7.11. Фрейдизм та неофрейдизм

Картина розвитку сучасної філософії буде неповною, якщо ми не назвемо і такий напрям, як фрейдизм та неофрейдизм, що розглядають людину з точки зору психоаналізу, розробленій в основному на біологізаторській основі. Основоположниками цього напряму є З.Фрейд та Е.Фром /неофрейдизм/.

Фрейд визнав існування специфічної психічної енергії і перш за: все енергію сексуальних потягів /лібідо/, яка виливається в неврози, сни, комплекси, соціальні конфлікти, коли відсутня реалізація цих потягів. Е.Фром соціалізує факт соціальної напруженості іншими, більш широкими причинами, ніж сексуальні.

Структура психіки особи за Фрейдом складається з 3-х елементів. "Воно" /Id/ - архаїчна безособова частина психіки, "Над-Я" - /Super Еgo) - установка суспільства і "Я" /Ego/. Свідоме "Я" виступає як поле боротьби між "Воно" і "Над-Я", яке витісняє егоїстичні імпульси зі сфери свідомого, обмежує їх вільний прояв, заганяє їх в сферу підсвідомого. Існують кілька різновидів, які одержав назву неофрейдизму, зокрема це біологізаторські теорії, пов’язані зарахуванням зовнішніх факторів, та культурно-соціологічні. Наприклад, у Е.Фрома замість "лібідо", критерієм поведінки людини виступає всезагальна любов, соціально-культурні фактори, замість сексуальних, як у З.Фрейда.

Підбиваючи підсумки по всій темі, слід зробити висновок про багатогранність і багатопроблемність сучасної філософії, її гуманістичну спрямованість.

Тема 8. Проблема систематизації філософського знання

8.1. Проблема систематизації основних галузей філософії

Як було визначено в темі №1, філософія є різновид світогляду, предметом якого є загальне в системі "людина-світ". До даної системи включаються такі відношення: онтологічні, гносеологічні, аксіологічні, предметно-перетворювальні та ін. Відповідно все розмаїття проблем філософського світогляду можна звести до п’яти великих груп: 1) онтологічні; 2) антропологічні; 3) аксіологічні; 4) гносеологічні; 5) праксеологічні. Більш детально галузі філософського знання, їх функції знайшли відображення у наступній схемі:

Систематизація основних галузей філософії

№ п/п	Галузь філософії	Предмет осмислення	Функція	Аспект рефлексії світогляду
1	Онтологія	Світ	Онтологічна	Як можлива людина з її свідомістю у цьому світі? Яким має бути світ?
2	Гносеологія	Пізнання	Гносеологічна	Як можливе адекватне пізнання?
3	Аксіологія	Ціннісно-орієнтаційна діяльність	Аксіологічна	Як можлива реалізація життєвого сенсу, ключових цінностей?
4	Праксеологія	Перетворювання	Праксеологічна	Як можливе ефективне перетворення?
5	Соціальна філософія (філософія історії)	Сукупна людина (суспільство)	Соціально-історична	Яке співвідношення суб’єктивного та об’єктивного, скінченого та нескінченного в суспільстві?
6	Філософська антропологія	Людина як цілісність	Антропологічна	Яке співвідношення суб’єктивного та об’єктивного, скінченого та нескінченного в людині
7	Методологія	Загальні підходи до розуміння світу (сукупність методів)	Методологічна	Які типи філософствування адекватно відповідають предмету філософії?
8	Історія філософії	Типи філософії і філософської діяльності	Метафілософська	Чи є загальні закони, принципи формування і розвитку різних історичних типів філософського знання?
9	Філософія релігії	Релігійне ставлення до світу	Релігійно-філософська	Чи можливе існування в світі божественного?
10	Філософська логіка	Форми і закони мислення	Логічна	Чи є універсальні способи мислення?
11	Етика	Спілкування	Етична	Як можливе людське спілкування?
12	Естетика	Естетичне опанування світом	Естетична	Як можлива діяльність за законами краси?

Онтологія описує категоріальний "кістяк" світу і будь-якого явища в ньому. Гносеологія осмислює чуттєві, логічні, інтуїтивні та емоційні шляхи адекватного істині пізнання. Аксіологія обґрунтовує набуту систему цінностей і життєвих сенсів. Соціальна філософія аналізує категоріальну картину суспільства (сукупної людини), а філософська антропологія - людину, як цілісну особистість. Філософія релігії осмислює певну релігійну (або атеїстичну) картину світу і відповідні їй принципи поведінки людини. Історія філософії потребує самоосмислення власного шляху, мети, перспектив розвитку філософського знання.