Література

1. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия: Учебник. - М.: Проспект, 1997.

1. Аристотель. Метафизика. Соч.: В 4-х т. - М., 1976. - Т.1.

2. Введение в философию /Авт. колл.: Фролов И.Т. и др. - М.: Республика, 2004.

3. Гегель Г.В.Ф. Наука логики. Соч.: В 3-х т. - М., 1970. - Т.1.

4. Енгельс Ф. Діалектика природи //Маркс К., Енгельс Ф. - Твори. - Т.20.

5. Кант I. Критика чистого разума Соч.: В 6-ти т. - М., 1964. - Т.З.

6. Ленин В.И. К вопросу о диалектике// Полн. собр. соч. Т.29.

8. Лукач Д. к онтологии общественного бытия. - М., 1991.

8. Сартр Ж.-П. Экзистенциализм - это гуманизм // сумерки богов. - М., 1990.

10. Філософія. Підручник для вузів // за ред. Г.А.Заїченка. - К., 1995.

11. Хайдеггер М. Закон тождества // Разговор на проселочной дороге. - М., 1991.

Висновки до модуля II

• Буття - це філософська категорія, що означає: все, що реально існує; реальність, що існує об'єктивно, поза і незалежно від свідомості людини; загальний спосіб існування людини. Форми буття: буття речей і процесів, буття духовного (ідеального), буття людини як існування її у світі речей і в світі духовних цінностей, буття соціальне.

• Матерія - філософська категорія для означення об'єктивної реальності, що дана людині у відчуттях її, яку людина може і намагається пізнати, але при цьому матерія існує незалежно від самої людини.

• Способом існування матерії є рух. Рух - це будь-які зміни; він охоплює всі процеси, що відбуваються у Всесвіті. Джерелом усіх конкретних форм руху є боротьба внутрішніх протилежностей, притаманна всім об'єктам, а також взаємодія самих об'єктів.

* Історично склались два підходи до простору і часу: суб­станціональна концепція (простір і час тлумачаться як щось самостійно існуюче поряд з матерією, як її порожня місткість. Простір - це чиста протяжність, а час - чиста тривалість, у які нібито «занурені», «розміщені» матері­альні об'єкти) і реляційна концепція (простір і час - не особливі субстанціальні сутності, а форми існування ма­теріальних об'єктів. Простір виявляє співіснування об'єктів, час - послідовність їх станів).

• Думка, свідомість реальні, але це не об'єктивна реальність, а щось суб'єктивне, ідеальне. Свідомість є суб'єктивний образ об'єктивного світу, тобто перероблене в голові людини матеріальне. Річ у свідомості людини - це образ, а реальна річ - її прообраз.

• Свідомість виконує такі функції: пізнавальну, регулятивну, прогностичну, конструктивно-творчу, аксіологічну.

• Свідомість - це властивість високоорганізованої матерії, вища форма відображення (ідеальний образ матеріального світу), продукт суспільно-історичного розвитку, регу­лятор цілеспрямованої діяльності людини.

• Під активністю свідомості розуміється її вибірковість і цілеспрямованість, що виявляється у формуванні нових ідей, в актах продуктивного уявлення, в управлінні практичною діяльністю.

• Діалектична концепція розвитку полягає у тому, що розвиток тлумачиться як боротьба протилежностей, стрибкоподібний перехід кількості у якість і навпаки та як рух за спіраллю. Метафізики сприймають розвиток як результат божественного першопоштовху, як збільшення або зменшення, тобто як суто кількісний процес та як рух по замкненому колу.

• Важливим принципом діалектики є принцип розвитку, тобто розуміння розвитку як вічного і нескінченного процесу зміни старого новим, одних явищ і процесів - іншими.

* Вимогами діалектичного підходу до аналізу дійсності є наступні: всебічний аналіз, дослідження об'єктів у розвит­ку, саморусі, включення у повне визначення об'єкта усіх моментів, що дає практика, конкретно-історичний підхід, тобто врахування умов місця і часу, зв'язків і відносин, у яких знаходиться предмет у даний час.

• Діалектика як логіка виробляє необхідні вимоги до пізнання: об'єктивності, системності (всебічності, субстанційності, детермінізму), історизму (сутнісної, ретроспективи (знання сутності), передумовного розгляду (розгляду передумов виникнення предмета), діалектичної суперечливості.

• Вчення про загальний зв'язок явищ об'єктивної дійсності є, власне кажучи, вченням про закономірний характер її розвитку. При цьому закон - це не одиничний, притаманний будь-якому одному явищу, а загальний, властивий для всіх явищ цього класу, зв'язок.

• Закон природи і суспільства виявляє об'єктивний, суттєвий, необхідний, тривкий зв'язок, що повторюється між явищами і процесами дійсності.

* Закон єдності і боротьби протилежностей виявляє, джерело розвитку, ніби відповідає на запитання «Чому?»

* Закон взаємного переходу кількості у якість розкриває перетворення одних матеріальних утворень на інші, тобто відповідає на запитання «Як? Яким чи­ном?» Специфіка закону заперечення заперечення по­лягає у тому, що він наче відповідає на запитання «Куди? У якому напрямку?», показує шлях розвитку явищ, процесу розвитку.

* Категорії - основні і загальні ознаки, універсальні фор­ми мислення і свідомості, що відображають загальні влас­тивості і відносини об'єктивної дійсності, загальні законо­мірності розвитку усіх матеріальних, природних і духовних явищ.