в

відміну

від планів

розвитку не

– це як 95%

всіх

фірм,

за

значенням

–

це

55

Вісник СНТ ННІ бізнесу і менеджменту ХНТУСГ ім. П. Василенка

найбільша наближеність до повсякденних потреб

визначення перспективних потреб у кадровому

споживачів й це водночас полігон технічного

забезпеченні.

прогресу та інших нововведень. Уміло управляти у

4. Департаментація,

тобто

угруповання

малому бізнесі – отже вижити, встояти, вирости.

функцій, видів робіт і людських ресурсів в

Більшість організацій виживання, можливість

організаційну структуру.

існувати якомога довше є основним завданням. І

5. Виявлення і оцінку ступеня відповідальності

тому їм доводиться періодично змінювати свої цілі,

і нраву повноважень управлінського персоналу

обираючи їх відповідно змінюваним потребам

різних рівнів.

зовнішнього світу. Майже всі організації, існуючі

6. Виявлення специфічних видів діяльності в

заради бізнесу, періодично розробляють нові види

рамках кожного департаменту і розподіл праці.

продукції або послуг для своїх споживачів[1] .

7. Оформлення

і

затвердження

Функція

менеджменту

«організування»

регламентуючих документів.

спрямована на побудову організації і формування у

Важливим

нюансом

організації

є

ній системи відносин. Побудова організації

встановлення

взаємовідносин

між

рівнями

відбувається

шляхом

організаційного

управління,

встановлення

повноважень

і

проектування,

у

процесі

якого

визначається

відповідальності. Засобом, за допомогою якого

кількість та функціональний склад підрозділів,

керівництво

встановлює взаємини між рівнями

управління, розподіляє завдання серед персоналу,

посадові обов'язки персоналу, формується система

зв'язків

для

ефективної

взаємодії організаційних

передає підлеглим повноваження і відповідальність

є делегування.

елементів.

Повноваження

–

обмежене

право

Організація – це група людей, діяльність яких

використовувати

ресурси

підприємства

і

свідомо

координується

для досягнення загальної

направляти

зусилля

деяких

співробітників

на

мети

або цілей.

Це

визначення справедливе

не

виконання

певних

завдань.

Повноваження

просто

для

організації,

а

для

формальної

делегуються посаді, а не конкретній людині.

організації.

Існують

також

неформальні

Відповідальність

–

зобов'язання виконувати

організації, групи, які виникають спонтанно, але де

поставлені завдання і відповідати за їхнє задовільне

люди вступають у взаємодію один з одним досить

завершення. Але передача відповідальності

регулярно.

Вони

існують

у

всіх

формальних

організаціях.

підлеглому не означає, що керівник її втрачає, він

також відповідає за дії своїх підлеглих.

Організація

близька

за

змістом

поняттю

Системний

підхід

у менеджменті

розглядає

«система». Таким чином, організація розглядається

організацію

як

певну

цілісність,

систему,

що

як

складний

комплекс

взаємопов'язаних

і

складається із взаємопов'язаних

елементів. Тобто

взаємодіючих змінних, а член організації – як одна

організація як система може бути утворена лише за

із змінних величин в системі.

можливості формування і об'єднання її складових,

Організація як функція управління направлена

побудови її структури, яка забезпечить стійкість,

на формування управляючих і управляємих

стабільність системи, дасть їй змогу реалізувати

систем, а також на забезпечення тісних зв'язків і

властивості,

необхідні

для

бажаного

відносин між ними. В результаті виконання цієї

функціонування.

функції створюється кооперація людей і машин,

Організаційна

структура

–

упорядкована

при якій сумісна трудова діяльність повинна

сукупність стійко взаємопов'язаних елементів, які

здійснюватися з найвищим ефектом при

забезпечують

функціонування

і

розвиток

мінімальних витратах. Це забезпечує упорядковану

організації як єдиного цілого. Вона характеризує

технічну, економічну, соціально-психологічну і

будову

організації,

просторово-часове

правову сторону діяльності кожного суб'єкта

розташування її складових, взаємозв'язки між ними

господарювання.

і тісно пов'язана з цілями, функціями, процесом

Функція «організація» тісно пов'язана з

управління, роботою менеджерів і розподілом

функцією планування, тому що є необхідним

повноважень між ними. Від її ефективності

кроком у реалізації планів. Завдання щодо реа-

залежить успішне функціонування організації.

лізації планів стають орієнтирами організаційного

На

ефективність

організаційної

структури

процесу в організації.

впливають:

Цей процес включає наступні стадії роботи:

•

існуючі взаємозв'язки,

що виникають між

1. Визначення завдань організації, виходячи із

людьми у процесі виконання ними роботи, що

цілей управління.

знаходить відображення у схемах організаційних

2. Визначення

видів

робіт,

які

варто

структур і посадових обов'язках;

виконувати, щоб вирішити поставлені завдання.

• філософія та політика керівництва і методи

3. Оцінка

наявних

людських

ресурсів

і

його впливу на поведінку людей;

56

Вісник СНТ ННІ бізнесу і менеджменту ХНТУСГ ім. П. Василенка

• повноваження і функції працівників

створенні організації, а й при здійсненні

організації на різних рівнях управління.

організаційних змін, оскільки зміна стратегії

При

побудові

організаційної

структури

зумовлює зміну функціональних та виробничих

необхідно дотримуватися певних принципів.

завдань, а значить, перерозподіл повноважень і

Структура управління має насамперед відображати

відповідальності між виконавцями, введення нових

цілі та завдання організації, а значить, бути

ланок, встановлення нових комунікаційних зв'язків

підпорядкованою виробництву та його потребам.

для координування їх діяльності тощо. Незалежно

При формуванні структури слід передбачати

від того, проектується нова чи реформується

оптимальний розподіл праці між органами

існуюча організація, необхідно забезпечити її

управління та окремими працівниками, який

структурну

відповідність

вимогам

ефективного

забезпечує творчий характер роботи, нормальне

управління. П. Друкер зазначав: «Хороша

навантаження та необхідний рівень спеціалізації.

організаційна структура сама по собі не забезпечує

Формування структури управління ґрунтується

високої

ефективності...

Але

за

поганої

на визначенні

повноважень

і відповідальності

організаційної

структури

хороша

робота

кожного

працівника

та

органу

управління

з

неможлива,

незалежно

від

того,

наскільки

установленням

системи

вертикальних

і

хорошим є кожен менеджер сам по собі» [2].

горизонтальних зв'язків між ними.

Організація,

як

функція

менеджменту,

Обов'язкове підтримування відповідності між

передбачає

формування

суб'єкта

і

об'єкта

функціями

та

обов'язками,

з

одного

боку,

і

управління, їхніх підрозділів і зв'язків між ними.

повноваженнями та відповідальністю — з іншого.

Реалізація

функції

"організація"

передбачає

Структура

управління

має

бути

адекватною

створення

й

безперервне

вдосконалювання

соціально-культурному середовищу організації, яке

формальної

організаційної

структури

управління,

істотно впливає на рішення щодо централізації та

правильне

кадрове

забезпечення

підприємства,

децентралізації,

розподілу

повноважень

і

встановлення

певної

послідовності

виконання

відповідальності,

рівня самостійності та масштабів

контролю менеджерів.

операцій,

уточнення

ролі і

місця

кожного

працівника в системі управління.

Отже, побудова структури управління

організацією передбачає поділ її на певні складові і

Література:

делегування їм загального управлінського завдання

1. Організація

як

функція

менеджменту

на

через

повноваження

та

відповідальність,

прикладі

ЗАТ

"Ростовська

стільниковий

зв'язок"

визначення

інтеграційних

та

координаційних

[Електронний ресурс]: [Веб-сайт]. ­­- Електронні

механізмів

взаємодії.

Процес

побудови

організаційної структури відбувається поетапно: від

дані.- Режим доступу:

http://bukvar.su

(дата

задуму щодо майбутньої організації – до

звернення 26.11.2015)

2. Бібліотека

економіста

онлайн

визначення завдань поточного адміністрування.

При цьому функціональне наповнення кожної

[Електронний ресурс] : [Веб-сайт]. ­­- Електронні

фази організаційного процесу суттєво змінюється.

дані.- Режим доступу:

http://library.if.ua

(дата

Основні фази організаційного процесу:

звернення 26.11.2015) - Менеджмент. – Київ : 2003.

• Фаза почину

(ініціювання)

-

від

задуму

організації стадії формування апарату управління

ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ

нею. Функції цієї фази: - визначення завдань

організації; - визначення способів їх вирішення; -

ОБОРОТНИХ КОШТІВ

проектування системи комунікацій.

ПРОНЬ О.Л.

• Фаза облаштування (координації) - від

початку формування до визначення завдань

Харківський національний технічний університет

поточної діяльності. Функції: - визначення

сільського господарства імені Петра Василенка

необхідних видів діяльності; - визначення складу

Науковий керівник – к.е.н., доцент

виконавців; - створення системи мотивації

Малій О. Г.

виконавців.

• Фаза розпорядча (адміністрування) -

Методологія

та

методика

визначення

здійснюється у сформованому апараті за

фінансового стану підприємства в цілому залежить

визначеними напрямами як поточне керівництво

від низки

показників,

які

характеризують

діяльністю

організація.

Функції:

-

делегування

фінансово-господарську діяльність

підприємства.

повноважень та

обов’язків;

-

визначення змісту

Серед всіх інших аспектів економічної діяльності

розпоряджень;

- забезпечення

виконання

підприємства

–

активи, джерела

їх

утворення,

розпоряджень [2] .

фінансові

результати,

господарські

процеси

–

Наведені фази

мають

місце

не

лише при

особливу роль відіграють саме активи, в складі

57

Вісник СНТ ННІ бізнесу і менеджменту ХНТУСГ ім. П. Василенка

яких можна виділити найбільш вагому частку –

Формування

й

регулювання

окремих

оборотні активи як найбільш ліквідну частку

елементів оборотних коштів має свої особливості.

капіталу підприємства.

З огляду на це виокремлюють оборотні кошти у

Підприємства

сфери

матеріального

сферах виробництва та обігу, а також

виробництва і сфери послуг здатні підтримувати

розподіляють їх на нормовані й ненормовані .

безперервність процесу виробництва й реалізації

Певне практичне значення мають з'ясування

продукції лише за умови, якщо в їх розпорядженні

та оцінка

структури оборотних

коштів.

Вони

поряд із основними засобами (знаряддями

(кошти) використовуються ефективніше тоді, коли

виробництва) є також оборотні засоби у вигляді,

більша їхня частина зайнята у сфері виробництва.

головним чином, предметів праці – запасів

Перебування оборотних коштів у сфері обігу —

сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива,

лише необхідна умова безперервності процесу

тари тощо. [1, c. 45-46].

відтворення; проте ця частина коштів підприємства

Для

нормального

функціонування

не бере безпосередньої участі у створенні вартості

підприємству

необхідно

скорочувати

час

продукції,

що

виготовляється.

За

розрахунками

перетворення

коштів,

що

знаходяться в

запасах

багаторічних

середніх

величин,

зокрема

на

сировини,

готової

продукції

та

дебіторської

промислових

підприємствах

України,

частка

заборгованості на

грошові

кошти на

поточному

оборотних коштів у сфері виробництва становить

рахунку.

Зусилля щодо зменшення періоду обігу

72%

(у тім

числі

на

виробничі

запаси

та

оборотних коштів

(за

умов зацікавленості

незавершене виробництво припадає відповідно 48

підприємства

в

продовженні

строку

сплати

і 20%), а у сфері обігу — 28% (з них близько 17%

кредиторської заборгованості) можуть обернутися

— вартість готової

продукції, а 6% — грошові

зведенням його фінансово-експлуатаційних потреб

кошти)[5, c.76].

до нуля або навіть перетворенням на від'ємну, коли

оборотних

коштів

в підприємства залишиться більше коштів, ніж їх

Функціонування

розпочинається

з

моменту

їх

формування

і

потрібно

для безперервної роботи. [2, c.107-108].

розміщення. Раціональне розміщення як складова

В

цьому

разі

необхідно

визначитися

з

поняттям оборотних коштів підприємства. Отже,

управління оборотним капіталом має певні

особливості не лише в різних галузях, а навіть і на

під оборотними коштами слід розуміти предмети

різних підприємствах однієї галузі. Визначальними

праці, які повністю беруть участь у виробничому

тут є такі чинники:

вид господарської діяльності,

процесі

і

цілком

переносять свою

вартість

на

обсяг виробництва; рівень технології та організації

вартість виготовленої продукції (наданих послуг)

виробництва; термін виробничого циклу; система

протягом одного виробничого циклу,

як правило,

менше

за

365 днів.

Оборотні

кошти постійно

постачання

необхідних

товарно-матеріальних

цінностей і реалізації продукції та ін.

Залежно від

знаходяться в безупинному русі і утворюють

розміщення, умов організації виробництва й

сукупність виробничих оборотних фондів і фондів

обігу. [3, c.211-212].

реалізації продукції оборотні кошти мають різний

рівень ліквідності, а отже, і ризику використання.

На підприємствах мають місце поточні

витрати фінансових (грошових) коштів, які у

Література:

процесі

господарювання

здійснюють

певний

кругообіг (проходять грошову, виробничу й

1.

Бондар

Н.

Економіка

підприємства:

товарну стадії). На першій стадії кругообігу вони

Навчальний посібник/ Н. Бондар,В. Воротін,

витрачаються на придбання сировини, матеріалів

О. Гаєвський,; - К.: МАУП, 2006. - 350 с.

та інших ресурсів, тобто переходять з грошової

2.

Семенов

Г.

Економіка

підприємства:

форми в матеріально-товарну, формують певні

Навчальний посібник/ О. Панкова,Г. Семенов,;

виробничі запаси, потім вступають у другу стадію

Центр навчальної літератури, 2005. - 324 с.

— виробничу. На цій таки стадії в процес

3.

Сідун

В.

Економіка

підприємства:

виробництва

включаються

робітники,

що

Навчальний посібник/ В. Сідун, Н. Пономарьова,;

одержують за виконану роботу заробітну плату.

Центр навчальної літератури, 2003. - 435 с.

Потім

матеріально-товарні

цінності

4.

Ковальчук І. Економіка підприємства: навч.

матеріалізуються у формі готової продукції. На

посіб. /І. Ковальчук. — К. : Знання, 2008. — 679с.

останній стадії кругообігу виготовлена продукція

5.

Шваб

Л.

Економіка

підприємства:

продається і підприємство має відповідну виручку

Навчальний посібник/ Л. Шваб: - Каравела, 2006. -

(суму грошей), яка не лише повністю відшкодовує

583 с.

раніше авансовані витрати, а й дає певний

прибуток. [4, c.320].

58

Вісник СНТ ННІ бізнесу і менеджменту ХНТУСГ ім. П. Василенка

СУТНІСТЬ

підприємствами – конкурентами в різних сферах

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

діяльності.

Тобто це є випередження конкурентів

АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

за рахунок вдалої реалізації ринкових факторів

РОК І.Є.

успіху чи ключових компетенцій. З погляду на

джерела

виникнення

конкурентних

переваг

Харківський національний технічний університет

підприємства, їх можна поділити на дві групи:

сільського господарства імені Петра Василенка

переваги низького і високого рівнів. При чому

Науковий керівник – к.е.н., доцент

конкурентні переваги низького рівня для

Мандич О. В.

підприємства

утворюються

при

використанні

дешевої робочої сили, доступних недорогих

Розуміння

сутності

конкурентоспроможності

джерел сировини тощо, що за сучасних

вже розкрито у безлічі наукових робіт, як

економічних умов не є стабільними, тому такі

вітчизняних, так і зарубіжних. Дана категорія

переваги можуть швидко зникнути. Конкурентні

пройшла великий еволюційний шлях та була

переваги підприємства високого рівня формуються

розкрита з різних сторін. Так, наприклад,

за наявності кваліфікованих кадрів, застосування

конкурентоспроможність

можна розглядати

як

новітніх інновацій, високих технологій і т.п. Інша

здатність підприємства витримувати конкуренцію

класифікація конкурентних переваг поділяє їх на

та протистояти конкурентам або як результат

зовнішні та внутрішні. Зовнішні конкурентні

наскільки

ефективно

підприємство задовольняє

переваги базуються на відмінній якості товарів, що

потреби споживача у порівнянні з конкурентами,

утворює головну цінність для споживача, а

які пропонують аналогічний товар або послугу.

внутрішні формуються на перевагах підприємства

Фатхутдинов Р.А.

визначає

стосовно мінімізації виробничих витрат порівняно

конкурентоспроможність як властивість об’єкта,

з конкурентами.

який характеризується ступенем реального або

Конкурентні переваги підприємства в теорії є

потенційного задоволення ним потреби порівняно

концентрованим

проявом

переваг

над

з аналогічними об’єктами, які представлені на

конкурентами з точку зору економічної, техніко-

даному

сегменті

ринку.

При

цьому

технологічної, організаційної, управлінської та

конкурентоспроможність

являє

собою

здатність

інших видів діяльності підприємства. При цьому їх

витримувати

конкуренцію

порівняно

з

можна виміряти

загальними

економічними

аналогічними об’єктами на ринку [5].

показниками (зниження виробничих витрат,

Згідно

теорії

Райзберга Б.А.,

отримання додаткового прибутку, підвищення

конкурентоспроможність – реальна й потенційна

рівня рентабельності, збільшення ринкової частки

можливість підприємства у існуючих умовах

підприємства та обсягів продажів продукції тощо).

виробляти та реалізувати продукцію, яка за

Використовуючи зазначений підхід, ми,

ціновими

й

неціновими

характеристиками

фактично,

можемо

і

характеризувати

є більш привабливою для споживачів, ніж у

конкурентоспроможність

підприємства

та

його

конкурентів [4].

продукції через систему базових показників

Визначення конкурентоспроможності,

яке

ефективності поточної діяльності, адже головним

критерієм

оцінки

поведінки

оператора

ринку

є

найбільш відповідає нашому дослідженню, є теорія

результативність [1].

Піддубного І.О. та Піддубної А.І., за якою вона

являє собою потенційну або реалізовану здатність

Література:

підприємства до функціонування у релевантному

1. Мандич О.В. Основні фактори формування

зовнішньому середовищі, що ґрунтується на

ринкової позиції зерновиробників / О.В. Мандич

конкурентних перевагах і таким чином відображає

// Вісник Харківського національного технічного

його позицію відносно конкурентів [2].

університету сільського господарства імені Петра

Введення терміну «конкурентні переваги» і

Василенка. Випуск 149. – Харків : ХНТУСГ, 2014. –

розроблена М. Портером теорія конкурентних

С. 224-229.

переваг дають методологічну основу для

2. Піддубний І.О. Управління міжнародною

визначення категорії «конкурентоспроможність».

конкурентоспроможністю

підприємства

/

На думку М. Портера, конкурентоспроможність

І.О. Піддубний, А.І. Піддубна. – Х.: ВД “ІНЖЕК”,

економіки визначається продуктивністю, з якою

2004. – 264с.

країна, регіон або кластер використовує свої

3. Портер

М.

Международная

конкуренция

трудові та природні ресурси і капітал [3].

[Текст]: Конкурентные преимущества

стран

/

Загалом, конкурентні переваги можна

М. Портер; пер. с англ. - М.: Международные

розглядати як концентрований прояв переваги над

отношения, 1993. - 896 с.

59

Вісник СНТ ННІ бізнесу і менеджменту ХНТУСГ ім. П. Василенка

4. Райзберг Б.А. Курс управления экономикой

кубічними або квадратними метрами, тоннами

/ Б.А. Райзберг. – СПб.: Питер, 2003. – 528 с.

тощо),

показниками

поліпшення

здоров'я

5. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность:

населення (наприклад, зниженням захворюваності

экономика,

стратегия,

управление

/

або смертності, виробничого травматизму,

Р.А. Фатхутдинов. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 312 с.

підвищенням середньої тривалості життя) тощо.

У тому випадку коли зазначені результати

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ

отримують грошову оцінку, говорять про

економічний ефект.

ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ

Економічний ефект - виражений у вартісній

ПІДПРИЄМСТВА

(грошової) формі результат будь-яких дій (зокрема,

СОЛОД Ю. В.

зазначених вище господарських заходів). [3].

Ефективність

виробництва

являє

собою

Харківський національний технічний університет

комплексне

відбиття

кінцевих

результатів

сільського господарства імені Петра Василенка

використання засобів виробництва і робочої сили

Науковий керівник – к.е.н., доцент

за певний проміжок часу при виробництві

Гацько А. Ф.

різноманітних товарів та послуг.

Розрізняють суспільну, виробничу, соціальну,

Категорія «ефективність» займає ключове

технічну, економічну ефективність [4]. Усі разом

місце майже в усіх без винятку галузях знань та

узяті види ефективності складають синергічну

сферах діяльності людини. Для економічного

ефективність виробничо-господарської діяльності

розвитку як окремих суб'єктів господарювання, так

підприємства.

і економіки держави загалом необхідно, щоб

Важливе місце в процесі оцінювання

діяльність підприємства була ефективною, тобто

функціонування

підприємства

має

діагностика

здійснювалася

в

умовах

оптимального

ефективності його діяльності, яка зумовлює

(раціонального) витрачання виробничих ресурсів,

перспективи розвитку підприємства та зміцнює

мінімальних

витратах

та

максимальній

його конкурентні позиції на ринку. Оцінювання

прибутковості

виробництва.

Проблема

ефективності відіграє важливу роль як у процесі

оцінювання ефективності посідає важливе місце.

поточного контролю за діяльність так і дає

Дана проблема має велике значення. У зв’язку з

можливість оперувати

необхідною

інформацією

цим, розгляд основних аспектів оцінювання

для залучення власних, кредитних коштів та

ефективності діяльності підприємства в сучасних

формує загальну базу економічних даних

про

умовах становить великий теоретичний і

об’єкт дослідження. За твердженням науковців та

практичний інтерес.

провідних

економістів,

саме

оцінювання

Процес

виробництва

на

будь-якому

ефективності

стає

ключовим

чинником

підприємстві здійснюється при певній взаємодії

формування стратегії діяльності для досягнення

трьох визначальних

його чинників: персоналу

кращих результатів [5].

(робочої сили), засобів праці та предметів праці.

Вимірювання

загальної

ефективності

Використовуючи наявні засоби виробництва,

(продуктивності)

діяльності

підприємства

персонал продукує суспільно корисну продукцію

методологічно зв'язане перш за все з визначенням

або робить виробничі і побутові послуги.

критерію і формуванням відповідної йому системи

Це означає, що, з одного боку, мають місце

показників.

витрати живої і уречевленої праці, а з другого, -

Показники

економічної ефективності

є

результати виробництва. Останні залежать від

найважливішими

інструментами

реалізації

масштабів застосовуваних засобів виробництва,

економічної політики на рівні підприємств,

кадрового потенціалу та рівня їх використання.

регіонів, національної економіки. На рівні

Теорія

ефективності

чітко

розмежовує

підприємств вони є ключовим засобом

поняття ефекту й ефективності, розуміючи під

обґрунтування управлінських рішень з організації -

першим результат заходу, а під другим -

інвестиційної діяльності, оптимізації витрати

співвідношення ефекту і витрат, що його

ресурсів, удосконалення цінової політики. На рівні

викликали.

регіонів і національної економіки показники

Ефект (від лат. еffectus – виконання, дія)

економічної ефективності покликані бути основою

означає результат, наслідок певних причин, дій.

обґрунтування інвестиційної політики, управління

Ефект може вимірюватися в матеріальному,

системою

кредитування,

удосконалення

соціальному, грошовому вираженнях. Зокрема,

оподатковування. [1].

ефект може оцінюватися обсягом додатково

Будь-яке підприємство прагне до підвищення

виробленої чи спожитої продукції (тобто штуками,

ефективності

своєї

діяльності,

однак

тільки

60