- •Криворізький технічний університет
- •1.2. Поняття та типи світогляду
- •1.3. Предмет філософії та особливості філософського мислення
- •1.4. Основні питання, методи і функції філософії
- •Тема 2. Філософія стародавнього світу
- •2.1. Історія філософії як наука та принципи її періодизації
- •2.2. Історичні типи філософії
- •2.3. Давньоіндійська філософія
- •2.4. Філософія стародавнього Китаю
- •2.5. Антична філософія
- •2.5.2. Іонійська філософія
- •2.5.3. Елейська школа
- •2.5.4. Діяльність софістів
- •2.6. Епоха еллінізму і Римської імперії
- •Тема 3. Філософія середньовіччя
- •3.1. Загальна характеристика філософії середньовіччя, основні етапи її розвитку
- •3.3. Основні напрями в середньовічній філософії /номіналізм та реалізм/
- •3.4. Загальна характеристика та світоглядні основи епохи Відродження
- •3.7. Реформаці, її ідеї
- •Тема 4. Філософія нового часу (хvіі - хvііі ст.)
- •4.1.Історичні передумови появи філософії Нового часу та її загальна спрямованість
- •4.2. Характеристика діяльності основних філософів цієї епохи
- •4.3. Філософія Просвітництва та метафізичний матеріалізм
- •4.4. Французький матеріалізм хvііі ст.
- •Тема 5. Німецька класична філософія
- •5.1. Загальна характеристика епохи і необхідність розробки класичної німецької філософії
- •5.2. Теорія пізнання та етичні погляди і.Канта
- •5.3. Об'єктивний ідеалізм г.Гегеля. Діалектика та принципи історизму. Суперечність між методом та системою
- •5.5. Суб’єктивний ідеалізм та діалектика у філософії й.Фіхте
- •5.6. "Філософія тотожності" законів природи і мислення Шеллінга
- •5.4. Антропологічний матеріалізм та психологічний аналіз сутності релігії л.Фейєрбаха
- •Тема 6. Історія філософії україни
- •6.1. Особливості формування філософської думки в культурі Київської Русі. Філософські, етичні та соціально-політичні ідеї в поглядах Іларіона, Володимира Мономаха, Кирила Туровського та ін.
- •6.2. Києво-Могилянська Академія, її просвітницький вплив на філософську думку українського, російського та інших народів
- •6.3. "Філософія серця" Григорія Сковороди
- •6.4. Проблема людини та нації в творчості Кирило-Мефодіївського товариства. Філософські погляди т.Шевченка
- •6.5. Філософія серця п.Юркевича та його ставлення до матеріалізму л.Фейєрбаха та м.Чернишевського
- •6.6. Філософія серця та її вплив на формування філософських концепцій в.Соловйова, м.Бердяєва, с.Франка, п.Флоренського
- •6.7. Філософські погляди і.Франка, л.Українки, м.Драгоманова, м.Грушевського та їх вплив на формування національної самосвідомості українського народу
- •Тема 7. Тенденції розвитку сучасної філософії
- •7.1. Загальна оцінка і відмінні риси сучасної філософії, етапи її становлення
- •7.2. Діалектичний і історичний матеріалізм
- •7.3. Позитивізм і неопозитивізм
- •7.4. Філософія життя
- •7.5. Філософська антропологія
- •7.7. Структуралізм
- •7.8. Екзистенціалізм
- •7.9. Неотомізм
- •7.11. Фрейдизм та неофрейдизм
- •Тема 8. Проблема систематизації філософського знання
- •8.1. Проблема систематизації основних галузей філософії
- •8.2. Проблема структурування філософії
- •8.3. Принципи і основи побудування філософської теорії
- •8.4. Проблема систематизації законів і категорій філософії
- •Тема 9. Онтологія
- •9.1. Сутність, проблеми і основні форми буття
- •9.2. Буття матеріального. Сутність матерії
- •9.3. Основні форми існування матерії
- •9.4. Проблема єдності світу
- •9.5. Свідомість як відображення буття
- •9.6. Закони розвитку буття
- •Тема 10. Гносеологія
- •10.1. Природа і призначення процесу пізнання
- •10.2. Практика як основа і рушійна сила пізнання
- •10.3. Пізнання як процес відображення реальної дійсності, його основні види
- •10.4. Поняття істини, її види, шляхи досягнення
- •10.5. Практика, як критерій істини, її абсолютний і відносний характер
- •10.6. Специфіка наукового пізнання
- •10.7. Поняття науки, її види і функції
- •10.8. Емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання
- •10.9. Форми і методи наукового пізнання. Особливості методів соціального дослідження
- •Тема 11. Соціальна філософія
- •11.1. Поняття суспільства
- •11.2.Матеріалістичний та ідеалістичний підходи до розуміння суспільства
- •11.3.Соціальна антропологія про людину
- •11.4.Закони суспільства, їхній характер і особливості
- •11.5. Соціально-філософський зміст категорії "суспільне виробництво"
- •11.6.Поняття суспільно-економічної формації та її структура
- •11.7. Рушійні сили та суб'єкти історичного процесу
- •11.8.Суспільний прогрес, його критерії, типи та напрями розвитку
- •Тема 12. Філософська методологія соціального і економічного пізнання
- •12.1. Методології та стилі мислення
- •12.2. Рівні методологій
- •12.3. Основні методи наукового пізнання
- •12.5. Проблема гуманізації економічної освіти
2.5. Антична філософія
Історія античної філософії охоплює більше тисячі років. В її розвитку виділяють три основні періоди.
Перший - період ранньогрецької філософії - охоплює епоху від виникнення філософського мислення на початку УІ ст. до н.е. до часів Сократа /кінець У ст. до н.е./ Філософів цього періоду називають досократиками. Сюди належать такі філософи як Фалес, Анаксімен, Анаксимандр, Геракліт, Піфагор, Парменід, Зенон Елейський та ін.
Другий період має назву класичного. 3 філософів цього періоду першим варто назвати Сократа. Сюди належать також софісти Протагор, Горгій. Суть другого періоду полягає в переорієнтації філософської свідомості з космогонічної проблематики на тему людини. Крім названих мислителів, представниками даного періоду є Платон, Арістотель, Демокріт, а також послідовники Сократа - кіренаіки, мегарики і кіники. Третій період Історії античної філософії пов'язаний з епохою еллінізму і Римської імперії. Він починається приблизно з кінця ІV ст.до н.е. і закінчується V-VІ ст.н. е. Філософія елліністично-римської епохи існує у вигляді декількох основних філософських напрямів - це епікурейці /засновник Епікур/, аскетики /Піррок/, стоїки /Цицерон, Сенека, Марк Евреміт, Епіктет/.
2.5.2. Іонійська філософія
Фалес, Геракліт та ін. шукає основу буття в матеріальних елементах природи /воді, вогкі/ і тому тяжіє до матеріалістичної відповіді на основне питання філософії. Одночасно поряд з матеріалістичними школами виникають філософські школи, серед яких переважають ідеалістичні орієнтації. Так, близько 532 р. до н.е. у Критоні виникає впливова релігійно-філософська група - Піфагорійський союз засновником якого був виходець з о. Самоса Піфагор /517-497 рр. до н.е./. Слід зазначити, що серед членів цього союзу були й жінки, чого ми не спостерігаємо в інших філософських школах. Першоосновою для Піфагора є кількісне відношення - число, але слід зауважити, що число для нас - це величина арифметична і математична, а для еллінів - величина геометрична, що існує у вигляді геометричних співвідношень. Так одиниця - це точка, двійка - пряма /як можливість, що виникає із двох точок/. Трійка - площина. Четвірка - тіло, або об’єм. Таким чином, перші чотири числа є достатні, щоб визначити усе розмаїття світу чуттєвого сприйняття. Сума цих чисел дає десятку /1+2+3+4=10/, яка для піфагорійців служила втіленням достатньої повноти та вдосконалення. Цей ряд чисел у взаємному співвідношенні елементів включав такі основні музикальні інтервали: 2 : 1 - октава; 3 :2 - квинта, 4 : 3 - кварта. Таким чином, десятка виражає собор і повноту звучання.
Піфагором був відкритий взаємозв'язок числа і звуку. Він встановив що збільшення або зменшення струни дозволяє точно задати висоту звуку. Усе своє життя та духовні зусилля Піфагор сконцентрував на пошуку гармонії. В бумові Всесвіту, в геометричних пропорціях, у суспільному житті, у стосунках між людьми, у всіх проявах буття і людського існування - скрізь відшукує він гармонію, яка привносить у все суще красу та благо. Гармонія космосу мислиться піфагорійцями як чисельно-кількісна упорядкованість світу, але справжньою, повною гармонією вона стає у поєднанні з такими характеристиками реальності, як справедливість, добро, зло, душа тощо. Гармонія є втіленням істинного буття - буття, обумовленого мірою. Міра міститься в самому бутті. Міра присутня в кожній речі, але не може бути виділена як частина, або елемент. Міра будь-якої речі, якою б малою вона не була, підпорядкована Всесвіту, є основою цілісності і порядку космосу.
Основною характеристикою Всесвіту для античної думки було те, що космос - це упорядковане буття, яке протистоїть небуттю. Космос виникає Із хаосу /ніщо, небуття/. Світ виникає з нічого і це ніщо завжди присутнє у космосі.
Одним з принципових моментів Піфагорового вчення була віра у "переселення" душ після смерті людини з одного тіла в інше. Згідно з вченням Піфагора після смерті людська душа не може одразу звільнитися від гріхів своїх, тому повинна вселитись у інше тіло, в якому продовжує свій шлях до очищення і порятунку. І як тільки душа досягне бажаної чистоти, вона звільняється з кола нових народжень і закінчує земне існування. Шляхи очищення грішної душі різноманітні: - пост, вегетаріанство, релігійні обряди.
Начало формы
Конец формы