2. Зміст та обсяг курсової роботи

За результатами курсового проектування кожен студент індивідуально складає пояснювальну записку.

Структура та обсяг пояснювальної записки з курсового проектування:

– титульний аркуш – 1 с.;

– реферат – 1 с.;

– завдання на курсове проектування – 1 c.;

– зміст – 1 с.;

– вступ – 1-2 с.;

– основна частина пояснювальної записки – 40-50 с.;

– висновки – 1-2 с.;

– перелік використаних джерел – 1-2 с.;

– додатки.

Обсяг пояснювальної записки повинен складати 50-60сторінок машинописного тексту (без урахування додатків).

Титульний лист повинен бути встановленого зразку. На ньому вказується назва міністерства, університету, інституту, факультету, кафедри і тема курсової роботи (у точній відповідності із індивідуальним чи технічним завданням). Його зразок наведений у додатку Б.

На титульному листі розписуються сам студент, керівник курсової проботи та члени комісії по захисту. Поряд із підписами вказуються прізвища осіб з перерахування вчених ступенів та звань.

Титульний лист не нумерується як розділ та не вноситься до змісту.

Реферат містить:

– відомості про обсяг пояснювальної записки, кількості частин записки, кількості ілюстрацій, таблиць, додатків, кількості джерел з переліку посилань;

– текст реферату;

– перелік ключових слів.

Текст реферату повинен відбивати мету курсового проектування, метод вирішення задачі, отримані результати.

Перелік ключових слів повинен включати від 5 до 15 слів або сполучень із тексту записки, що у найбільшій мірі характеризують її зміст і забезпечують можливість інформаційного пошуку. Ключові слова наводяться в називному відмінку і друкуються прописними літерами у рядок через кому.

Приклад завдання на курсову роботу наведено в додатку В.

У вступі студент обґрунтовує вибір теми, коротко викладає її актуальність, призначення розробки, для розв’язання яких конкретних практичних завдань вона може бути використана. Тут потрібно сформулювати мету і завдання роботи, визначити основні підходи та ідеї, вибрати спосіб розв’язання задач. При наявності аналогів програмних продуктів, що розв’язують подібні задачі, потрібно коротко охарактеризувати основні обмеження та недоліки й запропонувати шляхи їх усунення.

У вступі слід акцентувати увагу на проблемі, яку треба вирішити в курсовій роботі, а не на засобах її вирішення. Недоцільно у цьому розділі наводити означення відомих термінів системного програмування, давати занадто детальні характеристики й описи використаного програмного забезпечення та іншу інформацію, що не стосується теми курсової роботи.

Суть пояснювальної записки викладають, розділяючи матеріал на розділи. Розділи можуть поділятися на підрозділи і пункти. Пункти, якщо необхідно, розділяють на підпункти. Кожний пункт і підпункт повинен містити закінчену інформацію. Обов’язковими розділами записки є:

– аналіз предметної області та існуючих рішень (містить опис проблеми, аналіз програмних продуктів, що вже існують в даній галузі);

– проектна специфікація (містить опис алгоритмів, структур даних, інструментів, що доцільно використати для розв'язання завдання);

– кодування (містить опис вихідного коду розробленого програмного продукту, інструкцію користувача, системні вимоги, ліцензійну угоду користування програмним забезпеченням, та іншу інформацію, що в повній мірі розкриває розроблене автором програмне рішення поставленої задачі);

– тестування (містить опис помилок, що виникали при розробці та знайдені шляхи їх розв'язання).

У висновках дають оцінку отриманих результатів роботи (у тому числі негативних), окреслюють шляхи вдосконалення та розвитку програми, пропонують області використання результатів роботи.