1 Типи і основні розділи:

1.1

1.2 Нумерація пунктів першого розділу документа

1.3

2 Технічні вимоги

2.1

2.2 Нумерація пунктів другого розділу документа

2.3

Якщо документ має підрозділи, то нумерація пунктів повинна бути у межах підрозділу і номер пункту повинен складатися з номерів розділу, підрозділу і пункту, розділених крапками, наприклад:

3 Методи випробувань

3.1 Апарати, матеріали і реактиви

3.1.1

3.1.2 Нумерація пунктів першого підрозділу третього розділу

3.1.3

3.2 Підготовка до випробування

3.2.1

3.2.2 Нумерація пунктів другого підрозділу третього розділу

3.2.3

Якщо розділ або підрозділ складається лише з одного підпункту, його також нумерують.

Якщо текст документа поділяють лише на пункти, його нумерують порядковими номерами у межах документа.

Пункти, у разі необхідності, можна розбити на підпункти, які повинні мати порядкову нумерацію у межах кожного пункту, наприклад: 4.2.1.1; 4.2.1.2; 4.2.1.3 тощо.

В середині пунктів або підпунктів можуть бути наведені переліки. Перед кожною позицією переліку необхідно ставити дефіс або, у разі необхідності, посилання в тексті документа на один з переліків, малу літеру, після якої ставлять дужку, а запис починають з абзацного відступу, як показано на прикладі:

-________________; а)_________________;

-________________ ; б)_________________;

1)___________; 1)_____________ ;

2)___________; 2)_____________;

-________________. в)________________.

Кожен пункт, підпункт і переліки записують з абзацного відступу.

Розділи, підрозділи повинні мати заголовки. Пункти, зазвичай, заголовків на мають.

Заголовки повинні чітко і стисло відображати зміст розділів, підрозділів.

Заголовки необхідно писати з великої літери без крапки в кінці, не підкреслюючи. Перенесення слів у заголовках не допускається. Якщо заголовок складається з двох речень, їх відокремлюють крапкою. Заголовки структурних елементів і розділів необхідно розміщувати в середині рядка, заголовки підрозділів з абзацного відступу. Не допускається розміщувати найменування розділу, підрозділу, а також пункту і підпункту в нижній частині розділу, якщо після нього розміщено лише один рядок тексту.

Відстань між заголовком і текстом при виконанні документа машинописним способом має дорівнювати 3-4 інтервалам, при виконанні рукописним текстом – 15мм. Відстань між заголовками розділу і підрозділу – 2 інтервали, при виконанні рукописним способом – 8мм.

Кожен розділ текстового документа рекомендовано починати з нового аркуша, сторінки. Допускається наявність підрозділів з нового аркуша.

Наприкінці текстового документа, починаючи з нової сторінки, наводять перелік джерел, на які посилаються в його основній частині. Заголовок «Перелік використаних джерел» записують посередині рядка з великої літери.

Бібліографічні описи у переліку посилань наводять у такому порядку, в якому вони вперше згадуються в тексті . Порядкові номери описів у переліку є посиланнями у тексті (номерні посилання), їх виконують відповідно до ГОСТ 7.32. Наприклад, [8, c.32].

Бібліографічні описи у переліку посилань наводять відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої діяльності.

Слово «Зміст» записують у вигляді заголовка (симетрично до тексту) з великої літери. Найменування, які увійшли до змісту, записують малими літерами, починаючи з великої.

Наприкінці текстового документа дозволяється наводити список літератури та інших джерел, які були використані під час його складання.

Список літератури включають до змісту документа.

Приклади виконання змісту і переліку посилань подано в додатках В і Д.

Нумерація сторінок документа і додатків, що входять до його складу, повинна бути наскрізною.

Викладення тексту документів

Повне найменування виробу на титульній сторінці, в основному надписі та при першому згадуванні у тексті документа повинне бути однаковим з найменуванням його в основному конструкторському документі.

У подальшому тексті порядок слів у найменуванні повинен бути прямим, тобто на першому місці має бути визначення (чи прикметник), а далі – назва виробу (іменник); при цьому допускається вживати найменування виробу.

Найменування, наведені у тексті документа і на ілюстраціях, повинні бути однаковими.

Текст документа повинен бути стислим, чітким і не допускати різних тлумачень.

При викладенні обов’язкових вимог у тексті повинні бути застосовані слова «повинен», «слід», «необхідно», «вимагається, щоб», «дозволяється тільки», «не дозволяється», «забороняється», « не слід». При викладенні інших положень слід застосовувати такі слова: «можуть бути», «як правило», «за необхідності», «може бути», «у випадку» і таке інше».

При цьому допускається використовувати розповідну форму викладу тексту документа, наприклад, «застосовують», «зазначають» тощо.

У документі повинні застосовуватися науково-технічні терміни, позначення і визначення, встановлені відповідними стандартами, а у разі їх відсутності – загальноприйняті в науково-технічній літературі.

Якщо в документі прийнята специфічна термінологія, то в кінці його (перед переліком посилань) повинен бути перелік прийнятих термінів з відповідними роз’ясненнями. Перелік включають до змісту документа.

У тексті документа не дозволяється:

- застосовувати розмовні звороти, техніцизми , професіоналізми;

- застосовувати для одного й того ж поняття різні науково-технічні терміни, близькі за смислом (синоніми), а також іншомовні слова і терміни за наявності рівнозначних слів і термінів в українській мові;

- застосовувати довільні словотворення;

- застосовувати скорочення слів, крім встановлених правилами української орфографії, відповідними державними стандартами;

- скорочувати позначення фізичних величин, якщо вони використовуються без цифр, за винятком одиниць фізичних величин у головках і боковинах таблиць і у розшифруваннях буквених позначень, які входять до формул та рисунків.

У тексті документа, за виключенням формул, таблиць і рисунків, не допускається:

- застосовувати математичний знак мінус (-) перед негативними значеннями величин (слід писати слово «мінус»);

• застосовувати знак «ø» для позначення діаметра (слід писати слово «діаметр»). При зазначенні розміру або граничних відхиленнях діаметра на кресленнях, розміщених у тексті документа, перед розмірним числом треба писати знак ø;

• застосовувати без числових значень математичні знаки, наприклад, > (більше), < (менше), = (дорівнює), ≥ (більше або дорівнює), ≤ (менше або дорівнює), ≠ (не дорівнює), а також знаки № (номер), % (процент);

• застосовувати індекси стандартів, технічних умов та інших документів без реєстраційного номера.

Формули розміщують безпосередньо після тексту, де їх згадано, посередині рядка. Вище і нижче кожної формули або рівняння треба залишати не менше одного вільного рядка.

У формулах та рівняннях як символи слід використовувати позначення, встановлені відповідними державними стандартами. Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули, якщо вони не пояснені раніше у тексті, необхідно наводити безпосередньо під формулою. Пояснення кожного символу необхідно давати з нового рядка в тій послідовності, у якій символи наведені у формулі або рівнянні. Перший рядок пояснення повинен починатися словом «де» без двокрапки після нього.

Приклад: Густину кожного зразка р, кг/м³ обчислюють за формулою:

, кг/м³ (1)

де т – маса зразка, кг;

V – об’єм зразка, м³.

Формули, які йдуть одна за однією, і не розділені текстом, розділяють комою.

Переносити формули на наступний рядок допускається лише на знаках виконуваних операцій, при чому знак на початку наступного рядка повторюють. У разі переносу формули для знаку множення застосовують знак «х».

У документах, які видаються не типографським способом, формули можуть бути виконані машинописним, машинним або креслярським шрифтом заввишки не менш, як 2,5 мм. Використання машинописних і ручних символів у одній формулі не дозволяється.

Формули в тексті основного документа у разі необхідності нумерують на рівні формули у крайньому правому положенні у круглих дужках. Одну формулу позначають –(1).

Посилання у тексті на порядкові номери формул дають у дужках, наприклад: «…у формулі (1)».

Формули, розміщені у додатках, повинні бути пронумеровані окремою нумерацією арабськими цифрами у межах кожного додатку з додаванням перед кожною цифрою позначення додатку, наприклад: «…формула(В.І)».

Допускається нумерація формул у межах розділу. У цьому разі номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, розділених крапкою, наприклад: (3.1).

Оформлення ілюстрацій і додатків

Кількість ілюстрацій повинна бути достатньою для пояснення тексту, що викладається. Ілюстрації можуть бути розміщені як по тексту документа (якомога ближче до відповідних частин тексту), так і в кінці його. Ілюстрації повинні бути виконані відповідно до вимог стандартів ЄСКД. Ілюстрації, за винятком ілюстрацій додатків, необхідно нумерувати арабськими цифрами наскрізною нумерацією. Якщо рисунок один, то його позначають «Рисунок 1».

Ілюстрації кожного додатку позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатку. Наприклад, Рисунок А.3.

Допускається нумерувати ілюстрації у межах розділу. У цьому випадку номер ілюстрації складається з номерів розділу і порядкового номеру ілюстрації, розділених крапкою. Наприклад : Рисунок 1.1.

На всі ілюстрації повинні бути дані посилання, слід писати так: «…відповідно до рисунку 2» при наскрізній нумерації, «…відповідно до рисунку 1.2» при нумерації у межах розділу.

Ілюстрації, у разі необхідності, можуть мати назви і пояснювальні дані (підрисунковий текст). Слово «Рисунок» і назву розміщують після пояснювальних даних і розміщують таким чином: «Рисунок 1 – Деталі приладу».

Матеріал, що доповнює текст документа, допускається розміщувати у додатках. Додатками можуть бути, наприклад, графічний матеріал, таблиці великого формату, розрахунки, описи апаратури і приладу, описи алгоритмів і програм задач, розв’язуваних на ЕОМ тощо.

Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, при цьому назву ілюстрації розміщують на першій сторінці, пояснювальні дані на кожній сторінці, і під ними зазначають: «Рисунок___, лист___».

Додатки оформлюють як продовження цього документа на подальших його аркушах або випускають у вигляді самостійного документа.

У тексті документа на всі додатки повинні бути посилання. Розміщують додатки в порядку посилань на них у тексті, за винятком інформаційного додатку «Бібліографія», який розміщують останнім.

Кожний додаток необхідно починати з нової сторінки, із зазначенням зверху, посередині сторінки слова «Додаток» та його позначення, а під ним у дужках для обов’язкового додатку пишуть слово «обов’язковий», а для інформаційного – «рекомендований» або «довідковий».

Додаток повинен мати заголовок, який записують симетрично до тексту, з великої літери окремим рядком.

Додаток позначають великими літерами українського алфавіту, починаючи з літери А, за винятком Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Х, Ь, Б, наприклад: додаток А, додаток Б тощо.

Допускається позначення додатків літерами латинського алфавіту, за винятком літер І, О.

У разі повного використання літер українського і латинського алфавіту допускається позначати додаток арабськими цифрами

Якщо в документі є лише один додаток, то його позначають «Додаток А».

Додатки, як правило, виконують на аркушах формату А4. Допускається оформлювати додатки на аркушах формату А3, А4х3, А4х4, А2 та А1 за ГОСТом 2.301- 68 ( машинним способом і олівцем).

Текст кожного додатка, у разі необхідності, може бути поділений на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, які нумерують у межах кожного додатка. Перед номером ставлять позначення цього додатка.

Додатки повинні мати спільну з іншою частиною документа наскрізну нумерацію сторінок.

Всі додатки повинні бути згадані у змісті документа (за наявності) із зазначенням їхніх номерів і заголовків.

Допускається як додаток до документа використовувати інші самостійно випущені конструктивні документи (габаритні креслення, схеми тощо).

Документи, включаючи ті, до яких випущено додатки, комплектують в альбом зі складанням до нього опису альбому. Опису присвоюють позначення виробу, для якого розроблено основний документ, і код ОП.

Побудова таблиць

Таблиці застосовують для кращої наочності і зручності порівняння показників. Назва таблиці, за її наявності, повинна відображати її зміст, бути точною, стислою. Назву слід розміщувати безпосередньо над таблицею. У разі переносу частини таблиці на ту саму або інші сторінки, назву розміщують лише на першій частині таблиці.

Цифровий матеріал зазвичай оформлюють у вигляді таблиць відповідно до рисунку 1.

Таблиця__________ -________________

номер (цифра) назва таблиці

Рисунок 1

Таблиці, за винятком додатків, слід нумерувати арабськими цифрами наскрізною нумерацією.

Таблиці кожного додатку позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатку. Якщо в документі одна таблиця, її треба позначити «Таблиця 1» або «Таблиця В.1»

Допускається нумерувати таблиці у межах розділу. У цьому випадку номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою: «Таблиця 3.2».

На всі таблиці документа повинні бути наведені посилання у тексті документа, при посиланні слід писати слово « таблиця» із зазначенням її номера.

Заголовки граф і рядків таблиці слід писати з великої літери, а підзаголовки граф – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком, або з великої літери, якщо вони мають самостійне значення. Наприкінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф зазначаються в однині.

Таблиці ліворуч, праворуч і знизу, зазвичай, обмежують лініями. Розділяти заголовки і підзаголовки боковини і граф діагональними лініями не допускається.

Горизонтальні і вертикальні лінії, що розмежовують рядки таблиці, допускається не проводить, якщо їхня відсутність не ускладнить користування таблицею.

Заголовки граф, зазвичай, записують паралельно до рядків таблиці. У разі необхідності допускається перпендикулярне розміщення заголовків граф. Голівка таблиці повинна бути відокремлена лінією від іншої частини таблиці.

Висота рядків таблиці повинна бути не менше 8мм.

Таблицю, залежно від її розміру, розміщують під текстом, у якому подано перше посилання на нього, або на наступній сторінці, а, у разі необхідності, у додатку до документа.

Допускається розміщувати таблицю вздовж довгого боку аркуша документа.

Якщо рядки чи графи таблиці виходять за межі формату аркуша, її розбивають на частини, розміщуючи одну під іншою або поруч і повторюючи в кожній частині голівку таблиці та її боковину. При розподілі таблиці на частини допускається її голівку чи боковину замінити відповідно номером граф і рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами в першій частині таблиці.

Слово «Таблиця» зазначають один раз ліворуч над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження таблиці» із зазначенням номера (позначення) таблиці відповідно до рисунку 2.

Таблиця 3 У міліметрах

Номінальний діаметр різьби болта, гвинта, шпильки	Внутрішній діаметр шайби	Товщина шайби
		легкої		нормальної		важкої
		а	б	а	б	а	б
2,0	2,1	0,5	0,8	0,5	0,5	-	-
2,5	2,6
3,0	3,1

Продовження табл. 3 У міліметрах

Номінальний діаметр різьби болта, гвинта, шпильки	Внутрішній діаметр шайби	Товщина шайби
		легкої		нормальної		важкої
		а	б	а	б	а	б
4,0	4,1	1,0	1,2	1,0	1,2	1,2	1,6

Рисунок 2

Примітка – Тут (і далі за текстом) таблиці наведено умовно для ілюстрації відповідних вимог чинного стандарту.

Якщо наприкінці сторінки таблицю переривають і її продовження буде на наступній сторінці, в першій частині нижню горизонтальну лінію, яка обмежує таблицю, не проводять.

Таблиці з невеликою кількістю граф допускається ділити на частини і розміщувати одну частину поруч з іншою на одній сторінці, при цьому другу головку таблиці відповідно до рисунку 3. Рекомендовано розмежовувати частини таблиці подвійною лінією або лінією завтовшки 2S.

Таблиця…

Діаметр стрижня кріпильної деталі, мм	Маса 1000 шт. сталевих шайб, кг.	Діаметр стрижня кріпильної деталі, мм	Маса 1000 шт. сталевих шайб, кг.
1,1	0,045	2,0	0,192
1,2	0,043	2,5	0,350
1,4	0,111	3,0	0,553

Рисунок 3

Рекомендована література

1. Основна

1. В.Зиборов MS Visual C++ 2010 в среде .NET-Питер 2012 год, 320 стр

2.Б. Мейер Основы объектно-ориентированного программирования

ISBN: 978-5-7502-0255-3-Открытый Интернет Университет Информационных технологий

2. Додаткова

3 .Б. МейерОбъектно-ориентированное программирование и программная инженерия -Открытый Интернет Университет Информационных технологий

4. Пышкин Е. В. Основные концепции и механизмы объектно-ориентированного программирования БХВ-Петербург 2005 г. – 266 с., ил.

Ресурси мережі Internet

1. http://msdn.microsoft.com/ru-ru/default.aspx - база знань Microsoft Developer Network російською мовою

2. www.functionx.com - материалы по C++ (English)

3. www.intuit.ru – Internet- інститут інформаційних технологій

4. www.rsdn.ru – материалы по C++(Русский)

Додаток А