2. Відкрита розробка корисних копалин

1)Відкрита розробка родовищ корисних копалин Видобування корисних копалин безпосередньо з земної поверхні. Полягає у підготуванні поверхні землі (в основному у видаленні родючого шару, виведенні поверхневих вод), осушенні (в разі потреби) родовища, його розкритті (спорудженні траншей), виконанні розкривних робіт (у тому числі відвальних робіт) і робіт видобувних — відокремленні корисних копалин від масиву. Здійснюється за допомогою відкритих гірничих виробок (див. кар’єр). Осн. гірничі виробки В.р.р.к.к. — капітальні траншеї, що забезпечують доступ до корисних копалин і розрізні траншеї, що підготовлюють кар'єрне поле до розкривних і добувних робіт. В.р.рк.к. широко застосовується в Україні, США, Австралії, Росії, Канаді, КНР, в ряді країн Європи (ФРН, Польща, Чехія).

Осн. технол. процеси В.р.р.к.к. включають:

• підготовлення гірських порід до виймання — відокремлення гірських порід (або корисної копалини від масиву з одночасним її механічним, або вибуховим розпушенням);

• навантаження гірничої маси в засоби транспорту,

• транспортування гірничої маси з вибоїв на пром. майданчик залізничним транспортом, автомобілями, конвеєрами, скіповими підйомниками, гідротранспортом, підвісними канатними дорогами,

• розміщення пустих порід у відвалах,

• планування відвалів.

Класифікація систем відкритої розробки родовищ

Поширеною є класифікація систем В.р.р.к.к. за способом здійснення розкривних робіт і технології переміщення гірських порід у відвали.

Системи розробки:

• без транспортна,

• екскаватор-кар'єр,

• транспортно-відвальна,

• спеціальна,

• транспортна,

• комбінована.

Крім того, існує класифікація систем розробки в залежності від положення робочої зони, напрямку розвитку і переміщення фронту робіт.

Група систем:

• суцільні — з постійним положенням робочої зони;

• заглиблювальні — зі змінним положенням робочої зони).

Основні ознаки цих систем В.р.р.к.к. — напрям виїмки в профілі і плані кар'єрного поля, а також місце розташування відвалів. Всі системи розробки за цією класифікацією поділені на 2 групи. До першої віднесені системи з постійним положенням робочої зони, яка залишається незмінною на весь період експлуатації род. Ці системи розробки характерні для горизонтальних і пологих покладів. Підготовчі роботи на них завершуються створенням первинного фронту розкривних і видобувних робіт. Системи розробки горизонтальних і пологих покладів характеризуються порядком здійснення розкривних і добувних робіт, зміною довжини фронту робіт або висоти окр. уступів.

2) Розкриття родовища

Кар'єрне розкриття родовищ — проведення (проходка) системи капітальних гірничих виробок, що встановлюють транспортний зв'язок між пунктами навантаження гірничої маси у кар'єрі та пунктами її розвантаження на поверхні (збагачувальними фабриками, складами, відвалами розкривних порід тощо). Здійснюється за допомогою капітальних траншей і напівтраншей (похилих і крутих) та розрізних траншей (горизонтальних), рідше підземними гірн. виробками (рудоспусками, штольнями, стовбурами і похилими тунелями). У окремих випадках проводять безтраншейне Р.р. (за допомогою баштових екскаваторів і кабельних кранів, а також землесосних снарядів). На наведені можливі схеми розкриття глибоких горизонтів при розробці крутоспадних родовищ із застосуванням різних видів транспорту. У індексі системи перша цифра — порядковий номер системи; друга — вид транспорту (1 — автомобільний, 2 і 3 — залізничний з підйомом колії ір = 40-60‰ та ір = 160‰; 4 і 5 — конвеєрний з кутом підйому відповідно 16-18° і 36-42°; 6 — скіповий); третя — місце розташування підйомника (7 — у траншеї, 8 — у підземній виробці); четверта — наявність (9) чи відсутність (0) у транспортній системі рудоспусків і рудоскатів. Шахтне розкриття родовищ (рис. 3-6) виконують вертикальними, похилими шахтними стовбурами і їх комбінацією. При складному рельєфі поверхні в горах або на сильно пересіченій місцевості шахтне Р.р., як правило, здійснюють штольнями або застосовують комбінований спосіб (штольні плюс вертикальні або похилі стовбури). На вибір способу розкриття шахти (шахтних полів) впливають гірничо-геологічні, гірничотехнічні та економічні фактори. До гірничо-геологічних належать кількість розкривних пластів та кут їх падіння, глибина залягання: відстань між пластами, властивості бокових порід, водоносність, порушеність родовища, рельєф поверхні. До гірничотехнічних факторів відносять виробничу потужність шахти та строк її служби, розміри шахтного поля, спосіб його підготовки, рівень розвитку гірничодобувної техніки. Обраний спосіб розкриття має бути економічно вигідним та відповідати таким вимогам: — забезпечення мінімальної протяжності розкривних виробок і мінімальні капітальні затрати; — малий термін будівництва шахти; — однотипність транспорту; — забезпечення надійного та ефективного провітрювання шахти та ін.